Спецкурс для студентів вищих навчальних

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   57
Далекий Схід. За період з 1926 до 1959 р. кількість українців тут зросла з 315 тис. осіб до 443,6 тис. осіб. Отже, за тридцять три роки кількість українців збільшилася всього на 128,6 тис. осіб (+40,8%), загальна кількість населення—з 1881,4 тис. осіб до 4509,2 тис. осіб (у 2,4 рази), а у відсотках вона навіть зменши­лася—з 16,7% до 9,8%. Таке повільне зростання українського на­селення у порівнянні з іншими етнічними групами викликає сумнів. Воно свідчить лише про те, що русифікаторська політика радянського уряду на землях, віддалених від одвічних україн­ських земель, проводилася дуже інтенсивно.

Ще більш сумні наслідки русифікації простежуємо на землях Малинового Клину. Так, якщо у 1926 р. в Кубанському окрузі мешкало 915,4 тис. українців (61,4% усього населення), у Став­ропольському—245,8 тис. (33,8%), то в 1959 р.—відповідно
  1. тис. осіб (3,9%) і 43,7 тис. осіб (2,3%). І цей перелік по інших територіях СРСР можна продовжити.

Ми вже аналізували події, які мали місце протягом 1926-1937 і 1937-1959 рр. Які ж зміни відбулися в загальній кількості укра­їнців за наступне тридцятиріччя, з 1959 до 1989 р.? Ні у світі, ні

в Європі, а також в СРСР та в Україні не відбулося таких тяжких потрясінь, як у попередній період. Основний вплив на кількість українців по території Союзу мала політика радянського уряду та компартії.

У 1989 р. загальна кількість українців СРСР зросла до 44,2 млн., а їх питома вага серед населення за тридцять років знизилася з 17,8% до 15,5%. Не слід забувати про українців Східної Галичи­ни, Північної Буковини, Закарпаття та Криму. Якщо порівняти з 1926 р., коли їх було 23,2 млн. осіб (21,2%), то у 1989 р. цей показ­ник становить вже 5,7%.

В СРСР за цей період кількість українців зросла з 37,3 млн. осіб до 44,2 млн. осіб, на 6,9 млн. осіб (+18,5%), у Росії—з 3,4 млн. осіб до
  1. млн. осіб, на 1 млн. осіб (+29,4%), в Білорусі—з 133 тис. осіб до 290 тис. осіб, на 157 тис. осіб (+118%), у Молдові—з 421 тис. осіб до 600 тис. осіб, на 179 тис. осіб (42,5%), в Узбекистані—з 89 тис. осіб до 154 тис. осіб, на 65 тис. осіб (73%), у Казахстані—з 762 тис. осіб до 856 тис. осіб, на 94 тис. осіб (+12,3%), в Естонії—з 16 тис. осіб до 48 тис. осіб, на 32 тис. осіб (+200%), в Латвії—з 29 тис. осіб до 92 тис. осіб, на 63 тис. осіб (217,3%). Також зросла кількість українців в Азербайджані, Литві, а скоротилася лише у Грузії— на 1 тис. осіб.

Отже, як і в попередній період, продовжувався процес висмок­тування трудових ресурсів з України, гальмувався її розвиток.

ни—2,1 млн. осіб (10%), євреї—1,6 млн. осіб (8%), німці—380 тис. осіб (1,8%), поляки—268 тис. осіб (1,3%), молдавани—186 тис. осіб (0,9%), білоруси—67 тис. осіб (0,3%), болгари—60 тис. осіб (0,3%), греки—58 тис. осіб (0,2%) та ін. (див. таблицю 8). Наведе­ні дані відображають вплив Російської імперії на національний склад населення, яка поділила всі народи на титульну націю— росіян та інші—так звані «нацменшини». Росіяни мали суттєві переваги при працевлаштуванні на державну службу та інші піль­ги. Державна мова була російська. Поділ населення Російської ім­перії на більш престижний етнос (росіян) та «нацменшини» приз­вів до того, що представники інших народів часто зрікалися сво­го походження і їх записували до росіян. Отже, можна припусти­ти, що в наведених цифрах відсоток росіян дещо завищений, а українців, як і інших народів,—занижений. На жаль, цей показ­ник фактично зберігся і в часи перебування українських земель у складі СРСР.

Політика русифікації населення України продовжувалася і за часів перебування наших земель у складі СРСР. Вона проводила­ся за декількома напрямами:

—приєднання частини наших земель з переважно українсь­ким населенням до інших союзних республік, переважно до Ро­сійської Федерації;

—проведення русифікаторської політики на всіх землях СРСР; —застосування різних форм переселення з українських зе­мель (депортація, заслання, матеріальне заохочення, інші за­соби);

—переселення на наші землі представників інших народів, особливо з Російської Федерації та ін.

Питання про державні кордони України досить детально про­аналізовано в попередніх лекціях. Тому частково уточнимо ли­ше деякі моменти. З утворенням СРСР уряд української республі­ки поставив питання про чітке визначення кордонів УРСР. Комі­сія ЦВК СРСР, яка працювала з 1 липня до 28 листопада 1924 р., ре­комендувала повернути Україні територію з кількістю населен­ня 1019,2 тис. осіб, з яких українців було