Національна і регіональна економіка України
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
м і за своїм змістом визначається характером процесу виробництва, в якому природні ресурси виступають як умова та результат. Складність економічної оцінки полягає в тому, що вона повинна показати доцільність використання того чи іншого природного ресурсу з урахуванням великої кількості факторів, які діють часто у протилежних напрямах на обсяги його використання та відтворювання і до того ж не завжди піддаються чисельному визначенню.
Різні за якістю та місцем розташування природні ресурси можуть оцінюватися на основі величини очікуваного додаткового доходу. Останній визначається як різниця між суспільне необхідними витратами у грошах та оцінюваних природних умовах виробництва за формулою:
,
де Д рента, або диференційований доход;
,
приведені витрати на одиницю і-ої продукції, виробленої відповідно при гірших та очікуваних природних умовах;
П і обсяг і-го виду продукції.
Якість природних ресурсів виступає як додаткова мірка цінності. Наприклад, якість сільськогосподарських угідь виражається у врожайності та рівні витрат на виробництво продукції. Ці показники використовуються для оцінки землі за формулою:
,
О 3 оцінка 1 га сільськогосподарських угідь;
середня по регіону вартість освоєння 1 га угідь у сучасних умовах;
урожайність відповідно на масиві, що оцінюється, та |середня по регіону;
затрати на виробництво відповідно на масиві, що оцінюється, та середні по регіону у розрахунку на 1 га.
Виходячи з такої методики оцінки природних ресурсів, можна визначити пріоритети у використанні природного потенціалу регіону. Вони слугують вихідною базою для формування структури господарства регіону та містобудування з урахуванням стану екологічної ситуації і необхідності її поліпшення. Це потребує одночасного програмування природоохоронних заходів, обчислення розмірів витрат на їх здійснення та визначення джерел надходження необхідних коштів, одним з яких є місцеві фонди охорони навколишнього середовища, що утворюються у складі регіональних бюджетів.
Головними завданнями управління природокористування регіоні є:
збереження та зміцнення природно-ресурсного потенціалу території;
забезпечення раціонального і комплексного використання природних ресурсів;
зменшення негативного впливу виробничої діяльності комунального господарства на навколишнє середовище;
відтворення рослинного і тваринного світу;
створення сприятливих умов життя, праці та відпочинку населення.
Виконання вищевказаних завдань у регіонах здійснюється місцевою державною адміністрацією, яка відповідно до здійснює такі повноваження в галузі використання при ресурсів і охорони довкілля:
розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що знаходиться державній власності;
складає, подає на затвердження відповідної ради і забезпечує виконання регіональних екологічних програм; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм;
вживає заходів до відтворення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами;
вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та обєктів природно- заповідного фонду місцевого значення;
інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються для його поліпшення;
організує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і громадян;
вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля і санітарних правил;
розробляє і забезпечує дотримання правил користувач водозабірними спорудами, обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях.
2. Реалізація завдань управління природокористуванням у регіонах потребує застосування відповідних форм та методів. Основними формами управління природними ресурсами є екологічна стандартизація, нормування, дозволи на використання та еколого-економічний контроль. Необхідність останнього викликається наявністю протиріч у функціонуванні природних та економічних систем. Так, завжди протистоять один одному принципи економічного зростання та рівноваги природного середовища. Протиріччя між ними переростає у важливу проблему управління соціально-економічним розвитком регіонів, котра має вирішуватися за допомогою правових, адміністративних та економічних методів.
Правові методи визначаються природоохоронним законодавством, Земельним, Водним, Лісовим кодексами та кодексом "Про надра".
Адміністративні методи застосовуються Кабінетом Міністрів, -Міністерством екобезпеки та його управліннями при обласних державних адміністраціях, а також місцевими державними адміністраціями у відповідності з наділеними повноваженнями.
Економічні методи управління природними ресурсами спираються переважно на програмування та планування. Але в даний час у щорічних програмах економічного і соціального розвитку регіонів відс