Geum.ru

Індивідуальний захист (самозахист) порушених прав працівника як одна із гарантій трудових прав працівника

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ЗАХИСТ (САМОЗАХИСТ) ПОРУШЕНИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКА ЯК ОДНА ІЗ ГАРАНТІЙ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКА


Куліш Анатолій Миколайович

д. ю. н., в. о. декана юридичного факультету

Сумського державного університету


У тезах доповіді розкриваються окремі питання щодо самозахисту порушених трудових прав працівника та вносяться пропозиції щодо включення терміну «самозахист» до Трудового кодексу України.

Ключові слова: Конституція, гарантії, права, працівники, самозахист.


У ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, який ратифіковано Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19.10.73 р. зазначається, що кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується забезпечити всякій особі, права і свободи якої порушено, ефективний засіб правового захисту.

У ст. 55 Конституції України гарантується кожному мати право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У ст. 2 КЗпП України перелічені основні трудові права працівників, у тому числі і право на звернення до суду для вирішення трудових спорів.

Одним із різновидів захисних гарантій є право працівника на позасудовий захист своїх прав, що включає можливість працівника для звернення до комісії з трудових спорів підприємства, установи, організації, звернення до органів державної влади, прокуратури та ін..

Окрім зазначених різновидів захисно-процесуальних гарантій, на наш погляд, слід визначити можливість працівника захищати своє порушене право самостійно, за допомогою власних дій. В цивільному праві поняття «самозахист» визначає акти захисту цивільних прав окремою особою без допомоги компетентних органів. Згідно ст. 19 ЦК України,громадянин має право на самозахист свого цивільного права.

На відміну від трудового законодавства України, в зарубіжному досвіді є випадки використання терміна «самозахист» у трудовому праві. У ст. 398 Трудового кодексу Киргизької Республіки разом з такими засобами захисту трудових прав, як державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства; захист професійними спілками і іншими представницькими органами закріплене право працівників на самозахист своїх трудових прав. У ст. 379-380 Трудового кодексу Російської Федерації зазначено, що з метою самозахисту своїх трудових прав (у тому числі і права на працю) працівник може відмовитися від виконання роботи, яка не передбачена трудовим договором, а також відмовитися від виконання роботи, яка безпосередньо загрожує його життю і здоров'ю, за винятком випадків, передбачених федеральним законами.

В актах Міжнародної Організації Праці передбачене право працівника на індивідуальний захист своїх порушених прав у формі таких дій:
  1. Розірвати трудовий договір з ініціативи працівника у разі порушення роботодавцем трудового законодавства.
  2. Відмовитися від виконання незаконних вказівок роботодавця.
  3. Відмовитися від виконання робіт, що загрожує життю і здоров'ю працівника або яка не передбачена трудовим договором (тобто незаконне переведення працівника на іншу роботу), або у зв’язку з невиплатою заробітної плати та ін..

Питання самозахисту належним чином в теорії трудового права України в цілому та на дисертаційних рівнях зокрема належним чином не досліджувалося, однак розгляд цього питання є актуальним і таким, що потребує подальшого вивчення.

На думку Р.С. Веприцького, самозахист – встановленні законом самостійні дії працівника по охороні своїх прав без звернення за допомогою до державних та інших уповноважених органів [1. – с . 293].

В.Я. Бурак зазначив, що під самозахистом розуміють застосування особою правомірних засобів протидії,з метою захисту свого права від порушень і протиправних посягань, які не заборонені законом та не суперечать загальноприйнятим у суспільстві нормам поведінки. При цьому способи самозахисту обираються самим працівником [2. – с. 270].

На думку І.В. Лагутіної, самозахист як не юрисдикційна форма захисту являє собою діяльність самого працівника із захисту трудових прав та інтересів, що здійснюється із застосуванням відповідних цій формі способів захисту, не заборонених законом, з метою припинення порушення права, поновлення порушених прав та відшкодування заподіяної шкоди без звернення до компетентних органів [3. – с. 162].

Враховуючи той факт, що самозахист трудових прав не передбачений трудовим законодавством України, у новому Трудовому кодексі України слід було б виділити в числі інших форм захисту права на працю і таку форму, як самозахист працівниками своїх трудових прав. Враховуючи акти Міжнародної організації праці і законодавство зарубіжних країн, передбачити форми захисту порушених прав працівників.


Література:
  1. Веприцький Р.С. Самозахист соціально-економічних прав // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2008. - № 42. –С. 289-293.
  2. Бурак В.Я. Правові форми захисту трудових прав і законних інтересів працівників // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006 р. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006, с- 269-271. – 512 с.
  3. Лагутіна І.В. Самозахист як форма захисту працівниками своїх трудових прав та інтересів // актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення: тези доповідей і наукових повідомлень учасників Міжнародної науково-практичної конференції; м. Харків, 22-23 квітня 2009 р. (за ред. В.В. Жернакова) . – Х.: Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, 2009. – с. 160-162. – 460 с.


In the theses the separate questions of self- protection of the workers’ broken labour rights are opened up and the propositions of including the term "self-protection" in the Labour code of Ukraine are brought in.


У тезисах доклада раскрываются отдельные вопросы самозащиты нарушенных трудовых прав работников и вносятся предложения в части включения термина «самозащита» в Трудовой кодекс Украины.

Матеріали Міжнародної Науково-практичної конференції «Права людини: історія, теорія, практика! 09-10 грудня 2010 року. Державна освітня установа вищої професійної освіти «Південно-західний державний університет» Сумський державний університет м.Курськ Російська Федерація