Історія Ружинщини
Информация - История
Другие материалы по предмету История
музеї с. Білилівки.
Велике переселення народів (III-VII ст) охопило і словян. Саме в цей період формуються групи східних, західних та південних словян. Східна частина словян називається у письмових джерелах цього періоду антами. У V-VI ст. почала формуватися словянська ранньосередньовічна культура, Тісний звязок якої з черняхівською підтверджують археологічні дослідження.
Скинувши гунське панування, наприкінці V ст. південно-східний союз словянських племен потіснив тюрків, сарматів, алан, на південний схід, а балтів на північ, захопив Середнє Подніпровя. Тут в цей період засновується м. Київ.
Боротьба за Середнє Подніпровя тривала впродовж VII-VIII ст. В процесі цієї боротьби формуються могутні союзи словянських племен - полян, древлян, сіверян, уличів. В результаті вивчення літописних даних і археологічних матеріалів дослідники прийшли до висновку, що територія полян включала землі між Десною і Россю.
На території Ружинщини ранньословянські поселення, що відносяться до VI-VIII ст., а також давньоруські городища і поселення пізнього періоду (IX-XII ст), виявлені на околицях сіл Вчорайшого, Ягнятина, Карабчиєва, Білилівки, Роставиці.
В 1947 році було розкопано великий курганний могильник, який майже примикає до Ягнятинськрго поселення черняхівської культури. В кургані, який датується V-VII ст., знайдено поховання словянського періоду. Інвентар кургану бідний: знайдено біля кістяка бронзове кільце (діаметром 1,5 см) та уламки гончарного і бронзового посуду, залізні цвяхи.
В VIII-IX ст. в Середньому Подніпровї складається державне обєднання - Руська земля, в яке увійшли поляни, древляни, сіверяни, уличі.
Основну роль в створенні міжплемінного обєдааиря, яке стало називатися "Русью", належало полянам. Характерно, що саме на землях полян збереглося найбільше гідронімів повязаних з іменем "Русь" - Рось, Росава, Роставиця.
В результаті політичної, етнічної і культурної консолідації східно-словянських племен в кінці IX ст. завершується процес утворення Давньоруської держави, до якої в цей період входила і територія нашого регіону.
В X ст. на кордонах Поросся зявляються жорстокі кочові племена - печеніги. Район Поросся пустіє. В руїнах лежали поселення наших предків.
Лише після перемоги Ярослава Мудрого у 1017 і 1037 роках над печенігами Русь знову зміцнює свої позиції у Пороссі Київський князь укріплює південне порубіжжя будівництвом оборонних ліній, переселенням з внутрішніх районів Русі "кращих мужів". У 1031 році Ярослав поселяє вздовж Росі полонених поляків, в 1032 році будує систему пороських сторожових фортець. "В літо 1032 Ярослав почав ставити міста на річці Росі".
Для відбиття нападу кочових племен від Умані до Білої Церкви, а звідти до Сквири, Ягнятина, Ружина, Вчорайшого, Попільні були побудовані земляні вали, які увійшли в історію як "змієві вали", це так звана Ягнятинська вітка Пороського валу, що становить приблизно 75 кілометрів.
У книзі А.Л. Похілевича відмічається, що земляні вали і насипи, які оточують містечко Ружин, побудовані у віддалену епоху, тому що у письмових актах останніх двох століть вони не лише згадуються як існуючі, але названі найстарішими.
Вони у давньоруські часи мали вигляд деревяно-землянх стін висотою до 3,5 і шириною 6-7 м, а з напільної сторони перед ними викопувалися рови шириною 5-6 м і глибиною 1,5-2 метри. На той час вали були непрохідні для кочових племен, які гнали перед собою табуни коней, овець, худоби
Наявність давньоруських городищ та могильників, що датуються XI ст., вздовж лінії валів у Ружині, Вчорайшому, Роставиці, Ягнятині, Білилівці (літописні Неятин і Роставець) свідчать про інтенсивне заселення північно-західного Поросся в роки правління Ярослава Мудрого. Міста регіону являли собою переважно воєнізовані поселення.
Населення встигало зайняти оборону, повідомити про напад Київського князя. На підвищених місцях насипалися кургани-могили, на яких стояли сторожові вишки. На території району такі вишки були у напрямку на Крилівку і Вчорайше, на Карачуновій горі в напрямку Бистрика.
Наприкінці XI ст. Пороська оборонна лінія була прорвана новим сильним ворогом Русі - половцями, які з середини XI ст. систематично спустошували її окраїни.
Скоргородок - один iз попередникiв Щербова (Ружина)
В досліджуваному регіоні давньоруські літописці згадують два містечка -Ростовець і Неятин (сучасні Білилівка і Ягнятин). "Літо 1071, Воювали половці недалеко від Києва біля Ростовця і Неятина говориться в "Повісті временних літ".
Про Скоргородок, як такий, згадки ні в одному із літописів немає. Однак дані археологічних експедицій показують, що тут було два давньоруських городища. Одне знаходилося в центрі містечка, на лівому березі Роставиці (сучасний ринок), яке було зруйноване німецько-фашистськими загарбниками" в 1941-1943 роках.
Друге городище, значно менше, розташоване на правому березі р. Роставиці напроти першого (в районі нинішньої Карачунової гори), але воно сильно зруйноване плануванням земельної площі. Можливо, це і було буферне берендичівське поселення. Такі невеличкі городища, як твердить археолог І. Фундуклей супроводжували словянські поселення як аванпости і населяли його берендичі. На території Ружина постійно знаходять археологічні матеріали, які відносяться до X-XII ст. В Ружині знайдено енколпіон (XIII ст), який зберігається в Житомирському історичному музеї, черепяний горщик з покришкою б