Спецкурс для студентів вищих навчальних

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Програма виробничої практики для студентів із спеціальності „Фізика твердого тіла, 143.26kb.
• Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
• Призначений для студентів заочної форми навчання вищих технічних навчальних закладів, 3779.66kb.
• Про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України (витяги), 61.83kb.
• Міністерство охорони здоров’я України буковинський державний медичний університет, 414.27kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
• Навчальному році Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт з природничих,, 430.73kb.
• Методичні рекомендації розроблені в ідповідно до "Положення про проведення практики, 189.63kb.
• На перший курс вищих військових навчальних закладів, 324.02kb.

понад ЗО тис. пере­міщених осіб, США—80 тис:, осіб, Великобританії—35 тис. осіб,

Австралії—20 тис. осіб, Бразилії—7 тис. осіб, Аргентини—6 тис. осіб, Франції—10 тис. осіб. До 1950 р. 90%українців, які перебува­ли у таборах для переміщених осіб, були переселені до різних країн.

Цей період позначився величезними трагедійними подіями для народів світу і особливо для населення України. Йдеться не лише про Другу світову війну, яка безпосередньо вплинула на кількість населення і його національний склад. Були ще події, які торкнулися лише українців: голод 1946-1947 рр., возз’єднан­ня майже всіх українських земель в єдиній державі УРСР, приєд­нання до неї Криму (1954 р.), вихід з УРСР Молдавської Автоно­мної Республіки у зв’язку з утворенням Молдавської РСР, продо­вження русифікаторської політики щодо населення України.

За переписом 1959 р. населення УРСР становило вже 41,9 млн. осіб, утому числі: українці—32,2 млн. осіб (76,8%), росіяни—

1. млн. осіб (16,9%), євреї—840 тис. осіб (2%), білоруси—290 тис. осіб (0,7%), поляки—360 тис. осіб (0,9%), немає даних про кількі­сть німців.
   

Частка українців серед населення знизилася на 1,4%, а за ра­хунок цього зріс відсоток у росіян—на 5,6%, інших народів—на 4,2%. Зміна населення України за національною ознакою три­вала і протягом наступного тридцятиріччя. Загальна кількість населення у 1989 р. зросла до 51,4 млн. осіб, у тому числі україн­ців—до 37,4 млн. осіб (72,7%), росіян—до 11,3 млн. осіб (22,2%), зменшилася кількість євреїв—до 490 тис. осіб (0,9%), зросла кіль­кість білорусів—до 440 тис. осіб (0,8%), молдаван—до 320 тис. осіб (0,6%), повернулися на освоєні раніше землі татари, німці.

Наведені дані свідчать, що процес русифікації населення, ко­тре мешкало на одвічних українських землях, протягом остан­нього тридцятирічного періоду перебування в складі СРСР відбу­вався ще більш швидкими темпами. Так, якщо протягом 1926- 1959 рр. питома вага українців серед населення республіки змен­шилася з 80% до 76,8% (на 3,2%), то за наступні тридцять років— до 72,7% (на 4,1%). Якщо у 1926 р. так звані етнічні меншини пере­важали росіян, то у 1939 р. їх було було вже менше ніж 10%, а в 1989 р.—у чотири рази менше, ніж росіян.

Отже, можна зробити висновок, що з розвитком СРСР русифі­каторська політика радянського уряду набувала все більшого поширення на одвічних українських землях, що відобразилося на національному складі населення.

У наступний період (відносного спокою) в СРСР і в Україні про­довжувалися зміни у складі населення республіки. Так, у 1989 р. кількість населення вже становила 51,4 млн. осіб, тобто збільши­лася на 9,5 млн осіб (+22,7%). Українців стало 37,4 млн. осіб (+59,2%), білорусів—440 тис. осіб, збільшилося на 150 тис. (+51,7%), молдаван—324 тис. осіб, на 80 тис. осіб (+33,3%), бол­гар—230 тис. осіб, на 10 тис. осіб (45,5%), румунів—9 тис. осіб, на З тис. осіб (+30%), почалося повернення німців—40 тис. осіб (у порівнянні з 1937 р. їх стало 10%) та кримських татар—50 тис. осіб (у порівнянні з 1939 р. їх стало 22,7%). За цей період змен­шилася кількість поляків—до 220 тис. осіб, їх стало менше на 140 тис. осіб (-38,3%) і особливо євреїв—до 490 тис. осіб, на 350 тис. осіб (-41,7%). Неоднакові темпи змін кількості представників різних народів вплинули і на їх питому вагу в Україні. Питома вага тих етносів, котрі за темпами приросту випереджали загаль­ні темпи зростання населення, збільшилася, а тих, які зростали повільніше, зменшилася. Оскільки темпи приросту росіян були найвищими, то і їх частка зросла найбільше—до 22,2% (+5,3%), не змінилася вона щодо молдаван—0,8%, румунів—0,2%, бол­гар—0,4% (-0,1), угорців—0,3% (-0,2%). Найбільші втрати по­несли українці—72,7% (-4,1%) та євреї—0,9% (-1,1%).

Які ж причини зумовили зростання чисельності і питомої ва­ги одних і сповільнення приросту і навіть зменшення частки ін­ших? На мою думку, зростанню кількості і питомої ваги росіян сприяло продовження політики русифікації та переселення, за­охочення переїзду, у тому числі й українців, на території інших союзних республік, переважно до Російської Федерації. На зміну освоєння цілинних і перелогових земель прийшло будівництво Байкало-Амурської магістралі, на якій Україна мала забезпечи­ти трудовими ресурсами і матеріалами м. Уренгой і окрему діль­ницю будівництва залізниці. Зменшенню абсолютної кількості й частки єврейського населення сприяла демократизація життя суспільства, пов'язана «відлигою». У цей час багато євреїв пере­їхали до Ізраїлю та США.

Таким чином, наведені матеріали свідчать про плановість по­літики радянського уряду щодо України та українського етносу, спрямованої на русифікацію, послаблення темпів