Спецкурс для студентів вищих навчальних
Вид материала | Документы |
- Програма виробничої практики для студентів із спеціальності „Фізика твердого тіла, 143.26kb.
- Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
- Призначений для студентів заочної форми навчання вищих технічних навчальних закладів, 3779.66kb.
- Про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України (витяги), 61.83kb.
- Міністерство охорони здоров’я України буковинський державний медичний університет, 414.27kb.
- М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
- В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
- Навчальному році Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт з природничих,, 430.73kb.
- Методичні рекомендації розроблені в ідповідно до "Положення про проведення практики, 189.63kb.
- На перший курс вищих військових навчальних закладів, 324.02kb.
Суспільно-політичне і соціально-політичне становище населення безпосередньо відображалося у складних, іноді суперечливих демографічних процесах.
Напередодні Другої світової війни, у 1939 р., загальна кількість сімей у республіці сягала майже 7,2 млн, причому сім’ї з 2- 3-х осіб становили 46,4%, а з 5-ти і більше—29,5% (в СРСР, відповідно, 43% і 35,1%). Після Другої світової війни аж до 1989 р. простежується стала тенденція до зростання питомої ваги малих сімей як в СРСР, так і в Україні. Зокрема, в Україні сімей з 2-3 осіб стало 62%, а 5 і більше осіб—13,9%. У той же час в республіках Середньої Азії спостерігаємо протилежні тенденції: у них частка малих сімей скоротилася до 22,5-25%, а з 5 і більше осіб— зросла до 58,7-68,6%.
У попередніх лекціях вже йшлося про причини збільшення такої диспропорції. Фашистська окупація європейських республік призвела до того, що в них диспропорція за статтю була більшою, а отже, процес відновлення довоєнної чисельності і подальшого зростання кількості населення відбувався повільніше.
У наступні тридцять років на склад населення за статтю впливали насамперед внутрішня та зовнішня політика радянської влади. Оскільки тенденція до народження більшості хлопчиків продовжувалася, то в СРСР і в усіх республіках простежується зменшення диспропорції за статтю. У1989 р. в СРСР жінок стало 52,9% (-2,1%), в Україні—53,9% (-2,1%), у Росії—53,3% (-1,7%), в Білорусі—53,2% (-2,8%), у Литві—52,7% (-1,3%), в Латвії—53,5% (-2,5%), в Естонії—53,3% (-2,7%). Ще помітніше зменшилася диспропорція в Республіках Середньої Азії та Казахстані, і це природно, адже в них темпи приросту населення були більшими, серед народжених переважали хлопчики. Дещо зменшилася диспропорція в Україні за часи незалежності: у 2001 р. жінок стало 53,7% (-0,2%).
Таким чином, з 1959 до 2001 р. процес подолання диспропорції в республіці відбувався досить повільно, яку період перебування нашого населення в складі СРСР, так і в умовах незалежності (за більш ніж 40 років цей показник змінився на 2,3%). Оскільки чи не єдиним шляхом вирівнювання структури населення за статтю є збільшення народжуваності, то можемо констатувати,
94
иг
що як за часів СРСР, так і в незалежній Україні покращенню ситуації приділялося недостатньо уваги. Слід підкреслити деякі позитивні зрушення в останні роки, однак вони настільки скромні, що темпи подолання диспропорції знову сповільнилися. Ми мало використовуємо досвід Чехо-Словаччини і Франції післявоєнного часу. Так, у 2001 р. в Україні сім'ї з 2 -3 осіб, як і раніше, становили майже дві третини їхньої загальної кількості—65,1%, а сім’ї з 5 і більше осіб—лише 13,7%.
Важливу роль у демографічних процесах відіграє склад населення за віком, що безпосередньо впливає на всі сфери життя людства. Поклавши в основу поділу населення вік, ми поділили його за принципом працездатності на три групи:
—особи, молодші працездатного віку (хлопці та дівчата до 16 років);
—особи працездатного віку (жінки—16-54 років, чоловіки— 16-59 років);
—особи, старші працездатного віку (жінки—55 років і старші, чоловіки-—60 років і старші) (див. таблицю 11).
У 1926 р. осіб допрацездатного віку в Україні було 39,7%, працездатного—52,7% і старших працездатного віку—7,6%.
За наступні тринадцять років становище в республіці суттєво змінилося. На нього вплинули соціально-економічна й політична ситуація, колективізація, голодомор 1932-1933 рр., сталінські репресії, депортація населення з України, переїзд з території республіки (переселення) та інші фактори. У 1939 р. в УРСР питома вага населення допрацездатного віку вже становила 34,8%, тобто зменшилася на 4,9%. За рахунок цієї групи зросла частка працездатного населення—до 57,1% (+4,4%) і осіб пенсійного віку—до 8,1% (+0,5%).
Отже, за тринадцять років частка населення працездатного віку суттєво зросла, що можна вважати позитивним фактором. Це свідчення того, що зменшилося трудове навантаження на населення і водночас зросла тривалість життя людей. Але на перспективу це має і негативні тенденції, адже призводить у майбутньому до зменшення постачання трудовими ресурсами. Наступні двадцять років позначилися трагедійними подіями, про які ми вже згадували. Вони істотно вплинули на вікову структуру насе-
ле ння. На жаль, у цей час продовжилася тенденція до зменшення питомої ваги молоді допрацездатного віку. У1959 р. їх стало 27% (у порівнянні з 1939 р. на 7,8% менше, а у порівнянні з 1926 р.—на 12,7% менше). Осіб працездатного віку стало 59,5% (+2,4%), а пенсійного—13,5% (+5,4%). На збільшенні частки осіб пенсійного віку позначилося зростання середньої тривалості життя населення Якщо у 1926-1927 рр. середня тривалість життя людини становила 47 років (чоловіків—45 років, жінок 49 років), то у 1958- 1959—70 років (чоловіків—66 років, жінок—74 роки).