Методика дослідження процесу запам'ятовування
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
і кривої на рис. 1.1. Відповідно до цього закону, виведеного на основі дослідів із запамятовуванням трьохбуквених безглуздих складів, той, що забуває після першого безпомилкового повторення серії таких складів, йде спочатку досить швидко. Вже протягом першої години забувається до 60% всієї одержаної інформації, а через 6 днів залишається менше 20 від загального числа первинно вивчених складів.
Окремі елементи інформації згідно асоціативної теорії запамятовуються, бережуться і відтворюються не ізольований, а в певних логічних, структурно-функціональних і смислових асоціацій з іншими.
З часом асоціативна теорія зіткнулася з рядом важковирішуваних проблем, основною з яких зявилося пояснення вибірковості людської памяті. Асоціації утворюються на випадковій основі, а память зі всієї поступаючої і бережеться в мозку людини вибирає завжди певну інформацію. Знадобилося ввести в теоретичне пояснення мнемічних процесів ще один чинник, що пояснює характер відповідних процесів.
Проте асоціативна теорія памяті дала багато корисного для пізнання її законів. В руслі цієї теорії було встановлено, як змінюється кількість елементів, що запамятовуються, при різному числі повторень ряду, що предявляється, і залежно від розподілу елементів в часі, як зберігаються в памяті елементи ряду, що запамятовується, залежно від часу, що пройшов між заучуванням і відтворенням.
У кінці 19 ст. на зміну асоціативної теорії памяті прийшла гештальттеорія. Для неї початковим поняттям і одночасно головним принципом, на базі якого необхідно пояснювати феномени памяті, виступила не асоціація первинних елементів, а їх початкова, цілісна організація - гештальт. Саме закони формування гештальту, на переконання прихильників цієї теорії, визначають память [8].
Знайшовши психологічне пояснення деяким фактам виборчої памяті, ця теорія, зіткнулася з не менше складною проблемою формування і розвитку памяті людини у онтогенезі. Річ у тому, що і мотиваційний стан, який детермінує мнемічні процеси у людини, і самі гештальти мислилися як наперед задані, не розвиваючі утворення. Питання про залежність розвитку памяті від практичної діяльності людини тут безпосередньо не ставилося і не розвязувалося.
Запамятовування - один з основних процесів памяті. Засадовими стосовно нього є утворення й закріплення тимчасових нервових звязків. Чим складніший матеріал, тим складніші тимчасові звязки, які утворюють підґрунтя запамятовування [18].
Запамятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.
Мимовільне запамятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запамятати. На мимовільне запамятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість обєктів. Усе, що емоційно сильно впливає на людину, запамятовується нею незалежно від наміру запамятати. Мимовільному запамятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запамятовується значно легше й утримується у свідомості довше, ніж нецікаве. Мимовільні форми запамятовування відбуваються тоді, коли будь-яке явище постає контрастно на загальному тлі. Предмети, що схожі на вже відомі раніше, мимовільно запамятовуються легше. Мимовільне запамятовування має велике значення в житті людини. Воно сприяє збагаченню її життєвого досвіду. Велику роль мимовільне запамятовування відіграє і в навчальній діяльності.
Довільне запамятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер; у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запамятовування.
Умови успішного запамятовування [12]:
- багаторазове розумно зорганізоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень;
розподіл матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;
- розуміння тощо.
Залежно від міри розуміння запамятовуваного матеріалу довільне запамятовування буває механічним і смисловим (логічним).
Механічним є таке запамятовування, яке здійснюється без розуміння суті. Воно призводить до формального засвоєння знань.
Смислове (логічне) запамятовування спирається на розуміння матеріалу у процесі дії з ним, оскільки тільки діючи з матеріалом, ми запамятовуємо його.
Умовами успішності довільного запамятовування є дієвий характер засвоєння знань, інтерес до матеріалу, його значущість, установка на запамятовування тощо.
1.2 Сутність, структура і зміст образної памяті в педагогічній літературі
У вітчизняній психології переважний розвиток одержав напрям у вивченні памяті, повязаний із загальнопсихологічною теорією діяльності. В контексті цієї теорії память виступає як особливий вид психологічної діяльності, що включає систему теоретичних і практичних дій, рішенню мнемічної задачі - запамятовування, збереження і відтворення різноманітної інформації. Тут уважно досліджується склад мнемічних дій і операцій, залежність продуктивності памяті від того, яке місце в структурі займають мета і засоби запамятовування (або відтворення), порівняльна продуктивність довільного і мимовільного запамятовування залежно від організації мнемічної діяльності (П.Н. Леонтьєв, П.І. Зінченко, А.А. Смирнов і інші) [4].
Ряд цікавих фактів, що розкривають особливості механізмів запамятовування, умови, при яких воно відбувається краще або гірше, знайшов в своїх дослідженнях А.А. Смирнов. Він встано