Національна і регіональна економіка України
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
»иких міст, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, екологічного та іншого спрямування, прогнози територіальної організації та створення економічних зон, технополісів, технопарків тощо.
Обовязковість виконання планових завдань третій принцип планування. Важливе значення в управлінській діяльності має контроль за виконанням планів. Всебічна контрольованість дозволяє вчасно оцінити економічну ситуацію, виявити прорахунки, недоліки та невикористані можливості і намітити оперативні заходи, необхідні для досягнення намічених цілей.
Якщо план є узгоджувальним документом, то у виконанні його завдань заінтересовані всі сторони. Отже, необхідно посилити його договірні засади, більш широко застосовувати економічні стимули та важелі кредити, пільги, субсидії тощо.
4. Зміст показників регіональних планів та програм визначається численними показниками. Їх система повинна відповідати цілям та завданням плану, характеризувати стан регіонального господарства, слугувати засобом економічного регулювання виробничих відносин, відображати місце регіону у народногосподарському комплексі, забезпечувати координацію завдань з урахуванням між- та внутрішньорегіональних звязків, мати конкретну адресну спрямованість.
У регіональних планах та програмах застосовуються вартісні та натуральні, абсолютні й відносні, кількісні та якісні, єдині і диференційовані показники. Найбільш поширеними є вартісні показники. У грошовому виразі вони характеризують обсяг виробництва, інвестицій, фінансових ресурсів тощо.
Натуральні показники встановлюються у фізичних одиницях впливу і використовуються для визначення взаємозвязків у відтворювальних процесах.
Абсолютні показники необхідні для встановлення планових завдань у виробничій та невиробничій сферах.
Відносні показники виражаються у відсотках.
Кількісні показники поділяються на обємні (обсяги виробництва товарів та послуг, капітальних вкладень, роздрібного товарообігу тощо) та сітьові (мережі шкіл, закладів охорони здоровя, побутового обслуговування населення та інші).
Якісні показники характеризують стан обєкта управління, ефективність виробництва та якість роботи. До них відносяться продуктивність праці, собівартість продукції, матеріаломісткість, фондоозброєність та багато інших.
Єдині показники використовуються для координації галузевих та територіальних звязків у виробництві і споживанні, а диференційовані для відображення специфіки та особливостей кожної ланки країни. До єдиних належать, наприклад, валовий випуск, фінансові показники, а до диференційованих норми та нормативи.
Для складання проектів регіональних програм соціально-економічного розвитку рекомендується така система показників:
1. Загальноекономічні (зведені) показники.
2. Чисельність та зайнятість населення.
3. Розвиток сфери матеріального виробництва.
3.1. Промисловість.
3.2. Сільське господарство.
3.3. Лісове господарство.
3.4. Транспорт та звязок.
3.5. Інвестиційно-будівельний комплекс.
4. Науково-технічний розвиток.
5. Рівень життя населення та розвиток соціальної сфери.
5.1. Зведені показники рівня життя і соціального захисту населення.
5.2. Соціальний захист населення від безробіття.
5.3. Споживання товарів та послуг.
5.4. Житлово-комунальне господарство.
5.5. Освіта і культура.
5.6. Охорона здоровя, фізична культура та соціальне забезпечення.
6. Структурні й інституційні перетворення в економіці, демонополізація виробництва, розвиток підприємництва.
7. Використання природних ресурсів і охорона навколишнього середовища.
8. Використання вторинних ресурсів.
9. Фінансові показники.
10. Зовнішньоекономічна діяльність.
11. Розвиток спеціальних (вільних) економічних зон.
12. Основні показники соціально-економічного розвитку міст та районів.
Результати економічної діяльності на макрорівні оцінюються за допомогою показника валового внутрішнього продукту, який розраховується трьома методами: виробничим, розподільчим та кінцевого використання. На рівні регіону обсяг ВВП визначається лише (виробничим методом як сума валових доданих вартостей усіх галузей виробництва та невиробничої сфери. Валова додана вартість у галузях регіону визначається за формулою:
ВДВ=ВВ-ПС,
де ВДВ валова додана вартість, ВВ ринкова вартість валового випуску, ПС проміжне споживання матеріальних благ та послуг.
Для відображення процесу виробництва ВДВ на регіональному рівні складається спеціальний рахунок рахунок виробництва (див. схему 3.3).
Використання
мли гри.Ресурсимли гри.Проміжне споживання
Валовий випускВалова додана вартість
Розрахунок ВВП регіону іншими методами розподільчим та кінцевого використання нині неможливий за браком інформації.
ВВП використовується для узагальнюючої характеристики економіки регіону, її індикатором є індекс фізичного обсягу ВВП (Iq), який розраховується за формулою:
,
де ?q1p1, ?q0p0 обсяг ВВП у постійних цінах відповідно у поточному та попередньому (базовому) періодах.
При прогнозуванні та перспективному плануванні, коли ще не визначені показники ВДВ на підприємствах області та у галузях, ВВП регіону на /-й рік обчислюється за формулою:
ВВПi =ВВПв * I