Історія Ружинщини
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?ні зароджується легка і харчова промисловість. Першим промисловим підприємством стала суконна фабрика. Вона була заснована у 1811 році. Тут працювали селяни-кріпаки. За чотири роки, з 1844 по 1848, на фабриці було виготовлено 72 тис. аршин сукна. Від його продажу господар мав 57 тис. крб. прибутку.
Крім суконної фабрики працювали ґуральня, цегельний, черепичний, пивний заводи.
Поміщиця Челіщева відкрила першу лікарню на шість ліжок. За рік в ній одержали медичну допомогу сто двадцять один чоловік, а в 1846 році на медичне обслуговування було витрачено 91 крб. Лікування було платне. Основна маса населення містечка лікувалася травами.
Поміщик Челіщев вів безтурботне, гультяйське життя в Санкт-Петербурзі. Він заборгувався, і Ружин та його околиці в 1856 році були продані на торзі з молотка поміщику Злотницькому.
Життя селян погіршувалося. Збільшувалась кількість безземельних хліборобів. Найродючіші землі скуповував поміщик Злотницький. За ним рахувалось 2743 десятин, церква мала - 148 десятин. А в селян було всього 6931 десятина. Не змінилося їх злиденне життя і після реформи 1861 року. Поміщик Золотницький постійно скуповував і скуповував землі і на кінець XIX століття мав уже 12 тис. десятин землі родючої, 217 десятин малородючої та 1071 десятину ставків і лісу.
Найбільшим підприємством в цей час був винокурний завод "Злотницьких", валова продукція якого складала 264 тис. крб. сріблом.
25 процентів власної землі Злотницький використовував під посіви цукрових буряків, які збував цукропромисловцям. В Ружин почав прориватися іноземний капітал. Так, у 1862 році тут працював шкіряний завод, який належав пруському підданому Августу Готфріту Вольфу.
Згодом такий же завод мав поміщик Злотницький. Йому ж на річці Роставиці належав вальцовий млин, який за рік переробляв пятнадцять тисяч пудів пшениці. На початку 60-х років XIX. століття в Ружині почав працювати паровий млин.
В той час добре використовувалась водяна сила річки Роставиці. Крім вальцового млина, діяв мукомольний, який переробляв півтори тисячі пудів пшениці в рік, та водяна крупорушка, яка переробляла за рік чотири тисячі пудів ячменю, проса, гречки. Ячмінь також йшов для виробництва пива.
Поміщику Злотницькому належали маслобойні та олійня.
Працювали в Ружині чотири кінних млини, які переробляли 2 тис. пудів зерна та два річкові млини.
Поденна плата сільськогосподарських робітників у маєтках багатих людей під час напружених польових робіт становила відповідно для чоловіків, жінок, підлітків по 20, 10, 15 копійок в день.
З розвитком товарного виробництва і торгівлі наприкінці XIX століття в Ружині через кожні три неділі (в четвер) відбувався великий базар. На базар приїздили підводи з Брусилова, Ходоркова, Вчорайшого, Сквири, Погребищ, Білилівки, Зілопілля, Козятина та Бердичева. Базар простягався від Баламутівської церкви через містечко до виїзду на містечко Вчорайше.
На базарі все прирівнювалося до вартості коня. Гроші були дуже дорогі. Переважна кількість селян ходила в домотканій одежі. Сільськогосподарська продукція порівняно була дуже дешевою, а товари промислові - надзвичайно дорогі.
Розвиток промисловості та торгівлі сприяв збільшенню кількості населення містечка Ружина. Так, якщо в 1866 році разом з Баламутівкою було 1524 жителі, то в 1890 році вже більше пяти тисяч, і Ружин стає волосним центром Сквирського повіту.
За кошти населення Ружина земство відкриває двокласне училище, в якому навчалися сорок сім учнів. В 1890 році почала працювати і двокласна міністерська народна школа, де здобували грамоту вже двісті сім дітей. В цей же час споруджується приміщений лікарні на десять ліжок (збереглося до нашого часу). Тепер в ньому аптека. Була приймальна палата. Діяла державна і земська пошта. Окремо працювала лікарня для євреїв.
Діти вчилися і в приватних осіб-вчителів, в основному багатих євреїв.
Чотирьохсотлітній Ружин уславило чимало видатних першопрохідців в галузі науки, культури, зробивши великий вклад в історію. Ось хоча б таке. Журнал "Польща", що видається російською мовою у варшавському видавництві, друкує картку-енциклопедію, де йдеться про відомих поляків. І серед знаменитостей, які залишили яскравий слід у суспільно-політичному житті, знаходимо імя Ернеста Маліновського, який народився в 1808 році в Ружині (том 3, стор.10).
В статті розповідається про інженера-залізничника, професора університету в Лімі. Він був учасником повстання 1830-1831 років та учасником повстання 1848 року. З 1852 року Ернест Маліновський повязує своє життя з Республікою Перу. Він займається фортифікаційними спорудами морського узбережжя, зокрема порту Кальял.Е. Маліновський - автор і керівник будов й залізничної колії, що пролягла через гористу місцевість Анд на висоті 4769 метрів над рівнем моря - найвищої в світі залізничної лінії з 362 тунелями. Жителі Перу визнали нашого земляка Е. Маліновського своїм народним героєм, спорудивши йому памятник на одній з площ столиці республіки - Лімі.
В 1900 році в Ружині було 284 дворів. В ньому мешкало 5425 особи, з них 3191 чоловік. Основне заняття населення - хліборобство. Містечко належало поміщику А.А. Злотницькому. Господарство в маєтку поміщика велося по 8-пільній сівозміні, а селяни вели своє господарство по трьохпільній. В містечку були: одна православна церква, римсько-католицький костьол, човня, єврейська синагога, шість єврейських молитовних домів, двокласна міністерська народна школа, цегельний та шкіряний заводи, водяний млин, слюсарна май