Класифікаційні суспільства та їх роль у забезпеченні безпеки мореплавства
Дипломная работа - Транспорт, логистика
Другие дипломы по предмету Транспорт, логистика
? до негайного використання матеріалів і пристроїв по ліквідації розливу нафти на палубі;
працездатність сепаратора ляльних вод і наявність записів по його тестуванню;
виконання баластних операцій в повній відповідності з Планом баластних операцій;
правильність видалення залишків нафтопродуктів відповідно до ЮРР свідоцтвом (додаток за формою В) і наявність відповідних записів в книзі нафтових операцій, частина 1;
правильність заповнення книг нафтових операцій (частина 1 - заповнює старшй механік, частина 2 - старший помічник);
належну роботу інсінератора і наявність відповідних записів по його використанню;
правильність заповнення Журналу операцій із сміттям і наявність довідок що засвідчують здачу сміття на берег;
наявність схем і діаграм вантажної, баластної систем, системи інертних газів, бункеровочної та пожежної систем та інших;
наявність актів тестування різних систем екіпажем;
наявність сертифікатів на швартові кінці, скоби і швартові пружини. На кожному сертифікаті має бути відмітка про встановлення даного швартового устаткування в конкретному місці (бак, корма або головна палуба);
правильність установки швартових кінців на швартових лебідках згідно Керівництву по швартовому устаткуванню суден;
видимість і чіткість нанесення марок поглиблення, ватерлінії, суднового імені, точок штовхання буксирами, місця прийому лоцмана, нумерації шпангоутів, безпечного шляху евакуації та іншого;
інші пункти.
Після завершення, перевірки соба, що проводить інспекцію повинна видати акт перевірки судна з вказівкою виявлених зауважень.
3.3.2 Нормативно-правова база безпеки мореплавання
Впродовж всієї історії мореплавання питання безпеки були і залишаються одними з найактуальніших. Це зобовязало держави, під чиїми прапорами плавають судна, приймати правові і організаційно-технічні заходи з тим, аби забезпечити безпеку мореплавання.
Вживання необхідних технічних і організаційних заходів забезпечується створенням відповідною нормативною базою, а також системою контрольних заходів за їх виконання.
Необхідність вдосконалення норм по забезпеченню безпеки мореплавання сприяє також розвитку міжнародної співпраці держав. Така співпраця була і є важливою рушійною силою, сприяючою прогресу в цій області.
Таким чином, співпраця держав і діяльність їх національних органів, направлених на розвязання проблеми безпеці мореплавання, виражаються в розробці чотирьох основних груп документів: технічні стандарти, яким повинні задовольняти сучасні морські і річкові судна, а також інші плавучі обєкти; національні (місцеві) і міжнародні правила, регулюючі безпечне плавання суден; правові і технічні норми, що дозволяють щонайкраще організувати пошук і рятування людей і майна на морі; техніко-правові умови і заходи щодо запобігання забрудненню морського середовища і зменшення небезпечних наслідків аварійних розливів нафти і інших шкідливих речовин.
Слід зазначити, що ще задовго до створення IMO морське співтовариство приймало заходи, хоча переважно розрізнені і малоефективні, по зниженню ризиків, властивих мореплаванню. Часто цьому сприяли особливо великі, як зараз говорять, резонансні катастрофи на морі. Так, після загибелі Титаніка (1912 р.) в 1914 р. був розроблений перший варіант Міжнародної конвенції СОЛАС, другий і третій варіанти її були прийняті відповідно в 1929 і 1948 роках.
Так, зіткнення в 1956 році в Атлантичному океані поблизу Нью-Йорка крупних пасажирських лайнерів Андреа Доріа і Стокгольм, яке понесло десятки людських життів і привело, до загибелі розкішного італійського судна, сприяло вдосконаленню правил попередження зіткнень суден (МППСС).
Катастрофічний розлив нафти з танкера Торрі Каньон, що сів на камені біля берегів Великобританії (1969 р.), викликав необхідність створення конвенції МАРПОЛ. Вибухи на великотоннажних танкерах Мактра і Марпасса привели до впровадження системи інертних газів. Кожна нова аварія на морі, випадки небезпечних ситуацій доповнювали Досвід мореплавання і служили матеріалом для вивчення і внесення змін в документи, що діяли, або вживання на практиці додаткових правил і вимог.
У звязку з випадками невчасного надання допомоги тим хто терпить лихо на морі почастішали, був розроблений оперативний план пошуку і рятування суден, що терплять лихо на морі і людей у вигляді прийнятих Міжнародних Конвенцій про Міжнародну організацію морського супутникового звязку (ІНМАРСАТ) в 1976 р. і Міжнародній конвенції по пошуку і рятуванню на морі (SAR), 1979.
Проте лише після утворення IMO, ці заходи набули дійсно міжнародного, організованого характеру і стали набагато ефективнішими. Питаннями безпеки в IMO займається Комітет з безпеки на морі, що складається з підкомітетів - по навігації, рятувальним засобам, підготовці і дипломуванню моряків і несенню вахти, остійності суден і ділення їх на відсіки, протипожежному захисті, пері возки небезпечних вантажів, звязки і так далі.
Всі проекти, повязані із забезпеченням безпеки на морі готуються в структурах IMO і представляються на обговорення і затвердження Асамблеї IMO у формі конвенції або резолюції.
Асамблея, виносить рекомендації членам Організації відносно прийняття Правил і керівництв, що стосуються безпеки на море і запобігання забрудненню з суден і відповідні санкції для боротьби з ними, або поправок до таких правил і керівництв, які були