Посібник-довідник для трудових мігрантів легальна трудова міграція до країн єс та попередження порушень трудових прав І трудової експлуатації представництво в Україні
| Вид материала | Документы |
- Практична робота №2 Порівняльна оцінка трудових ресурсів І зайнятість населення в основних, 78.49kb.
- Програма комплексного вступного іспиту з фахових дисциплін на окр, 308.36kb.
- Індивідуальний захист (самозахист) порушених прав працівника як одна із гарантій трудових, 136.05kb.
- Тест «Типи поселень в Україні» Іваріант ІІ варіант, 87.39kb.
- Дослідження потреб українських трудових мігрантів, 630.43kb.
- Удк 364-787. 7: 331. 556-053, 24.27kb.
- Трудові спори поняття, види та причини виникнення трудових спорів, 237.96kb.
- План Поняття трудових спорів, їх види та причини виникнення Порядок вирішення індивідуальних, 433.47kb.
- Правила внутрішнього трудового розпорядку приватного підприємства, 118.54kb.
- За підтримки: За підтримки: зовнішня трудова міграція населення україни: основні результати, 165.74kb.
ВЕЛИКА БРИТАНІЯПроцедури до в’їзду: отримання дозволу на роботу та візи Для роботи в Об’єднаному Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії громадянин України повинен мати дійсний паспорт, дозвіл на роботу та візу, які потрібно отримати до в’їзду в країну. Дозволи на роботу видає Управління з надання дозволів на роботу, Управління імміграції та громадянства Міністерства внутрішніх справ Великої Британії. Дозвіл на роботу видають конкретній особі для конкретної роботи. Дозвільна система дає можливість роботодавцям у Великій Британії наймати працівників з країн, які не входять до Європейської Економічної Зони, і водночас захищає інтереси національних працівників. Дозволи на роботу також дають можливість іноземним громадянам приїхати до Великої Британії з метою підготовки або отримання досвіду роботи. Існує 6 видів дозволів на роботу:
Іноземний працівник не може самостійно звертатися по дозвіл на роботу. Це має зробити роботодавець з Великої Британії. Він має зв’язатися з Управлінням з надання дозволів на роботу. Заповнену анкету потрібно надіслати принаймні за 8 тижнів до дати, з якої має почати роботу працівник. До приїзду в країну працівник має отримати візу. Віза видається співробітником британського посольства або консульства в Україні. Для отримання візи треба подати заповнену візову анкету (VAF 1 – неімміграційна) та долучити всі потрібні документи, які обґрунтовують право на в’їзд до Великої Британії для працевлаштування за дозволом на роботу:
Якщо особа має звичайний дозвіл, дозвіл типу TWES або лист-повідомлення про право на роботу, вона повинна:
Співробітник візового відділу намагатиметься ухвалити рішення, виходячи з наданої заявки та додаткових документів. Якщо це неможливо, особу запросять на інтерв’ю. Об’єднання сім’ї Чоловік/дружина, неодружені партнери та неповнолітні діти можуть приєднатися до трудового мігранта. Закон також дозволяє приєднатися до іноземного працівника, якого перевели на роботу до Великої Британії, батькам та повнолітнім дітям, якщо вони є членами сім’ї або перебувають на утриманні працівника. У процесі об’єднання сім’ї немає очікувального періоду, проте існує низка вимог до членів родини. Від чоловіка/дружини вимагають наміру жити разом під час перебування працівника у Великій Британії; треба мати відповідні житлові умови та здатність утримувати себе без соціальної допомоги. Крім того, чоловік/дружина не повинні мати наміру залишатися в країні після закінчення дозволу на перебування трудового мігранта. Чоловік/дружина мають необмежене право на працевлаштування. Дозвіл на проживання Трудовий мігрант, який має дозвіл для бізнесу або комерційної діяльності (крім осіб, що мають дозвіл на роботу з правом на багаторазовий в’їзд), може отримати дозвіл на постійне проживання після 4 років безперервного проживання в країні. Мігранти, які мають дозвіл на роботу в рамках проходження практики, такого права не мають і повинні виїхати з країни після закінчення терміну дії дозволу. Трудові права та соціальне забезпечення Імміграційні правила не забороняють трудовому мігранту користуватися медичними послугами Національної системи охорони здоров’я. Дозволи для бізнесу або комерційної діяльності видають для конкретної роботи і конкретного роботодавця. Зміна роботи вимагає, щоб новий роботодавець отримав дозвіл на роботу, а також пройшов тест ринку праці, якщо йдеться про зміну виду діяльності. Якщо мігрант виконуватиме схожу роботу, проходити цю перевірку не потрібно. Дозвіл типу TWES дає право змінювати роботодавця, але лише в рамках раніше затвердженої програми підготовки. Також можна перейти з програми підготовки на програму отримання практичного досвіду. Щодо зміни виду діяльності, то законом заборонена зміна імміграційного статусу. Мігрантам, які не мають роботи, можуть скоротити термін перебування в країні. Проте в більшості випадків видворення мігрантам не загрожує. Дізнавшись, що мігрант більше не працює, державні органи можуть ухвалити рішення про скорочення терміну перебування в країні, хоча це можливо лише якщо мігрант не має роботи понад 3 місяці. Як правило, держава втручається лише тоді, коли термін перебування добігає кінця. Якщо мігрант не може змінити імміграційний статус або подовжити дозвіл на перебування в країні, він має виїхати з країни. На практиці основний контроль здійснюється на етапі в’їзду до країни: мігрантам, які мали дозвіл на роботу, але покинули її, відмовлять у повторному в’їзді до країни. Таким особам дозвіл на роботу видаватися не буде. З юридичних причин трудові мігранти, які не мають дозволу на постійне проживання, не мають права на допомогу безробітним, оскільки вони зараховуються до категорії «особи, які не можуть виконувати роботу». Оскільки дозвіл на роботу та проживання прив’язані до певної роботи, трудові мігранти перебувають у менш вигідному становищі порівняно з роботодавцем. У разі розірвання трудової угоди строк перебування особи в країні може бути зменшений. Якщо сторони мають серйозні непорозуміння у питаннях працевлаштування, мігранту треба отримати юридичну пораду, наприклад, у профспілці або у юриста, щоб вирішити непорозуміння шляхом переговорів. У найгіршому випадку треба бути готовим до розірвання угоди. Мігранту слід підтримувати легальний статус проживання. Інакше він ніколи не зможе працевлаштуватися легально, а буде змушений погоджуватись навіть на невигідні пропозиції роботи з великим ризиком експлуатації. Трудові мігранти повинні самі знайти житло, навіть якщо за угодою цей обов’язок покладений на роботодавця. Мігранти не мають права на державне житло, якщо в них немає дозволу на постійне проживання. Порушення трудових прав та експлуатація Трудових мігрантів у Великій Британії часто згадують у контексті напівлегального або нелегального працевлаштування. Їх працю широко використовують на будівництві, оскільки в цьому секторі спостерігається дефіцит робочої сили, а мігранти готові працювати за низьку плату та понаднормово. Часто мігранти приїжджають до країни легально, маючи візу, а потім знаходять роботу в цьому секторі. Вважається, що знайти таку роботу неважко, оскільки часто навіть не потрібно володіти англійською. Трудові мігранти, які працюють нелегально, можуть легко стати жертвою експлуатації або зіткнутися з порушенням своїх прав. Часто вони працюють без трудових договорів, не отримують відомості про зарплату й мають нижчу, ніж могли б, зарплату. Вони навіть не знають свого роботодавця, оскільки спілкуються тільки з бригадирами, які є таким ж мігрантами, як і вони самі. Ризики для трудових мігрантів пов’язані з незнанням своїх прав, а також з відсутністю угоди між роботодавцем та працівником, що нагадує стосунки між «патроном» та «клієнтом». До мігрантів застосовують різні форми примушування, зокрема фізичне насильство, погрози фізичного насильства, боргові зобов’язання, погрози та залякування на підставі імміграційного статусу, шантаж, конфіскацію документів та затримку виплат. Вийти з такої ситуації мігрантам дуже важко. Більшість людей можуть фізично покинути таку роботу. Ситуації, коли людей позбавляють можливості вільно пересуватися трапляються рідко і тільки в окремих галузях роботи, наприклад, з хатніми працівниками. Проте насправді працівники не можуть покинути роботу з багатьох причин, які не залишають їм нічого іншого, як змиритися з порушенням прав: маніпуляції та примушування, загроза втратити засоби до існування і житло, незнання того, де можна отримати допомогу та побоювання переслідувань з боку влади. Потрапивши в таку ситуацію, особі слід шукати юридичної поради. У більшості випадків найкраще повідомити про це відповідні державні органи, оскільки іншого виходу часто не існує. У Великій Британії рішення щодо потерпілих від торгівлі людьми ухвалюють, враховуючи індивідуальні обставини. Законом не передбачена можливість особам залишатися в країні лише через те, що вони є потерпілими. Також не існує автоматичного права на короткострокове проживання для осіб, які допомагають в розслідуванні справи. Джерела додаткової інформації: Проект Конгресу Профспілок на підтримку трудових мігрантів (Trades Union Congress Migrant Workers Project): ctp@tuc.org.uk; www.tuc.org.uk Представництво МОМ у Великій Британії: ссылка скрыта |