Історія Ружинщини
Информация - История
Другие материалы по предмету История
стерня, вісім кузень, аптека, шість постоялих дворів.
Під впливом революційних подій в 1905-1907 роках, які відбувалися в країні, робітники та селяни Ружина і навколишніх сіл піднімалися на боротьбу проти поміщиків та самодержавства. Вони самоправно рубали державні та поміщицькі ліси, випасали худобу на поміщицьких пасовищах, захоплювали пасовиська і водопої, а з часом почали підходити і до більш рішучих дій - до страйків, підпалів майна, розгрому поміщицьких маєтків.
Події буремного 1905 року в центрі царської Росії викликали відповідний відгук і в серцях наших земляків. Ось, наприклад, що відбувалось в 1906 році за 18 кілометрів від Ружина, в селі Вчорайшому.
Саме коли настав час обробітку цукрових буряків на полях Терещенка, біля контори його економії виник конфлікт: місцеві заробітчани висловили вимогу, аби економ підвищив їм оплату праці. Той відмовився й послав на підводах штатних літняків (працювали ці люди від Миколи до Покрови) за заробітчанами в села Ярославку та Крилівку. І коли запрошені на другий день прийшли сапати панські буряки, то на полі зявилося багато вчорайшенських хлопців, які вигнали прибулих з роботи і попередили, щоб не приходили до тих пір, поки економ не підвищить денний заробіток.
Через кілька днів, на прохання економа, із Сквири до Вчорайшого прибув загін Черкесів із 56 чоловік, озброєний гвинтівками, шаблями, з нагаями та кинджалами за поясами. Знайшлися в пана і "свої люди", які допомагали виявити організаторів страйку, що не встигли втекти із села. Спійманих Петра Стадника, Карпа Дзюбка, Панаса Ященка, Лукаша Бондарчука, Петра Приступнюка черкеси повезли на Паволоч, а потім на Сквиру.
Усе-таки економ мусив надбавити поденну оплату за обробіток буряків, а хлопці, які повтікали, скоро повернулися. Арештованих випустили тільки під осінь - блідих та немічних.
У Вчорайшому були люди, які розповсюджували революційну літературу. Ожереди і скирти з хлібом і соломою горіли в економіях Терещенка і Радзіховського, але хто їх підпалив, залишилось глибокою таємницею.
З тих хлопців, які виступали на панській буряковій плантації за інтереси заробітчан, дожив до Жовтневої революції Карпо Дзюбко. Він був здоровим, міцним хлопцем і служив матросом у царському флоті, а в 1919 році - голова ревкому у Вчорайшому.
В Ружині селяни спалили поміщицьку садибу. Один з учасників виступу маляр Кирило Андрійович Добровольський після цього перейшов працювати в м. Київ на Південно-Російський завод (тепер завод "Ленінська кузня"), де разом з робітниками та солдатами брав участь у збройному повстанні.18 листопада 1905 року в Києві повстала саперна бригада на чолі з поручиком Б. Жадановським. До повсталих приєдналися робітники Південно-Російського заводу, яких зустріли урядові війська.30 чоловік було вбито і до 100 чоловік поранено. В тому числі загинув Кирило Андрійович Добровольський.
На одній з алей Байкового кладовища стоїть обеліск з червоного граніту. На ньому висічено барельєфи-погруддя і прізвища пяти революціонерів. Серед них імя нашого славного земляка Кирила Андрійовича Добровольського.
З року в рік 18 листопада до обеліска приходять з квітами три покоління робітників заводу "Ленінська кузня".
В траурному мовчанні вони вшановують память тих, хто загинув в боротьбі з царизмом.
В.І. Ленін високо цінив організований виступ київських робітників та військових Київського гарнізону. Він писав:
"За морським боєм у Севастополі йдуть без усякої перерви
сухопутні бої у Воронежі і Києві. Збройне повстання в цьому
останньому місті робить, як видно, ще крок вперед, крок до
злиття революційної армії з революційним пролетаріатом і
студентством".
Житель с. Рогачі Петро Диминійович Маковенко служив на броненосці "Потьомкін". За участь у повстанні на кораблі був засуджений царським урядом. На повсталому легендарному броненосці служили також Іван Іваницький з Вчорайшого, Гнат Іванович Собчук із Вербівки. Останній залишив броненосець коли його команда висадилась на території Румунії. Він через Бессарабію дістався додому, звідкіля під чужим іменем добрався до тодішнього Петербурга, а звідти до США. Там він познайомився з редактором газети "Русское слово" Іваном Окунцівим і в 1917 році в складі групи емігрантів із 225 чоловік повернувся з Нью-Йорку до Росії.
Була в Ружині і організація РСДРП, до якої входили робітники Топорівської цукроварні та Немиринецького спиртозаводу. В організації нараховувалось 48 чоловік. Групою керував аптекар (прізвище невідоме), а газети та листівки з Києва доставляла дочка містечкового мешканця Волинського.
В 1910 році усі 48 чоловік були заарештовані. Судив їх військовий трибунал, але за відсутністю доказів - справа була передана до суду присяжних повірених.
Весною 1905 року в багатьох селах Сквирського повіту в тому числі і в Ружині та Верхівні, відбулися Першотравневі страйки. Страйкарі вимагали збільшення заробітної плати, зменшення податків, а також свободи слова.
Тільки силою зброї місцевій владі вдалося придушити страйк. Найбільш активні учасники його були заарештовані або звільнені з роботи. Звільненим з роботи страйкарям селяни і робітники допомагали грішми, харчами та морально.
Незважаючи на репресії, боротьба селян тривала. Поступово в економіях і на бурякових плантаціях Терещенка селянам вводився 9-годинний, а подекуди і 8-годинний робочий день. Поденну плату поміщики та плантатори змушені були підвищити з 20 до 50-70 копійок дл?/p>