Класифікаційні суспільства та їх роль у забезпеченні безпеки мореплавства
Дипломная работа - Транспорт, логистика
Другие дипломы по предмету Транспорт, логистика
їй передані.
У ст. 10. Конвенції про відкрите море 1958 р. закріплений принцип реального звязку між судном і державою прапора. Положення про зобовязання держави приймати необхідні заходи для безпеки в морі суден, плаваючих під його прапором, зокрема в тому, що торкається: користування сигналами, підтримки звязку і попередження зіткнень; комплектування і умов праці екіпажів суден, з врахуванням чинних міжнародних актів, що стосуються питань охорони праці; конструкції, оснастки суден і їх мореплавних якостей; про обовязок капітанів суден надавати допомогу тим, хто терпить лихо на морі.
Ці принципи підтверджені і конкретизовані в нормах Конвенції ООН по морському праву 1982г. Так, згідно ст. 94 Конвенції, Кожна держава ефективно здійснює в адміністративних, технічних і соціальних питаннях свій правовий контроль над судами, плаваючими під його прапором.
Кожна держава відносно суден, які плавають під його прапором, зобовязана приймати необхідні заходи для забезпечення безпеки на морі, зокрема в тому, що торкається:
вимог до конструкції, устаткування і постачання суден з урахуванням гідрометеорологічних і льодових умов плавання;
комплектування, умов праці і навчання екіпажів суден з урахуванням чинних міжнародних актів;
користування сигналами, підтримки звязку і попередження зіткнення суден.
системи навігаційної і гідрометеорологічної інформації;
правил організації пошуку і рятування на морі;
обмежувальних вимог до завантаження суден;
документального оформлення і розслідування аварійних морських випадків;
різних видів державного нагляду і контролю за судами, торгівельним мореплаванням взагалі, дотриманням оголошеного режиму морських шляхів;
охорона морського середовища від забруднення.
До числа таких заходів повинні входити заходи, необхідні для забезпечення того аби, кожне судно перед реєстрацією, а надалі, через відповідні проміжки часу, інспектувалося кваліфікованим судновим інспектором. На борту судна повинні знаходитися такі навігаційні карти, лоції і інші мореплавні посібники, навігаційне устаткування і прилади, які необхідні для безпечного плавання.
Судно повинне очолюватися капітаном і офіцерами з відповідною кваліфікацією, зокрема, в області судноводіння, звязку, суднових машин і устаткування. Екіпаж повинен відповідати по кваліфікації і чисельності типові, розмірам, механізмам і устаткуванню судна. Капітан, офіцери і, в необхідній мірі екіпаж, мають бути повністю ознайомлені з вживаними правилами по питаннях охорони людського життя на море, попередження зіткнення, запобігання забрудненню морського середовища і підтримки звязку по радіо, а також були зобовязані дотримувати ці правила.
Кожна держава зобовязана організувати розслідування досить кваліфікованою особою або особами, або під їх керівництвом, кожної морської аварії або навігаційного інциденту у відкритому морі, за участю плаваючого під його прапором судна, що призвів до загибелі громадян іншої держави або, нанесення серйозного збитку судам або установкам іншої держави, або морському середовищу. Держава прапора і інша держава співробітничають в розслідуванні такої навігаційної аварії або навігаційного інциденту, що трапився.
Ратифікація державою якого-небудь міжнародного документа означає не лише визнання відповідних норм, але і зобовязання держави виконувати ці норми, зокрема, привести свою правову систему у відповідність з міжнародно-правовими нормами.
Міжнародні морські угоди, що піднімають питання безпеки мореплавання, можна розділити на комплексні, тобто правила, що містять питання про безпеку в комплексі з іншими питаннями, і спеціальні - присвячені вирішенню проблем безпеки.
До комплексних, можна віднести наступні міжнародні угоди:
Міжнародну конвенцію по уніфікації деяких правил відносно зіткнення суден 1910 р., яка містить загальні положення про обовязок капітана надавати допомогу при зіткненні;
Конвенцію про відкрите море 1958 р. і Конвенцію ООН по морському праву 1982 р., які закріпили юридичне положення про надання допомозі і рятування на морі.
Відповідно до ст. 98 Конвенцій 1982 р. кожна держава ставить в обовязок капітанові будь-якого судна, плаваючого під його прапором, оскільки капітан може це зробити, не піддаючи серйозної небезпеці судно, екіпаж і пасажирів:
надати допомогу будь-якій виявленій в морі особі, якій загрожує загибель;
слідувати зі всією можливою швидкістю на допомогу терплячим лихо, якщо йому відомо, що вони потребують допомоги;
після зіткнення надати допомогу іншому судну, його екіпажу і його пасажирам. Стаття 15 Конвенцій про територіальне море і прилеглу зону 1958 р. зобовязала кожну прибережну державу в тому, аби вони належним чином оголосили про всі відомі їм загрози для судноплавства в його територіальних водах.
До спеціальних, відносяться конвенції і угоди, що розглядають лише проблеми безпеки мореплавання.
В рамках цієї групи основним міжнародним угодам, що встановлюють вимоги до конструкції і устаткування суден, є Міжнародна конвенція по охороні людського життя на морі (СОЛАС-74) - International Convention for the Safety of Life at Sea (SOLAS-74), змінена Протоколом 1978 р.
СОЛАС-74 поширюється на всі судна, що здійснюють міжнародні рейси, за винятком військових кораблів, риболовецьких суден, прогулочних яхт, суден валовою місткістю менше 500 тонн.
Згідно СОЛАС-74, кожне судно підлягає огляду з боку посадових осіб