Ects – інформаційний пакет
| Вид материала | Документы |
- Ects інформаційний пакет факультет міжнародних відносин загальний опис факультету, 112.69kb.
- Ects – інформаційний пакет хімічний факультет, 1485.88kb.
- Ects – інформаційний пакет математичний факультет загальний опис факультету, 715.01kb.
- Ects – інформаційний пакет фізичний факультет загальний опис факультету, 1358.93kb.
- Інформаційний пакет, 926.69kb.
- Інформаційний пакет технолого-педагогічного факультету, 1442.94kb.
- «Інформаційний пакет кафедри теоретичної та прикладної економіки» формат опису модуля, 38.15kb.
- «Інформаційний пакет кафедри теоретичної та прикладної економіки» формат опису модуля, 25.26kb.
- «Інформаційний пакет кафедри теоретичної та прикладної економіки» формат опису модуля, 40.87kb.
- В «україні» оселився «азійський тигр», 28.01kb.
Завданнями курсу “Спортивна психологія”:
1. Сприяти формуванню у майбутніх фахівців у галузі фізичного виховання і спорту наукового світогляду, знань, умінь та навичок.
2. Озброєння майбутніх спортивних педагогів основами психологічних знань: про методологію психології, закономірності розвитку психічних явищ, психічний, моральний, духовний розвиток учнів (спортсменів), формування спортивних колективів.
3. Формування у студентів уміння аналізувати педагогічні ситуації, проникати у внутрішній світ учнів (спортсменів), використовувати психологічні знання під час спілкування, навчання й виховання.
4. Допомогти майбутнім вчителя фізичної культури й тренерами зрозуміти фізкультурно-спортивну діяльність, створення про неї уявлення з точки зору психології.
5.Формування високоморальної і високодуховної особистості спортивного педагога.
Після вивчення курсу студенти повинні знати:
- історію виникнення і сучасний стан розвитку спортивної психології;
- психологічну характеристику структури фізкультурно-спортивної діяльності;
- психологічну характеристику особистості спортивного педагога;
- психологію школяра як суб’єкта навчальної діяльності на уроках фізичної культури;
- психологічні основи навчання на уроках фізичної культури;
- психологічні основи спортивної дидактики;
- психологію особистості спортсмена;
- методологічні основи і категорії спортивної психології;
- закономірності розвитку й соціального формування особистості спортсмена;
- принципи управління спортивним колективом;
- засади науково-методичної організації педагогічної праці;
- психологічне забезпечення спортивної діяльності;
- основи психорегуляції у спорті;
- мотиви, потреби, інтереси спортивної діяльності.
Студенти повинні вміти:
- відібрати, аналізувати, синтезувати навчальний матеріал відповідно до поставленої мети навчання, виховання й розвитку учнів (спортсменів);
- визначати за зовнішніми ознаками і вчинками зміни у психічному стані учнів, розуміти і пояснювати особливості їхньої поведінки в різних життєвих ситуаціях;
- захоплювати учнів, зацікавлювати їх новими перспективами знань, громадських справ;
- творчо і обгрунтовано будувати організаційно-педагогічну і логіко-педагогічну структуру уроку ( тренувального заняття);
- формувати необхідний соціально-психологічний клімат у спортивному колективі;
- організовувати роботу з впровадженням в навчально-виховний процес нових технологій навчання й виховання;
- регулювати, спрямовувати міжособистісні стосунки спортсменів, ліквідувати конфлікти, що виникають між ними, зміцнювати їхні відносини дружби і товариськості;
- вловолювати характер внутрішньоколективних, міжколективних і міжособистісних взаємостосунків у спортивній команді;
- передбачати вияви психічних процесів, властивостей і станів, соціально-психологічних установок і мотивів поведінки спортсменів;
- виявляти позитивні й негативні соціально-психологічні явища у спортивній команді;
- встановлювати педагогічно доцільні стосунки з окремими спортсменами, всім спортивним колективом;
- знаходити контакт, спільну мову і правильний тон зі спортсменами та їх батьками, колегами, суддями і, взагалі, - з різними людьми за різних обставин.
Рекомендована література:
1. Белорусова В. В. Воспитание в спорте. – М., 1974. – 117 с.
2. Вивчення особистості підлітка /За ред. М. Т. Дригус. – К., 1994. – 128 с.
3. Вяткин Б. А. Роль темперамента в спортивный дыяльносты. – 1978. – 134 с.
Основи медичних знань (3 семестр)
Кількість годин аудиторної роботи – 36 (з них лекційні заняття – 20; лабораторні – 16)
Мета і завдання дисципліни
Педагогічна освіта покликана забезпечувати формування вчителя, який здатний розвивати особистість дитини, зорієнтований на особистісний та професійний саморозвиток і готовий працювати творчо в закладах освіти різних типів. Водночас учитель несе моральну і правову відповідальність за збереження життя і здоров'я дітей на час перебування в навчальному закладі. Піклування про них покладено на нього. Від здоров'я сучасного школяра залежить здоров'я нації в майбутньому. Вчасні й грамотні дії педагогів із надання першої медичної допомоги ще до прибуття медичних працівників можуть врятувати дітям життя, попередити чи зменшити ускладнення отриманих ушкоджень. Тому загальна медична підготовка вчителя є обов'язковим елементом його професійної компетентності, адже медичні знання сприяють розширенню кругозору, свідомому медико-педагогічному підходу до проблеми навчання, виховання й охорони здоров'я дітей з урахуванням їхніх анатомо-фізіологічних особливостей.
Вивчаючи основи медичних знань, учитель має змогу глибше пізнати об'єкт своєї праці, що вкрай необхідно у повсякденній педагогічній та санітарно-освітній роботі з ними.
Програма курсу "Основи медичних знань" побудована за вимогами кредитно-модульної організації навчального процесу у вищих навчальних закладах, рекомендованими Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS). Вона складається з лекційного та практичного курсів і розрахована на 72 години аудиторних занять. Найважливішими формами навчання основ медичних знань є практичні та лабораторні заняття, які забезпечують набуття студентами практичних умінь і навичок щодо надання невідкладної долі карської допомоги.
Лекційний курс передбачає отримання студентами необхідного мінімуму знань про причини, ознаки, перебіг хвороб та невідкладних станів, про способи надання долікарської медичної допомоги у будь-яких умовах, про роль профілактичних заходів у попередженні розвитку патологій тощо.
На лабораторних і практичних заняттях студенти засвоюють практичні вміння і навички надання долі карської медичної допомоги відповідно до рівня вимог, що встановлюється освітньо-кваліфікаційною характеристикою фахівця в галузі педагогічної освіти.
Програму курсу складається з двох модулів, зміст яких відповідає основній меті і завданням Концепції медичної освіти педагогічних працівників – забезпечення підготовки вчителя до надання першої медичної допомоги при невідкладних станах та проведення профілактичної роботи з питань охорони життя і здоров’я дітей.
Згідно з вимогами програми студенти повинні знати:
- питання загальної та особистої гігієни;
- основні ознаки патологічних станів у дітей дошкільного та шкільного віку;
- ознаки клінічної та біологічної смерті;
- основи реанімації;
- основи надання допомоги при деяких патологічних станах (опіках,
відмороженнях, ушкодженнях електричним струмом, хімічних опіках,
синдромі тривалого стискання, отруєннях, переломах, кровотечах,
травматичному шоку, пораненнях тощо) і раптових захворюваннях у
звичайних умовах та в екстремальних ситуаціях;
- основи долікарської діагностики, класифікацію раптових захворювань
(у тому числі епідемічних процесів) та патологічних станів;
- техніку надання долікарської допомоги в різних умовах, спрямовану
на попередження ускладнень та порятунок потерпілого.
Студенти повинні вміти:
- володіти навичками реанімації;
- володіти навичками діагностики, класифікації раптових захворювань
та патологічних станів (вимірювати температуру тіла, артеріальний
тиск, визначати та оцінювати пульс, дихання тощо);
- володіти технікою надання долікарської допомоги при травмах,
кровотечах, утопленні, задусі, ураженнях різними хімічними і
фізичними факторами (електричним струмом, високою/низькою
температурою, радіацією) та при отруєннях;
- розпізнати ознаки та надати першу допомогу при укусах змій,
отруйних комах, собак та інших тварин;
- володіти технікою десмургії, транспортної іммобілізації та тимчасової
зупинки кровотеч;
- володіти технікою беззондового промивання шлунку, очисної клізми,
застосування компресів, банок, гірчичників, льоду, ванн (місцевих та
загальних), ін'єкцій, інгаляцій;
- користуватись доступними лікарськими препаратами;
- володіти навичками введення доступних лікарських препаратів в
організм хворого при невідкладних станах (зовнішнє, внутрішнє,
парентеральне);
- володіти правилами роботи при бактеріологічній небезпеці;
- володіти правилами роботи в умовах стихійного лиха чи
екстремальних ситуацій;
- використовувати набуті знання не тільки в побуті та особистому
а й у повсякденній роботі з дітьми.
Рекомендована література:
- Авратинский И.М. Основы медицинских знаний: Учебник.-М.: Медицина, 1993.
- Валецька P.O. Основи медичних знань.: Підручник.-Луцьк, 2007.
- Петрик О.І. Медична допомога при травмах. – Світ., - І992.
- Страшко С.В., Кривич І. П. Левицька Л.М., Чорнецька В.Д., Флоренсова К. М. Інфекційні хвороби, що набули соціального значення. К.: 0світа України, 2006.
Теорія і методика фізичного виховання (3, 4, 5, 6 семестри)
Кількість годин аудиторної роботи – 144 (з них лекційні заняття – 90; практичні – 54)
Мета дисципліни – забезпечити студентів глибокими теоретичними знаннями і методичними навичками основ фізичного виховання, необхідних для успішної практичної діяльності з різними віковими і соціальними верствами населення, раціональної організації їх вільного часу, впровадження здорового способу життя тощо.
Після засвоєння курсу студент повинен знати:
- Мету, завдання та соціально-педагогічні основи системи фізичного виховання України.
- Закономірності та особливості прояву методичних принципів навчання та шляхи їх реалізації в процесі фізичного виховання.
- Засоби і методи фізичного виховання.
- Методичні основи навчання руховим діям та теоретичному матеріалу.
- Методики виховання рухових якостей.
- Організаційні форми фізичного виховання. Їх структурні та методичні особливості.
- Мету, завдання та соціально-педагогічні основи системи фізичного виховання різних груп населення та різних напрямків фізичного виховання.
- Теоретико-методичні основи фізичного виховання дітей дошкільного віку, школярів, студентської молоді та дорослого населення.
- Теоретико-методичні основи занять оздоровчої, професійної спрямованості та спортивного тренування тощо.
Після засвоєння курсу студент повинен вміти:
- Підбирати засоби, методи, форми успішної реалізації мети та завдань фізичного виховання.
- Реалізувати методичні принципи фізичного виховання.
- Розробляти програми навчання руховим діям.
- Розробляти програми виховання рухових якостей.
- Методично правильно будувати й аналізувати уроки та інші форми організації фізичного виховання різних груп населення.
- Планувати процес фізичного виховання різних груп населення.
- Вести документи контролю та обліку процесу фізичного виховання різних груп населення.
- Володіти методами й формами просвітницької роботи в галузі фізичного виховання серед учнів, вчителів, батьків.
- Проводити педагогічні дослідження з фізичного виховання.
Рекомендована література:
Теория и методика физического воспитания/ Под ред. Т.Ю. Круцевич. – К.: Олімп. літ.-ра, 2003. – Т.1. Т.2 – 392 с, 426 с.
- Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1, 2. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 272 с.
- Цьось А.В., Гнітецька Т.В. Основи знань з курсу «Теорія і методика фізичного виховання»: Метод. реком.. – Луцьк, 2005. –65 с.
- Овчаренко Т.Г. Система самостійної роботи студентів у курсі «ТМФВ»: навч. посіб. – Луцьк: Вежа, 2002.- 122 с.
Масаж (4, 5 семестри)
Кількість годин аудиторної роботи – 70 (з них лекційні заняття – 20; лабораторні – 50)
Навчальна дисципліна вивчає методику масажу, що забезпечує профілактику хвороб і раннє повернення хворих внутрішніми хворобами до побутових і робочих процесів, а також в суспільство; історію розвитку і формування масажу як науки, фізіологічні механізми впливу масажу на системи організму і організм в цілому, гігієнічні вимоги до масажного кабінету, класифікацію масажу, системи, форми, методи та види масажу; методику виконання та проведення масажу на окремі ділянки тіла та загального масажу; гігієнічний масаж і його види; спортивний масаж (попередній, тренувальний та відновний); самомасаж, техніку та його види (сполучнотканинний, сегментарно-рефлекторний, періостальний, точковий, класичний); апаратний масаж; масаж в комплексі з іншими засобами фізичної реабілітації; особливості масажу в дитячому віці.
Вимоги до знань:
історія виникнення і розвитку масажу;
анатомія і фізіологія, енергетичні структури людини;
види, форми і методи масажу;
дія масажу на організм;
вимоги до масажного кабінету;
вимоги до масажиста;
показання та протипоказання до проведення масажу;
поняття про процедуру і курс масажу ;
основи загальної та приватної патології;
основні та додаткові прийоми загального масажу та самомасажу.
Вимоги до вмінь:
проводити основні види масажу (самомасаж, лікувальний, сегментарно-рефлекторний, гігієнічний, апаратний, спортивний, косметичний );
оцінювати безпечність та ефективність масажу;
кваліфіковано проводити місцевий та загальний масаж, самомасаж, апаратний масаж.
Рекомендована література:
Бирюков А.А. Практикум по спортивному массажу.- М., 1983.
- Бирюков А.А. Спортивный массаж.- М., 1981.
- Буровых А.Н. Восстановительный массаж в спорте.- К., 1981.
- Белая Н.А. Руководство по лечебному масажу. – М.: Медицина, 1974.
- Васичкин В.К. Все о масаже. 1000 советов. – М., 1999.
- Васичкин В.К. Справочник по масажу. – Ленинград, 1991.
- Губерт К.Д., Рисс М.Г. Гимнастика и масаж в раннем возрасте.- М., 1996.
Ритмічна гімнастика (3 семестр)
Кількість годин аудиторної роботи – 36 (з них лекційні заняття – 10; лабораторні – 26)
Теорія і методика туристичної роботи (4, 5 семестри)
Кількість годин аудиторної роботи – 74 (з них лекційні заняття – 44; лабораторні – 30)
Мета курсу: Формування у майбутніх фахівців системи спеціальних знань, вмінь і навичок з організації, планування, управління і контролю різних видів туристичної роботи з учнівською і студентської молоддю в системі навчально-виховних закладів України.
Загальний опис курсу: Курс передбачає вивчення теоретичних, організаційних, законодавчих, програмно-нормативних основ туристичної роботи, а також системи підготовки туристів і методики організації і проведення масових туристичних заходів.
Результати навчання. Студенти повинні знати загальні закономірності, принципи, методичні положення щодо організації оздоровчо-туристичної роботи; зміст. Засоби та методи техніко-тактичної, фізичної, психологічної та теоретичної підготовки туристів; правила безпеки та методику рятувальних робіт в туристичних походах. Студенти повинні вміти: ефективно управляти, організовувати, планувати і контролювати різні види і форми туристичної роботи; аналізувати і оцінювати рівень фізичної, техніко-тактичної, психологічної і теоретичної підготовленості туристів.
Рекомендована література:
1. Булашев А.Я. Спортивно-оздоровчий туризм. – Харків, 2003. – С.191.
2. Дехтяр В.Д. Основи оздоровчо-спортивного туризму. – К.: Науковий світ, 2002.
3. Федорченко В.К., Дворова Т. Історія туризму в Україні. – К.: Вища школа, 2002.
Методи дослідження у фізичному вихованні і спорті (3 семестр)
Кількість годин аудиторної роботи – 36 (з них лекційні заняття – 20; практичні –16)
Історія фізичної культури (4 семестр)
Кількість годин аудиторної роботи – 52 (з них лекційні заняття – 32; практичні – 20)
Навчальна програма вивчає виникнення й розвиток засобів, форм, методів, ідей та теорій фізичного виховання та спорту; розвиток професійної самосвідомості майбутніх фахівців; виховання морально-етичних та ідейно-патріотичних переконань фахівця, причетності до світової історичної спадщини та традицій в галузі фізичної культури; прищеплення фахівцям навичок наукового аналізу, спрямованих на забезпечення самостійного осмислення закономірностей історичного розвитку фізичної культури та спорту. Історія фізичної культури є однією із профілюючих дисциплін навчальних планів вищих закладів освіти, які готують фахівців за напрямом “Фізичне виховання і спорт” і вивчає фізичну культуру як складову частину світової культури: фізичну культуру у стародавньому світі, фізичну культуру у середні віки, фізичну культуру нового часу, фізичну культуру новітнього часу, міжнародний спортивний рух.
Вимоги до знань: основні поняття, методи, принципи, періодизацію, літературні джерела з історії фізичної культури і спорту як навчальної і наукової дисципліни; об’єктивні основи, специфічні особливості і закономірності розвитку фізичної культури і спорту на різних етапах суспільства; виникнення, характеристику етапів, основні тенденції і проблеми сучасного міжнародного спортивного руху; основні досягнення спортсменів України на міжнародній спортивній і олімпійській арені.
Вимоги до вмінь: аналізувати історичні матеріали; давати об’єктивну оцінку історичним фактам; застосовувати історичні і теоретичні знання у розв’язанні виховних, педагогічних і освітніх завдань та у практичній роботі.
Рекомендована література:
1. П’єр де Кубертен. Олімпійські мемуари.– К.: Олимпийская литература, 1997.– 178 с.
2. Попеску І.К. Спорт у долях балканських народів.– Львів: Світ, 1991.– 184 с.
3. Приступа Є.Н. Народна фізична культура українців.– Львів, 1995.– 254 с.
4. Приступа Є.Н., Пилат В.С. Традиції української національної фізичної культури.– Львів: Троян, 1991.– 104 с.
5. Савчук Б. Український пласт (1911-1939).– Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1996.– 272 с.
Орієнтування і топографія (3 семестр)
Кількість годин аудиторної роботи – 28 (з них лекційні заняття – 18; практичні – 10)
Мета курсу: надати студентам знання з основ топографії та формувати практичні вміння та навички з орієнтування на місцевості з картою і компасом; без використання приладів, без карти; за небесними світилами; вдень та вночі; влітку та взимку; в різних погодних умовах; в лісі, степу, пустелі, горах, печерах тощо.
Загальний опис курсу: Головні поняття й категорії орієнтування й топографії. Умовні знаки топографічних і спортивних карт. Топографічна підготовка туриста. Орієнтування у спортивному туризмі. Спортивне орієнтування. Особливості орієнтування без компаса і карти в різних умовах. Просторові й кутові вимірювання на місцевості. Орієнтування на пересувних засобах та в печерах. Орієнтування на річках, озерах, водосховищах та морях. Виготовлення карт. Поняття про аерофотозйомку, супутникову зйомку. Топографічна й окомірна зйомка. Електронні (комп’ютерні) карти. Сучасні навігаційні системи.
Студент повинен знати: основні поняття і категорії даної дисципліни, умовні знаки топографічних карт; способи орієнтування по місцевості у різноманітних умовах; способи визначення відстані та вимірювання кутів при роботі з картою та на місцевості; правила змагань із спортивного орієнтування, умовні знаки спортивних карт.
Студент повинен вміти: користуватися компасами різної конструкції; користуватися картографічним матеріалом для розробки туристських маршрутів та орієнтування на місцевості; визначати відстань, вимірювати кути: на місцевості, на карті; орієнтуватися в різних умовах без застосування приладів; відновлювати втрачене орієнтування.
Рекомендована література:
1. Алёшин В.М., Серебряков А.В. Туристическая топография. – М., 1985. – 160с.
2. Говорухин А.М., Гамезо М.В. Справочник офицера по военной топографии. М.: Воениздат, 1968.
3. Ориентирование на местности. Рощин А.Н. Киев: “Вища школа” Главное издательство. 1982 – 104 с.
4. Спутник туриста / А.В. Бирюков, К.И. Вахлис, Б.Е. Владимирський и др.; сост. К.И. Вахлис. – К.: Здоров’я, 1983. – С. 34 – 85.
Фізіологічні основи фізичного виховання і спорту (4, 5 семестри)
Кількість годин аудиторної роботи – 58 (з них лекційні заняття – 34; лабораторні – 24)
Навчальна дисципліна вивчає специфіку фізіологічних механізмів адаптації організму до постійно змінних умов зовнішнього та внутрішнього середовища при заняттях фізичними вправами, закони функціонування людського організму в процесі фізичного виховання, висвітлює питання розвитку фізичних якостей, фізіологічних основ спортивного тренування, фізкультурно-оздоровчої роботи і загартовування осіб різного віку, а також фізіологічна характеристика деяких видів спорту. Узагальнюючи наукові і практичні дані, дисципліна розкриває суть завдань, які необхідно вирішувати в процесі організації, планування, проведення та управління заняттями фізичними вправами, обґрунтовує ефективні методи реалізації цих завдань.
Вимоги до знань:
завдання, мета, засоби, принципи занять фізичною культурою та їх медико-біологічний зміст;
фізіологічні механізми адаптації, втоми та відновлення, розвитку рухових якостей, функціональної підготовленості, індивідуальних вікових особливостей та закономірностей і принципів спортивного тренування, тренувальних ефектів;
динаміка станів організму спортсмена при спортивній діяльності;
фізіологічні основи формування рухових навичок і розвитку рухових якостей;
фізіологічне обґрунтування дидактичних принципів фізичного виховання;
закономірності фізіологічних функцій організму спортсмена при виконанні м’язової роботи в різноманітних умовах навколишнього середовища;
вплив різних фізичних вправ і супутніх факторів на організм спортсмена;
показники тренованості у різних видах спорту та у різних контингентів спортсменів.
Вимоги до вмінь:
планувати, організовувати і проводити заняття фізичними вправами з урахуванням фізіологічних механізмів адаптації;
володіти методиками контролю за фізичною підготовленістю та працездатністю, функціональним станом організму;
коригувати навчально-тренувальний процес відповідно до морфометричних і фізіологічних показників, що характеризують індивідуальні морфофункціональні властивості організму;
об’єктивно оцінювати функціональний стан та працездатність організму.
Рекомендована література:
Спортивная физиология: Учеб. для ин-тов. физ. культ/ Под ред. Я.М.Коца.- М.: Физкультура и спорт, 1986.- 240 с.
- Сухарев А.Г. Здоровье и физическое воспитание детей и подростков.- М.: Медицина, 1991.-272 с.
- Уилмор Дж. X., Костилл Д. Л. Физиология спорта и двигательной активности.- К.: Олимпийская литература, 1997.- 504 с.
- Физиологическое тестирование спортсменов высокого класса / Под ред. Дж. Дункана Мак-Дугалла, Говарда Э. Уэнгера, Говарда Дж. Грина.- К.: Олимпийская литература, 1998.-432 с.
- Физиология мышечной деятельности: Учеб. для ин-тов. физ. культ. /Под ред. Я.М.Коца.-М.: Физкультура и спорт, 1982.- 347 с.
- Физиология человека: Учеб. для ин-тов. физ. культ. /Под ред. Н.В.Зимкина.- М.: Физкультура и спорт, 1975. - 496 с.
- Фомин Н.А., Вавилов Ю.Н. Физиологические основы двигательной активности. – М.ФиС, 1991. – 224 с.
- Фролькис В.В. Старение и биологические возможности организма.- М.: Наука, 1975.- 272 с.
- Яновський 1.1. Ужако П. В. Фізіологія людини і тварин. Практикум: Навч. посібник. - К.:Вища школа, 1991. - 175 с.