Спецкурс для студентів вищих навчальних

1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   57

Суспільно-політичне і соціально-політичне становище насе­лення безпосередньо відображалося у складних, іноді супереч­ливих демографічних процесах.

Напередодні Другої світової війни, у 1939 р., загальна кіль­кість сімей у республіці сягала майже 7,2 млн, причому сім’ї з 2- 3-х осіб становили 46,4%, а з 5-ти і більше—29,5% (в СРСР, відпо­відно, 43% і 35,1%). Після Другої світової війни аж до 1989 р. про­стежується стала тенденція до зростання питомої ваги малих сі­мей як в СРСР, так і в Україні. Зокрема, в Україні сімей з 2-3 осіб стало 62%, а 5 і більше осіб—13,9%. У той же час в республіках Середньої Азії спостерігаємо протилежні тенденції: у них част­ка малих сімей скоротилася до 22,5-25%, а з 5 і більше осіб— зросла до 58,7-68,6%.

У попередніх лекціях вже йшлося про причини збільшення та­кої диспропорції. Фашистська окупація європейських республік призвела до того, що в них диспропорція за статтю була більшою, а отже, процес відновлення довоєнної чисельності і подальшого зростання кількості населення відбувався повільніше.

У наступні тридцять років на склад населення за статтю впли­вали насамперед внутрішня та зовнішня політика радянської влади. Оскільки тенденція до народження більшості хлопчиків продовжувалася, то в СРСР і в усіх республіках простежується зменшення диспропорції за статтю. У1989 р. в СРСР жінок стало 52,9% (-2,1%), в Україні—53,9% (-2,1%), у Росії—53,3% (-1,7%), в Білорусі—53,2% (-2,8%), у Литві—52,7% (-1,3%), в Латвії—53,5% (-2,5%), в Естонії—53,3% (-2,7%). Ще помітніше зменшилася дис­пропорція в Республіках Середньої Азії та Казахстані, і це при­родно, адже в них темпи приросту населення були більшими, серед народжених переважали хлопчики. Дещо зменшилася дис­пропорція в Україні за часи незалежності: у 2001 р. жінок стало 53,7% (-0,2%).

Таким чином, з 1959 до 2001 р. процес подолання диспропор­ції в республіці відбувався досить повільно, яку період перебуван­ня нашого населення в складі СРСР, так і в умовах незалежності (за більш ніж 40 років цей показник змінився на 2,3%). Оскіль­ки чи не єдиним шляхом вирівнювання структури населення за статтю є збільшення народжуваності, то можемо констатувати,

94


иг
що як за часів СРСР, так і в незалежній Україні покращенню ситу­ації приділялося недостатньо уваги. Слід підкреслити деякі по­зитивні зрушення в останні роки, однак вони настільки скромні, що темпи подолання диспропорції знову сповільнилися. Ми ма­ло використовуємо досвід Чехо-Словаччини і Франції післяво­єнного часу. Так, у 2001 р. в Україні сім'ї з 2 -3 осіб, як і раніше, становили майже дві третини їхньої загальної кількості—65,1%, а сім’ї з 5 і більше осіб—лише 13,7%.

Важливу роль у демографічних процесах відіграє склад насе­лення за віком, що безпосередньо впливає на всі сфери життя людства. Поклавши в основу поділу населення вік, ми поділили його за принципом працездатності на три групи:

—особи, молодші працездатного віку (хлопці та дівчата до 16 років);

—особи працездатного віку (жінки—16-54 років, чоловіки— 16-59 років);

—особи, старші працездатного віку (жінки—55 років і старші, чоловіки-—60 років і старші) (див. таблицю 11).

У 1926 р. осіб допрацездатного віку в Україні було 39,7%, пра­цездатного—52,7% і старших працездатного віку—7,6%.

За наступні тринадцять років становище в республіці суттєво змінилося. На нього вплинули соціально-економічна й політич­на ситуація, колективізація, голодомор 1932-1933 рр., сталінські репресії, депортація населення з України, переїзд з території республіки (переселення) та інші фактори. У 1939 р. в УРСР пи­тома вага населення допрацездатного віку вже становила 34,8%, тобто зменшилася на 4,9%. За рахунок цієї групи зросла частка працездатного населення—до 57,1% (+4,4%) і осіб пенсійного віку—до 8,1% (+0,5%).

Отже, за тринадцять років частка населення працездатного віку суттєво зросла, що можна вважати позитивним фактором. Це свідчення того, що зменшилося трудове навантаження на на­селення і водночас зросла тривалість життя людей. Але на пер­спективу це має і негативні тенденції, адже призводить у майбут­ньому до зменшення постачання трудовими ресурсами. Наступ­ні двадцять років позначилися трагедійними подіями, про які ми вже згадували. Вони істотно вплинули на вікову структуру насе-

ле ння. На жаль, у цей час продовжилася тенденція до зменшення питомої ваги молоді допрацездатного віку. У1959 р. їх стало 27% (у порівнянні з 1939 р. на 7,8% менше, а у порівнянні з 1926 р.—на 12,7% менше). Осіб працездатного віку стало 59,5% (+2,4%), а пен­сійного—13,5% (+5,4%). На збільшенні частки осіб пенсійного ві­ку позначилося зростання середньої тривалості життя населен­ня Якщо у 1926-1927 рр. середня тривалість життя людини ста­новила 47 років (чоловіків—45 років, жінок 49 років), то у 1958- 1959—70 років (чоловіків—66 років, жінок—74 роки).