План Вступ Права жінок як юридична категорія > 1 Генезис становлення прав жінок міжнародні стандарти в галузі прав жінок

Вид материала

Содержание

ВСТУП Актуальність теми.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами.
Мета дослідження
Об’єктом дослідження
Методи дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів.
Практичне значення одержаних результатів
Апробація результатів дослідження.
Структура дисертації.
Список використаної літератури

Подобный материал:

План

Вступ

1. Права жінок як юридична категорія

1.1 Генезис становлення прав жінок………… ……………………10

1.2 Міжнародні стандарти в галузі прав жінок…………………….30

Висновки до розділу 1…………………………………………….…48

2 Права жінок передбачені законодавством України та їх класифікація

2.1 Особисті (природні) права і свободи жінок………………… 50

2.2 Політичні права і свободи жінок …………………………….64

2.2 Економічні, соціальні та культурні права жінок……………76

Висновки до розділу 2…………………………………………….111

3 Система юридичних гарантій захисту прав жінок

3.1 Поняття та основні елементи системи юридичних гарантій захисту прав жінок……………………………………………………………. 115

3.2 Міжнародно-правові гарантії захисту прав жінок в Україні …………………………………………………………………132

3.3 Національно-правові гарантії захисту прав жінок в Україні.145

Висновки до розділу 3…………………………………………..164

Висновки …………………………………………………………167

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема створення ефективно діючого правового механізму забезпечення для жінок рівних з чоловіками можливостей щодо участі у політичному та культурному житті України, доступі до матеріальних ресурсів значно актуалізується на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Відбувається усвідомлення того, що різниця між людьми, обумовлена біологічним статусом, не повинна розглядатися з точки зору чоловічої переваги, а потребує формування і вдосконалення юридичних гарантій захисту прав жінок. З самого моменту появи на світ жінка, як і чоловік, набуває права, які ґрунтуються на природних властивостях людини — право на життя, тілесну недоторканість, свободу. Тому надання рівних можливостей кожному члену суспільства (незалежно від статі), забезпечення гарантій вільного розвитку особистості, поваги честі і гідності жінок нарівні з чоловіками є вимогами часу, особливо для демократичної, правової, соціальної держави, якою прагне стати Україна.

Сьогодні вирішення гендерного питання має допомогти у розв’язанні найбільш гострих соціальних, економічних та демографічних проблем суспільства. Визнання стратегічним напрямком розвитку України входження до світового співтовариства зумовлює критичне переосмислення патріархальні ідеї розподілу соціальних функцій чоловіка й жінки, перегляд законодавства та створення відповідного механізму реального забезпечення прав і свобод жінок, стимулювання їх участі у суспільних процесах, підвищення їх політичної активності. Даний механізм закладений ключовими міжнародними документами з прав людини, які визнала і ратифікувала Україна.

Проблема охорони, захисту, гарантування, дотримання прав та свобод жінок і раніше привертала увагу вчених, які досліджували окремі питання прав жінок та юридичні гарантії їх захисту в Україні. Однак, і досі вона не набула системного монографічного висвітлення. Існує нагальна потреба заповнити цю прогалину і розглянути в комплексі питання, що пов’язані зі статусом жінки у суспільстві, з принципово нової точки зору, а саме – з точки зору функціонування єдиного і цілісного механізму забезпечення прав жінок.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація виконана у відповідності до Розділу І Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002–2005 рр. (Наказ МВС України від 30 червня 2002р. № 635). Робота спрямована на виконання основних положень Декларації про загальні засади державної політики щодо сім’ї та жінок, Національного плану дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 рр. (постанова Кабінету Міністрів України № 479 від 6 квітня 2001 р.), Указу Президента України про підвищення статусу жінок у суспільстві (№ 283 від 25 квітня 2001р.). Дисертаційне дослідження відповідає п.1.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.

Мета дослідження полягає у комплексному науковому опрацюванні прав жінок, втілених у міжнародних актах і чинному законодавстві України, визначенні ступеню ефективності дії механізму їх захисту органами влади і громадськими організаціями як на національному, так і на міжнародному рівні, та запропонуванні шляхів його вдосконалення.

Відповідно до мети визначені основні завдання дослідження:

- з’ясувати загальнотеоретичні та історико-юридичні особливості становлення прав жінок;

- запропонувати поняття “права жінок”, ґрунтуючись на аналізі теорії поколінь прав людини;

- виявити формування елементів прав жінок в історії жіночого руху в Україні та окреслити його вплив на становлення незалежності держави;

- на основі аналізу міжнародних документів з прав жінок і, передусім врахуванні принципу гендерної рівності, виявити фундаментальні положення, необхідні для проведення гендерної політики на національному рівні;

- виокремити економічні, політичні, соціальні, культурні права жінок у системі загальних прав людини та проаналізувати їх відповідно до національного законодавства;

- висвітлити систему юридичних гарантій захисту прав жінок;

- охарактеризувати повноваження органів влади у реалізації політики, спрямованої на забезпечення прав жінок;

- визначити шляхи підвищення ефективності взаємодії державних, недержавних та міжнародних організацій у забезпеченні прав жінок в Україні.

Об’єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації прав жінок.

Предметом дослідження є права жінок та юридичні гарантії їх захисту в Україні.

Методи дослідження. У дослідженні застосовувалася система принципів, прийомів та підходів, яка заснована на філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методах. В основу роботи покладено антропологічний підхід і споріднені з ним онтологічний та герменевтичний методи. Згідно ним виявлялася сутність прав жінок, що за правовою природою є рівними з правами чоловіків, але за біологічним статусом мають певні особливості, які потребують юридичного захисту. Тексти міжнародних і національних нормативно-правових актів інтерпретувалися як з позицій рівності жінок з чоловіками, так і з позицій втілення в цих текстах особливостей жіночої статі. Історико-правовий метод як один з основних методів такого роду досліджень (разом з діалектичним методом) посприяв показу виникнення, формування та розвитку процесів і подій, які вплинули на становлення прав жінок як рівноправних членів суспільства. Формально-догматичний метод став у нагоді при аналізі нормативних приписів щодо жінок, вміщених в міжнародних і вітчизняних нормативно-правових актах. Метод системно-структурного підходу дозволив виявити і узагальнено представити систему складних механізмів забезпечення прав жінок в Україні; порівняльно-правовий метод застосовувався при розгляді міжнародно-правових та національно-правових гарантій захисту прав жінок. Телеологічний метод дав можливість розкрити мету, що переслідувалася авторами Програми „Цілі розвиту тисячоліття” та інших правових документів.

Теоретична база дисертації ґрунтується на працях з юриспруденції, соціології та політології, автори яких заклали підвалини для дослідження проблеми прав людини або тією чи іншою мірою торкалися гендерного питання (С. Айвазова, Н. Антонюк, О. Балакірєва, О. Бандурка, О. Вороніна, В. Горшенєв, М. Козюбра, В. Копейчиков, Т. Кліменкова, К. Левченко, Є. Лукашова, П. Рабинович, О. Скакун, Ю. Тодика та ін). Чимале місце в роботі зайняли ідеї класиків філософії, психології та юриспруденції – Аристотеля, Платона, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, З. Фрейда та ін.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у вітчизняному правознавстві на монографічному рівні у контексті новітніх методологічних підходів здійснено узагальнюючий теоретико-правовий аналіз системи прав жінок та юридичних гарантій їх захисту в Україні.

Цю новизну конкретизують наступні положення:

- розроблено потяттєво-категоріальний апарат проблеми: вперше запропоновано дефініцію „права жінок” та наголошено на необхідності його введення у вітчизняну законодавчу термінологію;

- на підставі аналізу праць мислителів, філософів та провідних науковців виявлено етапи розвитку поняття „права жінок”, що представлені крізь призму трьох поколінь прав людини та сучасного становлення четвертого покоління;

- комплексно розглянуто жіночий рух в Україні як у вузькому, так і в широкому розумінні, визначені його історико-правові аспекти;

- шляхом компаративістського аналізу міжнародно-правових норм зарубіжних країн виявлено їх вплив на відповідні вітчизняні політико-правові процеси, що стосуються прав жінок і гарантій їх захисту;

- вдосконалено та розширено класифікацію прав жінок (особисті, політичні, економічні, соціальні, культурні, „материнські”) відповідно до міжнародного та національного законодавства і здійснено їх структурний аналіз;

- вперше здійснено телеологічний розбір Програми „Цілі розвитку тисячоліття” та Експертних висновків гендерно-правових експертиз законодавства України, досліджено їх реалізацію у контексті системи прав жінок;

- визначено найбільш ефективні шляхи юридичного забезпечення прав жінок в Україні;

- вперше подано поняття „система юридичних гарантій захисту прав жінок” та детально розкрита його структура;

- надано класифікацію сфер діяльності та участі громадських організацій у формуванні та впровадженні гендерної політики в державі;

- внесені конкретні пропозиції по вдосконаленню законодавства України стосовно охорони прав жінок.

Практичне значення одержаних результатів обґрунтоване автором визначення загальнотеоретичного поняття прав жінок здатне сприяти подальшим дослідженням та дискусіям з даної проблеми як у загальнотеоретичній, так і у галузевих юридичних науках. Висвітлення у дисертації вихідних засад сучасної інтерпретації прав жінок, їхньої природи дозволяє сформувати рекомендації, спрямовані на більш ефективний вплив державно-юридичної діяльності на закріплення, здійснення й захист прав та основних свобод жінок. Вкладене в дисертаційному досліджені сучасне розуміння феномену прав жінок здатне сприяти адекватному розумінню тих положень Конституції України, котрі втілюють політичні, економічні, соціальні, культурні права жінок. Сформульовані у дисертації висновки можуть бути використані у процесі прогнозування доцільності та необхідності закріплення на законодавчому рівні нових прав жінок. Результати дослідження можуть також застосовуватись при викладанні курсів: “Права людини”, “Загальна теорія права і держави”, “Філософія права”, а також при підготовці навчальних підручників та посібників.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави та права і кафедри конституційного та міжнародного права Національного університету внутрішніх справ МВС України у 2001-2004 рр., на двох науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” у 2002р. та в 2004р.

Теоретичні аспекти дослідження використані у науково-дослідній роботі і в навчальному процесі при проведенні лекцій та практичних занять у Національному університеті внутрішніх справ, інших вищих навчальних закладах МВС України.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в п’яти наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 199 сторінок, список джерел - 189 назв.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

ВИСНОВКИ

Мислителі в різні часи не дотримувались однієї точки зору стосовно прав жінок. Проаналізувавши їх погляди, ми дійшли висновку, що перші виходили з первинності чоловічої статі, обожнюючи чоловіка, а жінку розглядаючи як тілесний додаток, другі мислителі визнавали наявність відмінностей лише на біологічному рівні, треті вважали поділ на статі неприпустимим і вбачали подолання статевих відмінностей у майбутньому як ознаку вдосконалення людства.

Розгляд прав жінок, з правової (теоретичної) точки зору ми здійснили через призму трьох поколінь прав людини, з метою виявлення, прав, які належать жінці.

Ми дійшли висновку, що всі три покоління прав людини безпосередньо стосуються жінки. Перше покоління прав людини – природні, невідчужувані права, які належать людині з моменту її народження і до самої смерті. В другому поколінні прав людини – жіночі права знаходять своє відображення в праві на материнство. В третьому поколінні прав людини жіночі права вже мають свою реалізацію через колективні права – жіночий рух.

Детально зупинилися на розгляді жіночого руху і розглянули його як в вузькому так і в широкому розумінні.

Розглянувши, як історично жінка боролася за свої права, можемо стверджувати що реальне становище жінки в різні часи характеризувалося великою віддаленістю від становища чоловіка, тому особливий наголос у структурі гендерних стратегій та їх реалізації повинен ставитись завжди на додержанні норм міжнародного та національного законодавтсва.

Шляхи та засоби ефективного здійснення на національному рівні положень міжнародних документів викликають велику зацікавленість в усьому світі. Міжнародні документи і міжнародні конференції зі становища жінок відіграють важливу роль в розвитку прав жінок в системі прав людини, а також є важливим джерелом формування української національної правової системи, вони передбачають пряме входження до норм національного права, регулюють відносини як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Вивчені нами міжнародні документи враховуються також при визначені методологічних підходів, головних принципів, цілей, завдань, напрямків і шляхів розробки та впровадження гендерної політики, вони стимулюють підвищення ефективності державного управління. Важливими орієнтирами при цьому виступають міжнародні документи з прав людини, прав жінок та питань гендерної рівності.

Отже, великий арсенал міжнародно-правових документів з прав жінок, які існують на міжнародному рівні, допомагають державам у процесі формування національного законодавства, та вироблення механізмів його реалізації.

Зокрема, Україна ратифікувала ряд конвенцій в яких закріплені гарантії захисту прав жінок. У вересні 2000 р. були вироблені та погоджені на саміті ООН Цілі Розвитку Тисячоліття. Підписавши дану декларацію Україна взяла на себе відповідальність за стан і перспективи розвитку людського потенціалу, зокрема жіночих прав.

Роблячи висновки, ми можемо стверджувати, що темпи розвитку прогресу в царині прав людини й розвитку людського потенціалу вказують на утвердження рівності прав чоловіків і жінок, на формування міжнародної системи сприяння процесу здійснення прав людини, інститутів визначення норм розробки міжнародного права, системи моніторингу реалізації принципу звітності держав за своїми зобов’язаннями у сфері прав людини.

Ст.24 Конституція України закріплює рівність прав чоловіків і жінок у всіх головних сферах життєдіяльності людини. У законодавстві України не існує прямих суперечностей Конвенції ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок” в плані законодавчого забезпечення рівноправного становища жінок Україна не поступається світовій спільноті. Проте, між статтями законодавства про статеву рівноправність та реальним досвідом існують значні розбіжності.

Проаналізувавши розбіжності у законодавстві ми дійшли висновку, що ми бачимо розбіжності у негативних процесах, пов'язаних з трансформацією українського суспільства (падіння виробництва й відповідно рівня заробітної плати, зростання безробіття, скорочення асигнувань на соціальні програми затримки з виплатою заробітної штати, руйнування служб побуту та системи дошкільних дитячих установ, закладів освіти, культури спорту), які об'єктивно ускладнюють становище жінок і особливо погіршують їхні позиції на ринку праці.

Так, у більшості випадків, у країнах з перехідною економікою спостерігається зменшення кількості жінок на виборних посадах усіх рівнів, особливо на найвищому. Забезпечення формування резерву кадрів для органів виконавчої влади, збалансованого за статями, є важливою складовою частиною формування цивілізованої політики в Україні. Недостатнє представництво жінок на керівних посадах не дає їм змоги реально впливати на процеси прийняття рішень і активно брати участь у їх реалізації, служить гальмом у вирішенні багатьох соціально-економічних проблем, підвищення статусу жінок у суспільстві.

Недостатня репрезентованість жінок у вищих ешелонах влади позбавляє їх можливостей впливати на прийняття рішення щодо визначення як стратегічних напрямків діяльності українського суспільства, так і конкретних заходів соціально-економічної політики уряду

У сфері праці особливе занепокоєння викликає таке явище, як безробіття серед жінок, жінкам України традиційно властивий високий рівень орієнтації на трудову діяльність протягом практично всього свого життя. Жінки прагнуть працювати не менше ніж чоловіки, а в окремих групах (до 20 років, 35-49 років та 60-64 роки) спостерігається навіть більш активна економічна діяльність жінок.

Проблеми гендерної дискримінації також проявляються і у сфері підприємництва та бізнесу, де вкрай неохоче приймають жінок до своїх лав, Дуже мало їх серед власників будь-яких підприємств, навіть у сфері малого бізнесу, З достатньою певністю можна стверджувати, що бізнес в Україні - «чоловічий». Жінки у ньому перебувають переважно на вторинних ролях.

Взагалі Конституція України юридично проголошує рівні права чоловіка та жінки на працю, на вибір професії, професійну підготовку та заробітну плату. Але криза в економіці, закриття великої кількості підприємств, несвоєчасна виплата заробітної плати, падіння рівня життя у більшої частини населення країни загострює проблему становища жінки на ринку праці в Україні, Тому законотворча діяльність держави у сфері зайнятості та праці має бути спрямована на формування антидискримінаційного правового механізму забезпечення рівних можливостей під час найму на роботу, анулювання трудового договору, скорочення штатів, просування по службі, під час організації власної підприємницької справи тощо. Реалізація запропонованих заходів не лише допоможе жінкам здобути стабільні джерела існування для себе і для своїх дітей, але й дозволить державі повною мірою використовувати можливості жіночих трудових ресурсів.

Залишаються невирішеними питання узгодження сімейного життя з професійною діяльністю, для вирішення чого необхідно соціальні інфраструктури пристосувати до потреб жінки в сім’ї.

Законодавство України, включаючи Конституцію та Кодекс Законів про Працю, надає жінкам широке коло соціальних гарантій, пов'язаних з материнством та вихованням дитини.

Суттєвою проблемою, яка виникає у зв’язку з реалізацією жінкою її біологічної функції материнства, є забезпечення їй гарантій від звільнення з роботи або на працевлаштування на підставі вагітності або відпустки по вагітності та пологам.

Аналіз законодавства, що існує сьогодні в Україні, свідчить, що воно не захищає повністю жінку. На наш погляд, стосовно вагітності, материнства і усиновлення потрібно було б внести такі зміни в законодавство, які зазначені в Консолідованому Акті № 213 “Про рівне ставлення до чоловіків і жінок в плані працевлаштування, надання декретної відпустки та інших оціальних гарантій” від 3 квітня 1998 р (Копенгаген).Дані положення (зміни) ми пропонуємо внести в ст. 179 Кодексу законів про працю „Відпустка по вагітності і пологам і догляду за дитиною”.

Отже, якщо тривалий час законодавство, як сімейне, так і трудове, надавало соціальні права і гарантії жінкам, то в умовах підвищення соціального статусу жінки тепер потребують надання таких пільг і жінки, і чоловіки, що мають сім’ї, виконують батьківські обов’язки. Поєднання сімейного життя з професійною діяльністю потребує відповідного пристосування соціальної інфраструктури до потреб жінки. Тобто догляд за особами, які потребують сторонньої допомоги, дитячі садки та інші заклади дитячої опіки мають бути створені та діяти на такому рівні, щоб жінка мала змогу працювати і брати участь у громадському житті. У зв’язку з цим позитивним в українському законодавстві є надання відпустки для батька по догляду за дитиною, що дає можливість повністю виявити себе у вихованні дитини.

Але саме тут можемо відзначити, що сама жінка, ще не повною мірою користується цим правом. Навіть у тому випадку, коли сім'ї матеріально вигідно, щоб мати дитини продовжувала працювати, і є близькі родичі, а зокрема є батько, який може доглянути за дитиною, жінки вкрай рідко користуються цим правом, оскільки традиційно прийнято, щоб саме мати (крім екстраординарних випадків) доглядала за дитиною. Чоловіки з метою допомоги користуються цим правом епізодично, рідко коли їх допомога в догляді за дитиною має регулярний характер.

Підсумовуючи усе сказане вище, наголосимо, що демократичний устрій передбачає не патріархальні, а егалітарні принципи статевих взаємин. Суть останніх полягає у тому, що стосунки чоловіка та жінки не мусять ґрунтуватися на принципах панування й підкорення, співіснування статей базується на принципах рівноправного партнерства, взаємовідповідальності в сім'ї та суспільстві. Без рівноправної участі жінок у житті суспільства та власної країни неможлива побудова демократичного суспільства.

Якщо існують права, то повинні існувати і гарантії, що їх захищають. В юридичній літературі дуже багато визначень гарантій захисту прав людини, але немає жодного визначення поняття системи гарантій захисту прав жінок. Нами була розроблена система гарантій захисту прав жінок, до яких входять: сукупність гарантій, закріплених в Конституції України та міжнародних актах; сукупність гарантій, які здійснюються через різноманітні організації на основі нормативно-правових актів; сукупність гарантій, які забезпечуються відповідними матеріальними і організаційними засобами, що забезпечують зміст застосування законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються правосуддям.

Особливістю сучасного періоду творення й функціонування міжнародних гендерних структур та їхнього впливу на становище жінкок у сіспільстві є те, що відбувається в умовах, коли набрали розвитку міжнародні механізми правового захисту прав жінок як людини. Чинні гарантії захисту прав жінки можуть стати і важливим інструментом забезпечення становлення гендерної рівності у світовому просторі й певною гарантією правозахисних гендерних перетворень.

1. Органи ООН, які займаються правами людини (зокрема правами жінок): Комісія з прав людини ООН, Комісія ООН зі статусу жінок, Генеральна Асамблея ООН, Економічна і соціальна Рада, Верховний комісар прав людини, а також комітети: комітет з прав людини, комітет з економічних, соціальних та культурних прав, комітет з ліквідації расової дискримінації, комітет з ліквідації дискримінації по відношенню до жінок, комітет проти катувань, комітет з прав дитини.

2. Органи Ради Європи: Європейську комісію з прав людини, Європейський суд з прав людини та Комітет Міністрів.

Зазначений перелік міжнародно-правових гарантій захисту прав жінок не можна вважати вичерпним, він вказує лише найбільш важливі, на нашу думку, гарантії, що складають міжнародний механізм захисту прав жінок. Дослідження міжнародних гарантій прав жінок має велике значення для України як з точки зору найбільш повного виконання нею своїх міжнародно-правових зобов’язань за їх додержання, так і з погляду внесення можливих пропозицій щодо покращення цих стандартів і формування ефективних заходів для їх імплантації на міжнародному і національному рівні.

До національно - правових гарантій захисту прав жінок ми віднесли: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство України молоді та спорту, а також місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, жіночі громадські організації. Кожен з перерахованих суб’єктів здійснює державне управління в сфері політики відносно жінок у межах своєї компетенції, встановленої Конституцією України, законами та іншими нормативними актами.

Вивчення національно-правових гарантій захисту прав жінок в Україні довело, що реалії сьогодення свідчать про те, що без створення ефективної системи державного управління, серцевиною якої є законодавча діяльність – Верховної Ради України, виконавчо-розпорядча діяльність органів виконавчої влади, неможливо впорядкувати суспільні відносини, запровадити порядок та законність в економічній, соціальній, політичній сферах. Для національних гарантій захисту прав жінок прикладом наслідування може бути досвід діяльності ООН по секторальному впровадженню гендерних підходів: вироблення певної програми впливу на жіноче й чоловіче населення з урахуванням специфіки сектору або сфери його життєдіяльності.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Абаренков В.П., Аверкин А.Г., Агешин Ю.А., Антонов В.И. Краткий политический словарь. – 3-е изд. доп. – М.: Политиздат, 1983. – 367 с.
Айвазова С. Русские женщины в лабиринтах равновправия. Очерки политической теории и истории: док. материалы.– М.: Юристъ, 1998. – 408с.
Алексеев С.С. Право: Азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 711 с.
Алексеев С.С. Теория права. 2-е изд. пер. и доп. – М.: БЕК, 1995. – 320 с.
Анна Темкина. Многоликий феминизм// Феминистическая теория и практика: Материалы международной научно-практической конференции. – Санкт-Петербург, 1996. – С. 158
Аристотель. Политика, наука управления государством. – М.: Эксмо, 2003. – 860 с.
Ахтенберг Н., Бадура П., Бекенфердзе Е., Гек В., Глезер В. Государственное право Германии. – М., Ин-т. гос и права, 1994 – 311 с.
Бессарабов В.Г. Европейский суд по правам человека. – М.: Юрлитинформ, 2003. – 247 с.
Богачевська – Хом’як М. Білим по білому. Жінки в громадсько-політичному житті України. 1884 – 1939. – К.: Либідь, 1995. – 424 с.
Болотіна Н.Б. Соціальне законодавство України.: Гендерна експертиза. – К.: Логос, 2001 – 82 с.
Бутусова Н.В. Конституционно – правовой інститут Уполномоченного по правам человека в Российской федерации: Опыт, проблемы, перспективы // Конституционно правовая реформа в Российской Федерации: Сб. ст – М.: РАН ИНИОН, 2000. – 245 с.
Бюлетень Бюро Інформації Ради Європи в Україні- К.: Бюро інформації Ради Європи в Україні, 2001. – 99с.
В.И. Ленин. Полное собрание сочинений / Ин-т. Марксизма-Ленинизма при УК КПСС – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1977. Т.40 – 507 с.
Виконання Україною Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок – К.: Державний комітет України у справах сім’ї та молоді. Програма розвитку ООН, 2003. – 221 с.
Викорення насильства стосовно жінок. Міжнародні документи. – К.: ПРООН, 1999. – 156 с.
Витрук Н.В. Социально-правовой механизм реализации конституционных прав и свобод граждан // Конституционный статус личности в СССР. – М.: Юрид. Лит-ра, 1980. – С. 195-196.
Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – №3. –С.19.
Власенко Н.С., Виноградова Л.Д, Калачева І.В. Гендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків. – К.: ПРООН, 2000. – 135 с.
Воеводин Л.Д. О формах конституционного закрепления свободы личности // Сов. гос-во и право. – 1982. – №4. – С.54
Воеводин Л. Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. – М.: Юрид. Лит., 1972. – 235с.
Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні та практичні аспекти // Право України. – 2000. – №11. – С. 30-33.
Воротилин Е.А., Лейст О.Э., Могин И.Ф., Ступников В.Н., Фролова Е.А. История политических и правовых учений. – М.: Юрид.лит., 1997 – 576 с.
Впровадження гендерних підходів Практичний посібник. – К.: ТОВ “К.І.С.”, 2001. – 142 с.
Всесвітня декларация ООН о обеспечении выжывания, защиты и развития детей – 1990 р. // Документы ООН о детях, женщинах и образовании (сборник документов). – М.: Нар. Образование, 1995. – 111 с.
Гендерна демократія – стратегії ХХІ століття: від Пекіна до Нью-Йорка. 1995 – 2000 роки: Матеріали конференції. – Одеса, 2000. – С. 9 – 10.
Гендерна експертиза українського законодавства (концептуальні засади) / Відп. ред. Т.М.Мельник. – К.: Логос, 2001. – 120 с.
Гендерний аналіз українського суспільства. – К.: ПРООН, 1999. – 293 с.
Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. – 2-е вид., доповн., уточ. – К. : Український ін-т соціальних досліджень, 2003. – 129 с.
Глиняний В.П. Філософія права про статус жінок // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – №11. – С. 136-138.
Декларация ООН о защите жизни женщин и детей в чрезвычайных обстоятельствах и в период вооруженных конфликтов – 1974 р.// Документы ООН о детях, женщинах и образовании (сборник документов). – М.: Нар. Образование, 1995. – 111с.
Декларация ООН о правах инвалидов – 1974 р. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА.М., 1998. – 784 с.
Декларация ООН о правах умственоотсталых лиц – 1971 р.// Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА.М., 1998. – 784 с.
Декларация ООН социального прогресса – 1996 р.// Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА.М., 1998. – 784 с.
Діти, жінки та сім’я в Україні: статистичний збірник / Державний комітет статистики України. – К. – 2004. – 397 с.
Дождев Д.В. Римское частное право. Учебник для вузов / за заг. ред. В.С. Нересянца. – М.: ИНФРА, 1997, – 704 с.
Дополнительная конвенция об уничтожении рабства, работорговли и институтов и обычаев, которые сходны с рабством – 1956 р // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА.М, 1998. – 784 с.
Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України.// Збірник наукових статей, Харків – Київ, 1999. –194 с.
Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми: Навч. Посібник / За заг. Ред. О.М. Бандурки. – К. – Харків, 2001.- 154 с.
Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність/ Упорядники О.М. Руднєва, О.Р. Дашковська. – Харків: Право, 2000. – 196 с.
Европейская Социальная Хартия. Истоки, механизм действия и воплощения в жизнь. – М.: Юристъ, 1995. – 110с.
Европейськая Социальная Хартия – 1961 // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА– ИНФРА.М., 1998. – 784 с.
Експертний висновок за результатами проведення гендерно-правової експертизи нормативно-правових актів у галузі законодавства про працю.
Експертний висновок за результатами проведення гендерно-правової експертизи нормативно-правових актів галузі соціального захисту.
Експертний висновок за результатами проведення гендерно-правової експертизи нормативно-правових актів у медичній галузі
Експертний висновок за результатами проведення гендерно-правової експертизи нормативно-правових актів у галузі культури, туризму, фізичної культури і спорту, благодійництва та гуманітарної допомоги.
Жеребкина И.А. Теория и практика феминизма: Учебное пособие / Балаян З., Букавина Т., Жеребкина Т. и др. – Х.: Ф.ПРЕСС, 1996. – 387 с.
Жінка і наука в Україні // Інформаційний бюлетень громадської організації „Жінка в науці”. – К.: ПРООН, 2001. – с. 45
Жінки України: сучасний статус та перспективи: Матеріали міжнар. наук. практ. конференції. Тези доповідей. – К., 1995. – 132 с.
Закоморна К. Особливості законодавчого регулювання діяльності Уповноваженого Верховної Ради з прав людини // Право України. – 2000. – №1. – С. 76.
Закон України “Про альтернативну невійськову службу” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №15 – Ст. 188.
Закон України “Про вибори народних депутатів”// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №51.– Ст. 256
Закон України “Про вибори Президента України ” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №14. – Ст. 81.
Закон України “Про відпустки” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №2. – Ст. 4.
Закон України “Про державну службу” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – №45. – Ст. 490.
Закон України “Про зайнятість населення” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №14. – Ст. 170.
Закон України “Про колективні договори і угоди” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №36. – Ст. 361.
Закон України “Про наукову і науково – технічну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №12. – Ст. 165.
Закон України “Про оплату праці” // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №17. – Ст. 121.
Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 21. – Ст. 252
Закон України “Про охорону праці” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №49. – Ст. 668.
Закон України “Про підприємства в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №24. – Ст. 272.
Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №4 – Ст. 227.
Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №21. – Ст. 104.
Закон України „Про адвокатуру” від 19.12.1992 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1993.- №9. – ст.62
Закон України „Про міліцію” від 20. 12.1990 р. із наступними змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №4. – ст. 20.
Закон України „Про прокуратуру” від 5.11.1991 р. із наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №53. – ст. 793.
Закон України «Про всеукраїнський та місцевий референдум» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №15. – Ст. 98.
Закон України про охорону здоров’я // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №4. – Ст.19.
Закони України “Про освіту” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №34. – Ст.451.
Законодавча база щодо протидії торгівлі людьми // Інформаційний вісник – Вища школа освіти – 2004. –№ 15. – С.56.
Законопроект Кабінету Міністрів України. “Концепція державної правової політики захисту прав людини”. – К.: ПРООН., 1997. – 125 с.
Заявление директора-исполнителя ЮНИФЕМ Ноэлин Хейзер // www/un/org/ russian / women / ird / 2004 / unifem.
История, теория и практика прав человека. / Под ред Т. Н. Нуркаевой. – Уфа: «Восточный университет», 1998. – 42 с.
К. Левченко. Сучасна жіноча політика в Україні. Феміністична критика нової патріархальності: Матеріали конференції “Фемінізм в Україні: Минуле, сучасне, майбутнє”. – К., 1998 – С.59
К.Б. Левченко. Національний механізм формування та впровадження гендерної політики в Україні. Історико – правовий огляд.- Х.: Вид-во. Нац. ун-ту. внутрішніх справ, 2003. – 101 с.
К.Б. Левченко. Права жінок: зміст, стан та перспективи розвитку: Монографія. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – 348 с.
Кобец Н.Г. Социальное право: понятие, предмет, функции, система и принципы // Юридический Весник. – 1997. – №3. – С. 68.
Кодекс Законів про Працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до №50. – Ст. 375.
Козакова А. В. Забезпечення рівних прав жінок та чоловіків в українському суспільстві // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Випуск 18 – 2002. – с.300- 306.
Коллонтай А.М. Положение женщины в эволюции хозяйства /Лекции, читаные в Университете им. Я.М. Свердлова/. - М.: Пг.,1923. – 208 c.
Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. – 2-е изд. испр. и доп. – М.: Манускрипт, 1996. – 312 с.
Конвенция о борьбе с торговлей людьми и с експлуатацией проституции третими лицами – 1950 р. // Междунардные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА.М, 1998. – 784 с.
Конвенция о гражданстве замужней женщины – 1957р. // Многосторонние соглашения (не СНГ). Рекомендации от 1985. 05.14 №R (85) 7.
Конвенция о дискриминации в областе труда и занятости – 1958 р. // Сборник Международных договоров СССР, вып. XXXVII. – М., 1983. – 289 с.
Конвенция о ночном труде женщин на производстве – 1948р. // Конвенции и рекомендации, принятые Международной конференцией труда 1919 – 1966. - C. 879 – 884.
Конвенция о политических правах женщины – 1953 р. // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами – Вып.ХVI- М.: Юристъ, 1957. – 650 с.
Конвенция о правах ребенка. –М.: ИНФРА. М., 2004. – 24 с.
Конвенция о применении женского труда на подземных работах в шахтах любого типа – 1935р. // Конвенции и рекомендации, принятые Международной конференцией труда 1919 –1966. – С. 347 – 349.
Конвенция о равном вознагражденнии мужчин и женщин за труд равной ценности – 1951р //Сборник действующих договоров. Выпуск ХІХ. М.:Юристъ, 1967. – 658с.
Конвенция об охране материнства – 1952 р.// Конвенции и рекомендаци, принятые Международной конференцией труда 1919 –1966. – Ст. 1088 –1094.
Конвенція №156 „Про рівне становлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок, трудящих із сімейними обов’язками” // Упорядники: О.М. Руднєва, О.Р. Дашковська; наук ред. А.П. Гетьман. – Харків: Право, 2000. – 196 с.
Конвенция о согласии на вступление в брак, минимальном брачном возрасте и регистрации браков – 1962 р. // Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты (семнадцатая сессия). Дополнения №17 (А/5217). С. 32-33.
Конвенція про боротьбу з дискриминацією в галузі освіти – 1960 р. Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність / Упорядники О.М. Руднєва, О.Р. Дашковська; наук ред. А.П. Гетьман. – Харків: Право, 2000. – 196 с.
Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. До перших парламентських слухань про реалізацію в Україні Конвенції “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок”. – К.: Українська правнича фундація: Український центр прав людини, 1995. – 24 с.
Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996.- №30. – Ст. 141.
Конституційне право України. / За заг. ред. В.Ф. Погорілка. – К. : Наукова думка, – 2000. – 731с.
Котюк І.І., Костенко О.М. Кримінальне, кримінально-виконавче право України: Гендерна експертиза. – К., 2004 – 128 с.
Кошепов В.П. Институт судебной защиты прав и свобод граждан и средства ее реализации // Государство и право . – 1998. – №2. – С. 66-74
Лаврінчук. І. П. Трудове законодавство України. Гендерна експертиза. – К.: Логос, 2001. – 70 с.
Левіафан або суть, будова та положення держави церковної та цивільної / Польська Т. (наук. ред), Р. Димирець (пер. з англ.)/ – К.: Дух і літера, 2000. – 600 с.
Левченко К.Б. “Торгівля людьми” та “торгівля жінками”: проблеми формування термінології сучасних документів // Вісник Національного університету внітрішніх справ. – 2000. – №11. – С. 24-30.
Левченко К.Б. Гендерна політика в Україні: визначення, формування, управління: Монографія. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 344 с.
Левченко К.Б. Концепція «особливих прав»: переваги використання в міжнародному та національному законодавстві // Наше право. – 2003. – №1 – С. 77 – 81.
Левченко К.Б. Реалізація в Україні положень міжнародна – правових актів з пррав жінок (на прикладі Конвенції ООН „Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок”). – Х.: Вид –во Нац. ун-ту. внутрішніх справ, 2003. – 110с.
Леонтьєва Л.В. Культурні права жінок в теорії трьох поколінь прав людини // Вісник Національного університету внутрішніх справ.- Випуск 29. – 2005. – С.135-139.
Локк Дж. Сочинения: в 3-х. т.: Пер с англ./ Ред. и сост. И.С.Нарскит / – М.: Мысль, 1985. – 560 с.
Малеин Н. С. Повышение роли закона в охране личных и имущественных прав граждан. // Советское государство и право. – 1994. – №6. – С. 68
Маркович Д. Общая социлогия: учебник для вузов (пер. с серб) – 3-е изд. доп. и пер. – М.: Владос, 1998. – 432 с.
Маркс К. К европейскому вопросу. – М.: Политиздат, 1985. Т.1 – 403с.
Марцеляк О.В. Інститут омбудсмана: теорія і практика. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 450 с.
Мельник Т. Гендерна експертиза українського законодавства: сутність, необхідність та методологічні основи. – К.: Логос, 2001. – 46с.
Мельник Т.М. Міжнародний досвід гендерних перетворень. – К.: Логос, 2004. – 320 с.
Милль Дж. Основы политической экономики. – М.: Прогресс, 1980 – 496 с.
Міжнародний досвід державного забезпечення рівності жінок та чоловіків: Матеріали міжнародної конференції. – К.: “Ліга 50/50”. – 2003. – С.19
Міжнародний пакт об экономиченских, социальных и культурных правах. – 1996 р. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА.М., 1998. – 784 с.
Морозова Л.А. Национальные аспекты Российской государственности // Государство и право. – 1995. – №12. – С.11-18.
Мудра О. Роль комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі // Право України. 2000. – №1. – С.25
Надежда Нартова. Феминизм? Феминизм… Феминизм! //Информационный листок Петербургского центра гендерных проблем. – 1999. – №3. – С. 110
Никифорова М.А. Гражданские права и свободы в США. – М.: Юристъ, 1991. – 129 с.
Німченко В. Правовий статус особи за Конституцією України // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. – №3. – С. 65.
Нова Конституція України. Текст Основного Закону. / Автор огляду В.Ф. Погорілко. – К.: Наукова думка, 1996. – 133 с.
Новикова Э. Женщины в политической жизни России // Преображение. –1994. – №2. – С. 89.
Новоселов В.И. Правовое положение граждан в советском государственном управлении. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1976. – 156 с.
Олейник А. Е. Заяц В. С. Реализация прав советских граждан в условиях формирования социалистического правового государства. – Х.: Юрид. Ин-т.,1990. – 121 с.
Олійник А.С. Конституційне законодавство: гендерна експертиза. – К.: Логос, 2001. – 77 с.
Панарин А. Политология. О мире политики на Востоке и Западе.- М.: Юристъ, 1999. – 250 с.
Пекінські стратегії: Програма дій в Україні. // Матеріали Всеукраїнської конференції „Стратегії Четвертої Всесвітньої конференції зі становища жінок і Програма дій в Україні”. 20 – 22 червня 1996 р. – К., 1996. – 230 с.
“Перелік посад педагогічних і наукових працівників” від 14.06.2000р. із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №432, // Офіційний вісник України. – 2001. – №19. – С. 155.
Платон. Сочинения: В 3-х. т.: Пер. с древнегреч. / Под общей редакцией А.Ф. Лосева и В.Ф. Асмуса/ – М.: Мысль, 1971 . – Т.3. Ч.І – 687 с.
Поленина С.В. Права женщин в системе прав человека: международный и национальный аспект.- Москва: Институт государства и права РАН, 2000. – 256 с.
Порощук С.Д., Онуфрієнко О.В. Право людини на життя як об’єкт нормативно-правового регулювання: сучасний стан, проблеми в Україні // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 1998. – №2. –С. 74.
Права працюючих жінок в Україні. – К.: УІСД, 1999. – 160 с.
Проблеми розвитку демократії та забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків в Україні трансформаційного періоду. // Науково – дослідний інститут проблем молоді: – К., 1997. – С. 35.
Проект «Сприяння гендерної рівності». – К.: Вид-во Інституту держави і права ім. В.М. Корецького, НАН України, 2002. – 54 с.
Проект Закону України “Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації”. Внесений на розгляд народними депутатами України К.Самойлик і В. Надагра// Сектор реєстрації законопроетів Верховної Ради України №6074-1 від 02.12.2004р.
Проект Закону України “Про забезпечення рівності прав жінок і чоловіків”. Внесений на розгляд народним депутаттом Р.Зваричем// Сектор реєстрації закопроектів Верховної Ради України №6074 від 01.09.2004р.
Проект Закону України „Про державне забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок”. Внесений народним депутатом України Ковалком М.П. // Сектор реєстрації законопроектів Верховної Ради України №4128 від 22.10.1999р.
Проект Закону України „Про національну стратегію поліпшення становища жінок в Україні”. Внесений на розгляд народним депутатом України Костецьким В. В.// Сектор реєстрації законопроектів Верховної Ради України № 3076 -1 від 05.10.1999р.
Проект Закону України „Про національну стратегію поліпшення становища жінок в Україні”. Внесений народним депутатом України Костецьким В.В. (на зміну раніше поданого, реєстраційний № 3076 -1 ). // Сектор реєстрації законопроектів №3076 – і від 22.02.2001р.
Рабинович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). – Х.: Право, 1997 – 154 с.
Рівність жінок і чоловіків в Україні: правові аспекти. // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – К., 2001. – 220 с.
Рівність: проблеми гендерної дискримінації. // Матеріали Всеукраїнського семінару: механізми забезпечення рівноправності жінок і чоловіків в Україні. – К, 1998. – 104 с.
Ромовська З.В. Сімейне законодавство України: Гендерна експертиза. / – К.: Логос, 2001. – 40 с.
Руднєва О. Паритетна демократія як передумова активізації жінок у політико – правовому процесі України // Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України. – Х., 1998. – 155 с.
Руднєва О.М. Гендерна політика в Україні: Дис... на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук: (12.0.01) – Х., 2002 – 178 с.
Руссо Ж.-Ж. Эмиль или о воспитании. – М.: Юристъ, 1981. – Т1. – 548 c.
Саидов А.Х. Международное право человека (учебное пособие). – М.: Академический правовой университет, 2002.- 197с.
Святоцький О.Д. Адвокатура в юридичному механізмі захисту прав громадян (історико-правове дослідження): Дис… д –ра. юрид. наук. – К., 1994. – 147 с.
Симона де Бовуар. Второй пол // Иностранная литература. – 1993. – №3. – С. 180
Сімейне право України: / Заг. Ред. Топанчук В.С. – К.: Істина, 2002. – 304 с.
Скакун О.Ф. Теория государства и права.– Харьков: Консум, 2000. – 704с.
Скакун О.Ф., Подберезський М.К. Теорія держави і права. Експерементальний підручник для студентів юридичних факультетів педагогічних навчальних закладів. – Х.: Харківський державний ун. ім. Г.С. Сковороди, – 1996. – 326 с.
Смоляр Л. Минуле заради майбутнього. Жіночий рух Надніпрянської України ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст. Сторінки історії. – Одеса: Астропринт, 1998. – 480 с.
Социологический энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА, 1998 – 488с.
Спиридонов Л.И. Теория государства и права. – М.: “Проспект”, 1996. – 304 с.
Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учебник. – М.: ПРОСПЕКТ, 1997. – 287 с.
Становище жінок в Україні: реалії та перспективи./ Парламентські слухання.- К., 2004. – 157 с.
Старилов Ю.Н. Административный процесс в системе современных научных представлениях об административной юстиции // Государство и право. – 2004. – №5. – с. 5-13.
Сучасні проблеми жінок на ринку праці та шляхи їх вирішення: Збірник наукових статей. – К.: ПРООН, 1998. – 140 с.
Тацій В.Я., Грошевий Ю.М. Правові засоби охорони Конституції // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – №3. – С. 36.
Тацій В.Я., Погор В.Ф., Тодика Ю.М., Бурчак В.Г., Грошевой Ю.М. Конституційне право України./ За заг. ред. акад. В .Я. Тація – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.
Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
Тодика Ю.М., Марцеляк О.В. Конституційний суд України і прокуратура в конституційно – правовому механізмі забезпечення основних прав громадян. – Х.: Факт, 1996. – 165с.
Уголовный кодекс Украины. – Х.: Одисей, 2002. – 256 с.
Указ Президента України “Про підвищення соціального статусу жінок в Україні” // Урядовий кур’єр. – 2001. – №78. – С. 38.
Фабрициус Ф. Права человека и европейская политика. Политико-правовое положение трудящихся в Европейском сообществе. – М.: Изво МГУ, 1995. – 175 с.
Факультативный протокол к Конвенции ООН о ликвидации всех форм дискриминации относительно женщин – 2000р. / Выполнение Конвенции о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин в Украине: позиция государства и взгляд гражданского общества / Составители А.Н. Руднева, А.А. Христовая; науч. ред. А.Н. Руднева. – Харьков: Стайк, 2003. – 244 с.
Фрейд. З Недовольство в культуре // Философские науки. – 1989 – №2 – с. 55.
Хаманева Н.Ю. Защита прав граждан в сфере исполнительной власти. – М.: ИГиПРАН, 1997. – 216 с.
Хессе К. Основы конституционного права ФРГ / Пер с нем. – М.: Юрид . лит., 1981. – 267 с.
Цахер Х.Ф. Социальное право и справедливость / М.: АН СССР ИНИОН, 1990. – №3. – С. 59.
Цвік М.М. Теорія держави та права. Х.: Логос, 1999. – 345 с.
Цілі Розвитку Тисячоліття: Україна// Виконання Україною Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. – К.: Державний комітет у справах сім’ї та молоді. Програма розвитку ООН, 2003. – 221 с.
Червякова Е.Б. Защита конситуционных прав граждан средствами прокурорского надзора (проблема общенадзорной деятельности): Дис. Канд. юрид. наук. – Х., 1992. – 244с.
Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Юристъ, 1997. – 567 с.
Чоботарева А.С. Конвенция о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин (к 20–ти летию со дня принятия) // Вестник МГУ. – 1989. – С. 56
Чоловіки і жінки в Україні. Гендерна статистика / За матеріалами Гендерного бюро, виданими в межах проекту ООН в Україні „Гендер в розвитку”. – К.: ПРООН, 1998. – 156 с.
Шмельова Г. Адвокатура в юридичному механізмі забезпечення прав людини (загальнотеоретична характеристика)// Сучасні системи адвокатури. – К.: Право України. – 1993. – С. 17-20.
Шмельова Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини (загальнотеоретична характеристика) // Право України. – 1994. – №10 – С. 50-51;
Шульга А.М. Теория государства и права (учебное пособие ).- Х.: Изд-во: Нац. ун-тета внутр. дел, 2003. – 125 с.
Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. –М: Политиздат, 1985. Т.2 – 405с.
Юлина Н.С. Проблемы женщин. Философские аспекты // Вопросы философии. – 1985. – №5 – С. 143
50/50. Опыт словаря нового мышления / Под общ. ред. Ю. Афанасьева и М. Ферро. – М.: Юристъ, 1989. – 134 с.
Derken L.D. The ambiquous relationship between feminism and postmodernism// Against patriarchal thinking: a future withouth discrimination? Pellikan – Аngel/ Maja: university Press, 1992. – 225р.
Mund V.A. // Government and Business. – N,Y., – P.150.
Priorities for Council of Evrope action on equality between women and men: the human right dimention/ Council of Evrope.- Strasbourg: Council of Evrope, 1995. – 12 p.
Skala J. Postaveni a competence ombudsmana v ustavne politickem systemu kapitalistickuch // Pravnik – 1989 – № 9-10. – р.78.
Tuttle Lisa Encyclopedia of feminism. – London., 1986. – 180p.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

Blog

План Вступ Права жінок як юридична категорія > 1 Генезис становлення прав жінок міжнародні стандарти в галузі прав жінок

Содержание

Висновки до розділу 3…………………………………………..164