Національна і регіональна економіка України
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
?слуг, але здійснюються для обслуговування цього процесу (наприклад, утримання адміністративного та обслуговуючого персоналу бюджетних установ).
Нормативи бюджетної забезпеченості, обчислені як середні по країні, мають бути диференційованими для кожної бюджетної ланки і розраховуватися по окремих видах суспільних послуг у регіонах. Такий підхід до формування нормативів дозволить місцевим органам управління самостійно визначати напрямки та обсяги використання бюджетних коштів, розрахунок яких здійснюється при формуванні доходної частини місцевих бюджетів.
Починаючи з 2000 р. визначення прогнозного показника доходів областей здійснюється з урахуванням їх власної доходної спроможності. Показником останньої є коефіцієнт відносної податкоспроможності відношення сукупних надходжень від загальнодержавних податків та зборів на території області у розрахунку на душу населення до відповідного показника по Україні. При формуванні доходної частини місцевих бюджетів на прогнозований рік застосовується усереднений коефіцієнт відносної податкоспроможності (Кв.п.) за результатами виконання бюджетів за попередні роки (у тому числі очікуване виконання бюджету поточного року), який визначається за формулою:
в.п. =,
Пі сукупні податкові надходження, що зібрані на відповідній території в і-му році;
Чі чисельність населення в і-му році;
і кількість років.
До розрахованого таким чином усередненого показника по Україні () застосовується коефіцієнт відносної податкоспроможності кожної області (К в.п.о.). Добуток отриманого результату на очікувану кількість населення області (Чо) є обсягом доходів бюджету області (ДБо) на прогнозний рік, тобто:
ДБо = К в.п.д * К в.п.д * Чо
В подальшому з метою заінтересованості органів місцевого самоврядування та областей у нарощуванні власної податкової податкоспроможності може бути закріплений на довготривалій основі.
Зарахування до бюджетів місцевого самоврядування податків здійснюється у повному обсязі відповідно до порядку, який визначається бюджетною резолюцією на наступний рік.
На 2000 р. відповідно до вказаного вище документа, затвердженого Верховною Радою, передбачено зарахування до бюджетів місцевого самоврядування у повному обсязі прибуткового податку з громадян. Податок на прибуток підприємств є регулюючим: до областей з низьким індексом відносної податкоспроможності зараховується в повному обсязі, до бюджетів інших областей підлягає регулюванню. 20 відсотків акцизного збору з вітчизняних товарів підлягає зарахуванню до місцевих бюджетів, 80 до Державного бюджету.
У межах області для районів та міст обласного значення прибутковий податок з громадян і податок на прибуток підприємств зараховуються в повному обсязі, акцизний збір з вітчизняних товарів у розмірі 20 відсотків; для міст обласного строк значення та районів, які є донорами, прибутковий податок з громадян зараховується у розмірі не менше 50 відсотків (за винятком міст обласного значення, в яких надходження від прибуткового податку з громадян перевищують мінімальний обсяг бюджету делегованих повноважень, обчислений на основі нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням мережі бюджетних установ).
Надходження від місцевих податків та зборів і плати за землю зараховуються до бюджетів міст обласного значення та районів у повному обсязі, не враховуються при визначенні доходів, що цін спрямовуються на виконання делегованих повноважень, і використовуються для фінансування виконання власних повноважень місцевого самоврядування.
При плануванні бюджетів усіх рівнів не допускається надання трансфертів бюджетам областей, міст та районів при можливості формування їх доходної частини нормативами відрахувань від загальнодержавних податків і зборів.
Трансферт, належний області (То), визначається як різниця між обсягом видатків, обрахованих відповідно до визначених нормативів (ОВо), та обсягом прогнозних доходів, обчислених із застосуванням індексу відносної податкоспроможності:
То=ОВо - ДБо
Наведена методика формування доходів місцевих бюджетів спрямована на те, щоб забезпечити їх надходження переважно із джерел на власній території. Проте реально за такого порядку надходжень у виграші зостаються лише регіони з достатньо сильною податковою базою, зумовленою відносно високим рівнем розвитку економіки, а решта (переважна більшість) регіонів як була, так і буде дотаційною.
Слід відмітити, що застосування індексу податкоспроможності, закріпленого на довгостроковій основі, в цілому стимулюватиме регіони у нарощенні власної податкової бази, але мотивація такого нарощування у регіонах-донорах та регіонах-реципієнтах різна. Перші з них матимуть більші стимули щодо економічного зростання, а у других вони знижуватимуться пропорційно підвищенню питомої ваги дотації в доходах. За таких обставин ймовірно очікувати зворотного результату поглиблення диференціації регіонів та їх депресивного стану. Щоб цього не сталося, необхідно, на наш погляд, застосувати довгострокові диференційовані нормативи бюджетної забезпеченості та розширити можливості регулювання бюджетів податковими надходженнями, отриманими на власній території регіонів, у тому числі і податку на ?/p>