Державне право зарубіжних країн

Вид материала

Документы

Содержание Державне право зарубіжних країн Додаткові положення 43 С. К. Бостан, С. М. Тимченко Не право зарубіжних країн Рубіжних країн Способи зміни конституції Ш iv. додаткова література Темаз. конституційні засади суспільного ладу зарубіжних країн Тези лекції 1) публічна власність Державне право зарубіжних країн Суб'єктами приватної власності Іжних країн 53 С.К.Бостан, СМ. Тимченко А) міжнаціональні відносини, їх відповідні форми 54 3) визнання і гарантування колективних прав національ­них меншин. Б) сімейно-шлюбні відносини D ii. завдання для самостійної роботи Iii. додаткова література Державне право зарубіжних країн Варіант № ... Полное содержание

Подобный материал:

• Робоча програма дисципліни «Державне право зарубіжних країн» для спеціальності: 060101, 378.93kb.
• Історія держави І права зарубіжних країн є однією з важливих дисциплін навчального, 288.34kb.
• Навчальна програма плани І методичні рекомендації до семінарських занять методичні, 1297.92kb.
• Опанувавши цей курс, студенти зможуть: на основі систематизації знань визначати законо­мірності, 320.21kb.
• Самостійна робота студентів з дисциплини «грошово-кредитні системи зарубіжних країн», 351.98kb.
• Державне регулювання економіки у зарубіжних країнах, 84.87kb.
• Назва реферату: Державне регулювання економіки у зарубіжних країнах Розділ, 86.04kb.
• Міністерство освіти І науки україни конституційне право зарубіжних країн, 10400.57kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено, 944.73kb.
• Тема виборче право І виборчі системи зарубіжних країн, 141.95kb.

Тема: Конституції зарубіжних країн - основні джерела державного (конституційного) права"

ПЛАН

1. Класифікація конституцій зарубіжних країн.
   
2. Форма, структура та мова конституцій.
   
3. Прийняття та зміна конституцій в зарубіжних країнах:
   загальні риси та особливості.
   

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Підготовку до семінарського заняття необхідно почати з ознайомлення з планом семінару та рекомендованої до нього літератури. Організаційно заняття представляє собою семінар із елементам практичного заняття. Воно поділяється на дві ча­стини, що обумовлює порядок та методи його проведення .

У першій частині передбачається розгляд першого питан­ня "Класифікація конституцій зарубіжних країн" методом ма-

41

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

лих груп. Його сутність полягає у тому, що навчальна група поділяється на 6 малих грун ("держав"), кожна з яких обирає свого "главу держави".

Викладач дає двом групам завдання класифікувати за пев­ний проміжок часу (2-3 хв.) конституцію окремої країни. "Гла­ва держави" однієї групи називає критерії класифікації і відповідь, а глава держави іншої - правильно чи ні. Кожна гру­па отримує за кожну правильну відповідь один бал, тобто мак­симальна кількість балів - 7. Така процедура використо­вується для кожної групи по чотири рази, тобто максимум балів, який може набрати кожна група, складає 28.

Після цього кожна з малих груп на чолі з "главою держа­ви" розподіляє між собою кількість набраних балів залежно від внеску кожного члена групи ("громадянина") у колективну відповідь. Результати повідомляються викладачеві, який відповідним чином оцінює тих, що навчаються.

Для ефективної підготовки до цієї частини семінарського заняття необхідно виконати завдання, які виносяться на са­мостійну роботу.

Друга частина семінарського заняття проводиться у формі заслуховування доповідей з п.п. 2,3 плану семінару. До­повідь на 10-12 хв. необхідно готувати на основі вивчення ре­комендованої літератури і вказівок викладача, які були зроб­лені на лекції.

Розкриваючи другий пункт плану семінарського заняття, слід звернути увагу на те, що структура конституцій, за деяки­ми винятками, має стандартний вигляд:

1. преамбула (вступ);
   
2. основна частина (текст конституції);
   
3. ряд положень: заключних, перехідних, додаткових;
   
4. додатки (в деяких конституціях).
   

Преамбула - виклад мети Конституції, історичних умов прийняття, прав і свобод громадян, початку державного функціонування.

42

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Основна частина - права і свободи громадян, основи ільного устрою, система і статус державних органів, дер­жавні символи, порядок зміни Конституції. Основна частина складається, як правило, з:

• частин;
  
• розділів;
  
• глав;
  
• статей.
  

Чіткої регламентації в структурі основного тексту немає.

Заключні положення встановлюють порядок набрання чинності конституції.

Перехідні положення визначають терміни введення окре­мих норм.

Додаткові положення - тлумачні норми.

Стиль викладу конституцій суворо документальний, має деякі особливості в країнах романської, германської та англо­саксонської правових систем.

При підготовці до третього питання слід засвоїти, що більш ніж 200-літня історія конституціоналізму за способами прийняття Основного Закону знає конституції "октройо-

вані"і "народні".

I. Октройовані - це даровані конституції. Вони властиві
насамперед країнам з монархічною формою правління. Про­
ект основного закону розробляється під контролем самого мо­
нарха (у парламентарних монархіях під контролем уряду) без
залучення представницького органу або виборчого корпусу і
ним же затверджується. Історично октройованими були кон­
ституції переважної більшості європейських держав. Із сучас­
них країн - октройованими є конституції Бахрейну, Йорданії,
Кувейту, Марокко та деяких інших держав, де глави держав -
монархи - зберігають значні владні повноваження.

II. На відміну від дарованої конституції, джерелом "на­
родної" конституції є виборчий корпус (громадяни), котрий:
а) обирає парламент, б) установчі збори (конституанта),
в) безпосередньо приймає Основний Закон на референдумі.

43

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

А) Якщо починати з Конституції США 1787 р., то історич­но першим способом прийняття Конституції були установчі збори (конституційна асамблея, конвент тощо). Крім Консти­туції США конституантою прийнято першу Конституцію Франції, Конституцію Норвегії та деякі інші конституції XIX ст. У XX столітті установчими зборами були схвалені або прийняті чинні конституції Італії, Індії, Португалії, Болгарії, Румунії та інших держав.-

Позитивна риса цього способу прийняття конституції по­лягає в тому, що установчі збори утворюються тільки з метою розробки та прийняття Основного Закону, а після цього роз­пускаються. Наприклад, так було прийнято Конституцію Франції 1848 р. В конституційному праві ці установчі збори визначають як "суверенні конституанта". Але у консти­туційній практиці зарубіжних країн більше місце займають так звані "несуверенні конституанты", які беруть участь тільки у розробці тексту конституції. Остаточне ж його затвер­дження здійснюється іншим способом, наприклад, референду­мом (Франція, Італія, Югославія - 1945-1947 pp.; Порту­галія - 1975-1976 pp.; Болгарія і Румунія - 1990-1991 pp.).

Б) Ще одним з "народних" способів прийняття сучасних конституцій, який досить широко застосовується, є референ­дум. При цьому він зазвичай виступає лише як кінцева стадія конституційної правотворчості. Іноді, як вже було зазначено, референдуму передує розробка і схвалення конституції уста­новчими зборами (Румунія). Досить часто проект конституції розробляє спеціальна комісія, до складу якої входять депутати парламенту (Ірландія, Данія, Іспанія), або розробку його кон­тролює уряд (Казахстан, Франція, Туреччина, Росія). У будь-якому випадку роль громадян, які беруть участь у відповідних референдумах, обмежується можливістю проголосувати "за" або "проти" запропонованого проекту.

Як стверджує В.М.Шаповал, "історія зарубіжних країн свідчить про те, що роль референдуму як способу прийняття ос­новного закону не слід перебільшувати. Його значення і зміст

44

ДЕРЖАВ НЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

можуть бути перекручені і навіть зведені нанівець шляхом різних маніпуляцій правлячих кіл, активного впливу їх на масо­ву політичну свідомість. Немає прямої залежності між викори­станням процедури референдуму і демократичністю самої кон­ституції. Головним фактором тут виступає розклад політичних сил у суспільстві на момент прийняття конституції, спро­можність їх відобразити і захистити відповідні інтереси"¹.

В) Досить поширеним "народним" способом прийняття конституції є введення її законодавчим органом (парламентом) на основі так званої кваліфікованої більшості (як правило, 2/3 від загальної кількості депутатів). Так були прийняті чинні кон­ституції Австрії, Фінляндії, Швеції, Японії, основні закони пе­реважної більшості держав Центральної і Східної Європи, а та­кож тих країн, що утворилися на терені колишнього СРСР.

Іноді парламент схвалює спеціальну процедуру розробки і затвердження основного закону, якої сам і дотримується. Так було прийнято чинну Конституцію Греції. У деяких випадках парламент прямо проголошує себе установчими зборами і діє відповідним чином. Такий порядок використовувався при прийнятті в 60-і роки XX ст. перших конституцій в більшості франкомовних країн Африки, а також конституцій ряду інших країн, що розвиваються.

Існують і інші, комплексні способи прийняття консти­туцій. Зокрема, проект чинного Основного Закону ФРН був розроблений спеціальним конституційним конвентом, до складу якого ввійшли прем'єр-міністри земель. Після цього він обговорювався у парламентській раді, сформованій за уча­стю окупаційної адміністрації США, Великобританії і Франції. Членами цієї ради були також представники законо­давчих органів земель - ландтагів. Кінцевою стадією консти­туційної творчості стало схвалення проекту Основного Зако­ну ландтагами, після чого він набрав чинності.

¹ Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - К.: Арт Ек, Вища шк., 1997. - С 23.

45

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

Значними особливостями відрізнявся порядок прийняття чинної Конституції Австралії. її проект був розроблений кон­ституційним конвентом. Делегатів на цей конвент обирало на­селення колоній, на основі яких з часом були утворені штати -суб'єкти майбутньої федерації. Розроблений проект консти­туції, винесений на референдум у колоніях, згодом був остаточ­но прийнятий британським парламентом у вигляді спеціально­го закону. Розглянута процедура поєднує в собі майже всі відомі способи прийняття конституцій. Австралійська консти­туція є "народною", тобто прийнятою із застосуванням засобів прямої і представницької демократії. Водночас тут можна знай­ти елементи октройованої конституції.

Ще одним цікавим прикладом є чинна Конституція Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). Процедура її введен­ня полягає у тому, що розроблений політиками і юристами проект був підписаний (і тим самим затверджений) правите­лями всіх еміратів. Ця конституція має риси міждержавного договору, що відобразилося і у формі державного устрою ОАЕ.

Спосіб прийняття конституції відіграє важливу роль у визначенні основних характеристик політичного і державного ладу конкретної країни. Певною мірою він впливає і на зміст самого основного закону. Кожний з розглянутих способів по-різному узгоджується з концепцією установчої влади, з прин­ципами демократії. Наближення порядку прийняття консти­туції до вимог цієї концепції є найбільш раціональним, зважа­ючи на авторитет основного закону в суспільстві. Прийняття конституції установчими зборами забезпечує зв'язок між на­родом як джерелом державної влади і змістом основного зако­ну, за яким ця влада здійснюється. Саме установчі збори спри­яють встановленню більш глибоких, а головне - усвідомлених зв'язків між волевиявленням на виборах їхнього складу і про­цесом розробки та введення конституції. Це стосується і по­рядку внесення змін до конституції.

46

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗА РУБІЖНИХ КРАЇН

Основні способи зміни конституцій і внесення до них по­правок:

1. гнучкі, змінюються водночас з появою якогось джерела
   конституційного права (Великобританія, Нова Зеландія);
   
2. жорсткі - змінюються і доповнюються в більш склад­
   ному порядку, ніж звичайні законодавчі процедури;
   
3. особливо жорсткі - Конституція США;
   

4) гнучкі - поєднують в собі риси названих вище способів.
Способи зміни конституції (передбачають реалізацію

трьох стадій):

1) ініціатива зміни конституції, як правило, виходить від

парламенту або глави держави;

2. схвалення запропонованого проекту (кваліфікована
   більшість);
   
3. остаточне схвалення.
   

Під час семінарського заняття курсанти і студенти, які не виступають з доповідями, беруть участь в обговоренні: став­лять питання доповідачеві; доповняють; беруть участь у дис­кусії. Кожна з таких форм участі студента (курсанта, слухача) в роботі семінару оцінюється відповідною кількістю балів.

Ш IV. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Источники права. Серия "Государство и право в разви­
   вающихся странах". -М., 1986.
   
2. Каррі Д.П. Конституція Сполучених штатів Америки:
   Посібник для всіх.- К.,1993.
   
3. Комаров А.С. Источники права Швеции // Советское
   государство и право.-1986.-№ 6.
   
4. Кагикин СЮ. Конституция на переломе цивилизаций:
   формирование глобального конституционного идеала // Госу­
   дарство и право.-1992.-№ 11.
   
5. Конституції нових держав Європи та Азії / За ред.
   В.Шаповала.—К.: Право,1996.
   

47

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

6. Конституции зарубежных государств.—М.:БЕК,1996.
   
7. Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общей
   редакцией и со вступительной статьей директора Института
   законодательства и сравнительного правововедения при Пра­
   вительстве Российской Федерации Л.А.Окунькова.—М.:
   НОРМА, 2001.
   
8. Конституции государств-участников СНГ.—М.:НОР-
   МА, 2001.
   
9. Конституция США: история и современность (под об­
   щей редакцией д.ю.н. профессора Мишина А.А. и д.и.н. про­
   фессора Язькова Е.В.). - М.,1988.
   
10. Мишин А.А., Власихин В.А. Конституция США: поли­
    тико-правовой комментарий.- М.,1985.
    

11'. Шаповал В.Н. Британская конституция. Политико-правовой анализ.- К.,1991.

48

ТЕМАЗ. КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН




І . ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

§1. Поняття суспільного ладу

Суспільний лад - це всеохоплююча організація суспільства, яка обумовлена певним рівнем соціально-еко­номічного та політичного розвитку, характерними рисами суспільної свідомості і традиціями взаємодії людей у різних

сферах життя.

Супільний лад охороняється державою і правом, його за­сади знаходять своє закріплення в Основному Законі держа­ви. У структурному відношенні суспільний лад складається з 4-х основних підсистем, кожна з яких об'єднує групу суспільних відносин в економічній, соціальній, духовно-куль­турній і політичній сферах.

§2. Конституційна регламентація економічної організації суспільного життя

Конституційна регламентація суспільного життя в різних країнах неоднакова за формою і обсягом. У сфері економічної організації вона протягом тривалого часу зводилась до закріплення в основних законах права власності.

Інститут власності - це форма присвоєння благ та відношення між людьми з його приводу. За своїм характером власність поділяється на два види:

1) публічна власність, яка за своїм характером відрізняється неподільністю;

49

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН


2) приватна власність - подільна. Суб'єктами публічної власності є:

• держава:
  
• суб'єкти федерації;
  

самоврядна місцева територіальна община;

- громадські формування.

Суб'єктами приватної власності можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи.

Публічний або приватний характер власності визна­чається режимом майна, а не тим, хто є власником. Публічна власність завжди є колективною. Приватна може бути індивідуальною, груповою, сімейною, акціонерною тощо. Пе­рехід публічної власності у приватну називається привати­зацією.

Історично право власності розглядалось як природне пра­во людини. "Власність є правом недоторканним і священним, і ніхто не може бути позбавлений її інакше, ніж у випадку вста­новленої законом явної суспільної необхідності і за умов спра­ведливого і попереднього відшкодування", - записано у ст.17 Декларації прав людини і громадянина 1789 року. Отже, на­прикінці XVIII ст. право власності не характеризувалося як політичний і юридичний абсолют. Доля власності, що належа­ла окремим особам, пов'язувалася з об'єктивними соціальни­ми потребами. Відповідні конституційні формулювання вже тоді відображали намагання узгодити інтереси особи і суспільства.

З цієї статті Декларації прав людини і громадянина по суті випливає юридична модель конституційної гарантії влас­ності:

1. право власності невід'ємне;
   
2. позбавлення цього права можливе тільки як виняток;
   
3. порядок позбавлення повинен бути встановлений за­
   коном;
   
4. закон, в свою чергу, має визначити такі випадки
   

50

суспільної необхідності, за яких можливо позбавлення суб'єкта права власності;

5. ця необхідність повинна бути очевидною;
   
6. позбавлення права власності можливе лише з відшко­
   дуванням;
   
7. відшкодування повинно бути попереднім.
   

У СТ.14 Основного закону ФРН сказано: "Власність зо­бов'язує. Користування нею повинно водночас служити

ьному благу". У ст.29 Конституції Японії зазначено, що 'право власності визначається законом у такий спосіб, щоб во­но не зачіпало суспільного добробуту". Цим за приватною зласністю прямо визнається соціальна функція, а сама власність тісніше прив'язується до потреб суспільства в цілому.

Розширення змісту і обсягу діяльності у сфері економіки спричинило зміни в державному механізмі, які знайшли своє відображення в основних законах. Зокрема, в Конституції Франції міститься спеціальний розділ, присвячений Еко­номічній і соціальній раді - органу, до повноважень якого вхо­дять консультування уряду з відповідних питань і розробка законодавчих пропозицій. Утворення подібного консульта­тивного органу - Національної ради економіки і праці - пе­редбачено також Конституцією Італії.

Принципи економічної діяльності, які, як правило, закріплюються в конституціях:

використання національних багатств у загальних інте­ресах незалежно від того, хто їх власник; державне планування чи прогнозування економічного

життя;

забезпечення приватної конкуренції і недопущення

приватних монополій;

особлива охорона національного капіталу і виробника. Важливим компонентом економічної підсистеми є фінан­сова система, через яку держава вирішує фінансові завдання, регулює бюджетні і податкові відносини.

51

С.К.Бостан, СМ. Тимченко

§3. Конституційна регламентація соціальних і духовно-культурних засад суспільного життя

Формою конституційної регламентації засад суспільного життя можна вважати проголошений в основних законах низ­ки країн принцип соціальної держави. Уперше він був закріпле­ний в Основному Законі ФРН: "Федеративна Республіка Німеччина є демократичною і соціальною федеративною дер­жавою" (ст.20). У подальшому ідея соціальної держави була зафіксована в конституціях інших держав, включаючи держа­ви Центральної і Східної Європи та держави, що утворилися на терені колишнього СРСР.

Серед конституційних положень, на основі яких здійснюється регламентація окремих сторін суспільного жит­тя, можна виділити положення про взаємовідносини держави і церкви. Звичайною практикою є фіксація в основних законах свободи віросповідання (нерідко - свободи совісті). Напри­клад, у СТ.16 Конституції Іспанії гарантується ідеологічна, релігійна і культова свобода індивідів і товариств. Ці свободи можуть бути обмежені у своїх проявах лише для підтримання публічного порядку, що охороняється законом. Ніхто не може бути примушений до висловлення своєї думки з питань ідео­логії, релігії або віросповідання.

За Конституцією Румунії, релігійні культи самостійні, відокремлені від держави і користуються її підтримкою, зокре­ма, через сприяння релігійній присутності в армії, лікарнях, в'язницях, притулках і дитячих будинках (ст.29).

У прийнятих у XIX ст. конституціях Бельгії і Люксембур­гу визначено, що цивільний шлюб має передувати церковно­му. При цьому в усіх випадках позиція держави є нейтральною щодо церкви або однаково прихильною до всіх конфесій.

Іноді в конституціях акцентується увага на питаннях цер­ковного і світського виховання й освіти. "Релігійне навчання в державних школах, за винятком неконфесійних, є обов'язко-

52

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБ ІЖНИХ КРАЇН

- зафіксовано в ст.7 Основного закону ФРН. Але водно­час зазначається, що держава має право нагляду за таким на-«чанням, і жоден викладач не може бути примушений провади-та його. У §2 Конституції Норвегії записано, що ті особи, які аювідують євангелічну лютеранську релігію, зобов'язані вихо-; ."ьати в її дусі дітей. У Конституції Туреччини підкреслюється, ~о "виховання і навчання релігії та етиці має бути проведене під наглядом і контролем держави. Навчання релігійній куль-

і моральне виховання повинні бути обов'язковими у про­грамах початкових і середніх шкіл" (ст. 24).

У конституціях окремих держав та чи інша конфесія про-

>шена державною або національною. "Євангелічна люте­ранська церква є національною церквою" (§4 Конституції Данії). Статус євангелічної лютеранської церкви як національної встановлений основними законами Ісландії та Норвегії. Згідно положень британської конституції, монарх є главою англіканської церкви.

У дещо іншій формі відповідні стосунки між державою і церквою відображено в ст. 13 Конституції Болгарії, де поряд з

;)женнями про відокремленість релігійних установ від дер­жави і про неприпустимість використання їх у політичних

їх зазначено, що "традиційною релігією в Республіці Бол­гарія є східно-православне віросповідання".

Окремо слід згадати Конституцію Греції. По-перше, вона містить спеціальний розділ "Відносини між державою і церк­вою", де, зокрема, записано, що "панівною релігією в країні є релігія східно-православної церкви Христової" (ст. 3), визначе­но засади церковного управління. По-друге, в іншому розділі спеціально визначений статус гори Афон - місцевості, де роз­ташовані монастирі, що належать до різних православних авто­кефальних церков. Як зазначено в ст.105, частина Афонського півострова наділена "давнім привілейованим статусом само­врядної частини Грецької держави". В духовному відношенні відповідна територія підпорядкована Вселенському (Констан-

53

С.К.Бостан, СМ. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН


тино-польському) патріарху. Всі особи, які ведуть там чернече життя, автоматично набувають громадянства Греції. На цій те­риторії, що відома як Свята гора, заборонено селитися іновірцям і розкольникам. Докладний режим Святої гори виз­начається так званою конституційною хартією, яка затверд­жується Вселенським патріархом і грецьким парламентом.

Відносини між державою і церквою належать до сфери конституційного регулювання і в країнах, що розвиваються. Найбільшою мірою це характерно для мусульманських країн, де, як зазначалося, релігія ісламу відіграє важливу роль у суспільному і державно-політичному житті. Закріплення цієї ролі здійснюється зазвичай шляхом конституційного проголо­шення ісламу державною релігією. Іноді в конституціях зроб­лено застереження про неприпустимість перегляду їх поло­жень щодо статусу цієї релігії (Бахрейн, Марокко).

У більшості країн конституційне закріплення за ісламом статусу державної релігії є лише визнанням того факту, що йо­го сповідує майже все населення. Водночас у конституціях йдеться про відданість ісламським традиціям. У конституціях Сирії і Тунісу іслам визначений як "релігія президента". Як правило, визнання ісламу державною релігією поєднується із світськими ідеологічними установками, яких дотримуються правлячі кола. Виняток становлять лише ті країни, де ісламські принципи враховані при формуванні політичних і державних інститутів (Саудівська Аравія та країни Перської затоки) або навіть сама держава визначається як ісламська (Іран). Тут іслам покладений в основу офіційної політико-правової теорії і відіграє майже універсальну роль у суспільно­му житті.

Окрім питань релігії конституції також регулюють:

А) міжнаціональні відносини, їх відповідні форми:

1. національно-територіальна автономія;
   
2. рівноправність незалежно від раси, національності,
   мови, релігії;
   

54

3) визнання і гарантування колективних прав національ­них меншин.

Б) сімейно-шлюбні відносини (Конституція Китаю, ст.25, 41).

В) питання науки та освіти.

Наведене вище не суперечить висновку про те, що консти-ії є насамперед основними законами держави, а не іільства, хоча вони в найбільш загальному вигляді регла­ментують суспільне життя.

D II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. Використовуючи тексти конституцій за-іжних країн, підготувати по два приклади (статті або їх витяги) конституційного закріплення основ суспільного ладу в економічній, соціальній, духовно-культурній сферах.

Завдання 2. Продовжити поповнення словника новими по­няттями та термінами державного права зарубіжних країн, на­приклад,

• Суспільний лад - це...
  
• Інститут власності - це...
  
• Публічна власність - це...
  
• Приватна власність - це...
  
• Приватизація - це...
  

III. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституционное (государственное) право зарубеж­
   ных стран: Учебник в 4-х томах /Отв.ред. проф. Б.А.Стра-
   шун.- М: Изд-во БЕК, 1996.- Т.1-2.-С.169-215.
   
2. Чиркан В.Е. Конституционное (государственное) право
   зарубежных стран: Учебник.-М.,1997.-С.88-100.
   
3. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн:
   Підручник.- К.,1997.- С.3-18.
   

55

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН


IV. МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

Перший модульний контроль проводиться після вивчення програмного матеріалу тем №№ 1-3 у вигляді контрольної ро­боти, примірний варіант якої наводиться нижче. Для успішного її виконання слід повторити матеріал модуля та відповісти на наступні контрольні питання.

? КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ?

1. Схарактеризуйте зміст поняття конституційне (дер­
   жавне) право.
   
2. Схарактеризуйте основні етапи розвитку консти­
   туційного права в зарубіжних країнах
   
3. Дайте характеристику державного права зарубіжних
   країн (ДПЗК) як науки.
   
4. Схарактеризуйте ДПЗК як навчальну дисципліну.
   
5. Дайте загальну характеристику джерел ДПЗК.
   
6. Розкрийте соціальну та юридичну суть конституції -
   головного джерела державного (конституційного) права.
   
7. Класифікуйте конституції зарубіжних країн.
   
8. Схарактеризуйте способи прийняття конституцій у за­
   рубіжних країнах.
   
9. Схарактеризуйте способи зміни конституцій в за­
   рубіжних країнах.
   
10. Дайте дефініцію суспільного ладу, визначте як його за­
    сади закріплюються та охороняються державою?
    
11. Як здійснюються конституційна регламентація еко­
    номічної організації суспільного життя?
    

12. Розкрийте основні риси конституційного регулюван­
ня соціальних і духовно-культурних засад суспільного життя.

ВАРІАНТ № _

1. До якої галузі права відносяться такі правові джерела як
органічні закони:

а) кримінальне право;

б) державне (конституційне) право;

в) екологічне право.

2. Розкрийте значення терміна "конституанта"

3. Дайте визначення поняття "державне право за­
рубіжних країн".

4. Передайте у вигляді схеми формалізовані джерела дер­
   жавного права зарубіжних країн.
   
5. Класифікуйте конституцію Швеції.
   
6. Наведіть два приклади конституційного закріплення:
   

• питань власності;
  
• сім'ї і шлюбу.
  

* * *

7. Схарактеризуйте способи зміни конституцій у за­
рубіжних країнах.

Сумарна оцінка цього та інших модулів складається з оцінок, які були отримані студентом (курсантом), наприклад,

за:

• роботу на семінарських заняттях;
  
• наукову організацію своєї праці (ведення конспекту
  лекцій тощо);
  
• своєчасне і якісне виконання завдань для самостійної
  

роботи;

• контрольну роботу;
  
• відвідування занять;
  
• ведення конспектів лекцій та першоджерел.
  

56

57

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

МОДУЛЬ II.

"КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ"

Для оволодіння сукупністю теоретичних знань /7-го мо­дуля (Теми № 4.1.-4.4), курсанти, студенти, слухачі повинні опрацювати у процесі навчальної та самостійної роботи питан­ня відповідних тем: