Календарно-тематичний план практичних занять з біологічної хімії для студентів медичних факультетів на весняно-літній семестр 2007-2008 н р

Вид материала

Содержание

Цілі заняття
Тема заняття № 4 Дослідження молекулярно-клітинних механізмів дії гормонів білково-нентидної природи та катехоламінів на клітини
Хід роботи
Принцип методу
Хід роботи
Тема заняття № 5: Дослідження молекулярно-клітинних механізмів дії стероїдних та тиреоїдних гормонів на клітини-мішені.
Хід роботи
Teмa заняття № 6 Дослідження гормональної регуляції метаболізму та клітинних функцій.
Принцип методу
Хід роботи
Принцип методу
Хід роботи
Клініко-діагностичне значення.
Тема заняття № 7. Дослідження гормональної регуляції гомеостазу кальцію та фосфатів в організмі.
Хід роботи.
Хід роботи.
1. Виявлення молочної кислоти в шлунковому соку (якісна реакція) за методом Уффельмана.
Клініко-діагностичне значення.
2. Виявлення наявності крові у шлунковому соку бензидиново пробою.
Хід роботи.
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5

Тема заняття № 7 (для самостійного опрацювання). Аналіз механізмів мутацій, репарацій ДНК. Засвоєння принципів отримання рекомбінантних ДНК, трансгенних білків (семінар).

Цілі заняття:

Трактувати механізми регуляції експресії генів на рівні транскрипції оперонів, які включають структурні та регуляторні гени, промотор та оператор;
Трактувати біохімічні механізми генетичних рекомбінацій, ампліфікації генів, особливості регуляції експресії генів у еукаріотів;
Аналізувати наслідки геномних, хромосомних та генних мутацій, механізми дії найбільш поширених мутагенів, біологічне значення та механізми репарації ДНК (репарація УФ-індукованих генних мутацій); Пояснювати біохімічні та молекулярно-біологічні принципи методів генної інженерії, технології рекомбінантних ДНК, трансплантації генів та отримання гібридних молекул ДНК;
Пояснювати принципи клонування генів з метою отримання біотехнологічних лікарських засобів.

Теоретичні питання

Регуляція експресії генів прокаріотів: схема регуляції за Ф.Жакобом та Ж.Моно.
Будова Lac-оперону Е.Со1і: структурні та контрольні гени; промотор, оператор; регуляторний ген та утворення білкових репресорів.
Принципи функціонування Lac-оперону: репресія, індукція.
Особливості будови та експресії геному еукаріотів.
Молекулярна організація ДНК еукаріотів (екзони, інтрони; послідовності, що повторюються).
Ядерний хроматин та хромосоми еукаріотів; каріотип людини.
Генетичні рекомбінації; транспозони.
Рекомбінації геному прокаріотів (трансформація, трансдукція, кон'югація).
Процеси рекомбінації у еукаріотів на прикладі утворення генів Н-та L-ланцюгів молекул імуноглобулшів.
Ампліфікація генів (гени металотіонеїну, дигідрофолатредуктази).
Ланцюгова полімеразна реакція; її біомедичне застосування в діагностиці вірусних та спадкових хвороб людини, ідентифікації особини ("ДНК-діагностика").
Регуляція експресії генів еукаріотів на рівні транскрипції, система транскрипційних сигналів - промоторні послідовності, енхансери, атенюатори, сайленсери.
Ковалентна модифікація гістонів та НГБ як один з механізмів контролю експресії генів.
Фази клітинного циклу еукаріотів.
Біохімічні механізми контролю вступу клітини до мітозу; cdc2-кіназа, циклін.
Типи мутацій, молекулярні механізми мутацій.
Мутагени.
Механізми репарації ДНК.
Біомедичне значення методів генної інженерії.
Технологія трансплантації генів

Практичні роботи

Завдання 1. Ультрафіолетове опромінення шкіри викликає утворення димерів тиміну. При пігментній склеродермі чутливість шкіри до ультрафіолету призводить до раку шкіри. Поясніть молекулярний механізм захворювання. Якого ферменту немає у таких хворих?

Завдання 2. Сполука є мутагеном. Це доведено у дослідах на бактеріальних клітинах, Salmonella, які потребують гістидину для свого росту. Сполука викликає мутацію, в результаті виникають бактеріальні клітини, які можуть рости без гістидину. Які хімічні мутагени Вам відомі?

Завдання 3. Поясніть відрізнення між плазмідами і генами. Як плазміди використовуються в генній інженерії?

Завдання 4. Глікогенози і аглікогенози, хвороби обміну та накопичення ліпідів, неможливість засвоєння фруктози, лактози, порушення обміну амінокислот, анемії та багато інших захворювань є спадковими. Більшість з них є аутосомно-рецесивними, проявляються лише в гомозиготному стані. Поясніть, які є шляхи запобігання розвитку спадкових хвороб.

Завдання 5. Обгрунтуйте, чому безпомилкове копіювання ДНК міліони разів є дуже важливим.

Тема заняття № 4 Дослідження молекулярно-клітинних механізмів дії гормонів білково-нентидної природи та катехоламінів на клітини-мішені.

Цілі заняття:

Аналізувати поняття про гормони та фізіологічно активні сполуки.
Проаналізувати класифікацію гормонів, механізми впливу гормонів на клітини-мішені.
Виявити гормони в досліджуваних розчинах.

Теоретичні питання

Визначення гормонів, як регуляторів процесів обміну в організмі.
Гормоноіди - тканинні гормони (гістогормони) - гуморальні регулятори не ендокринного походження.
Єдиний нейрогуморальний механізм регуляції.
Ендокринна система - як ефекторна система.
Секреція ендокринних залоз - як відповідь на стимули (напр. секреція інсуліну - при підвищенні вмісту глюкози в крові та виділення хоріонічного гонадотропіну стінками матки на початку вагітності після імплантації бластоцисти, підвищення секреції тироксину при тривалому перебуванні на холоді).
Класифікація гормонів (за місцем синтезу, хімічною природою, механізмом дії).
Мішені гормональної дії.
Механізми дії гормонів на клітини-мішені:

дія на мембранні специфічні рецепторні білки;
дія на внутрішньоклітинні рецептори.

Типи рецепторів для білково-пептидних гормонів та нейромедіаторів:

іонотропні рецептори;
метаботропні рецептори.

Молекулярна організація метаботрошних рецепторів.
Білки-трансдуктори - G-білки. Молекулярна будова. Типи G-білків.
Аденілатциклаза:

структура аденілатциклази;
утворення аденілатциклазного комплексу:
білок-рецептор;
G-білок;
каталітична субодиниця аденілатциклази.

Вторинні месенджери та їх роль в механізмах гормонального впливу на клітини-мішені:

цАМФ (структура, біологічна дія);
цГМФ (структура, біологічна дія);
фосфоінозитиди;
іони кальцію.

Протеїнкінази - мішені для цАМФ.
Реалізація впливу адреналіну на клітини-мішені. Схема каскадної реакції.

Практичні роботи

Завдання 1. Виявити гормони білкової природи (реакції осадження).

Принцип методу. Білки легко осаджуються під дією ряду агентів, в тому числу і органічних кислот. Осадження білків і, зокрема, білків-гормонів сульфосаліциловою кислотою є чутливою та високо специфічною реакцією на їх виявлення в розчині.

Хід роботи. В пробірку вносять 1 мл досліджуваного розчину інсуліну і додають 3 краплі 20 % розчину сульфосаліцилової кислоти) При наявності в розчині інсуліну спостерігають за утворенням осаду.

Пояснити механізм осадження білків з розчину під дією сульфосаліцилової кислоти.

Завдання 2. Виявити гормони пептидної природи (біуретова реакція).

Принцип методу. Білки і пептиди взаємодіють з CuS0₄ в лужному середовищі, утворюючи комплексні сполуки. Реакція обумовлюється наявністю пептидних зв'язків. Утворена комплексна сполука міді (біуретовий комплекс) має фіолетове забарвлення.

Хід роботи. В пробірку вносять 5 крапель досліджуваного розчину, 5 крапель 5 %-го розчину NaOH, 1 краплю 1 %-го розчину CuSO₄. Спостерігають за появою рожево-фіолетового забарвлення. В суміші не повинно бути надлишку сульфату міді, оскільки утворений за цих умов гідроксид міді, може змінювати колір розчину. З проведеного експерименту зробити висновки.

Тема заняття № 5: Дослідження молекулярно-клітинних механізмів дії стероїдних та тиреоїдних гормонів на клітини-мішені.

Цілі заняття:

Аналізувати механізми дії стероїдних та тиреоїдних гормонів.
Трактувати вплив йодвмісних гормонів на обмінні процеси в організмі.
Зробити висновки про вплив гормонів на генетичний апарат клітини (схема).
Аналізувати механізми прямого і зворотного зв'язку.
Проаналізувати можливі аспекти використання гормонів в клініці.
Провести визначення йодвмісних гормонів в біорідинах (кров, сеча).

Теоретичні питання

Біосинтез та секреція тиреоїдних гормонів.
Механізм дії стероїдних та тиреоїдних гормонів:

зв 'язування в тканинах-мішенях із специфічними рецепторами;
стероїдні та тиреоідні рецептори;

Молекулярні механізми дії стероїдних та тиреоїдних гормонів:

проникнення гормону в клітину;
зв'язування гормону з цитозольним рецептором;
модифікація (активація) рецептора в складі гормоно-рецепторного комплексу;
транслокація модифікованого гормоно-рецепторного комплексу в ядро;
взаємодія комплексу зі специфічними ділянками ДНК хромати нового комплексу;
активація специфічних генів;
транскрипція мРНК;
синтез ферментних білків, що реалізують біологічні ефекти гормону (ефект тироксину).

Тиреоїдні гормони. Аналізувати механізми прямого і зворотнього зв'язку.
Вплив Т₃ та Т₄ на метаболічні процеси: обмін вуглеводів, ліпідів, вітамінів.
Гіпертиреоз.
Гіпотиреоз.
Стероїдні гормони. Схема їх синтезу. Шляхи інактивації. Роль в організмі.

кортикостероїди: глюкокортикоїди (кортизол та ін.);
мінералокортикоїди (альдостерон та інш.);
прогестагени (прогестерон);
естрогени (естрон, естрадіол);
андрогени (тестостерон, дигідротестостерон).

Практичні роботи

Завдання 1. Визначити йодвмісні гормони (тироксин, Т₃ та Т₄) в біологічних рідинах.

Принцип методу. Гормони щитовидної залози (тироксин, трийодтиронін) містять в своєму складі йод. В процесі їх лужного гідролізу (кип'ятіння з КНСОз) утворюється йодид калію (КІО₃). Йод легко витісняється з йодиду калію при дії на нього йодату калію (KІ) в кислому середовищі згідно рівнянню:

КІО₃ + 5KІ + 3H₂SО₄ → 3І₂ + 3K₂SO₄ + H₂O

Йод, який виділяється, дає синє забарвлення з крохмалем:

І₂ + крохмаль → синє забарвлення

Хід роботи. До 1 мл лужного гідролізату гормонів щитовидної залози додають сірчану кислоту до кислої реакції на лакмус, 4 краплі 1 % розчину крохмалю і 5 крапель 2 % розчину йодату калію. З'являється синє забарвлення. За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Teмa заняття № 6 Дослідження гормональної регуляції метаболізму та клітинних функцій.

Цілі заняття:

Трактувати механізми дії та особливості синтезу і секреції гормонів залоз
внутрішньої секреції.
Пояснити роль гіпоталамуса у взаємодії вищих відділів центральної нервової системи та залоз внутрішньої секреції.
Охарактеризувати гормони гіпоталамуса, визначити їх роль у секреторній активності гіпофіза.
Зробити висновки про роль гормонів гіпофізу у функціонуванні
периферичних ендокринних залоз.
Трактувати патології, пов'язані з порушенням синтезу та секреції гормонів.
Провести якісні реакції на вміст гормонів в біорідинах (кров, сеча).

Теоретичні питання

Гормони гіпоталамуса:

ліберини (соматоліберин, тиреоліберин, гонадоліберин. кортиколіберин, фолліліберин, пролактоліберин, меланоліберин);
статини (соматостатин; пролактостатин; меланостатин).

Гормони передньої частини гіпофізу (аденогіпофізу):

група гормону росту:

СТГ, соматомедини;
Пролактин;
Хоріонічний соматотропні.

група тропних гормонів:

тиреотропний гормон;
гонадотропні гормони (фолікулостимулюючий, лютеїнізуючий, хоріонічний гонадотропін).

група проопіомеланокортину:

АКТГ;
ліпотропний гормон;
ендорфіни;
меланоцитостимулюючий гормон.

Гормони задньої частки гіпофіза (нейрогіпофіза). їх вплив на гладенькі м'язи та водний баланс організму:

вазопресин;
окситоцин.

Гормони підшлункової залози:

інсулін (структура, біосинтез, роль в обміні вуглеводів);
глюкагон:

Гормони шлунково-кишкового тракту:

гастрин;
холецистокінін;
секретин.

Біогенні аміни:

катехоламіни (адреналін, норадреналін, дофамін);
індоламіни (серотонін, мелатонін);
гістамін (біологічна дія).

Ейкозаноїди: простагландини, тромбоксани.

Практичні роботи

Завдання 1. Провести якісну реакцію на вміст в крові похідних амінокислот - адреналіну та норадреналіну (катехоламінів) - гормонів мозкової речовини наднирників (реакція з хлоридом заліза (III).

Принцип методу. Адреналін (метиламіноетанолпірокатехін) - гормон мозкової речовини наднирників - дає реакції, характерні для пірокатехінів. З іонами заліза (III) він утворює сполуку фенолятного типу - смарагдово-зеленого кольору. При подальшому додаванні лугу (NaOH), утворюється адренохром вишнево-червоного кольору.

Адреналін легко окислюється на повітрі, внаслідок чого розчин набуває червоного забарвлення. Характерною реакцією на виявлення адреналіну є також реакція з діазореактивом (суміш розчинів сульфанілової кислоти та нітрату натрію), що супроводжується появою червоного забарвлення.

Хід роботи. В пробірку вносять 10 крапель 0,1 %-го розчину адреналіну і додають 1 краплю 1 %-го розчину FeCl₃. З'являється смарагдово-зелене забарвлення. До отриманого розчину вносять 1 краплю лугу (NaOH) - з'являється вишнево-червоне забарвлення.

За результатами проведеного експерименту зробити висновок.

Завдання 2. Виявити в сечі 17-кетостероїди - метаболіти гормонів кори наднирників і статевих залоз (реакція з м-динітробензолом).

Принцип методу. Поняття „17-кетостероїди" об'єднує стероїди, що містять карбонільну групу біля сімнадцятого атома вуглецю. Це метаболіти стероїдних гормонів кори наднирників та статевих залоз. 17-кетостероїди в досліджуваних розчинах виявляють за допомогою м-динітробензолу. Продукт конденсації 17-кетостероїдів з м-динітробензолом у лужному середовищі дає фіолетово-рожеве забарвлення. Інтенсивність забарвлення пропорційна кількості 17-кетостероїдів у сечі, що може бути використано для їх кількісного визначення.

Хід роботи. В пробірку вносять 1 мл сечі, 5 крапель 30 %-го розчину NaOH, 5 крапель 2 %-го розчину м-динітробензолу. Суміш в пробірці перемішують скляною паличкою. Через 2-3 хв. при наявності 17-кетдстороїдів з'являється фіолетово-рожеве забарвлення.

За результатами проведеного експерименту зробити висновок.

В нормі екскреція 17-кетостероїдів у чоловіків складає 44,5 ± 2,3 мкмоль за добу (12,8 ± 0,8 мг за добу), у жінок - 36,8 ± 2,4 мкмоль за добу (10,6 ± 0,7 мг за добу).

Клініко-діагностичне значення. Максимальну екскрецію 17-кетостероїдів у чоловіків та жінок спостерігають у 25-річному віці, після чого починається поступове їх зниження.

При стресах кількість 17-кетостероїдів у крові та сечі зростає.

В залежності від типу патології гіпо- чи гіперфункції надниркових залоз змінюється вміст кетостероїдів. Зокрема, при хворобі Аддісона (гіпофункція), гіпофізарному карликовому рості, гіпотиреозі, важких хворобах печінки (цироз) екскреція 17-кетостероїдів зменшується. На противагу цьому, при пухлинах наднирникових залоз (синдром Гценка-Кушинга) спостерігається підвищений вміст 17-кетостероїдів в сечі.

Паралельне визначення виісту вільних 17-кетостероїдів в плазмі крові та сечі дає можливість оцінити функціональний стан кіркової речовини надниркових залоз.

Про функціональний стан статевих залоз роблять висновок по вимірюванню добової екскреції тестостерону - найбільш активного андрогену, який утворюється в організмі людини. Добова екскреція тестостерону у чоловіків віком 25-35 років становить у середньому 70 мкг на добу, у жінок - 8 мкг на добу.

Тема заняття № 7. Дослідження гормональної регуляції гомеостазу кальцію та фосфатів в організмі.

Цілі заняття:

Характеризувати гормональний статус організму за показниками кальцій-фосфатного обміну.
Пояснити сукупну регулюючу дію гормонів - паратгормону, кальцитоніну та сполуки гормонального типу дії - кальцитріолу на вміст кальцію і фосфатів в плазмі крові.
Проаналізувати особливості розподілу кальцію в організмі (загальна кількість в організмі, розподіл в клітинах, форми кальцію в плазмі крові).
Зробити висновки про роль остеобластів та остеоиіастів в контролі кальцієвого і фосфатного гомеостазу.
Пояснити гіпер- та гіпокальціємічні ефекти та механізми дії паратгормону, кальцитріолу та кальцитоніну.
Аналізувати основні порушення кальцієвого гомеостазу.
Провести якісні реакції на вміст кальцію і фосфатів в крові.

Теоретичні питання

Вміст кальцію в організмі, його розподіл на внутрішньоклітинний та позаклітинний.
Внутрішньоклітинна локалізація та функції кальцію.
Кальцій плазми крові, його три основні молекулярні форми:

іонізований кальцій;
кальцій, зв'язаний з білками;
кальцій у вигляді слабо дисоціюючих солей з аніонами органічних та неорганічних кислот.

Гомеостаз кальцію в організмі:

роль остеобластів та остеокластів в регуляції кальцієвого гомеостазу;
абсорбція та реабсорбція кальцію і фосфатів в тонкому кишечнику;
роль нирок в реабсорбції кальцію і фосфатів.

Паратгормон (гіперкальціємічний гормон), будова та вплив на обмін кальцію і фосфатів в тканинах:

у кістковій тканині;
в нирках;
у кишечнику.

Кальцитонін (гіпокальціємічний гормон): будова, біологічні функції. ч|
Кальцитріол (1,25-дигідроксихолекальциферол): будова, біосинтез, біологічні функції.
Порушення кальцієвого гомеостазу:

остеопороз;
гіперпаратиреоз;
рахіт;
остеомаляція.

Практичні роботи

Завдання 1. Провести якісну реакцію на вміст кальцію в плазмі крові (реакція з оксалатом амонію).

Хід роботи. В три пробірки внести по 1 мл плазми крові проб. № 1, № 2, № 3. Проба № 1 містить плазму крові здорової людини. В кожну з пробірок внести по 1 мл насиченогр розчину щавлевокислого амонію (оксалат амонію). Спостерігати за помутнінням розчину та випаданням білого осаду щавелевокислбго кальцію. За ступенем помутніння розчину і кількістю утвореного осаду зробити висновки про вміст кальцію в пробах, а також про гормональний статус організму.

Завдання 2. Провести якісну реакцію на вміст фосфатів в плазмі крові (реакція з молібденовокислим амонієм).

Хід роботи. В три пробірки внести по 1 мл плазми крові проб. № 1, № 2, № 3. Проба № 1 містить плазму крові здорової людини. В кожну з пробірок внести по 2 мл молібденового реактиву (молібденовокислого амонію) і прокип'ятити декілька хвилин. Розчин жовтіє і при охолоджені утворюється жовтий осад фосфо-молібдато амонію. За кількістю утвореного осаду зробити висновки про вміст фосфатів в пробах.

Змістовий модуль 16. Біохімія харчування людини. Вітаміни як компоненти харчування.

Тема заняття № 12. Механізми перетравлення поживних речовин в травному тракті.

Цілі заняття:

Трактувати фізіологічні потреби та енергетичну цінність основних поживних речовин - складових компонентів харчування людини: білків, вуглеводів, ліпідів та незамінних компонентів: вітамінів, мікроелементів.
Пояснювати біохімічні механізми ферментативних процесів травлення та надходження до тканин складових компонентів нутрієнтів при розщепленні білків, вуглеводів і ліпідів.
Пояснювати біохімічні механізми виникнення основних патологічних процесів, спадкових та набутих ензимопатій травлення в шлунку та кішківнику.

Теоретичні питання

Компоненти харчування людини, потреби організму в поживних сполуках.
Загальна характеристика перетравлення поживних речовин.
Біохімічні механізми перетравлення білків:

ферменти перетравлення білків в окремих відділах травного каналу.

Біохімічні механізми перетравлення вуглеводів:

ферменти перетравлення вуглеводів в окремих відділах травного каналу.

Біохімічні механізми перетравлення ліпідів:

ферменти перетравлення ліпідів в окремих відділах травного каналу.

Порушення перетравлення окремих нутрієнтів в шлунку та кишечнику;
Спадкові ензимопатії процесів травлення:

біохімічні зміни при порушеннях функції шлунка та їх югініко-біохімічна діагностика;
порушення секреторної функції підшлункової залози, їх клініко-біохімічна характеристика при гострому та хронічному панкреатиті.

Види стеаторей:

панкреатична стеаторея (дефіцит панкреатичної ліпази при панкреатитах);
гепатогенна стеаторея (дефіцит жовчі в кишечнику);
ентерогенна стеаторея (інгібування ферментів ліполізу та ресинтезу триацилгліцеролів у кишечнику).

Спадкові ензимопатії недостатності дисахаридаз кишечника.
Клініко-біохімічна діагностика непериносимості лактози, сахарози.

Практичні роботи

Завдання 1. Виявлення глюкози в слині методом Фелінга (якісна реакція).

Принцип методу. Реакція грунтується на здатності альдегідної груни глюкози, при нагріванні в лужному середовищі окиснюватись, відновлюючи при цьому блакитний гідроксид міді (II) Cu(ОН)₂ в жовтий гідроксид міді (І) Cu(ОН). При подальшому нагріванні утворюється оксид міді (І) Cu₂О цеглянисто-червоного кольору.

Реактив Фелінга, який використовують в реакції, отримують при змішуванні рівних кількостей розчину сульфату міді (розчин Фелінга 1) та лужного розчину сегнетової солі (розчин Фелінга 2). В результаті взаємодії сульфату міді з лугом утворюється гідроксид міді (II), який тут же вступає в реакцію з сегнетовою сіллю з утворенням темно-синього розчину мідно-винного комплексу (реактиву Фелінга).

Весь гідроксид міді (II) в реактиві Фелінга комплексно зв’язаний з сегнетовою сіллю, що перешкоджає утворенню з нього чорного осаду оксиду міді (II) при нагріванні.

Хід роботи. В пробірку вносять 1 мл слини, додають 10 крапель розчину Фелінга і нагрівають до кипіння. За наявності глюкози в слині випадає жовтий осад Cu(ОН) або цеглянисто-червоний Cu₂О. Інтенсивність забарвлення та кількість осаду залежать від вмісту глюкози в досліджуваній пробі слини.

Завдання 2. Виявити патологічні компоненти у шлунковому соку.

1. Виявлення молочної кислоти в шлунковому соку (якісна реакція) за методом Уффельмана.

Принцип методу. Метод ґрунтується на взаємодії комплексної сполуки феноляту заліза фіолетового кольору з молочною кислотою з утворенням лактату заліза жотувато-зеленого кольору.

Хід роботи 1. Приготування феноляту заліза: в колбу, що містить Юмл 1 % розчину фенолу, по краплях додають 1 % розчин хлориду заліза (III) до появи інтенсивного фіолетового забарвлення.

2. Виявлення молочної кислоти. У три пробірки, вносять по 2 MJ приготованого розчину феноляту заліза і додають: в першу пробірку - 1 мл 0,5 °/ розчину молочної кислоти; в другу пробірку - 1 мл шлункового соку; в треті пробірку - 1 мл води. Вміст пробірок добре перемішують і спостерігають з зміною забарвлення.

3. Експрес метод. В пробірку вносять 1 мл реактиву Уффельмана (комплексна сполука феноляту заліза) і додають 10 крапель слини. Розвивається жовто-зелене забарвлення (лактат заліза).

Клініко-діагностичне значення. Молочна кислота у вмісті цілую здорової людини не виявляється, але при ахлоргідрії, коли має місце бродіння, можна визначити звичайними якісними пробами. Наявність молочної кислоти збільшення органічних кислот у вмісті шлунка свідчить про бродіння вуглеводів у ньому.

2. Виявлення наявності крові у шлунковому соку бензидиново пробою.

Принцип методу. Кров виявляється за допомогою бензидинової проби, яка ґрунтується на здатності гемоглобіну каталізувати окислення бензидину пероксидом водню з утворенням продуктів окислення синього або зеленої кольору.

Хід роботи.

До 1 мл досліджуваного (патологічного) шлункового соку додають 5 крапель 10%-го розчину бензидину в оцтовій кислоті та 3 краплі 3%-го розчину пероксиду водню. За присутності крові розвивається синє або зелене забарвлені внаслідок окислення бензидину.

За результатами проведених експериментів зробити висновки.

Завдання 3. Дослідження активності ліпази підшлункової залози.

Принцип методу: Про активність панкреатичної ліпази судять кількості звільнених під дією ферментів жирних кислот, які відтитровують лугом.

Хід роботи: Три пробірки заповнюють за схемою, вміст пробірок інкубують на водяній бані при 37°С протягом 15 хв. Після інкубації проводять титрування ОД М розчином гідроксиду натрію в присутності фенолфталеїну Кількість лугу в мл, що пішла на титрування (нейтралізацію) звільнених жирних кислот, є показником активності ліпази.

Компоненти суміші	№ пробірки
	1	2	3
Рослинна олія	0,5	0,5	0,5
Витяжка з підшлункової залози	1	1	-
Жовч	-	2	2
Буфер рН 7,8	3	1	2
Кількість NaOH, що пішла на титрування

Завдання 4. Кількісне визначення активності амілази слини методом Вольгемута.

Принцип методу. Метод Вольгемута грунтується на здатності амілази розщеплювати (гідролізувати) крохмаль. В ході роботи виявляють мінімальну кількість фермента, здатного повністю розщеплювати 1 мл 0,1%-го розчину крохмалю. Цю кількість фермента приймають за одиницю амілазної активності.

Амілазна активність виражається в кількості 0,1 %-го розчину крохмалю в мілілітрах, яку може розщепити (гідролізувати) 1 мл слини при температурі 37°С протягом 30 хв. В нормі амілазна активність слини А = 160 - 320.

Хід роботи: У сім пронумерованих пробірок вносять з бюретки по 1 мл води. У 1-у пробірку додають 1 мл розведеної у 10 разів слини. Вміст добре перемішують і 1 мл отриманого розчину переносять з першої пробірки до другої, з неї - до третьої і т.д. Таким чином у кожній наступній пробірці вміст ферменту буде у два рази меншим, ніж у попередній. Потім в усі пробірки наливають по 2 мл 0,1% розчину крохмалю, перемішують та ставлять пробірки на водяну баню (чи у термостат) при 37°С на 30 хв. Після цього пробірки виймають та охолоджують для завершення дії ферменту. В кожну пробірку додають по 2 краплі розчину йоду, добре перемішують та спостерігають за змінами кольору. Рідина у пробірках може забарвлюватися у жовтий, червоний та синій колір. Жовтий колір свідчить про повне розщеплення крохмалю. Результати спостережень вносять в таблицю, позначають синє, червоне та жовте забарвлення буквами "С", "Ч", "Ж". Відмічають останню пробірку з розчином жовтого кольору та розраховують активність амілази слини:

Показник	Пробірки
Показник	1	2	3	4	5	6	7
Розведення (слини чи сечі)	1/20	1/40	1/80	1/160	1/320	1/640	1/1280
Кількість 0.1% розчину крохмалю, мл	2	2	2	2	2	2	2
Забарвлення з йодом
Висновки:

Розрахунок. Для обчислення активності амілази необхідно знати розведення слини в останній пробірці, де відбувся повний гідроліз крохмалю.

Наприклад, остання пробірка з розчином жовтого кольору виявляється четвертою) в якій слина розведена у 160 разів. Складають пропорцію та обчисляють активність амілази:

X=

1/160 мл слини розщеплює 2мл 0,1 %-го розчину крохмалю;

1 мл слини розщеплює х мл 0,1 %-го розчину крохмалю,

звідки

Х=

Клініко-діагностичне значення. Метод Вольгемута широко використовується в клінічній практиці для визначення амілазної активності крові та сечі. Зростання активності амілази (внаслідок збільшення кількості) в сироватці крові буде мати діагностичне значення для підтвердження наявності запалення підшлункової залози - панкреатиту. Внаслідок розвитку панкреатиту, при пошкодженні панкреацитів підвищується секреція панкреатичного соку, передчасне виділення та активація ферментів безпосередньо в протоках і клітинах залози. Внаслідок цього в кров попадають ферменти підшлункової залози, такі як трипсин і амілаза, активність якої в сироватці крові значно зростає.

Blog

Календарно-тематичний план практичних занять з біологічної хімії для студентів медичних факультетів на весняно-літній семестр 2007-2008 н р

Содержание