Інститут економіки та промисловості нан м
| Вид материала | Диплом |
- Інститут економіки та промисловості нан, 9040.04kb.
- Інститут економіки та промисловості нан, 3422kb.
- Кірізлєєва Аліса Салаватівна удк 336. 717. 061 (477) розвиток механізму іпотечного, 349.57kb.
- Наукові досягнення та розробки установ нан україни за 2011 рік, 233.7kb.
- Державна Установа «Інститут економіки та прогнозування нан україни», 38.48kb.
- Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім., 14508.65kb.
- Інститут географії нан україни, м. Київ, 42.61kb.
- “матеріали електронної техніки, 168.29kb.
- Національна академія наук україни державна установа "Інститут економіки природокористування, 207.82kb.
- Заюкова Марина Сергіївна. Фінансова стійкість та її забезпечення на підприємствах м'ясної, 184.13kb.
Тарас Григорович Шевченко, як і всі відомі поети, був Пророком.
Відгриміли криваві війни і революції. Збулася нарешті мрія про те, що
| Встане Україна, Розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, Помоляться на волі Невольничі діти!... (“Великий льох”) |
Так, Україна здобула незалежність.
Але треба ще докласти багато зусиль, щоб вона стала квітучою і шанованою в усьому світі державою, щоб її громадяни жили гідним людини життям….. І нам сьогодні найнеобхідніші злагода, об'єднання зусиль всіх громадян України.
Поетові була притаманна висока національно-державна свідомість, для якої він знайшов геніальну формулу:
В своїй хаті - своя й правда,
І сила, і воля.
(,,І мертвим, і живим...”)
Отож, вчитуймося у твори Великого Пророка і робімо для себе висновки.
Хай проміння незгасного сонця його поезії проникає в душі “ і мертвих, і живих, і ненарожденних”.
У наведеному вище уривку з учнівського твору вчуваються і життєва мудрість педагога, і натхнення духовного наставника, і висока майстерність просто земної людини, залюбленої у свою справу. Вона змогла передати своїм вихованцям відчуття рідного слова, яке вони пропустили через свої юні душі, формуючи власне світобачення, світорозуміння, світосприйняття. Бо й сама була закохана в художнє слово, яке кликало її до життя і надихало на творчу працю.
Серед улюблених письменників Інни Іванівни найчастіше можна було почути слово Ліни Костенко:
...... І все на світі треба пережити.
І кожен фініш – це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях.
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях.
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все побачене побачено.
Хай буде все пробачене пробачено.
Хай буде вік прожито як належить.
На жаль, від нас нічого не залежить.
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити.
І за минулим плакати на варт.....
Так, ця Людина - Драчук Інна Іванівна - вік прожила гідно, красиво, щасливо. Але, на жаль, так блискавично. У наших серцях вона назавжди залишиться тим сівачем розумного, доброго, вічного, про якого мовиться у Книзі з книг.
Світла їй пам’ять!
Література:
1. Драчук І.І. Завдання педагога – плекати обдаровання // Дивослово. Українська мова й література в навчальних закладах.- Київ, 2007.-N 11.- С.10-11.
2. Шуляр В. Твір: як до нього підготуватися // Українська література в загальноосвітній школі.- 1999.- N3.
УДК 378.147.146. Зосименко Оксана Вікторівна
Сумський державний педагогічний
університет ім. А.С. Макаренка
викладач кафедри педагогіки
Використання інноваційних технологій у процесі підготовки педагогічних кадрів
Using innovative technologies in teacher training
У даних тезах окреслено завдання та основні принципи професійної підготовки; визначено головну мету проектної діяльності студентів; розкрито сутність навчального проекту.
In the thesis the tasks and the main principles of professional training are underlined, the basic aim of the project activity of students is determined, the essence of learning project is revealed.
Ключова роль у розбудові національної системи освіти належить учителю. Саме через діяльність педагога реалізується державна політика, спрямована на зміцнення інтелектуального і духовного потенціалу нації, розвиток вітчизняної науки і техніки, збереження і примноження культурної спадщини. Тому особливого значення набуває модернізація системи педагогічної освіти в усіх її ланках і виконання завдання якомога швидшої орієнтації педагогів на реалізацію потреб швидкозмінного суспільства та його громадян. У цьому контексті педагогічна освіта на всіх її рівнях має бути спрямована на:
- усвідомлення вчителем тенденцій розвитку швидкозмінного світу, розуміння потреби сприймати зміни, змінюватися самому, готувати учнів до дорослого життя;
- формування в учителя вмінь і навичок навчатися протягом життя;
- розвиток інформаційної культури вчителя;
- розвиток творчих якостей особистості вчителя;
- розуміння, що наслідки педагогічної праці безпосередньо залежать від рівня педагогічної майстерності вчителя [2].
Проте реалізація цих завдань ще не забезпечує успішної роботи спеціаліста в сучасній школі. На думку І.А. Зязюна, провідного значення у становленні майбутнього педагога набуває врахування таких принципів професійної підготовки :
1) особистісний підхід, абсолютне визнання гідності кожної особистості майбутнього вчителя, її права на вибір, власне судження, самостійний вчинок як домінантне спрямування освіти і виховання вчителя. Зміна акцентів: особистість студента – не об’єкт виховання і освіти, а суб’єкт діяльності;
2) сумісна творча діяльність викладача і студента базується на спілкуванні – не зі своїми знаннями до студента, а зі студентами до педагогічної науки і її глибин;
3) самостійна робота студента ґрунтується на наскрізній ідеї подолання суперечностей, ідеї досягнення цілі;
4) формування широкого, образного панорамного мислення студента – педагога сприяє розвитку мотивації діяльності, захопленню нею;
5) ідея вільного вибору форм, напрямків, методів діяльності студентами також формує мотиваційну сферу, розвиває їхнє творче мислення, вміння практично оцінювати свої можливості і прагнення до самостійного вирішення складних завдань;
6) бачення студентом перспективи власної підготовки, самопідготовки і самовиховання формує цілеспрямованість;
7) виховання студентів-педагогів у трудовій шкільній діяльності реалізується лише в умовах її насичення творчими і морально-естетичними принципами;
8) освіта, виховання, самоосвіта, самовиховання базуються на особистій зацікавленості студента, його індивідуальних інтересах, здібностях, гармонійно поєднаних з інтересами суспільства [1].
Найбільш ефективно ці принципи можуть бути реалізовані шляхом впровадження у навчальний процес інноваційних технологій, що забезпечують цілісний розвиток особистості, становлення її творчого потенціалу. Ми вважаємо, що включення студентів педагогічних вищих навчальних закладів у проектну діяльність є одним з ефективних інструментів професійної підготовки майбутніх вчителів, що не лише сприяє підвищенню суб’єктності навчання, активізації засвоєння та закріплення отриманих знань, набутих вмінь та навичок, їх професійного практичного використання, а й забезпечує комплексну реалізацію завдань теоретичної та практичної підготовки сучасного спеціаліста.
Основна мета проектної діяльності полягає в необхідності навчити студентів самостійно мислити, знаходити й вирішувати проблеми, залучаючи для цієї мети знання з різних областей, уміння прогнозувати результати й можливі наслідки різних варіантів рішення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.
В основі даної діяльності лежить ідея спрямованості навчально-пізнавальної діяльності, тих, хто навчається на результат, що досягається за рахунок рішення тієї чи іншої практично або теоретично значимої для студента проблеми.
Сутнісною характеристикою проектної діяльності є проблемність, яка вимагає від студентів інтегрованого знання, дослідницького шляху діяльності (а не просто реферативності), що відповідає вимогам сучасного суспільства до майбутнього фахівця.
Навчальні проекти можуть мати досить різноманітну спрямованість діяльності, різний масштаб, терміни виконання, складність, але всі вони є проявом ініціативи студентів, індикатором їх прагнення до вдосконалення як самих себе, так і педагогічної дійсності.
У нашому дослідженні ми розглядаємо навчальний проект як форму організації навчальних занять у вузі, яка передбачає комплексний характер діяльності його учасників, що спрямована на виконання конкретно обґрунтованої мети та визначеного кінцевого результату, з планом конкретних дій та обмежена конкретним проміжком часу.
Конкретний результат навчального проекту завжди має подвійне значення: з одного боку, це досягнення мети проекту, а з іншого – професійне зростання самого проектувальника, розвиток у нього проективних, рефлексивних, гностичних здібностей.
Таким чином, проектна діяльність сприяє самореалізації інтересів студентів, підвищує рівень їх мотивації й зацікавленості в одержанні професійних навичок у вибраній сфері діяльності, орієнтує на практичне досягнення успіхів у навчанні й самоосвіті, вихованні відповідальності, самоорганізації й працьовитості, зміні культури освіти й культури керування навчальним процесом з боку педагога й веде до професійно-особистісного росту.
Література.
1. Зязюн І.А. Культуротворча функція виховання студентів педагогічного вузу // Вища педагогічна освіта: Наук.-метод. зб. МО України. – Полтава, 1994. – Вип. 17. – С. 66 – 72.
2. Сисоєва С.О. Сучасні аспекти професійної підготовки вчителя // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 4. – С. 60 – 66.
УДК 331.101.262:316.752 Зубенко Владимир Владимирович
Аспирант Института экономики
промышленности НАН Украины
СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ НАСЕЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ
SYSTEM OF VALUES OF THE POPULATION AND DEVELOPMENT OF HUMAN POTENTIAL
У статі розглянуто основні проблеми, що стримують розвиток людського потенціалу України в умовах перехідної економіки. На думку автора, вони багато в чому зумовлені системою цінностей і стереотипів, що склалась у більшості населення.
In article the basic problems restraining development of human potential of Ukraine in conditions of transitive economy are analysed. In opinion of the author, they in many respects are predetermined by the settled system of values and stereotypes of the majority of the population.
Сейчас, когда каждую минуту появляется больше информации, чем человек способен обработать за всю свою жизнь, когда научно-технический прогресс привносить в нашу жизнь все более совершенные технологии, личность с ее знаниями, умениями, опытом, потребностями и культурой становится главным фактором инновационного развития и конкурентоспособности, как отдельного предприятия, так и государства в целом.
Во времена “третьей волны” [7], т.е. бурного развития информационных технологий и становления экономики знаний, окружающий мир выдвигает к личности все более жесткие требования: интеллектуальная гибкость, инновационная активность, инициативность, коммуникабельность, профессиональная мобильность.
За время прошедшее с момента распада СССР качество человеческого потенциала Украины в значительной степени ухудшилось. В рейтинге человеческого развития 2007 года Украина заняла 76-е место с индексом (Human Development Index) равным 0,788 [4], в 1993 году этот показатель был равен 0,844 [5]. Разбалансированность отечественного рынка труда и системы образования, обуславливают несоответствие навыков рабочей силы и ожиданий работодателей, что в конечном итоге сказывается на качестве и темпах развития украинского бизнеса.
Можно утверждать, что строительство рыночной экономики в Украине и ее постепенный переход к постиндустриальной экономике, отчасти сдерживают ценности, нормы, убеждения и стереотипы, оставшиеся у населения со времен плановой экономики периода СССР. Поскольку переход к новому экономическому укладу невозможен без изменения традиционной системы ценностей, характерной для предыдущего уклада [7].
Рассмотрим основные проблемы, сдерживающие развитие человеческого потенциала в Украине, и которые, по мнению автора, во многом предопределяются устоявшейся культурой населения, сформировавшейся в период плановой экономики. Среди них следует выделить следующие:
- Государственный патернализм – проведенный журналом “Эксперт” совместно с компанией TNS Ukraine социологический опрос показал, что большинство украинцев все еще возлагают ответственность за свое благополучие на кого-либо, будь то государство, местная власть, руководство предприятия, но только не себя [1]. Эти представления идут со времен советского союза, когда государство достаточно низкую заработную плату компенсировало бесплатным предоставлением социальных услуг: обучение, жилье, медицина. Эти стереотипы, глубоко укоренившиеся в сознании населения, сейчас сдерживают развитие личного страхования и его разновидностей, как одного из рыночных инструментов управления социальными рисками и социальным развитием. Осознание того, что наше благополучие зависит только от нас, может стать значительным внутренним мотивом самосовершенствования личности.
- Низкая мобильность – характерными признаками плановой экономики периода СССР являлись: уравнительная система оплаты труда, всеобщее принуждение к труду, социальная однородность общества, а также государство как единственный работодатель. Эти факторы тогда во многом обуславливали достаточно низкий уровень мобильности населения (здесь не идет речь о принудительном распределении), который характерен и для населения Украины сегодняшнего дня. Для того чтобы изменить свое материальное и социальное положение каждый третий Украинец готов сменить работу, каждый пятый сферу деятельности, и лишь каждый одиннадцатый город проживания [1]. При всем этом, каждый шестой готов сменить страну проживания, что, по сути, является угрозой для развития и существования государства.
- Нежелание учиться и переучиваться – снижение интереса к повышению квалификации и преобладание приспособленческого типа поведения, является одной из форм проявления трудовой пассивности и снижения мотивации к труду, причины которой были заложены во времена плановой экономики [3]. По данным журнала “Эксперт Украина” [1], для того чтобы улучшить свое благосостояние, лишь каждый четвертый Украинец готов получить дополнительное образование, каждый шестой готов освоить компьютер или выучить иностранный язык. Подтверждением тому является и тот факт, что из десяти бесплатных учебных программ, предоставленных в качестве призов Киево-Могилянской бизнес-школой победителям конкурса инноваций журнала “Эксперт Украина” 2006 года, востребованной оказалась лишь половина [2]. И это при всем том, что эти люди являются наиболее развитой в научно-техническом плане прослойкой населения, которая должна осознавать необходимость и важность приобретения новых знаний.
Таким образом, в данной статье автором были раскрыты отдельные проблемы, сдерживающие развитие человеческого потенциала в Украине. Данное явление во многом предопределяется состоянием аномийной деморализованности украинцев, когда старая система ценностей, представлений и стереотипов, сформировавшаяся во времена плановой экономики, уже разрушена или же еще не разрушена, но уже противоречит действительности, а новая еще не сформирована. Несмотря на постепенное снижение индекса аномийной деморализованности, его значение в 2005 году составило 12,4, при возможных его вариациях в пределах от 0 до 18, дует заметить [6, с.498].
Ввиду этого, приоритетом государства и отдельных предприятий на пути построения конкурентоспособного, социально развитого постиндустриального общества в Украине, должны стать разработка и реализация механизмов, под воздействием которых, население начнет пересматривать ценности, сформировавшиеся в период плановой экономики, в пользу ценностей адекватным вызовам 21 века.
Перечень ссылок
- Блинов А., Яблоновская Т. Общество слоеное, без сливок // Эксперт. – 2007. – №1–2 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: ссылка скрыта
- Зленко А. Проявил себя? Закрепи! // Эксперт. – 2007. – № 42. –c.50-53
- Карасьова Ю.М Трансформація мотиваційного механізму трудової діяльності в транзитивній економіці України // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Сер. економічна. – Донецьк: ДонНТУ, 2004. – Вип. 69. – с.142-147.
- Ревенко А. В год по ступеньке? Украина поднялась на одну позицию в мировых координатах человеческого развития // Зеркало недели.- № 47 (676) 8 — 14 декабря 2007 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: ссылка скрыта
- Ревенко А. В год по ступеньке? Почему Украина оказалась на 78-м месте в мировом индексе человеческого развития // Зеркало недели.- № 37 (565) 24 — 30 сентября 2005 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: ссылка скрыта
- Українське суспільство 1994-2005. Динаміка соціальних змін / За ред. д.ек.н. В.Ворони, д.соц.н. М.Шульги. К.: Інститут соціології НАН України, 2005. – 653с.
- Toffler A. The third wave. – N.Y: Morrow, 1980. – 544 p.
УДК 316.3 К-28 Касьянова Ольга Володимирівна, асистент
кафедри філософії та соціології освіти
Луганського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти
ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЯК ШЛЯХ ДО ЖИТТЄВОГО УСПІХУ
FORMATION OF PERSONALITY’S COMMUNICATIVE COMPETENCE AS THE WAY TO THE LIFE SUCCESS
У статті розглядаються наукові та методичні результати досліджень проблеми формування комунікативної компетентності учнів, які спрямовані на пошук інноваційних підходів до формування особистості та досягнення нею життєвого успіху.
The article is designed to review scientific and methodical results of the research of the problem of forming students’ communicative competence. This research is intended to discover innovative approaches how to develop a real personality and to let it achieve life success.
Сучасне суспільство характеризується активними демократичними, перетвореннями. Конкурентноздатність, динамізм, інформованість та компетентність стають головними чинниками, формуючими стиль нашого життя. Це в свою чергу вимагає істотних змін у системі освіти, перегляді теоретичних підходів та існуючої практики щодо підготовки особистості здатної та готової самостійно, свідомо і творчо визначати та здійснювати власне життя, досягати життєвого успіху.
Значну роль у досягненні життєвого успіху відіграє установка на комунікативну компетентність, яка б забезпечувала не тільки особистісне, соціально – професійне зростання, а й успішний шлях у цілому.
Аналіз існуючих джерел з проблеми формування комунікативної компетентності як необхідної умови життєвого успіху показує, що на сьогодні вона є актуальною.
Розглядаючи поняття «життєвий успіх», можна зазначити, що він є складовою загальної стратегії, джерелом життєздатної особистості, яка забезпечує вибір життєвих цілей і їх успішне досягнення [1,231].
Досягнення особистістю життєвого успіху в сучасних суспільних умовах, як зазначає І. Єрмаков можливо лише за її соціальної активності, самореалізації, життєвої компетентності» [4,10].
Сучасні зарубіжні та вітчизняні вчені серед переліку життєвих компетентностей особистості визначають: загальнокультурну, громадянську, здоров’язберігаючу, комунікативну, інформаційну, підприємницьку та уміння вчитися. Узагальнюючи різні підходи до поняття „компетентність”, можна констатувати їх взаємодоповнюваність, переконаність у тому, що компетентність – складне й багатогранне явище, яке характеризує готовність та здатність людини застосовувати знання та вміння у різноманітних соціальних, професійних ситуаціях, кваліфіковано виконувати певну діяльність, зокрема професійну, комунікативну.
Тому предметом нашого дослідження обрано проблему формування в учнів комунікативної компетентності як шляху до життєвого успіху, що пояснюється рядом причин.
По-перше, суспільний запит вимагає зміни комунікативної культури особистості, оскільки роль спілкування у сучасному діловому світі постійно зростає. Розв’язання проблеми визначається не унікальністю мислення фахівців, а вмінням працювати в команді, уміти зробити зрозумілим зміст свого висловлення тощо.
По-друге, наявністю потреби освітньої сфери у переході на новий зміст, спрямований на формування й розвиток практичних здібностей, умінь, необхідних для ефективного спілкування та досягнення успіху в особистісному, професійному, суспільному житті.
По-третє, комунікація, яку розуміють як „обмін інформацією між індивідами за допомогою загальної системи символів”, не зводиться до вербальної комунікації та є способом й одночасно умовою існування будь-якого макро- або мікролюдського співтовариства.
Проблему комунікативної компетентності розглядають у своїх дослідженнях О. Бодальов, Ю. Ємельянов, М. Заброцький Л. Петровська, А. Панфілов, С. Петрушин, Л. Лісіна та інші.
Так, сутність комунікативної компетентності розглядає вітчизняний психолог Л. Петровська, яка відносить до неї насамперед знання соціально - психологічних факторів і уміння враховувати їх у конкретній діяльності, вміння розбиратися у групових соціально-психологічних проблемах, розуміння мотивів, інтенцій, стратегій поведінки, фрустрацій як своїх власних, так і партнерів по спілкуванню… [5].
Дослідник Ю. Ємельянов вважає, що комунікативна компетентність «заснована на знаннях, чуттєвому досвіді та вільному володінні засобами спілкування здатність особистості орієнтуватися у ситуаціях спілкування» [3].
Як зауважує С. Петрушин, досліджуване поняття є складним утворенням, що включає пізнавальний, емоційний та поведінковий компоненти [6].
За думкою М. Заброцького комунікативна компетентність являє собою певну інтегральну характеристику спілкування, у якій опосередковано виражаються морально-світоглядні установки особистості, її загальна та професійна спрямованість, рівень комунікабельності [2].
Зазначені позиції заслуговують на увагу, оскільки в них підкреслюється роль спілкування в житті особистості, місце комунікативної компетентності у діяльності та досягненні успіху.
Таким чином, проведений нами теоретичний аналіз дозволяє інтерпретувати комунікативну компетентність як засновану на знаннях та чуттєвому досвіді готовність і здатність особистості встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, орієнтуватися у ситуаціях професійного спілкування, розуміти мотиви, стратегії поведінки, рівень володіння технологією спілкування.
У досягненні особистістю життєвого успіху значну роль відіграє навчальний заклад, який сприяє формуванню в учнів комунікативної компетентності, а це в свою чергу вимагає: по-перше, включення в навчально-виховний процес відразу всього комплексу знань, здібностей, а не тренування окремих умінь, навичок, а по-друге, вдосконалення комунікативних умінь, оскільки недосконалість комунікативного досвіду, який учні отримують у школі, залежить від виконання різних комунікативних ролей.
Дослідження, проведені нами, пов’язані з визначенням шляхів, адекватних сучасним потребам та методики формування комунікативної компетентності школярів. Ефективними шляхами формування у школярів комунікативної компетентності є: розширення сфери спілкування учнів, що збагатить їхній досвід реальних стосунків з іншими людьми; розширення кругозору учнів, виховання у них значущих інтересів і захоплень, що зробить їх цікавими співрозмовниками; ознайомлення учнів із правилами спілкування; виховання в учнів толерантного, доброзичливого ставлення до партнерів по спілкуванню; вироблення практичних навичок та умінь спілкування тощо.
Враховуючи дослідження зазначимо, що формування комунікативної компетентності доцільно розглядати враховуючи її структурні компоненти: когнітивний, ціннісно - орієнтаційний та діяльнісний, які мають утворювати системну цілісність.
Серед підходів формування комунікативної компетентності учнів визначальними є особистісно-орієнтовний і діяльнісний, результатами яких мають стати сформовані вміння. Цьому процесу сприятиме вивчення мотиваційно - потребнісної сфери учнів, залучення їх до групових форм навчання, організація активної міжособової взаємодії у малих групах, проведення дискусій, ділових та рольових ігор, виконання спеціально підібраних психотехнічних вправ, участь у тренінгах комунікативних умінь, спрямованих на розвиток різних сторін успішного спілкування: перцептивної, комунікативної та інтерактивної.
Таким чином, комунікативна компетентність відіграє значну роль у досягненні особистістю життєвого успіху, тому процес її формування є тривалим і залежить від багатьох чинників: освітньо-культурної ситуації, розуміння педагогами та учнями освітніх цілей; організації життєдіяльності школярів; організації навчально-виховного процесу. Як зазначає Л.А. Петровська, „він передбачає використання всього арсеналу засобів, зорієнтованих на розвиток як продуктивних особистісних аспектів, так і його репродуктивних компонентів”[6].
Отже враховуючи основні положення концепції життєздатної особистості та оволодіння учнями технологіями життєвого успіху у подальшому, дослідження буде спрямовано на розроблення моделі формування в учнів комунікативної компетентності.
Література
1. Життєва компетентність особистості: Наук.-метод. посібник // За ред. Л.В. Сохань, І.Г. Єрмакова, Г.М. Несен. – К.: Богдана, 2003. – 520 с.
2. Заброцький М. М.Педагогічна психологія. –Київ: МАУП, 2000.-100с.
3. Емельянов А.Ю. Активное социально - психологическое обучение. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. –168 с.
4. Моделі компетентного випускника 12- річної школи: сутність, пріоритети, пошук відповідей на виклики XXI століття // Матеріали Всеукраїнської науково-пошукової конференції, 16-17 травня 2007р. Том 1.- Донецьк 2007.-306с.
5. Петровская Л.А. Компетентность в общении: социально-психологический тренинг. –М.: Изд-во МГУ, 1989. – 216 с.
6. Петрушин С.В. Психологический тренинг в многочисленной группе (методика развития компетентности в общении в группах от 40 до 100 человек). –М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000.- 256с.