Олександр І: людина і державний діяч
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?ом не завершила справи. Для здійснення своїх планів Олександр I довелося вести довгу дипломатичну кампанію з своїми союзниками, довелося ділити здобич.
Під час свого перебування у Франції в 1814 році Олександр I безумовно проводить свої колишні ідеї: по відношенню до Європи, особливо до Франції, він бажає тільки забезпечити мир; внутрішнього пристрою її він не хоче торкатися, вважаючи, що ліберальні установи, розвиток і розповсюдження ліберальних ідей - кращий засіб для процвітання країни. Винагородою Росії государ вважав відновлення Польщі, сполученою унією з Росією. Він голосно виражав упевненість, що кріпацтво буде знищено ще в його царювання. Якби програма Олександр I була виконана - це винагородило б Росію за всі її жертви.
5. Відхід в містицизм
З самим Олександр I в цей час відбувається зміна. Від природи мякий, вдумливий і мрійливий, він, здавалося б, повинен був бути людиною релігійною; але до 1812 року ця сторона його життя залишалася як би заглушеною. Свого часу він дістав релігійну освіту від людини (протоієрей Самборській), яка всім складом своєї душі міг збудити в своєму вихованці релігійні відчуття. Це, проте, не було помітно: Олександр I ходив в церкву, виконував церковні обряди, говорив і писав іноді про Промисел, про Провидіння і лише. Одним з наслідків війни 1812 року було пробудження в світському суспільстві релігійності на зміну поверхневому матеріалізму і "вольтеріанству" другої половини XVIII століття. Олександр I також став шукати в релігії підтримку і утіху.
З літа 1812 року він став щодня читати Біблію, іноді разом з імператрицею; медаль, вибита в память дванадцятого року, мала напис: "не нам, не нам, а імені Твоєму". Обітниця, даний Олександр I збудувати в Москві храм Христа Рятівника, широка гостинність, надана государем англійському біблійному суспільству, дещо раніше зносин з масонами: ось перші показники нового настрою Олександра I.
Спочатку релігійний настрій ще уживався з ліберальними ідеями, але Олександр I вже здається, що він - знаряддя Промислу. Боязкий, невпевнений в собі, Олександр I вибрав систему дій, в яку він вірив; в період нещастя він мав мужність боронити свою систему при найсприятливіших обставинах. Якби він тепер переніс своє щастя, як раніше переносив нещастя, він дав би Європі і Росії, що поневолила, свободу; визвольна війна освіжила і укріпила б Росію.
Скоро, проте, стало помітно, що Олександр I - розум блискучий, але не глибокий і не самостійний. З 1814 року починається поступове падіння Олександра I. На Віденському конгресі Олександр I посилено проводив свою програму, але в діях його у Відні з колишніми політичними ідеями вже переплітаються початки релігійні.
На свої відносини до государів, тим більше до Меттерніху, Талейрану, Олександр I дивився зі всепрощаючої християнської точки зору; але як государ, він не мав права зраджувати забуттю такі факти, як договір, укладений проти нього (в 1815 лютому) Австрією, Англією і Францією.
Під час другого походу в Парижі Олександр I зближувався з відомою баронесою Ю. Кріденер. Прожите з його скорботою, жалями і радощами стало для Олександр I гріховним. Йому здавалося, що поблажливість його породжує розбещеність, а за нею і інші вади. Під час вторинного перебування в Парижі російські війська неодноразово випробовували на собі гнів государя. Він мовчав при стратах "білого терору", що почалися. В такому настрої Олександр I побажав, щоб народи побачили, як государі приймають верховну владу від Бога.
У 1815 році Олександр I повернувся до Росії, куди він приїжджав ще в 1814 році, але ненадовго. Небагато розуміли, що підїм і сильні відчуття не тривалі; що за днями, повними одушевлення, днями великих подій, потягнеться довгий ланцюг млявих, холодних днів... В російських серцях підіймалося питання, що ж дасть государ Росії? Після Петра Олександр I був перший російський цар, що їздив за межу. Тепер народ зовсім інакше відносився до повернення свого государя; але сам Олександр I повертався в свою вітчизну не тим повним одушевлення людиною, якою покидав його. Він повертався втомлений, пересичений; три роки, проведені в безперервній напрузі, в рішенні світових питань, його абсолютно змінили; його інтереси залишилися за межею.
Він прийняв на себе підтримку встановленого порядку, боротьбу проти революції; він вважав за можливе завжди, коли визнає потрібним, знову двинути російську армію за межу, і не сумнівався в тому, що завжди матиме свій в розпорядженні необхідні для того засоби.
Всім цим вже передрішалося питання, чи може Росія одержати конституцію. Турботи про армію і її повсякчасну готовність повинні були особливо привертати увагу государя. Росія зявилася Олександр I, в 1815 році, в найсумнішому вигляді. Навіть недавно реформовані самі найвищі центральні органи управління не виправдали надій імператора. Він залишився незадоволений комітетом міністрів, бо розкрилися великі зловживання; управляючий справами комітету Молчанов відданий під суд, військовий міністр, князь А.И. Горчаков - також.
6. Аракчєєвщина
Управління йшло надзвичайно погано - можна сказати, гірше, ніж при Павлові I. Відсутність государя, невідомість, в якій знаходилися багато міністрів, повноваження, дані місцевим властям, і непосильні задачі, покладені на них по збору податків на військові справи, - все це привело до повного розгрому місцевого управління.
Невиконання сенатських указів, накопичення недоїмок, довільні арешти громадян, жорстокі (до ?/p>