Національна і регіональна економіка України
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
?имог щодо охорони атмосферного повітря від забруднення, шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів та забезпечення екологічної безпеки.
Стандартизація і нормування здійснюються Міністерствами екобезпеки та охорони здоровя, а контроль за дотриманням стандартів і нормативів покладається на їх органи на місцях та місцеві державні адміністрації.
Нормування у галузі охорони атмосферного повітря спрямовується на встановлення таких нормативів:
нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;
нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарними джерелами;
граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і обєктів;
нормативи використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення;]
нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних факторів.
Нормування екологічної безпеки атмосферного повітря здійснюється з метою оцінки його стану. Для цього встановлюються такі нормативи:
гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у атмосферному повітрі для людей і обєктів навколишнього природного середовища;
гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного і біологічного впливу на атмосферне повітря для людей і обєктів довкілля.
У разі необхідності законодавством України можуть встановлюватися й інші більш суворі нормативи у галузі охорони атмосферного повітря та його безпеки.
Підприємства, установи й організації, діяльність яких повязана з викидами забруднюючих речовин у атмосферне повітря, шкідливим впливом фізичних та біологічних факторів на нього зобовязані здійснювати відповідні господарські, технічні та інші заходи щодо дотримання встановлених нормативів.
Планування, розміщення, забудова і розвиток міст та інших населених пунктів повинні здійснюватися з урахуванням екологічної ємності територій, з додержанням вимог щодо охорони раціонального використання та екологічної безпеки атмосферного повітря. З цією метою за рішенням місцевих органів державі виконавчої влади та органів місцевого самоврядування розробляються зведені проекти нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього. У разі перевищення нормативних показників підприємства, установи та організації зобовязані розробити додаткові заходи щодо їх дотримання, а при неможливості зменшення викидів забруднюючих речовин і зниження рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря до встановлених нормативів діяльність господарюючих субєктів припиняється або змінюється її профіль.
З метою охорони атмосферного повітря в районах житлової забудови, масового відпочинку й оздоровлення населення створюються санітарно-захисні зони. Місцеві органи державної влади повинні вирішувати питання про фінансування необхідних робіт заходів по відселенню населення та виведенню з цих зон обєктів соціального призначення.
Для забезпечення охорони атмосферного повітря використовується відповідний економічний механізм. Основними його складовими є ліміти викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і нормативи плати за викиди та перевищення лімітів; ліміти використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення та нормативи плати за використання лімітів; надання підприємствам, установам, організаціям і громадянам податкових, кредитних та інших пільг при здійсненні природоохоронних заходів; розподіл платежів за забруднення атмосферного повітря, інші шкідливі впливи на нього та за використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення, який здійснюється відповідно до Закону України Про охорону навколишнього природного середовища.
Тема 6
"Проблеми управління трудовими ресурсами регіонів"
1. Завдання і зміст управління трудовими ресурсами в регіонах
2. Методика розрахунку показників чисельності та зайнятості населення
3. Регіональні програми зайнятості населення
1. Трудові ресурси складає наявне працездатне населення потенціал живої праці, який мають регіони на певний момент часу. Їх відтворення і раціональне використання є одним з найважливіших напрямів регіональної економічної політики, дотримання якого націлює управління на вирішення таких завдань:
створення умов для повного здійснення громадянами конституційного права на працю;
забезпечення рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності;
розробка та реалізація програм професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб;
створення належних, безпечних і здорових умов праці;
встановлення оптимальних пропорцій у розподілі трудового потенціалу між галузями регіонального господарчого комплексу;
збалансування регіонального ринку праці, чисельності трудових ресурсів і робочих місць у регіоні та здійснення заходів екістичного (поселенського) спрямування;
соціальний захист неконкурентноспроможних на ринку праці верств населення.
Розвязанн?/p>