Національна і регіональна економіка України
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
?іста, виробничої і соціальної інфраструктури та інших.
До складу Генерального плану міста належать: ескіз генерального плану (основне креслення), план існуючого міста (опорний план) та план проектованих обмежень; ескіз центральної частини міста; схеми інженерного обладнання території транспорту і звязку, водо-, тепло- та енергопостачання, каналізації тощо. Він є архітектурно-планувальним документом, котрий передбачає комплекс заходів щодо розвитку житлового будівництва, промисловості, комунального господарства, освіти і культури, які спрямовуються на створення найсприятливіших умов життя, праці, культурного розвитку і відпочинку населення. У ньому містяться також настанови щодо забезпечення високого технічного та архітектурного рівня забудови міста.
Генеральний план є обовязковим документом для організацій, котрі розміщують усі види будівництва на території міста. Нагляд за його здійсненням покладено на міську державну адміністрацію через відділи міського архітектора.
У загальному комплексі Генерального плану виділяються першочергові заходи на найближчі 57 років, виходячи із завдань державної програми соціально-економічного розвитку міста, генеральних планів первинних промислових комплексів та регіональних програм.
На основі Генерального плану міста розробляються проекти детального планування окремих міських районів, проектні завдання забудови мікрорайонів, проекти міського транспорту, інженерних мереж, озеленення, благоустрою тощо.
У великих містах водночас зі складанням Генерального плану розробляються проекти планування приміської зони, а у містах з чисельністю населення менш як 250 тис. чоловік схеми планування прилеглого до міста району.
Різноманітністю довгострокового прогнозу, що передбачає найдоцільніше розміщення на території певного регіону, зокрема міста, всіх обєктів будівництва, є районне планування. На відміну від економічних територіальних прогнозів районне планування здійснюється методом перспективного проектування території, котрий дозволяє враховувати не тільки соціально-економічні, демографічні та екологічні умови, а й архітектурно-ландшафтні, санітарно-гігієнічні, технічні, інженерно-геологічні і будівельні чинники. Воно здійснюється проектними організаціями і складається на 20 ЗО років.
Головна мета районного планування полягає у прогнозуванні всіх видів будівництва на конкретній території з урахуванням найефективнішого використання продуктивних сил території та оптимального розселення населення.
Завдання районного планування полягає в організації території, розвитку транспорту, систем інженерного устаткування, водного і лісового господарства та розробці заходів по охороні природи, поліпшенню санітарно-гігієнічних умов проживання, розвитку системи комунального і культурно-побутового обслуговування та відпочинку населення. Характер цих завдань зумовлює необхідність комплексного підходу до проектних рішень. Проектна організація, що розробляє схему (проект) районного планування, координує роботу інших проектних організацій щодо поліпшення обєктів забудови і комунікацій у цьому регіоні.
Проекти районного планування великих та курортних міст затверджуються Кабінетом Міністрів України, а інших міст та адміністративних районів обласними радами народних депутатів.
Затверджена в установленому порядку схема (проект) районного планування є обовязковим документом, яким мають керуватися місцеві державні адміністрації, підприємства та організації при проектуванні і розміщенні всіх видів будівництва на відповідній території.
4. Зростання крупних міст, зростання їхньої ролі в соціально-економічного, науково-технічного, суспільно-політичного і культурно-духовного життя країни обумовлюють необхідність удосконалювання організаційно-економічного механізму управління цими великими господарськими комплексами. Мова йде не просто про поліпшення окремих елементів системи управління, а про виробіток нових підходів до розвитку їхніх основних підсистем, що дозволить сформувати організаційно-економічний механізм керування, що ефективно реагує на всі істотні зміни в соціально-економічній сфері значних міст.
Якщо в 1966 р. в Україні було два значних міста (Київ і Харків), і їхнє населення складало 2459 тис. чоловік, те зараз число значних міст збільшилося до пятьох (Дніпропетровськ, Донецьк, Київ, Одеса, Харків), а їхнє населення -до 7672 тис. чоловік, тобто за 50-літній період число значних міст зросло в 2,5 разу, а їхня сумарна чисельність населення - у 3,1 разу. За цей період частка населення значних міст у складі міського населення України підвищилася з 10,4 до 21,7 % або на 11,3 пункту.
Україна стала незалежним у політичному й економічному відношенні державою. У умовах демократизації суспільно-політичних і соціально-економічних процесів створюються нові можливості розвитку системи керування значними містами й у той же час виникає настійна потреба в науково-обгрунтованих рекомендаціях, що дозволяють ці можливості практично реалізувати.
Розробка теоретико-методологічних основ і методичних рекомендацій, що створюють умови для удосконалювання системи управління соціально-економічними процесами значних міст, містить у собі:
критичне осмислення сформовані практики управління крупними містами;
розробку концепції системного удосконалювання організаційно-економічного механізму управління крупним містом