Державне право зарубіжних країн

Вид материала

Документы

Содержание Тема 4.4. політичні та державні режими в зарубіжних країнах 1. Демократичний режим 2. Недемократичний режим Тоталітарний режим 3. Ліберальний режим Державне право зарубіжних країн Державне право зарубіжних країн 1) Парламентарний Жавне прав 0 Ii. завдання для самостійної роботи Ш iii. додаткова література Державне право зарубіжних країн Iv. модульний контроль №2 Варіант № С.К.Бостан, С.М.Тимченко Модуль iii Державне право зарубіжних країн

Подобный материал:

• Робоча програма дисципліни «Державне право зарубіжних країн» для спеціальності: 060101, 378.93kb.
• Історія держави І права зарубіжних країн є однією з важливих дисциплін навчального, 288.34kb.
• Навчальна програма плани І методичні рекомендації до семінарських занять методичні, 1297.92kb.
• Опанувавши цей курс, студенти зможуть: на основі систематизації знань визначати законо­мірності, 320.21kb.
• Самостійна робота студентів з дисциплини «грошово-кредитні системи зарубіжних країн», 351.98kb.
• Державне регулювання економіки у зарубіжних країнах, 84.87kb.
• Назва реферату: Державне регулювання економіки у зарубіжних країнах Розділ, 86.04kb.
• Міністерство освіти І науки україни конституційне право зарубіжних країн, 10400.57kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030401 «Право» Затверджено, 944.73kb.
• Тема виборче право І виборчі системи зарубіжних країн, 141.95kb.

ТЕМА 4.4. ПОЛІТИЧНІ ТА ДЕРЖАВНІ РЕЖИМИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

І. ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

1. Політичні режими. 2. Особливості сучасної демократії 3. Державні режими.

§1. Політичні режими

Політичний режим - це форми і методи здійснення політичної влади в тій чи іншій країні. Політичний режим обу­мовлюється порядком політичних відносин, ступенем політичної свободи. Він впливає на правові форми держави та її відносини із суспільством, окремою людиною.

Проте часто саме політичний режим виступає як причина фіктивності певних правових норм, зміст яких нівелюється практикою здійснення державної влади.

Політичні режими бувають трьох видів: демократичний, недемократичний та ліберальний.

1. Демократичний режим - характеризується високим ступенем політичної свободи людини; реальним існуванням політичних і правових інститутів, що дозволяє йому впливати на державне управління суспільством. Демократичний політичний режим зазвичай знаходить відображення в кон­ституціях і законах, що регулюють різні форми участі в політичному житті через:

• інститути представницької і безпосередньої демо­
  кратії;
  
• гарантовані громадянські (особисті) та політичні пра­
  ва і свободи;
  
• незалежні засоби масової інформації;
  
• партійний плюралізм;
  
• розподіл влади;
  

249

С.К.Бостан, СМ. Тимченко

• широке самоврядування;
  
• гарантії для меншин;
  
• органи публічної влади вдаються до силових методів
  лише у виняткових випадках.
  

2. Недемократичний режим знаходить свій вираз в а) ав­торитарному та б) тоталітарному режимах.

Авторитарний режим характеризується повною або май­же повною відсутністю демократичних політичних відносин:

• опозиція або прямо забороняється, або ставиться у
  такі умови, котрі не дозволяють їй нормально
  функціонувати;
  
• публічна влада широко вдається до засобів придушен­
  ня, адміністрування;
  
• самоврядування практично відсутнє;
  
• якщо й існує формальний поділ влади, то реально всі
  функції влади зосереджуються в руках однієї особи
  або правлячої олігархії.
  

Різновид авторитарного режиму - це військові диктатури різного роду.

Державне право може маскувати авторитарний режим, а може його достатньо неприкрито оформляти (Марокко, Йор­данія, Індонезія).

Тоталітарний режим є крайньою формою авторитарного. Якщо останній задовольняється контролем за поведінкою гро­мадян, то тоталітарний претендує на контроль над думками, намагається виховувати все населення таким чином, щоб воно було готовим слухняно виконувати будь-які вказівки влади. Для оволодіння суспільством використовується такий політичний інститут, як державна "партія", яка проникає в усі осередки суспільства.

3. Ліберальний режим був характерним для розвинутих країн у XIX ст., а зараз спостерігається в ряді країн, що розви­ваються та наблизилися до розвинутих (Індія, Філіппини, по-стоталітарні європейські країни).

250

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Цей режим відрізняється:

♦ високим ступенем політичної свободи; проте
внаслідок культурної відсталості більшості
суспільства, відсутності механізмів реалізації цих
прав, реально користуватися демократичними
політичними інститутами можуть лише деякі країни;

♦ держава частіше, ніж в умовах демократичного режи­
му, використовує різноманітні форми примусового
впливу.

Це обумовлено тим, що низький життєвий рівень багатьох прошарків суспільства породжує маргінальність і схильність до насильницьких дій для досягнення своїх соціальних цілей. У державному праві це знаходить своє відображення у вигляді значних обмежень демократії, котрі залишають органам і поса­довим особам публічної влади досить широке поле для дій за власним розсудом.

§2. Особливості сучасної демократії

Носієм авторитету і єдиним джерелом влади при демокра­тичному режимі є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

Звідси виходить, що єдиний для суверенного народу засіб зберегти той рівень влади, якої він потребує, та яку сам може здійснювати, полягає в тому, щоб не давати своїм правителям необмежену владу. Це означає, що демократичний характер режиму може зберігатися, якщо принцип "вся влада народові" поступово змінюється так, що перетворюється в гасло "вся

влада нікому".

Демократія може бути життєздатною лише у тому випад­ку, якщо дотримується принцип контролю над владою. Ніхто не повинен володіти всією повнотою влади. В політиці, як і в ринковій економіці, неприпустима монополія в будь-якій формі.

251


С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН


Без сумніву, демократія має політичний характер (визнає народ джерелом і носієм влади, передбачає участь народу в уп­равлінні справами в суспільстві і державі), однак треба зазна­чити, що в основі демократії - політичне рівноправ'я громадян в управлінні справами суспільства й держави і перш за все рівність виборчих прав, що дає можливість вибору між різни­ми політичними альтернативами.

Правова форма демократії з такими елементами є всеза-гальним надбанням більшості громадян держави. Така демо­кратія вигідна більшості верств населення, і вони готові її за­хищати. Однак сучасна демократія (для багатьох зарубіжних країн, в першу чергу посттоталітарних) не відповідає даним вимогам. Саме глибокі протиріччя соціальних інтересів різно­манітних груп, класів, верств, суспільства приводять до того, що демократія замість інструмента оптимальної організації соціальних систем перетворюються на інструмент класового, кланового або мафіозного панування над суспільством. Це і є першопричиною політичної боротьби, яка в умовах демократії в періоди загострень соціальних конфліктів нерідко досягає крайніх форм.

Тут ми підходимо до розуміння однієї з причин глибокої кризи демократії, яка виражається в протиріччі між не­обхідністю для повноцінної демократії широкого переліку де­мократичних прав і свобод, гарантованих конституцією, та можливістю узурпації цих прав і свобод партійною, класовою або клановою олігархією.

Таким чином, демократія здійснює дезорганізацію, роз­гойдування соціальної системи як форми устрою суспільства. Особливо небезпечною для демократії як фактора організації суспільства є її олігархізація.

Олігархія як влада небагатьох, як політичний та еко­номічний режим, коли державно-правові рішення приймають­ся невеликою групою обраних й неконтрольованих виборця­ми політиків, знана ще з давнини. Але в XX столітті вона отри-

252

мала подальший розвиток, у той час як політичне життя стало соціально-класовим, партійним, за участі мільйонів людей.

Без відбору обдарованих, досвідчених, енергійних, про­фесійних кадрів суспільство належним чином управлятися не може. Елітний відбір - умова існування суспільства. Однак елітарність, що так необхідна суспільству, завжди складає меншість, яка і керує суспільством. Взагалі ж в суспільстві, не­залежно від того, який клас утримує владу в своїх руках, завжди формується пануюча меншість, що керує більшістю, суспільством в цілому.

Отже, демократія як панування більшості - це принцип, а реальна влада належить меншості. У цьому полягає причина глибокої кризи демократії нашої держави (а також країн СНД). У кінцевому результаті одна меншість замінює іншу в своєму пануванні над масами.

Головний недолік демократії: керівництво меншості не ка­рається, тому що деспотизм та узурпацію влади можна ви­правдати необхідністю діяти заради загального інтересу, що і здійснюється. Демократія дає можливість пануючій "буржу­азії" замінювати одну "буржуазну" меншість іншою, забезпе­чуючи життя олігархії, яка змінюється. Внаслідок цього га­рантія відповідальності держави за свою діяльність перед лю­диною перетворюється в звичайну формальність, як і першо­чергове тлумачення слова "демократія".

У своєму трактаті "Політика" Аристотель вказав, що демо­кратією слід вважати такий лад, коли вільно народжені та бідні, складаючи більшість, матимуть верховну владу в своїх руках, а олігархією - такий лад, при якому влада знаходиться в руках меншості - осіб багатих благородного походження. Тому необхідно, щоб у "змішаному" державному ладі були представ­лені і демократичний, і олігархічний елементи, а не один з них. Історично сформована в надрах демократії олігархія зади­хається під тиском демократичних принципів і прагне звільнитись від нього, формуючи тоталітарний режим. Тут ви-

253


С.К.Бостан, С.М.Тимченко

являється закономірність олігархічної спадкоємності, яка не може ліквідувати плям політичного минулого.

Сьогодні Україна та інші зарубіжні країни колишнього СРСР є зразками збитковості демократії, тому що зруйнувати стару олігархію вони не здатні швидко, породити нову теж. Буржуазія ще слабка, а широкі верстви робітничих мас, забиті бідністю і "шоком" реформ, не в змозі організаційно обдумати те, що відбувається і створити спочатку партійну, а потім і дер­жавну еліту для формування власної олігархії. А без олігархії, без еліти демократія породжує хаос, анархію, свавілля, політичну нестабільність, коли розумне, раціональне в суспільстві руйнується, поступається місцем інстинктові й емоційному безладдю.

Будь-яка форма організації соціальних систем підпадає під відновлену олігархію. Питання тільки в тому, якої вона якості, кому служить, чиї інтереси формує і реалізує в процесі управління суспільством. Сучасне суспільство повинно боро­тися не проти олігархії як політичного або соціального явища, а за олігархію певного рівня культури, професіоналізму, що працює в умовах гласності, змінності, жорстких правових ви­мог, за "мудрих олігархів, олігархів філософів"

§3. Державний режим

Державний режим - це реальний порядок функціонуван­ня і взаємодії вищих органів державної влади. Державний ре­жим поняття вужче ніж політичний.

У межах демократичного політичного режиму можуть існувати такі державні режими:

1) Парламентарний, коли жодна партія не має абсолютну більшості у парламенті, тому у системі органів влади домінує парламент.

2) Міністеріальний, коли якась партія має більшість у парламенті, формує уряд, як правило, з лідерів партії, що мо-

254

ДЕР ЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

жуть нав'язувати свою думку (рішення) парламенту. У сис­темі органів влади домінує уряд.

3) Дуалістичний, коли між владами існує певний баланс сил (президентська та деякі змішані республіки).

У межах недемократического режиму можуть існувати такі державні режими:

1. абсолютний;
   
2. партократичний.
   

0 II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. Вивчить літературу з цієї проблеми і визнач­тесь з трактуванням понять: "політичний режим" та "держав­ний режим" у різних літературних джерелах. Проаналізуйте погляди різних авторів, сформулюйте своє визначення.

Завдання 2. Використовуючи тексти (витяги з) консти­туцій 5 зарубіжних країн (на вибір), визначити форми політичного та державного режимів.

Завдання 3. Продовжити поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн,

наприклад:

• Політичний режим - це...
  
• Державний режим - це
  
• Міністеріальний режим - це...
  
• Парламентарний режим - це...
  
• Дуалістичний режим - це...
  
• Партократичний режим - це...
  

Ш III. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Арановский В.Ф. Государственное право зарубежных
   стран: Учебник.-М.,1998.- С.234-290.
   
2. Конституционное (государственное) право зарубеж­
   ных стран: Учебник: В 4-х томах /Отв.ред. проф. Б.А.Стра-
   шун.- М.: Изд-во БЕК, 1996.- Т 1-2.-С.212-215, 305.
   

255

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

3. Распопов Н. Политические режимы современности.—
   Нижний Новгород, 1995.
   
4. Чиркин В.Е. Конституционное (государственное) право
   зарубежных стран: Учебник.-М.,1997.-С179-191.
   
5. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн:
   Підручник.- К., 1997.- С.3-18.
   

IV. МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ №2

Другий модульний контроль проводиться після вивчення програмного матеріалу тем №№ 4.1-4.4 у вигляді контрольної роботи, приблизний варіант якої наводиться нижче. Для успішного її виконання слід повторити матеріал модуля та відповісти на наступні контрольні питання:

? КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ?

1. Схарактеризуйте зміст поняття держави як консти­
   туційно-правового інституту.
   
2. Розкрийте конституційні характеристики держави.
   
3. Схарактеризуйте конституційно-правовий статус дер­
   жавних органів влади в зарубіжних країнах.
   
4. Схарактеризуйте зміст поняття "форма державного
   правління".
   
5. Схарактеризуйте типологію форм державного
   правління.
   
6. Дайте загальну характеристику монархічної форми
   правління в зарубіжних країнах.
   
7. Схарактеризуйте абсолютну монархію в зарубіжних
   країнах.
   
8. Схарактеризуйте дуалістичну монархію в зарубіжних
   країнах.
   
9. Дайте загальну характеристику поліархічної форми
   державного правління в зарубіжних країнах
   
10. Схарактеризуйте поняття президентської поліархії та
    основні її різновиди в зарубіжних країнах.
    

256

11. Схарактеризуйте поняття парламентарної поліархії та
    основні її різновиди в зарубіжних країнах.
    
12. Визначте зміст поняття "змішана форма поліархічного
    правління".
    

13. Класифікуйте держави зі змішаною формою
поліархічного правління.

14. Схарактеризуйте змішані поліархії із домінуванням
    президентських елементів.
    
15. Схарактеризуйте змішані поліархії із домінуванням
    парламентських елементів.
    

16. Порівняйте форми державного правління України та
інших змішаних поліархій Європи.

17. Розкрийте зміст поняття "політико-територіального
устрою" держав.

18. Класифікуйте держави за їх політико-територіальним
    устроєм.
    
19. Схарактеризуйте ознаки унітарної форми політико-те­
    риторіального устрою.
    
20. Схарактеризуйте ознаки федеративної форми політи­
    ко-територіального устрою.
    
21. Дайте загальну характеристику автономії як форми те­
    риторіальної організації влади.
    
22. Схарактеризуйте політичну автономію в зарубіжних
    країнах
    
23. Схарактеризуйте адміністративну автономію в за­
    рубіжних країнах
    
24. Схарактеризуйте політичні і державні режими.
    
25. Визначте особливості сучасного демократичного режи­
    му.
    

ВАРІАНТ №

1. Визначте:

1.1) В яких з перелічених держав президент обирається особливою колегією виборців з числа депутатів парламенту та місцевих органів влади?

257

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

а) Ізраїль, Греція
б) США, Аргентина
в) Індія, Італія

2) Який різновид поліархічної форми правління встанов­лений в цих державах: а) президентська; б) парламентарна; в) змішана:

а) ФРН, Греція
б) США, Аргентина
в) Індія, Італія

2. Поясніть значення терміна "міністеріалізм".
   
3. Дайте визначення поняття "державна автономія"
   

4. Відобразіть у вигляді схеми президентську форму
поліархичного правління.

5. Класифікуйте політичні та державні режими.

6. Порівняйте ознаки федерації та децентралізованої
унітарної держави, зробіть висновки.

7. Використовуючи текст конституції Латвії, про­
аналізуйте конституційно-правовий статус Сейму.
Відповідь обґрунтуйте, посилаючись на відповідні статті кон­
ституції.

258

МОДУЛЬ III

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ

ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У

ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

(програмні вимоги)

Для оволодіння сукупністю теоретичних знань Ш-го мо­дуля (Теми № 5-6) курсанти, студенти, слухачі повинні опра­цювати у процесі навчальної та самостійної роботи питання відповідних тем:

Тема № 5. Вищі органи державної влади в зарубіжних країнах

Тема № 5.1. Вибори як засіб формування органів дер­жавної влади

5.1.1. Виборче право в державному (конституційному)
праві. Об'єктивне та суб'єктивне виборче право. Принципи
виборчого права та їх закріплення в конституційному законо­
давстві зарубіжних країн. Цензові та додаткові вимоги.

5.1.2. Вибори в зарубіжних країнах. Соціальні функції ви­
борів. Класифікація виборів. Організація і порядок проведен­
ня виборів у зарубіжних країнах.

5.1.3. Виборчі системи в зарубіжних країнах. Кла­
сифікація виборчих систем: мажоритарна виборча система та
її різновиди (відносної, абсолютної та кваліфікованої
більшості); пропорційна система, її особливості в різних
країнах; змішана виборча система.

Тема № 5.2. Органи законодавчої влади в зарубіжних

країнах

5.2.1. Поняття парламентаризму та парламенту у держав­ному (конституційному) праві. Порядок формування парла­ментів в зарубіжних країнах, їх склад та організація.

259

С. К. Бостан, С. М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН


Внутрішня структура парламентів. Комісії (комітети ) як еле­мент структури парламентів.

2. Правовий статус депутата парламенту в зарубіжних
   країнах. Юридична природа депутатського мандата. Права та
   обов'язки парламентарія. Парламентський імунітет.
   Індемнітет. Об'єднання парламентаріїв.
   
3. Повноваження парламентів зарубіжних країн. Зако­
   нодавчі повноваження парламентів, стадії законодавчого проце­
   су. Контрольні повноваження парламентів. Судові, фінансові та
   зовнішньополітичні повноваження законодавчих органів.
   

Тема № 5.3. Органи виконавчої влади в зарубіжних країнах

1. Глава держави, його місце в системі конституційної
   влади. Монарх, особливості його конституційно-правового
   статусу. Повноваження монарха. Президент: порядок обрання
   і заміщення посади, його повноваження.
   
2. Уряд, його місце в системі державної влади. Поря­
   док формування урядів у зарубіжних країнах, їх структура та
   внутрішня організація. Конституційна відповідальність
   урядів. Повноваження урядів, їх правотворчість.