Олександр Маландій: прикмети людяності Із письменницького зошита Путівник доробку Судження з приводу Київ
| Вид материала | Документы |
СодержаниеЖиттєва свіжість слова Святе, благословенне слово — мати!..В нім — буднів звичність і врочисте свято,В нім — пісня радісна, а то й сумна Михайло Слабошпицький Тетяна Торецька |
- 03035, м. Київ, вул, 83.09kb.
- України Володимира Голубченка «Боян Сіверського краю», присвячену життєпису І творчому, 1346.86kb.
- Основні закономірності розвитку голоценових грунтових комлексів території України, 60.82kb.
- Звіт про результати проведення процедури відкритих торгів, 55.93kb.
- Олександр гісем, 55.91kb.
- Олександр гісем, 100.49kb.
- Олександр гісем, 87.82kb.
- Читати тексти із зошита І худ, 282.36kb.
- Методичні рекомендації до робочого зошита Діптан Н. В. Панова, 207.04kb.
- Олександр Музичко, 214.45kb.
Життєва свіжість словаЯк поет Олександр Маландій починається в тих віршах, які відкривають риси душі скромного вдачею ліричного героя, делікатного, сором'язливого в своїй відвертості (здасться, мовить щось од серця й одразу ж ніяковіє, бентежиться: чи не втратив чуття міри, чи не стає, надто набридливим). Тоді він, анітрохи не боячись бути традиціоналістом, не намагаючись афішувати так звану інтелектуальність своєї поезії, пише по-мисиківськи аскетичні формою, дивовижно щирі рядки: Святе, благословенне слово — мати!.. В нім — буднів звичність і врочисте свято, В нім — пісня радісна, а то й сумна, І милосердя вічна таїна, І мови, мови рідної начало... Скажімо, приватний спогад з дитинства є в ось таких — зовні підкреслено непретензійних — рядках лягає в автора виразним штрихом у духовний портрет його покоління, названого дітьми війни: Так було... В лютий холод Протопити б. Та чим? Сива вчителька, квола: «Як же вас тут учить?» Дружно ввечері класом Всі стовпці, що в дворі Із чужинським наказом, Порубали. Горіть! Фіолетові тріски Теж у грубку, на згар. Збились гуртиком тісно Вчити рідний буквар... Наповненість особистим досвідом душі, сказати б, оплаченість рядка біографією (а її поетичний пунктир виразно пронизав книжку Олександра Маландія) створює в його віршах особливу атмосферу щирості, етичної чистоти. І тоді менш помітним стає котрийсь кострубатий рядок чи невибаглива рима. Головне, що є у віршах ота дорогоцінна життєва первозданність, якої годі бува дошукатися в деяких версифікаційно вигадливих віршо-виробах, де за блискучою поетичною технікою вже не відчувається і не проглядається те, що ми називаємо словом «життя». Ні, я не намагаюся протиставляти поезію аскетичну і поезію метафорично ускладнену. Їхне існування поряд лиш підкреслює достоїнства кожної, збагачує наше поетичне господарство. Олександр Маландій, як видно з цієї книжки, людина серйозна. Він щораз прагне змістового наповнення образу, не цурається шукань виразного звукопису («Жаріють любих нам очей журини...»), а головне, говорить про невипадкове в житті свого ліричного героя. Йдеться тут не тільки про автобіографічні мотиви й ситуації, такою невипадковістю, а постійно індивідуально конкретною реакцією героя позначене саме його сприйняття різних життєвих фактів. Він уміє побачити і відчути в них щось органічно суголосне своїй душі. Він захоплюється ними, і хоче сказати про це читачеві. Сказати без гучних фраз, без афектації, словами якомога скромнішими, як сама та людина, без клятв у любові, запевнень у повазі. Він, здається, просто фіксує, як за плином буденних клопотів, усіляких побутових гараздів і негараздів спокійно і величаво, мов широка ріка, тече життя доброї людини, котра живе для інших і на котру всі завжди можуть опертися, хоча їй і самій подеколи потрібна чиясь підтримка (як не згадати тут особливо зворушливий образ із вірша «Випусковий»!). В його віршованих новелах - «портретах» змальовується ціла галерея таких людей з потужним зарядом безкорисливості й етичної чистоти. Це — його світ. І він розповідає читачеві про його «народонаселення», намагаючись по-симоненківськи наполегливо утверджувати формулу неповторності кожної людської індивідуальності, благотворний вплив на наше життя кожного безкорисливого діяння. Цим і зумовлена ота добра моральна температура віршів цього поета. Олександр Маландій, мабуть, найцікавіший сьогодні в баладах і віршованих новелах, хоча послуговується він різними жанрами — від медитації до сором'язного інтиму. І хто знає, може, незабаром ми відкриємо в ньому також цікавого поета для дітей. Принаймні на такі думки наводять його прозорі мініатюри на зразок «Лету». Можливо, дитячий поет Олександр Маландій тут і почався. Бо щирість, безпосередність, а також дотепна вигадка— неодмінні складові поезій для дітей (а як мало їх сьогодні в заадресованих юному читачеві книжках). Друга збірка поезій Олександра Маландія, вірю, знайде свого читача, котрому буде внутрішньо співзвучний делікатно тихий авторський голос, чисте і життєво свіже слово. Михайло Слабошпицький, письменник, лауреат Шевченківської премії. «Мала планета Олександра Маландія!”Світ складається з найменших частинок – атомів. І кожен з них має вагу й призначення у світобудові. Тож мала величина – то ніби основа, на якій вибудовується велике. «Тоніка малої планети» - так називається збірка повістей і оповідань відомого лірика і прозаїка Олександра Маландія, яка вийшла друком у 1996 році. Назва збірки – підказка. Йдеться ж бо не лише про «малі форми прози», а й про звичайних людей – студентів, пенсіонерів, колгоспників, літераторів, поетів і «технярів», їхнє буденне життя, клопоти, душевне сум’яття та почуття обов’язку. Можливо у наш динамічний час, в якому меншає і меншає романтики, сентиментальності, ба, навіть звичайної уваги одне до одного, ці теми не «не звучать». Проте в усіх творах книги простежується одна проблема, що торкається нині багатьох, - самотність людини серед натовпу. Це не новина, ми насправді самотні душевно. У О.Маландія це різні варіанти: сум-сповідь («Лист до матері»), сум-спогад («Злочинство», «Свої і чужі»), сум-самота («За настроєм»). Запам’ятовується повість «Крах», де за самотністю, зболеністю людини постають сучасні події, суспільні. На кожній сторінці – прохання-нагадування: не будьте черствими, байдужими, прислухайтесь і постарайтеся відчути порухи душі: як гукнеться – так-бо й відлуниться. Зацікавлять читача й короткі спогади про зустрічі автора на життєвому шляху з цікавими людьми, митцями, його щоденникові записи. Тетяна Торецька, письменниця. |