Державне право зарубіжних країн

Вид материала

Документы

Содержание Тема 6. конституційно-правовий статус політичних партій у зарубіжних країнах Суть політичних партій виявляється в їх цілях і функціях. Головна мета Цілі і завдання Організаційна класифікація політичних партій. Державне п Державне право зарубіжних країн Державне право зарубіжних країн 0 Ii. завдання для самостійної роботи Iii. додаткова література Державне право зарубіжних країн Варіант №_ Чи має право парламент втручатись дії імператора? Відповідь обґрунтуйте використовуючи конституційне зако­нодавство Японії. Модуль iv

Подобный материал:

• Робоча програма дисципліни «Державне право зарубіжних країн» для спеціальності: 060101, 378.93kb.
• Історія держави І права зарубіжних країн є однією з важливих дисциплін навчального, 288.34kb.
• Навчальна програма плани І методичні рекомендації до семінарських занять методичні, 1297.92kb.
• Опанувавши цей курс, студенти зможуть: на основі систематизації знань визначати законо­мірності, 320.21kb.
• Самостійна робота студентів з дисциплини «грошово-кредитні системи зарубіжних країн», 351.98kb.
• Державне регулювання економіки у зарубіжних країнах, 84.87kb.
• Назва реферату: Державне регулювання економіки у зарубіжних країнах Розділ, 86.04kb.
• Міністерство освіти І науки україни конституційне право зарубіжних країн, 10400.57kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено, 944.73kb.
• Тема виборче право І виборчі системи зарубіжних країн, 141.95kb.

ТЕМА 6. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

І. ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

1. Поняття, суть та класифікація політичних партій.
   
2. Партії і конституційний механізм державної влади.
   
3. Інституціоналізація політичних партій
   

§1. Поняття, суть та класифікація політичних партій

Політична партія - це активна і організована частина суспільства, об'єднана спільними інтересами, цілями або ідеа­лами, котра прагне оволодіти державною владою або вирішаль­ним чином впливати на її здійснення.

Політичні партії відрізняються від інших організацій і рухів тим, що відкрито борються за владу, за місце в представ­ницьких органах. Соціальні прошарки, до яких належить ос­новна маса електорату (виборці, прихильники партій, котрі голосують за висунених нею кандидатів на вибори до держав­них органів), складають соціальну базу партії.

Суть політичних партій виявляється в їх цілях і функціях.

Головна мета політичної партії (демократичної) - забез­печити функціонування всієї політичної системи країни.

Цілі і завдання політичних партій обумовлюють характер і зміст їх функцій.

Основними функціями політичних партій є:

1. розробка політичного курсу, спрямованого на вирішен­
   ня існуючих у суспільстві проблем;
   
2. рекрутування (поповнення) нових членів, виховання ак­
   тивістів, мобілізація виборців на підтримку партійних канди­
   датів, підбір лідерів та їх просування на керівні посади в орга­
   нах держави;
   

362

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

3. участь партії у формуванні і діяльності всіх ланок дер­
   жавного апарату;
   
4. політичні партії дозволяють мирно вирішувати
   соціальні конфлікти;
   
5. здійснюють в умовах становлення національних дер­
   жав функції національної інтеграції;
   
6. ідеологічна функція, тобто розповсюдження ідейного
   впливу на своїх членів і прихильників у пропаганді своїх
   цінностей, свого світогляду.
   
7. комунікативна функція, тобто встановлення і підтрим­
   ка ефективного зворотного зв'язку між правлячими верхами і
   суспільством загалом.
   

Організаційна класифікація політичних партій. Партії за організаційною ознакою поділяються на оформлені (кадрові) і неоформлені. Оформлені партії невеликі, але мають чітку ор­ганізацію і партійну дисципліну. їх ознаки:

♦ керівний апарат рекрутується з числа партійних
функціонерів;

існує організаційний зв'язок між партією і її членами; член партії має квиток партії, сплачує членські внески;

♦ наявність партійної дисципліни.

До числа оформлених партій відносяться: ХДС (ФРН), ЛДП Японії, Індійський національний конгрес (І), Народна партія Австрії та ін.

У організаційно-неоформлених партіях відсутнє членство і безпосередній зв'язок з масою. Соціальна база, як правило, -виборці.

Ознаки:

• члени не мають партійних документів;
  
• не платять партійних внесків;
  
• не зобов'язані підкорятися партійній дисципліні.
  

їх апарат складається з малої кількості професіоналів, які працюють у період виборчих кампаній. Приклад: дві партії США - республіканська і демократична.

363

С.К.Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН


Принципи побудови партій:

1. територіальний;
   
2. територіально-виробничий.
   

§2. Партії і конституційний механізм державної влади

У політичній системі будь-якої розвинутої країни важли­ве місце займають політичні партії. Як самостійний елемент політичної системи вони відокремлені від держави. З іншого боку, партії і держава активно взаємодіють. Співвідношення між ними в різних країнах виявляється по-різному. Різняться як рівень, так і форми взаємодії. Однак у будь-якому випадку політичні партії не є складовою частиною державного ме­ханізму. У співвідношенні "держава - партії" останні виступа­ють як засіб завоювання й утримання влади, а перша - як засіб її здійснення.

Партії відіграють велику роль у зв'язку між державою і суспільством. Взаємодія політичних партій у механізмі держа­ви проходить:

1. у сфері організації і проведення виборів;
   
2. у діяльності парламентів і його структур;
   
3. у формуванні і діяльності урядів.
   

Партії висувають кандидатів до представницьких органів. У парламенті створюються об'єднання членів законодавчого органу за партійним принципом. Вони відіграють велику роль у роботі парламенту, в прийнятті ним законів, інших норма­тивно-правових актів. Фракції визначають:

1. порядок денний парламенту;
   
2. сприяють певному характеру дебатів в парламенті;
   
3. беруть участь у формуванні інших органів парламенту:
   

• постійних і спеціальних парламентських комісій;
  
• керівних органів палат;
  

4) мають можливість вийти з ініціативами контролю над
урядом;

364

5) беруть участь у формуванні уряду.

Характеризуючи взаємодію і взаємовідносини держави і політичних партій, слід звернути увагу на явище інсти-туціоналізації партій.

§3. Інституціоналізація політичних партій

Це явище є відносно новим для конституційно-правового розвитку зарубіжних країн. Інституціоналізація політичних партій виявляється у створенні розгорнутої правової основи їхньої організації і діяльності. Поняття інституціоналізації охоплює регламентацію порядку утворення партій, фіксацію в законодавстві загальних вимог щодо формування програмних і організаційних документів, внутрішньої структури і членства, фінансування діяльності та регулювання деяких інших питань.

Конституційне право регламентує окремі питання діяль­ності партій, зокрема участь їх у виборчих кампаніях. Саме з участю у виборах конституції ряду держав пов'язують факт і необхідність існування партій, їх функціональне призначення. "Політичні партії та угруповання сприяють вираженню думок і поглядів голосуванням", - записано в ст. 4 Конституції Франції. Інші новітні конституції містять більш загальні виз­начення цілей і завдань політичних партій. Зокрема, в Основ­ному законі ФРН констатується, що "партії сприяють форму­ванню політичної волі народу" (ст. 21). Близькі за змістом фор­мулювання можна знайти в конституціях ряду інших держав.

У новітніх конституціях, прийнятих на початку 90-х років XX ст., положення про політичні партії нерідко доповнюються проголошенням ідей багатовимірності суспільно-політичного життя, що є своєрідною реакцією на відому практику недавнь­ого минулого. "Жодна приватна особа, жодна частина народу, жодна соціальна група, жодна політична партія або інше гро­мадське об'єднання не можуть здійснювати державну владу від свого імені",- зазначено в Конституції Молдови (ст.2). Подібні положення можна знайти в основних законах Біло-

365

С.К.Бостан, СМ.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН


русі, Болгарії, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану та дея­ких інших держав. А в Конституції Литви зафіксовано, що "держава, політичні партії і громадські об'єднання, інші інсти­туції або особи не можуть монополізувати засоби масової інформації" (ст.44).

Заслуговують на увагу положення основних законів про те, що організація та діяльність політичних партій мають підпорядковуватися демократичним принципам. Про це йдеть­ся в конституціях Іспанії, Франції та ФРН. Деякі конституції забороняють таємні і воєнізовані об'єднання. За Конституцією Болгарії, не можуть бути утворені політичні партії на етнічній, расовій або релігійній основі. В Конституції Молдови заборо­нена діяльність партій, які складаються з іноземних громадян, а в Киргизстані - політичних партій інших держав.

Свої особливості має юридичне регулювання організації та діяльності політичних партій в англомовних країнах. Кон­ституція США стоїть осторонь цих питань. Організація і діяльність політичних партій регламентуються законодавст­вом штатів, головним чином їх виборчими законами, які виз­начають процедуру створення і реєстрації партій, а також їх структуру на рівні штатів. Одним з головних завдань керівних органів партій визнається висунення кандидатів на виборні посади в державних органах. У законах докладно регламен­тується порядок формування місцевих партійних організацій. За своїм змістом ці положення мало чим відрізняються від спеціального законодавства про політичні партії, що діє в дея­ких європейських країнах.

Специфічним є правове регулювання організації і діяль­ності політичних партій у Великобританії. Законодавство цієї країни не передбачає спеціальної процедури створення і реєстрації саме для партій. Останні розглядаються як звичайні асоціації за інтересами, і в цьому відношенні формально не відрізняються, наприклад, від спортивного клубу. Такий підхід спрощує зміст і обсяг правового статусу політичних партій. З іншого боку, він забезпечує відсутність спеціальних

366

юридичних обмежень їхньої діяльності в політичній сфері. Це є характерним і для інших країн, що наслідували принципи

англійського права.

Своєрідність правового становища політичних партій у

Великобританії полягає також у тому, що про них тривалий час взагалі не згадувалось у законодавчих актах. Уперше термін "політична партія" використано в Законі 1937 р. про міністрів корони. Згадуються партії також у законах, які рег­ламентують окремі аспекти діяльності партій у державно-політичній сфері, зокрема в Законі 1967 р. про компанії, в яко­му встановлено вимогу до керівництва останніх повідомляти про витрати на політичні цілі і про одержувачів відповідних коштів. У Законі 1970 р. про народне представництво зазначе­но, що партії на парламентських виборах можуть виступати під символами, зображуваними на виборчих бюлетенях.

Інституціоналізація політичних партій в окремих країнах здійснюється на основі законів або спеціальних парламентсь­ких постанов про їх державне фінансування. Відповідні акти передбачають матеріальну підтримку партій з боку держави за рахунок спеціального фонду коштів. Такі закони або парла­ментські постанови прийняті в 60—90-і роки XX ст. у Велико­британії, Греції, Італії, Норвегії, США, Фінляндії, Швеції та в інших країнах. Аналогічні за змістом положення можна знай­ти і в спеціальних законах про політичні партії.

У законах або постановах про фінансування політичних партій встановлюються умови надання державних дотацій. Дотації одержують партії, які користуються певною підтрим­кою виборців. Так, у ФРН право на одержання державної до­тації мають партії, які зібрали не менше десяти відсотків за­гальної кількості голосів, поданих в одномандатних округах, або не менше половини відсотка - в багатомандатних. Фіксо­ваний відсоток необхідної кількості голосів як умова одержан­ня дотацій встановлений також у Швеції і Фінляндії. В Австрії дотації надаються тим партіям, які мають представ-

367

С.К.Бостан, С.М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН


ництво в парламенті. У деяких країнах (Італія і Норвегія) умо­вою державного фінансування партій є висунення ними вста­новленої кількості кандидатів у депутати по округах.

Виборче законодавство Франції передбачає надання дер­жавної допомоги не партіям, а окремим кандидатам у депута­ти. Однак практично майже завжди за цими кандидатами стоїть та чи інша політична партія. Держава компенсує певну частину виборчих витрат кандидатів у депутати, але робить це лише в тому випадку, коли за кожного з них проголосує не менше п'яти відсотків від кількості тих, хто брав участь у ви­борах по даному округу.

У випадках прямого державного фінансування партій ко­шти між ними розподіляються по-різному. Найчастіше це ро­биться згідно з пропорцією поданих за партії голосів (Велико­британія, Норвегія, США, ФРН) або завойованих ними пар­ламентських мандатів (Данія, Фінляндія, Швеція).

Законодавство про партії досить детально регламентує і питання внутрішньопартійної організації. Воно встановлює загальні вимоги до форми і змісту партійних статутів, пропо­нує типову організаційну структуру партій. Закони про партії містять норми, що визначають порядок формування органів партій, їх компетенцію, взаємовідносини в ієрархії цих органів тощо. За своїм змістом спеціальне законодавство про партії практично підміняє собою партійні документи статутного ха­рактеру. Введення його призвело до досить жорсткої регла­ментації з боку держави організації і діяльності політичних партій. Таку регламентацію не можна оцінювати однозначно.

Конституції багатьох держав містять положення, які слід віднести до визначення статусу інших, неполітичних за своїм характером громадських об'єднань, зокрема професійних спілок. Найчастіше йдеться про право на об'єднання у профспілки. Проте в деяких країнах в основних законах ви­кладені певні засади організації та діяльності профспілок. Іноді в конституціях коротко згадуються асоціації підприємців та інші об'єднання. У цілому ж обсяг консти-

368

туційної регламентації згаданих елементів політичної системи обмежений. Це об'єктивно відповідає предмету консти­туційно-правового регулювання.

Таким чином, законодавство про партії закріплює:

1. поняття політичної партії (місце і роль партії в
   політичній системі і державному механізмі);
   
2. умови і порядок створення і припинення діяльності
   партій;
   
3. вимоги до ідеології, програмних положень партій;
   
4. вимоги до їх організаційної будови і порядку діяль­
   ності;
   
5. фінансово-економічну базу партії;
   
6. регулює взаємовідносини з публічною владою (вибо­
   ри) і діяльність з державними органами.
   

0 II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. Проаналізуйте тексти не менше 5 консти­туцій зарубіжних країн і наведіть (письмово) приклади "інституціоналізації' політичних партій.

Завдання 2. Продовжувати поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн, наприклад:

• Політична партія - це...
  
• Інституціоналізація - це...
  

III. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Юдин Ю.А. Новое законодательство о политических
   партиях (Политико-правовой анализ) // Государство и право.
   -1992.-№7.
   
2. Консерватизм: современные интерпретации.-М.,1990.
   
3. Христианские партии и самодеятельные объедине-
   ния.-М.,1990.
   

369

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН


IV. МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ № 3

Третій модульний контроль проводиться після вивчення програмного матеріалу тем №№ 5 (5.1-5.4) і 6 у вигляді пись­мової контрольної роботи, модельний варіант якої наводиться нижче. Для успішного її виконання слід повторити матеріал модуля та відповісти на наступні контрольні питання.

? КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ?

1. Схарактеризуйте конституційні принципи виборчого
   права.
   
2. Дайте загальну характеристику виборчих систем.
   
3. Визначте та схарактеризуйте ознаки мажоритарної ви­
   борчої системи.
   
4. Визначте та схарактеризуйте ознаки пропорційної ви­
   борчої системи.
   
5. Визначте та схарактеризуйте ознаки змішаної виборчої
   системи.
   
6. Визначте місце та схарактеризуйте роль парламентів у
   системі влади зарубіжних країн.
   
7. Визначте поняття парламенту та парламентаризму.
   
8. Схарактеризуйте склад і організацію парламентів в за­
   рубіжних країнах.
   
9. Схарактеризуйте сучасні бікамеральні парламенти.
   
10. Схарактеризуйте способи формування верхніх палат.
    
11. Схарактеризуйте компетенцію бікамерального парла­
    менту.
    
12. Схарактеризуйте конституційно-правовий статус де­
    путатів.
    
13. Схарактеризуйте повноваження зарубіжних парла­
    ментів.
    
14. Дайте загальну характеристику органів виконавчої
    влади.
    
15. Схарактеризуйте конституційний статус глави держа­
    ви, визначте його особливості.
    

370

16. Схарактеризуйте загальну компетенцію глав держав.
    
17. Схарактеризуйте порядок формування урядів у за­
    рубіжних країнах.
    
18. Схарактеризуйте компетенцію урядів у зарубіжних
    країнах.
    
19. Схарактеризуйте конституційні принципи судоустрою
    та судочинства.
    
20. Схарактеризуйте органи конституційної юстиції.
    
21. Схарактеризуйте компетенцію органів конституційно­
    го контролю і механізм її реалізації.
    
22. Схарактеризуйте політичні партії за організаційною
    ознакою.
    
23. Схарактеризуйте основні види партійних систем у за­
    рубіжних країнах.
    
24. Розкрийте суть інституціоналізації політичних партій.
    

ВАРІАНТ №_

1. Роз'ясніть значення терміну "бікамералізм"".
   
2. Розкрийте зміст поняття "інституціоналізація" полі­
   тичних партій. Використовуючи Конституцію ФРН, наведіть
   конкретний приклад інституціоналізації політичних партій у
   Німеччині.
   

3.Порівняйте поняття "парламент"і "парламентаризм".

4.Схарактеризуйте конституційний статус глави держа­ви, визначте його особливості.

5. Вирішіть наступні ситуаційні задачі:

Задача №1. Використовуючи метод дільників В.Д'Ондта, визначте кількість мандатів, які отримає кожна з п'яти партій (А, Б, В, Г, Д), якщо для розподілу між собою 8 мандатів вони набрали по виборчому округу відповідну кількість голосів:

Партії	А	Б	В	Г	Д
Голоси	126000	94000	88000	65000	43000

371

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

Задача №2: Імператор Японії отримав від свого гостя -короля Швеції - автомобіль "Вольво" як подарунок. Парла­мент Японії наклав вето на дії імператора.

Чи має право парламент втручатись дії імператора? Відповідь обґрунтуйте використовуючи конституційне зако­нодавство Японії.

Задача №3: Віце-президент США заміняв Президента на його посту один рік і 11 місяців. Після цього він був обраний Президентом США. Після закінчення терміну президентства він знову висунув свою кандидатуру на пост Президента США. Це було оскаржено, тому що він вже третій раз претен­дував на президентство.

Оцінить дану ситуацію, використовуючи конституційне законодавство США.

МОДУЛЬ IV

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ЛЮДИНИ І

ГРОМАДЯНИНА У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

(програмні вимоги)

Для оволодіння сукупністю теоретичних знань IV-го мо­дуля (Теми № 7-8) курсанти, студенти, слухачі повинні опра­цювати у процесі навчальної та самостійної роботи питання відповідних тем: