Методика дослідження процесу запам'ятовування
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
ільне запамятовування, що характеризується тим, що людина ставить перед собою певну мету - запамятати те, що намічене, і використовує спеціальні прийоми запамятовування. Довільне запамятовування є особливою і складною розумовою діяльністю, підлеглою задачі запамятати і включаючи різноманітні дії, виконувані для того, щоб краще досягти цієї мети.
У процесі навчання довільне запамятовування нерідко приймає форму заучування, тобто багатократного повторення учбового матеріалу до повного і безпомилкового його запамятовування. Так, наприклад, заучуючи вірші, визначення, закони, формули, історичні дати і т.д. Поставлена мета - запамятати - грає важливу роль, визначаючи собою всю діяльність запамятовування. За інших рівних умов довільне запамятовування помітно продуктивне за мимовільне запамятовування.
Багато що з того, що сприймається в житті велике число раз, не запамятовується нами, якщо не стоїть задача запамятати. І в той же час, якщо поставити перед собою цю задачу і виконати все необхідне для реалізації дії, запамятовування протікає з відносно великим успіхом і виявляється достатньо міцним. Велике значення при цьому має постановка не тільки загальної задачі (запамятати те, що сприймається), але і більш приватних, спеціальних задач. В одних випадках, наприклад, ставиться задача запамятати тільки основне, головні думки, найістотніші факти, в інших - запамятати дослівно, в третіх - точно запамятати послідовність фактів і т.д.
Постановка спеціальних задач робить істотний вплив на запамятовування, під її впливом міняється сам його процес. Проте, на думку С.Л. Рубінштейна, основне значення - це питання про залежність запамятовування від характеру діяльності, в ході якої воно скоюється. Він вважає, що в проблемі запамятовування немає однозначної залежності між довільним і мимовільним запамятовуванням. І переваги довільного запамятовування з всією очевидністю виступають лише на перший погляд [16].
Дослідження П.І. Зінченко в цьому переконливо довели, що установка на запамятовування, що робить його прямою метою дії субєкта, не є сама по собі вирішальної для ефективності цього процесу, мимовільне запамятовування може виявитися ефективно довільного. В дослідах Зінченко мимовільне запамятовування картинок в ході діяльності, метою якої була їх класифікація (без задачі запамятати), виявилося безумовно вище, ніж у разі, коли перед випробовуваним була поставлена задача картинки запамятати [16].
Присвячене тій же проблемі дослідження А.А. Смирнова підтвердило, що мимовільне запамятовування може бути продуктивнішим, ніж довільне: те, що випробовувані запамятовували мимовільно, попутно в процесі діяльності, метою якої було не запамятовування, запамятовувалося міцніше, ніж те, що вони прагнули запамятати спеціально [4].
Таким чином, аналіз конкретних умов, при яких мимовільне запамятовування, тобто, по суті, запамятовування, включене в яку-небудь діяльність, виявляється найефективнішим, розкриває характер залежності запамятовування від діяльності, в ході якого воно скоюється.
1.3 Методи вивчення запамятовування
Запамятовується, як і усвідомлюється перш за все те, що складає мету нашої дії. Проте те, що не включене в цільовий зміст дії, в ході якої скоюється мимовільне запамятовування, запамятовується гірше, ніж при довільному запамятовуванні, направленому саме на даний матеріал. При цьому все ж таки необхідно враховувати, що пригнічуючи більшість наших систематичних знань виникає в результаті спеціальної діяльності, мета якої - запамятати відповідний матеріал з тим, щоб зберегти його в памяті. Така діяльність, направлена на запамятовування і відтворення утриманого матеріалу, називається мнемічною діяльністю. В мнемічній діяльності перед людиною ставиться задача вибірково запамятати пропонований йому матеріал. У всіх випадках людина повинна чітко відділити той матеріал, який йому було запропоновано запамятати, від всіх побічних вражень і при відтворенні обмежитися саме ним. Тому мнемічна діяльність завжди носить виборчий характер [6].
Мнемічна діяльність є специфічно людською освітою, бо тільки у людини запамятовування стає спеціальною задачею, а заучування матеріалу, збереження його в памяті і свідоме звернення до минулого в цілях пригадування заученого матеріалу - спеціальна форма свідомої діяльності.
Задача вимірювання обєму памяті в її найчистішому вигляді була дозволена відомим німецьким психологом Еббінгаузом. Для дослідження обєму памяті він пропонував випробовуваному ряд безглуздих складів, які давали якнайменші можливості для осмислення. Пропонуючи випробовуваному запамятати 10-12 складів і наголошуючи на числі утриманих членів ряду Еббінгауз прийняв це число за обєм чистої памяті. Першим і головним результатом цього дослідження було встановлення середнього обєму памяті, яке характеризувало людину. Виявилося, що в середньому людина легко запамятовує після першого читання 5-7 окремих елементів: це число значно коливається, і якщо люди з поганою памяттю утримують тільки 4-5 ізольованих елементів, то люди з хорошою памяттю виявляються в змозі відразу після першого читання утримати 7-8 ізольованих і безглуздих елементів [4].
У цілому необхідно відзначити, що обєм памяті, так і міцність запамятовування залежать від багатьох у?/p>