Історія Ружинщини
Информация - История
Другие материалы по предмету История
? жінок і до 1 карбованці для косарів. Кількість селянських виступів у Сквирському повіті становила пяту частину всіх заворушень, які мали місці в 12 повітах Київської губернії. У маєтках капіталіста Терещенка страйки продовжувались і в 1907 році.
Все зростаючий революційний рух примусив поміщиків піти на деякі поступки трудящим. Було збільшено заробітну плату робітникам та підліткам, які працювали на заводах. Але це не змінило економічне становище трудящих мас. Особливо важким воно було під час першої світової війни. Непомірно зросли податки. У більшості селянських господарств були забрані коні. На фронт пішла більша частина чоловіків. Життя багатьох селянських сімей стало нестерпним. З початком першої світової війни чиновний апарат Ружинщини, поміщик, купці, духовенство кинулися до власного збагачення і використовували все для наживи.
Почали виконуватися військові замовлення. Млини працювали цілодобово. Укладалися вигідні договори про здачу мяса. Підскочили на нього ціни. З державної каси зникло золото. Зросло хабарництво, спекуляція.
Власники магазинів почали приховувати товари широкого вжитку, наживаючись на дефіциті. В 1917 році на складах семи цукрових заводів Сквирського повіту приховувалося десять мільйонів пудів цукру. Почалася закупка худоби для діючої армії. Мясопродукти стали дуже дорогі.
Відсутність чоловіків, які пішли на фронт, негативно позначалося на господарюванні: стала погано оброблятися земля, небувало знизилася врожайність. У Ружині почали збирати пожертвування на війну, солдатським вдовам та дітям-сиротам. Але ця допомога була мізерною. Селянські господарства занепадали, розвалювалися і в цей важкий час до Ружина докотилася звістка про повалення царизму. Вона прийшла на початку березня 1917 року і була зустрінута з радістю багатьма верствами населення.
З приводу цієї події в Ружині відбувся мітинг. Журнал "Літопис революції" так описував це: “... Коли пролунала звістка, що скинули царя, винуватця війни, всі легко зітхнули, села ожили. В кожного в очах світилася надія на краще, що врешті прийшло. Будуть землі, випаси і воля."
Темне селянство не уявляло собі, що можна царя скинути. Вони думали, що він царем народився, то й буде ним вічно.
Але багато людей, коли почули, що царя немає й буде воля, взяли червоного краму, попривязували до крючків, понаписували на полотнищах "Воля і рівність" й рушили з піснями до містечка Ружин.
Коли зійшлися, то влаштували гуртовий спів, схиливши прапори. Потім багато селян виходили на трибуну й закликали до закінчення війни, яка взяла багато молоді, що гине не зна за що".
Проте сподівання виявилися марними. Буржуазний Тимчасовий уряд продовжував вести кровопролитну війну. Земля, запаси, ліси, як і раніше, залишалися в руках поміщиків. Віра людей в новий уряд похитнулася. Робітники і селяни готувалися до нових виступів за свої права.
В Сквирському повіті вже в березні-квітні 1917 року стали виникати Ради селянських депутатів, які розгортали боротьбу за землю. Спроба прибулих у Сквирський повіт каральних загонів - донських козаків - придушити селянський рух закінчилася нічим. В селах повіту селяни примушували поміщиків віддавати частину хліба безземельним і бідноті.