Методика дослідження процесу запам'ятовування
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
·начена мета роботи, яка зводиться до визначення методів психологічної дії, повно самих сприяючих розвитку памяті в системі вищого навчального закладу.
Задачі, витікаючи з поставленої мети, такі:
1) вивчивши психолого-педагогічну літературу по даній темі, проаналізувати поняття методів психологічної дії, охарактеризувати види памяті, її особливості; дати комплексну характеристику особливостей розвитку.
2) провести експериментальне дослідження за визначенням ефективності методів психологічної дії на вивчення процесів запамятовування студентів вищого навчального закладу.
Для досягнення поставлених задач використовувалися такі методи дослідження, як:
- вивчення і аналіз психолого-педагогічної літератури;
- проведення експерименту по методикам дослідження процесів запамятовування студентів 4 курсу.
Емпіричне дослідження проводилося серед студентів 4-го курсу КПУ, міста Запоріжжя, протягом 1 тижня.
Здійснення мети можливе завдяки методам роботи, які ми вибрали:
- Теоретичний аналіз педагогічної літератури для психологотипу.
- Класифікація зображень предметів.
- Складання числового ряду.
- Дослідження швидкості механічного запамятовування.
- Піктограма.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ЗАПАМЯТОВУВАННЯ
1.1 Поняття памяті і механізму запамятовування
Память - психічний феномен, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини [18].
Виділяють такі види памяті за методом запамятовування [2]:
- мимовільна - інформація запамятовується без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або роботи з інформацією,
- довільна - цілеспрямоване заучування, за допомогою спеціальних прийомів, і ефективність запамятовування тут залежить від прийомів, цілей запамятовування.
За характером переважаючої психічної активності:
- рухова - память на рухи та їх системи,
- емоційна - память на почуття, які виступають стимулом до діяльності,
- образна - память на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова,
- словесно-логічна - специфічна людська, запамятовується думка у формі понять.
За тривалістю збереження інформації:
- сенсорна память триває 0,2-0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні,
- короткочасна память забезпечує запамятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу - від кількох секунд до хвилини,
- довготривала память - збереження інформації протягом тривалого часу,
- оперативна память - проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданий проміжок часу.
Короткочасна память є практично повністю автоматичною і працює без якої-небудь свідомої установки на запамятовування. Людина може охопити поглядом близько семи предметів, запамятовуючи у середньому від пяти до девяти одиниць інформації, які вона спроможна точно відтворити через кілька десятків секунд після їхнього предявлення. Тому обґрунтовано вважають, що обсяг короткочасної памяті становить (72) елементи [2].
Довготривала память забезпечує людині тривале збереження знань, умінь і навичок, що потрібні в житті. Встановлено що інформація найкраще запамятовується, якщо до неї повертатися через визначені проміжки часу. Перший складає 15-20 хв., що звязано з роботою короткочасної памяті. Через дві години в людини включаються функції довгострокової памяті. Найкраще повернутися до вивченого через вісім годин і через добу. Якщо ж матеріал не повторювати, він буде сприйматися як новий.
Виявляється, що память не локалізована в якійсь конкретній частині мозку; вона може залежати від зміни шляхів, якими проходять нервові імпульси при їхньому поширенні в мозку. Память можна тренувати шляхом постійного використання так, щоб між нервовими клітинами (нейронами) мозку установилися чіткі звязки. Події, що запамятовуються в короткочасній памяті, швидко забуваються, у той час як події, що залишилися в довгочасній памяті, запамятовуються надовго і можуть бути відновлені через багато років.
Дослідженнями памяті в даний час зайняті представники різних наук: психології, біології, медицини, генетики, кібернетики і ряду інших. В кожній з цих наук існують свої питання, через які вони звертаються до проблем памяті, своя система понять і, відповідно, свої теорії памяті. Але всі ці науки, разом узяті, розширюють наші знання про память людини, взаємно доповнюють один одного, дозволяють глибше заглянути в це, одне з найважливіших і загадкових явищ людської психології.
Однією з перших психологічних теорій памяті, що не втратила свого наукового значення до теперішнього часу, була асоціативна теорія. Вона виникла в 17 столітті, активно розроблялася в 18-19 століттях, переважне поширення і визнання набула в Англії і в Німеччині [2].
У основі даної теорії лежить поняття асоціації - звязку між окремими психічними феноменами. Память в руслі цієї теорії розуміється як складна система короткочасних і довготривалих, більш менш стійких асоціацій по суміжності, подібності, контрасту, тимчасовій і просторовій близькості. Завдяки цій теорії були відкрито і описано багато механізмів і закони памяті, наприклад закон Р. Еббінгауза, представлений у вигляд