Інститут економіки та промисловості нан м
| Вид материала | Диплом |
- Інститут економіки та промисловості нан, 9040.04kb.
- Інститут економіки та промисловості нан, 3422kb.
- Кірізлєєва Аліса Салаватівна удк 336. 717. 061 (477) розвиток механізму іпотечного, 349.57kb.
- Наукові досягнення та розробки установ нан україни за 2011 рік, 233.7kb.
- Державна Установа «Інститут економіки та прогнозування нан україни», 38.48kb.
- Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім., 14508.65kb.
- Інститут географії нан україни, м. Київ, 42.61kb.
- “матеріали електронної техніки, 168.29kb.
- Національна академія наук україни державна установа "Інститут економіки природокористування, 207.82kb.
- Заюкова Марина Сергіївна. Фінансова стійкість та її забезпечення на підприємствах м'ясної, 184.13kb.
Л І Т Е Р А Т У Р А
1. Стійкий екологічно безпечний розвиток і Україна / за ред. Дробнохода М.І., – 2002. –104 с.
- Шепа В.В. Екоонтологічний тип свідомості // Ідея. – 1993. – №3. – С. 239-245.
- Химинець В.В. Еколого-економічні засади сталого розвитку Закарпаття. – Ужгород, 2004. – 212 с.
- Химинець В.В. Еколого-економічні основи навчально-виховного процесу в сучасному освітньому закладі // Освіта Закарпаття. – 2007. – №5. – С. 39-42.
УДК 35.008.6:36 Цибуліна Ірина Вячеславівна,
Харківський регіональний інститут
державного управління
Національної академії державного управління при Президентові України, провідний спеціаліст факультету,
кандидат наук з державного управління
Адаптація європейського досвіду навчання державних службовців як складова механізму реалізації соціальної політики України
Adaptation of the European experience of civil servants’ training as a component of the social policy mechanism in Ukraine
Висвітлено основні проблеми й обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення механізмів професійної підготовки державних службовців соціальної сфери.
The basic problems are covered, and ways to improv mechanisms fo professional training of civil servants working in the social sphere are proposed.
Питання інтеграції української науки і вищої освіти в європейську займає важливе місце в проблематиці євроінтеграції України.
Особливе значення має питання щодо формування армії спеціалістів, чия освіта й інтелектуальний рівень далеко виходили б за межі середнього. На фоні таких вимог, як в Європі, так і в Україні все гостріше відчувається кадровий дефіцит, що охопив стратегічні напрямки науково-технічного розвитку. Кадрова проблема відчувається й у сфері управління, вирішити яку покликані інституції з підготовки державних службовців органів виконавчої влади та посадовців органів місцевого самоврядування.
Концепцією адміністративної реформи в Україні передбачається, що управлінські послуги повинні надаватися, насамперед на низових рівнях структури виконавчої влади, що забезпечить їх наближення до споживачів [1]. У зв’язку з цим особливе місце займає питання підготовки державних службовців місцевих органів виконавчої влади, адже ці спеціалісти надають роз’яснення безпосередньо отримувачам управлінських послуг. Саме від них залежить враження громадян про спрямованість роботи органів виконавчої влади на задоволення потреб особи і суспільства чи лише їх задекларованість.
Успішна робота на обійманій посаді потребує постійного суттєвого поповнення знань. Навчання державних службовців є складовою ефективності державного управління. Важливо забезпечити проблемний характер навчання, формування в особистості творчих підходів, пошуку новацій. Є доцільним для управлінців сфери захисту прав дитини викладання на факультеті підвищення кваліфікації основ психології, конфліктології, етики. Окреме місце посідає оновлення адміністративної культури, формування готовності до прийняття рішень в умовах зростання демократичних процесів та підвищення відповідальності з орієнтацією на служіння громадянам. Демократичне суспільство вимагає сформованої демократичної свідомості. Різнобічна підготовка державних службовців має сенс за умови безперервності. Здійснення ефективності управлінської діяльності можливе лише за умови, коли управлінець перетвориться в активний творчий суб’єкт соціального розвитку, що самореалізує свій багатий соціальний потенціал на багатогранних соціальних засадах.
Країни перехідного періоду, і в тому числі Україна, стикнулися з проблемою пристосування своїх форм державної служби до нових умов, викликаних змінами у політико-економічній системі, появи нових запитів громадян та потреб дотримання Європейських стандартів. Ізольована державна служба не в змозі реагувати на соціальні, політичні й економічні зрушення. Закони, що швидко змінюються, створюють великий попит на підготовку та перепідготовку з правових і фінансових питань державних службовців, у тому числі сфери захисту прав дитини. Реформи у суспільстві вимагають не лише нових структур та інституцій державного управління, а й важливих змін у державному менеджменті. Державним службовцям, які опікуються питаннями дітей і молоді, дуже важливо якомога швидше набути нових навичок та кваліфікацій, зокрема щодо змін у ставленні до громадськості. Вивчення та запозичення закордонного досвіду – важливий чинник удосконалення процесу підвищення кваліфікації державних службовців. Численні навчальні заклади у країнах перехідного періоду пропонують широкий спектр форм підвищення кваліфікації для росту професіоналізму працівників державної служби і здобуття цих нових навичок і кваліфікації [2]. Вважаємо доречним вивчення і запровадження для перепідготовки працівників сфери захисту прав дитини досвіду Румунії. Зміст програм перепідготовки державних службовців передбачають загальну підготовку (законодавство, політологія, економіка, менеджмент, іноземні мови, комп’ютерна грамотність, державне управління, міжнародні відносини в плані адаптації до ЄС); спеціалізовану підготовку, яка включає все необхідне для виконання конкретної роботи (політика у відповідній сфері, інформаційні технології й адміністративні системи управління у змінюваній ситуації, розв’язання конкретних проблем і прийняття рішень, вирішення конфлікту, загальне і фінансове законодавство, статистика й адміністративний устрій установи, психологія керівництва й організації). Зміни у діяльності державного управління викликали у цій країні появу нових курсів (право Європейської Співдружності, стратегічне управління, екологія, довготривалий розвиток, Європейська інтеграція, управління фінансами, стратегія економічного розвитку і зростання зайнятості, соціальний захист) [3]. Запровадження подібних курсів сприятиме успішному здійсненню реформ і, у першу чергу, в соціальній сфері. Час диктує необхідність створення і використання конкретних цільових програм залежно від складу слухачів [4].
В Україні доки що не стандартизовані формалізовані моральні якості, яких повинен дотримуватися державний службовець. Ефективно було б вивчати зарубіжний досвід.
Зважаючи на те, що економічна ситуація вимагає швидких змін у державному управлінні, а ресурси для відповідної підготовки є обмеженими, важливим питанням є можливість мати ефективну та продуктивну систему підготовки державних службовців, яка дасть змогу працівникам виконувати нові завдання в умовах соціально-економічного розвитку. Всебічна і послідовна державна система підготовки державних службовців потребує збільшення фінансових видатків. В умовах обмеженого бюджетного фінансування доречно використати досвід Франції щодо введення для кожного державного службовця додаткового податку у розмірі 1% для підтримки функціонування мережі інститутів Національної академії державного управління, які здійснюють підготовку і перепідготовку державних службовців. Актуальним залишається питання щодо необхідності підвищення мотивації навчання. Цікавий досвід французького інституту IRA у м. Лілль щодо зарахування слухачів інституту на державну службу з моменту їх вступу на навчання, забезпечення стипендією у розмірі мінімальної заробітної платні, обов’язкове подальше працевлаштування залежно від рейтингу, який отримав слухач після закінчення курсу навчання [5].
Розвиток професіоналізму й особистісних характеристик державних службовців повинен бути постійною турботою усіх форм підготовки та перепідготовки кадрів державної служби [6]. Впровадження європейського досвіду може слугувати дієвим механізмом процесу підвищення кваліфікації державних службовців і надання якісних послуг у різних сферах соціальної політики України.
Література:
1. Указ Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" 22 липня 1998 р. № 810/98.
2. Інституційні реформи в Європейському Союзі. Аналітичний щоквартальник. Вип. №4, 2003. – 74 с.
3. Системи підготовки державних службовців у зарубіжних країнах./Пер. З англ. Ю.Д.Полянського.- К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 424 с.
4. Цибуліна І.В. Державна політика забезпечення захисту прав дітей // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2004.-№2 (21): У 2 ч. – Ч.2. – С.259-264.
5. Bernard de Gunten, Arlette Martin, Mauricette Niogret. Les institutions de la France (V e Republique, 4 octobre 1958). – Nathan/ YUEF, 2002. – p.150.
6. Основи професійної підготовки державних службовців: [Навч. посіб.] / За заг. ред. Є.І.Бородіна, В.Г.Логвинова, О.Ф.Мельникова, П.І.Шевчука: Б.Г.Савченко, Н.М.Мельтюхова, А.В.Бураковська. Соціальні та психологічні аспекти державного управління.- Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2003. –152 с.
УДК 37:334.012.82 (447) Чайка Дмитро Олександрович
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ
імені Григорія Сковороди»
магістр
Напрями державної політики на шляху інтеграції України в європейський освітній простір.
Розглянуто та виділено основні завдання та напрямки у системі реформування вищої освіти на шляху євро інтеграції.
The basic tasks directions are considered and selected in the system of reformation more high educations are on the way of euro integration.
В Європейських країнах реформування вищої освіти здійснюється давно і системно. Цьому сприяв демократичний лад цих країн і демократія в освіті. Але в різних країнах результати інституціонального втілення нової парадигми освіти різні. Сьогодні процес реформування вищої освіти, що охопив Європу, називається Болонським процесом. Болонський процес переслідує шість цілей для досягнення єдиної за змістом і якістю європейської освіти: введення двоциклічного навчання; впровадження кредитної системи організації навчального процесу; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників на європейському ринку праці та привабливість європейської системи освіти.
Для України Болонський процес – це не мода, не загравання з Європою, як нерідко пишуть у нас. Це – жорстока необхідність в умовах швидкої деградації нашої середньої і вищої освіти [1].
На шляху інтеграції вітчизняної освіти до європейського освітнього простору, Україна зробила важливий крок. А саме провела ґрунтовний порівняльний аналіз вітчизняної системи науки і освіти з європейською. За результатами цього аналізу визначила, що потрібно буде змінити в нашій системі науки і освіти, і визначила, які саме реформи необхідно провести.
Уряд неодмінно прийме усвідомлене політичне рішення, яке ґрунтуватиметься на потребі проведення реформ, що й буде покладено в основу рішучої зовнішньої політики держави, спрямованої на інтеграцію вітчизняної системи науки й освіти в європейський простір.
Перебудова вищої освіти в Україні, її наближення до європейських стандартів, потребує історичних змін у нормативно-правовій базі, яка функціонує сьогодні, і якою користуються вищі навчальні заклади всіх форм власності. Існує загальна потреба в доопрацюванні і завершені розробки та затвердженні державних стандартів вищої освіти з усіх напрямів та спеціальностей. Це дасть можливість уніфікувати навчальні плани підготовки фахівців вищої кваліфікації («бакалаврів», «магістрів»), що, в свою чергу, спростить процедуру переходу студентів з одного вищого навчального закладу в інший [3].
Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку вищої освіти є:
- особистісна орієнтація вищої освіти;
- формування національних і загальнолюдських цінностей;
- створення для громадян рівних можливостей у здобутті вищої освіти;
- постійне підвищення якості освіти, оновлення и змісту та форм організацій навчально-виховного процесу;
- впровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій;
- формування в системі освіти нормативно-правових і організаційно-економічних механізмів залучення і використання позабюджетних коштів;
- підвищення соціального статусу і професіоналізму працівників освіти, посилення їх державної і суспільної підтримки
Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.
Основним завданням реформування вищої освіти є перетворення кількісних показників освітніх послуг у якісні. Цей процес базується на національній ідеї вищої освіти, що полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій, також необхідності враховувати збалансованість політичних, соціальних чинників, духовного життя, суспільної свідомості та морально-психологічних цінностей, а також приведенні законодавчої та нормативної бази вищої освіти України до світових вимог [2].
Висновок. Сьогоднішня політична, економічна, і освітня стратегія здатна створити в Україні умови, які приведуть її до розвитку. Українці нині мають стимул рухатися вперед, першими кроками європейської інтеграції є модернізація системи вищої освіти в зв’язку зі вступом у травні 2005 року України до Болонського процесу. На шляху до європейського освітнього простору, вітчизняна освіта має вирішити питання, що можуть стати перешкодою в досягненні відповідної мети. З цього погляду усім нам треба почати з реформування вищої освіти.
Список використаної літератури
1.Бобров. В. Розвиток економічної освіти на етапі ринкових перетворень //
Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1998. -№5.-300с
2. Вища освіта України та Болонський процес: навч. посібник/ за ред.. В.Г. Кременя.- Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004.- 384с.
3. Педагогіка. Вища освіта України та Болонський процес. За ред.. Кравченко М.І. Львів, «Слово» 2002, 156с.
УДК 334.012.82 (477) Чайка Наталія Олександрівна
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ
імені Григорія Сковороди»
магістр
Інтеграція України до європейського освітнього простору: переваги та недоліки
Розглянуто та проаналізовано необхідність інтеграції національної педагогічної освіти в європейський освітній простір; звернено увагу на проблеми, що виникають на етапі входження до європейської освіти та запропоновано шляхи їх подолання.
In the article it is considered and the necessity of integration of national pedagogical community is analysed in European educational space; appeal the attention on problems, that arise up on the stage of entrance to European education and the ways of their overcoming are offered.
Вподовж декількох останніх років освітні процеси, що відбуваються в системі вітчизняної освіти, набули більш конкретного характеру, щодо руху України в Європу. Основним напрямком інтеграції в європейський освітній простір є Болонський процес. Він переслідує шість цілей для досягнення єдиної за змістом і якістю європейської освіти: введення двоциклічного навчання; впровадження кредитної системи організації навчального процесу; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників на європейському ринку праці та привабливість європейської системи освіти.
Незважаючи на те, що до Болонського процесу зараз приєдналися понад 40 країн, у тому числі й Україна (з 2005 р.), в освітніх колах висловлюють різні думки, щодо наслідків цього процесу. Одні повністю заперечують необхідність інтеграції вітчизняної освіти, а інші навпаки вважать, що лише завдяки Болонському процесу Україна вирішить всі проблеми, що існують в національній системі освіти [2,].
Розглянемо детальніше позитивні і негативні сторони інтеграції в європейський освітній простір.
Одним із найважливіших аспектів інтеграційних процесів, які відбуваються в європейському освітянському просторі, є запровадження нових технологій навчання - кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
Рухаючись в європейський освітній простір ми можемо досягти таких позитивних результатів:
- використання єдиної шкали оцінювання як в Європі так і в Україні сприятиме підвищенню мобільності студентів у процесі навчання;
- адаптація національних навчальних планів до європейських, з метою забезпечення рівних вимог викладу навального матеріалу;
- забезпечення гнучкості підготовки фахівців з урахуванням зміни вимог національного та світового ринків праці;
- стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти;
- унормування порядку надання можливості студентові отримати професійну кваліфікацію відповідно до ринку праці.
- для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатку до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.
Додаток до диплому - це документ, що додається до диплому про вищу освіту з метою поліпшення міжнародної прозорості і полегшення професійного та академічного визнання спеціальності [1].
. Цей документ дає великі переваги для студента:
- робить диплом більш надійним, привабливішим за кордоном;
- надає точний опис навчальних курсів, що прослухав студент, і тих знань яких він надбав у період навчання;
- об'єктивні і справедливі оцінки досягнень студента;
- полегшує пошук роботи (роботодавця насамперед цікавить профіль студента, що зазначений у додатку до диплома) [3].
Однією з основних переваг входження України у європейський освітній простір на нашу думку є підвищення мобільності як студентів так і викладачів, але все-ж таки виникають проблеми на шляху євро інтеграції. Серед них можна виділити найбільш поширені: слабка підготовка з іноземних мов у середній та вищій школі, візовий режим, різниця в piвні життя населення України та країн Європи.
Входження в Європейський освітній простір ставить перед українською педагогікою ще одну проблему, а саме: дуже важливо на обраному шляху модернізації вищої школи зберегти ті надбання, які характерні для національної освіти та культури.
Постає питання: чи залишиться в Україні те, що притаманне саме українській системі вищої освіти, яка розвивалася протягом багатьох десятиліть?
І це передусім система виховання. Адже ми знаємо, що вищій освіті західних країн не зовсім притаманні виховні завдання.
Сучасна мета виховання підростаючого покоління передбачає формування інтелектуальної розвиненої особистості, з активною громадянською позицією. Отже, на часі пошук новітніх технології щодо роботи з студентами в умовах університетської освіти, яка виховуватиме й формуватиме людську особистість, здатну до творчого пошуку, прийняття нестандартних рішень, саморозвитку й самовиховання [4].
Наступна проблема, яка виникає у зв’язку об’єднання освітнього простору є відтік кадрів за кордон. Тому державна політика повинна бути спрямована на створення таких умов, які забезпечать приплив студентів і працівників з за кордону.
Висновок Уже більше семи років європейське освітнє співтовариство живе під знаком Болонського процесу. Його суть полягає у формуванні єдиного освітнього простору.На шляху євро інтеграції , вітчизняна освіта має вирішити питання, що можуть стати перешкодою в досягненні відповідної мети. З цього погляду усім нам треба почати з реформування вищої освіти.
Отже, крокуючи впевненими кроками в європейський освітній простір давайте не будемо забувати вислів видатного сина української землі Т.Г. Шевченка: «Чужому научайтесь, але й свого не цурайтесь».
Список використаної літератури.
1.Бобров. В. Розвиток економічної освіти на етапі ринкових перетворень //
Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1998. -№5.-300с
2.Вища освіта України та Болонський процес: навч. посібник/ за ред.. В.Г. Кременя. - Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004.- 384с.
3. Журавський В.С. Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. - К.: ІВЦ - Видавництво – «Політехніка», 2003. – 200с.
4. Педагогіка. Вища освіта України та Болонський процес. Навч. посібник . За ред.. Кравченко М.І. Львів, «Слово» 2002, 156с.
УДК 378. 1 + 7. 012 + 7. 017. 4 ЧЕРКЕСОВА Інна Григорівна
професор Миколаївської філії
Київського національного
університету культури і мистецтв,
заслужений діяч мистецтв України
ВРОНСЬКА Рада Юріївна
спеціаліст декоративно-прикладного
мистецтва, психолог,
керівник гуртка з художнього
текстилю Миколаївського БДЮТ
Формування та розвиток креативного мислення особистості засобами кольорознавства у сфері дизайн-освіти
Formation and Development of a Personality’s Creative Thinking by Means of Chromatics in Design Education
Анотація
Колір як інформація сприймається за умов опанування фахівцем дизайну певним обсягом знань з кольорознавства і психофізіології. Навчитися мислити більш творчо, стати креатором, навчитися генеруванню оригінальних ідей в межах поставленого завдання можна й завдяки засобам кольорознавства. Вправи з кольорового конструювання розвивають у майбутніх дизайнерів почуття гармонії, художнього смаку, розуміння міри у створенні кольорових ситуацій.
Summary
A color as information is perceived subject to the designer’s mastering the particular scope of knowledge in the chromatics and psychophysiology/ To study thinking more creatively, to become a creator, to study generating original thoughts within the object in view is possible thanks to chromatics methods too. Exercises in color designing develop future designer’s sense of harmony’ artistic taste, understanding of the measure in creating color situations.
Фахівець дизайну, згідно з визначенням ІКСІДом змісту дизайну займається функційним формоутворенням в різних суспільних, промислових, побутових сферах життєдіяльності людини. На меті завжди стоїть створення гармонійного психологічно комфортного середовища людини. Засоби розв’язання таких завдань на шляху досягнення вище означеної мети включають в себе закономірності сприйняття кольорового забарвлення довкілля та закономірності кольорового конструювання, іншими словами, утворення своєрідної мови кольору, що може розглядатися як носій певної інформації.
Насьогодні інновації визначаються як культурний феномен суспільства, який стає способом життя особистості, що здатна рефлексувати, адже рефлексія стає «живим» інструментом самоорганізації особистості. Але в умовах інноваційних підходів до пізнання і самопізнання проявляється феномен «швидкого старіння» знань. Є сенс більш докладно розглянути це твердження. Все ж існує різниця між поняттями «знання» та «інформація». У контексті наших тез інформація є носієм знання, комунікативним засобом [5]. Знання, що ґрунтуються на фундаментальних законах фізики, математики, застаріти не можуть. Такі знання можна поглибити, розширити, знайти їм застосування в інших сферах діяльності. А інформація – відомості – старіє швидко. Розглянемо це на прикладі. Людство протягом всього терміну свого існування на землі сприймає кольорове забарвлення довкілля та його мінливість однаково: захід сонця – червоний, небо – блакитне, сніг – білий, світ рослин – зелений.
Зоровий апарат надає людині інформацію про оточуючий світ. Знання про світло, що сприймає і обробляє око людини, доводять, що світло є явище об’єктивне. Сотні тисяч років до нас життєдайне джерело світла – Сонце – світило і після нас теж буде світити на землі. Існує матеріальне джерело електромагнітного випромінювання – саме світла – поза свідомістю людини. Світить Сонце однаково всім представникам живої і неживої природи. А от колір є субстанція суб’єктивна, тому що природа кольору полягає у сфері відчуттів людини. Певні нервові рецептори на сітківці ока людини – колбочки – реагують на дію електромагнітного випромінювання і диференціюють його. Іншими словами: відбувається процес отримання інформації та обробки її на рівні фізіологічних процесів. Диференціація світла виявляється у розпізнанні і визначенні людиною певних кольорів. Протягом всього часу існування людства на Землі процеси сприйняття світла й розпізнання кольорів (окремих складових світлового променя – за довжиною електромагнітної хвилі) залишаються незмінними. Завдяки цьому утворюється об’єктивна картина світоусторою і передаються знання в поколіннях.
Колір об’єктивно впливає на психофізіологічний стан людини, що давно доведено психологами і фізіологами. Результати їх дослідів повинні успішно застосовуватися дизайнерами у своїй діяльності й суб’єктивне сприйняття людиною довкілля потрібно враховувати теж дизайнерам у своїй професійній діяльності, щоб у дизайнерський продукт не привносити не тільки дисонанс психологічної рівноваги, а й психологічні руйнівні джерела у середовище життєдіяльності людини [2; 3; 4]. Адже на сьогодні кількість кольорової інформації досягає такого рівня, що цілі інформаційні комплекси не сприймаються і не усвідомлюються стомленою психікою сучасного користувача. Агресія кольорового забарвлення частіше, нажаль, утворюється саме напівосвіченими дизайнерами, точніше виконавцями-оформлювачами, які не володіють потрібним обсягом знань з психофізіологічного впливу кольору на людину, не осмислюють, а тому й не використовують надбання з проблем зв’язку кольору і форми. Адже для людини не існує колір окремо від форми, що й призводить до утворення тривких певних асоціацій: червоний, оранжевий, жовтий – гарячі, теплі, а фіолетовий, синій, блакитний – холодні кольори тощо. На цій підставі формуються певні властивості кольорів такі, як «температура», «маса», «напруженість», «швидкість» ін. [5]. Все вищенаведене стосується саме знання, а інформація – певні кольорові ситуації, особливо ті, де невдало підібрані кольорові сполучення, швидко викликають стомлення, не зупиняють увагу, не сприяють сприйняттю закладеної в них інформації.
Дизайнер утворює нові предметні форми і одразу повинен будувати зв’язки між формою і її власним кольором та забарвленням її оточення. Щоб вірно розв’язати такі завдання потрібно вільно та осмислено застосовувати закономірності кольорових сполучень. Кольорове конструювання стає тим засобом, що розвиває художній смак, почуття міри, почуття гармонії. Фахівець дизайну повинен навчитися мислити раціонально – логічно, а не спиратися на власні відчуття – подобається або не подобається особисто йому.
Дизайнер-професіонал повинен володіти потрібним обсягом знань зі сфери творчого мислення. По-перше, потрібно знати механізм процесу мислення, його складові, по-друге, потрібно знати етапи творчого мислення, наприклад ті, що запропонував Алекс Осборн (США) та інноваційні стилі креативу Вільяма Міллера (США) [1], по-третє, свідомо застосовувати ці знання у творчий практичній діяльності з метою отримання потрібного результату. Професійний рівень значно підвищується, якщо творче мислення, креативність стають засобом життя, засобом особистісного удосконалення, що в свою чергу веде до успішної особистісної та професійної самореалізації.
Взагалі, розвинуте творче мислення дозволяє людині успішно адаптуватися до зміни умов професійної діяльності. Так, наприклад, обдарований графік завжди професійно проявиться як талановитий митець у сфері сучасних високих технологій, придбає нові вміння та навички роботи з графічними комп’ютерними програмами. Він легко буде оперувати комп’ютерними кольоровими моделями у створенні потрібного колориту свого проекту, буде враховувати при цьому наслідки впливу споріднених та контрастних кольорових сполучень на емоційний стан людини.
Література:
1. Уэллс У., Бернет Д, Мориарти С. Рекламные принципы и практика. – СПб., М., Х.: «Питер», 2001. – С. 409-423.
2. Зайцев А. Наука о цвете и живопись. – М.: Искусство, 1986. – С. 158.
3. Мокшанцев Р.И. Психология рекламы: Учеб. пособие. / Науч. ред.. М.В. Удальцов. – М.: Инфра-М, Новосибирск: Сибирское соглашение, 2001. – С. 44-49. – (Серия «Высшее образование»).
4. Пономарев Я.А. Психология творчества и педагогика. – М.: Педагогика, 1976. – С. 116-148, 174, 262.
5. Черкесова І.Г. Арт-терапія засобами кольору: Методичні рекомендації. – Миколаїв: Вид-во «ІЛІОН», 2005. – С.25-37.
УДК 378.12.54 Шевченко Юрій Васильович
директор гімназії «Сузір'я» м.Василівка
наук.керівн. канд.пед.н.,
доц. Москальова Л.Ю.
(Мелітопольський державний
педагогічний університет)
Загальні риси управлінської діяльності менеджера освітнього закладу
General features of management of the educational institution manager
У статті розглядаються причини ускладнення процесу професійного становлення, різні поняття управлінської діяльності педагога, стандарт діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу, розроблений учасниками українсько-голландського проекту з освітнього менеджменту. Автор наголошує на необхідності запровадження інноваційних освітніх технологій у навчально-виховний процес, формуванні рівня професійної готовності до управлінської діяльності.
The article examines the reasons for complications process of becoming a professional, management of the different concepts teacher, standard educational activity of the head of school, elaborated by the Ukrainian-Dutch project on educational management. The author focuses on the need to introduce innovative educational technology in teaching and educational process, the formation of professional preparedness management.
Якості професійного становлення та розвиток менеджера освітньої установи визначають характер модернізації освіти, сприяють її приведенню до відповідності із сучасними державними потребами. Питанням формування професійної компетентності менеджерів сучасних закладів освіти приділяється значна увага, про що свідчать дослідження (Гришина І.В., Даниленко Л.М., Крижко В.В., Кричевський В.Ю., Павлютенков Є.М., Пікельна В.С., Погрібна Н.С., Тюріна Л.Г. та ін.). Ці дослідження вказують на проблеми у діяльності менеджерів освітніх закладів, різні аспекти управлінської діяльності, роль та місце професійних якостей керівників у розвитку освітньої системи, проблеми професійного становлення керівника, тощо. Серед причин, що ускладнюють процес професійного становлення, автори відокремлюють відсутність цілісної теорії процесу професійного становлення менеджерів сучасної школи.
Для характеристики управлінської діяльності педагога на різних історичних етапах вживалися різні поняття, серед яких виступають і педагогічна майстерність, і педагогічна творчість, і педагогічне мистецтво, і компетентність. Оскільки менеджерами призначаються досвідчені педагоги, то можна припустити, що вони не тільки на високому рівні здійснюють педагогічну діяльність, а й мають авторитет в колективі як професіонали, що і створює передумови для опанування ними управлінської діяльності.
Вважаємо, що успішне професійне становлення керівника школи вимагає не тільки розвинутої особистісної та професійної рефлексії, а й творчого ставлення до освітньої діяльності, особистісної самореалізації, уміння впровадити у навчально-виховний процес інноваційні освітні технології, підтримати творчі ініціативи підлеглих. Підтвердженням цього є думка Л.Даніленко: «Підтримка творчості з боку керівника загальноосвітнього навчального закладу забезпечується під час проведення систематичних конкурсів та кращу науково-методичну розробку серед педагогічних працівників школи та виставок, що проводять предметні чи галузеві методичні об’єднання, творчі об’єднання вчителів школи, а також участі в районних, міських, обласних, загальнодержавних професійних конкурсах і виставках. Сьогодні цей рух набирає обертів, і практично немає загальноосвітніх навчальних закладів, які б не були зацікавлені у проведенні таких управлінських заходів» [2, 30].
Найбільш прийнятним для застосування в практиці роботи вважаємо стандарт діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу, розроблений учасниками українсько-голландського проекту з освітнього менеджменту. Особливі функції керівника відзначають у баченні стратегії та розвитку закладу; керівництві та моніторингу освітнього процесу; мотивації підлеглих; управлінні інноваційним розвитком, фінансовим забезпеченням; комунікації. Ці функції не тільки виокремлюють рівень професійної готовності до управління, вони також і вказують на необхідність підвищення рівня управлінської культури керівників. Вважаємо, що розвиток управлінської культури є необхідним у професійному становленні керівника. За визначенням Васильченко Л.В., управлінська культура керівника школи є цілісною властивістю особистості, «…яка має прояв у процесі професійної управлінської діяльності; характеризує особливості свідомості, поведінки, спілкування та управлінської діяльності керівника; забезпечує усвідомлення та культуродоцільність професійної діяльності; стимулює творчий розвиток керівника» [1, 9].
Таким чином, управлінську діяльність керівників школи визначають наступні ознаки та загальні риси: професійна освіта, спеціалізація, цілепокладання, предметність, розвиток суб’єкта в процесі перетворення об’єктів оточуючої дійсності, специфічні знання і вміння, необхідні для здійснення процесу керівництва, ініціативність та творчість, управлінська культура, професійна готовність до управлінської діяльності в умовах стрімких змін сьогодення.
Список літератури:
1. Васильченко Л.В. Формування управлінської культури керівника школи в системі післядипломної педагогічної освіти: Автореф. дис… канд..пед.н. (13.00.04) / Тернопіль: Тернопільський нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка, 2006. – 22 с.
2. Даніленко Л. Менеджмент інновацій в освіті. – К.: Шк.світ, 2007. – 120с.
| УДК: 378.17 (07) | Шкурупій Дмитро Анатолійович, ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», к.мед.н, доцент, завідувач курсу анестезіології та реаніматології, заступник декана медичного факультету Рябушко Микола Миколайович, ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», к.мед.н, доцент, декан медичного факультету |
Кредитно-модульна система в медичній академії: досвід та перспективи
Credit-modular system in the medical academy: attempt and prospects
Анотація.
В роботі наведений досвід впровадження кредитно-модульної системи в медичній академії. Автори вважають, що в сучасних умовах кредитно-модульна система навчання є ефективною і має всі підстави для подальшого розвитку і удосконалення.
Annotation.
In this work it is shown experience of introduction of credt-modul system in medical academy/ authors consider that in modern conditions credt-modul system of education is effective and has all bases for future development and improvement.
Вступ. Питання реформування системи освіти Європейського простору виникло через зниження темпів науково-технічного розвитку Європейських держав порівняно зі світовим лідером - Сполученими Штатами Америки [1]. Основні положення цієї реформи були викладені у Великій університетській хартії, яка була підписана 18 вересня 1988 року ректорами 430 університетів Європи у м. Болонья (Італія), а сама реформа отримала назву «Болонській процес». Метою Болонського процесу є створення єдиного європейського освітнього і наукового простору для забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталу і людей, вільного вибору роботи і навчання до 2010 року [2].
Зважаючи на сучасні вимоги до характеристик фахівця освітня система, яка побудована на засадах Болонської хартії є найбільш обґрунтованою і доцільною системою освіти в сучасних умовах, оскільки спрямована на підготовку спеціаліста-практика.
Кредитно модульна система навчання (КМСН) є прикладною стороною Болонського процесу і вимагає від студента постійного самоудосконалення, а від викладача - узгодженої роботи, міждисциплінарної послідовності надання знань, уніфікації критеріїв оцінювання.
Метою даної роботи стало визначення ефективності КМСН у медичному вузі. Для цього був проаналізований трирічний досвід функціонування цієї освітньої системи на медичному факультеті вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія».
Основний зміст роботи. У вищому державному навчальному закладі України «Українська медична стоматологічна академія» КМСН впроваджена на 1-3 курсах і передбачає організацію освіти на основі навчальних планів та програм 2005 і 2007 року, що є уніфікованими для всіх медичних вузів України і наближені до аналогічних за змістом європейських програм. Відмінною рисою цих навчальних програм є значне збільшення годин на самостійну роботу студентів і відповідне зменшення аудиторних навчальних годин. Окрім цього, додатково на кожній кафедрі організуються консультативні заняття та виділяються години для відпрацювання пропусків занять і перескладання незадовільних поточних оцінок.
Така система створює умови для індивідуалізації навчання студентів: студенти з позитивними оцінками можуть підвищити рівень своїх знань за рахунок позаурочних консультацій, а студентам з поточними незадовільними оцінками надає можливість опанувати незасвоєну тему додатково.
Крім цього, за рахунок виділення додаткових штатних посад введені посади кураторів КМСН з числа викладачів. Куратори КМСН постійно відстежує стан поточної успішності студента і хід ліквідації ним академічної заборгованості, що надає можливість профілактувати невиконання студентами навчального плану.
Може скластись враження, що така організація навчального процесу знімає відповідальність зі студента щодо власного навчання і перекладає її на викладачів і керівництво вузу. Насправді ж, кількість і термін повторних перескладань незадовільних оцінок чітко обмежені Положенням про впровадження КМСН в академії. КМСН не знімає, більш того, підвищує рівень відповідальності студента за результати власного навчання, оскільки кінцевим його результатом є рейтингова оцінка з дисципліни.
Перед викладачем же не ставиться завдання позитивно оцінити студента за будь-яку ціну. Важливо зрозуміти, що в умовах КМСН переносяться акценти викладацької роботи з оцінювання рівня знань студента на надання йому максимальної відкритої і доступної інформації з предмету. В цій системі викладач і студент стають партнерами: задача першого з них створити умови для набуття професійних знань і вмінь, а другого – опанувати їх для подальшого прикладного застосування в професійній діяльності.
Ефективність КМСН порівняно із традиційною освітньою системою підтверджується результатами аналізу відвідування і успішності студентів. Так, при порівнянні кількості невиправданих пропусків занять за період з 1 вересня по 1 жовтня 2007 року у студентів 1-3 курсу медичного факультету, які займаються за КМСН їх число було значно меншим (612 годин), ніж у студентів 4-6 курсів, які займаються за традиційною системою (824 години). Ці дані підтверджують той факт, що КМСН стимулює студента до постійного відвідування занять для формування рейтингової оцінки.
Оцінювання студентів при КМСН більш об’єктивне, ніж при традиційній системі. Це підтверджується даними кореляційного аналізу між оцінюванням поточної успішності студентів і результатами підсумкового контролю знань за 2006-2007 навчальний рік (табл.). При рівні показника кореляції r < 0,3 зв’язок вважається тісним [3]. Як демонструють дані табл., всі предмети мали такий зв’язок поточної успішності і підсумкового контролю, але серед дисциплін, які викладаються за КМСН цей зв’язок є значно більшим.
Таблиця
Кореляційний зв’язок між оцінюванням поточної успішності студентів і результатами підсумкового контролю знань
| Система навчання | Дисципліни | Кореляційний зв’язок (r) |
| Традиційна | Факультетська терапія | 0,59 |
| Психіатрія | 0,58 | |
| Фармакологія | 0,5 | |
| КМСН | Анатомія людини | 0,9 |
| Медична фізика | 0,7 | |
| Медична біологія | 0,7 |
Слід зазначити, що при роботі за КМСН виникло ряд проблем, які стосувались переважно технічного забезпечення обліку успішності і опанування практичних навичок на клінічних кафедрах. Перша проблема вирішується за рахунок покращення матеріально-технічної бази кафедр і деканату, друга – за рахунок введення циклового розкладу і введення 6 годинних занять замість двогодинних.
Основною ж проблемою, пов’язаною із самою КМСН є те, що не всі викладачі адаптувались до змін акцентів викладання від контролю знань до створення умов для їх максимального надання студентові на правах партнерських відносин. Ця проблема вирішується завдяки проведенню семінарів і тренінгів ля викладацького складу.
Висновок. Таким чином, досвід застосування КМСН на медичному факультеті вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» дозволяє стверджувати, що ця система є методично обґрунтованою, ефективною і має всі підстави для подальшого розвитку і удосконалення. Перспективи розвитку КМСН полягають в зміні психолого-педагогічних відносин в системі «викладач-студент», розвитку матеріально технічної бази та удосконаленні умов організації навчального процесу.
Література.
- Підаєв А.В., Передерій В.Г. Болонський процес в Європі. - Одеса: Одеський державний медичний університет, 2004.-190 с.
- Болонський процес у фактах і документах / Упор. М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук та ін.- К.; Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.. В. Гнатюка, 2003.- 52 с.
- Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. К.: Морион. – 2000; 320 с.
УДК 001.8 Ягодзінський Сергій Миколайович
Національний авіаційний університет (м. Київ),
ст. викладач кафедри філософії