Національна і регіональна економіка України
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
? міжрегіональних звязків по продукції будівельної індустрії та можливості його поліпшення, з урахуванням економічної ефективності встановлюються розміри завозу і вивозу будівельних матеріалів.
Тема 8
"Проблеми розвитку соціальної інфраструктури регіону"
1. Склад соціальної інфраструктури та показники її розвитку
2. Проблеми управління житлово-комунальним господарством
3. Управління роздрібною торгівлею та системою надання послуг населенню, як передумова збалансованого розвитку регіону
4. Управління сферами освіти, культури, охорони здоровя, соціального забезпечення як важлива складова функціонування організаційно-економічного механізму управління регіону в сучасних умовах
1. У господарському комплексі кожного регіону особливе місце займає соціальна інфраструктура сукупність обєктів, функціонування яких повязано із задоволенням особистих потреб, забезпеченням життєдіяльності, інтелектуального та духовного розвитку кожної людини.
До складу соціальної інфраструктури входять підприємства та установи соціально-побутового і соціально-духовного призначення.
Соціально-побутову інфраструктуру утворюють діючі обєкти торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, житлово-комунального господарства та частково обслуговуючі населення підприємства й установи виробничої сфери.
Інфраструктура соціально-духовного призначення являє собою сукупність закладів освіти, культури, охорони здоровя, масової інформації, фізичної культури і спорту та інших.
Мета управління соціальною інфраструктурою полягає у створенні умов для всебічного задоволення матеріальних, культурних та духовних потреб населення, її досягнення потребує вирішення таких основних завдань соціальної політики:
розширення мережі обєктів соціальної інфраструктури, нарощування їх потужностей та поліпшення діяльності;
реалізація принципу соціальної справедливості у всіх сферах соціальних відносин;
забезпечення розвитку інтелектуальних і фізичних здібностей людини;
створення рівних можливостей для національно-культурного розвитку корінних народів і національних меншин, додержання їх прав і свобод;
координація діяльності обєктів соціальної інфраструктури загальнодержавного, регіонального та місцевого значення.
Характер таких завдань зумовлює специфіку управління соціальною інфраструктурою, яке мас яскраво виражену територіальну спрямованість і здійснюється загальнодержавними органами (республіканськими міністерствами і відомствами, наприклад Міністерством охорони здоровя), місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування відповідно до форм власності та підпорядкування обєктів.
Основний обсяг управлінської діяльності припадає на обласні та районні адміністрації і виконується апаратом їх галузевих управлінь та відділів: торгівлі й громадського харчування, освіти, охорони здоровя, культури і мистецтва тощо.
Провідною формою управління соціальною інфраструктурою є програмування. Програми кожної галузі розробляються як складова частина комплексної регіональної програми соціально-економічного і культурного розвитку і містять систему завдань, зміст яких визначають численні натуральні та вартісні показники. Умовно їх можна поділити на дві групи: показники розширення мережі обєктів і обсягів відповідних послуг. До першої групи належать кількість споруджуваних обєктів, їх потужність та кошторисна вартість, обсяги будівельно-монтажних робіт і завдання по введенню в експлуатацію обєктів тощо. Другу складають показники обсягів роздрібного товарообороту, побутового обслуговування населення, кількості учнів в учбових закладах і місць у школах, лікарнях, інтернатах та інші.
При визначенні завдань програми соціально-економічного та культурного розвитку використовуються також показники, котрі характеризують рівень забезпечення населення регіону обєктами інфраструктури. До них відносяться обсяги послуг у розрахунку на душу населення або на сімю: забезпеченість населення житлом, лікарняними ліжками, учнів шкільними приміщеннями і т.п. Зіставлення їх із середніми по країні та сусідніх регіонах обсягами дає змогу визначити рівень, напрями та пріоритети розвитку місцевої соціальної інфраструктури. При цьому повинні аналізуватися можливості залучення коштів за рахунок усіх джерел надходження й обиратися оптимальні варіанти їх використання на основі системного, комплексного підходу.
2. Обовязковою ланкою місцевої соціальної інфраструктури є житлово-комунальне господарство багатогалузевий комплекс, що забезпечує зростаючі потреби населення у жилій площі і різного роду комунальних послугах, а також надає відповідні пос
луги підприємствам, установам та організаціям. Цей комплекс утворюють дві великі галузі житлове і комунальне господарство. Кожна з них поділяється на підгалузі. Підгалузями житлового господарства є житлове будівництво й експлуатація житлового фонду. Підгалузі комунального господарства утворюють підприємства водопроводу, каналізації, електро-, газо- та теплопостачання, санітарної очистки та озеленення території й інші підприємства благоустрою населених пунктів.
Стан житлово-комунального господарства суттєво впливає на відтворення робочої сили та формування загального господарського комплексу регіон?/p>