Історія Ружинщини
Информация - История
Другие материалы по предмету История
? плугами, в яких запрягали волів.В. Гончаров, проводячи археологічну розвідку по Роставиці в 1946 році, відкрив таке поселення біля с. Дерганівки. Знайдені фрагменти кераміки дозволяють віднести племя до чорноліської культури. В с. Рогачах знайдено дві камяні шліфовані сокири з просвердленими отворами, які датуються X-IX ст.д.о н.е.
Істотні зміни відбулись в кінці IX-VIII ст.д.о н. е., коли степові кімерійці, а потім скіфи почали виявляти особливу військову активність. Загроза нападу примушувала чорноліські племена покидати зручні для життя урочища і селитися на підвищеннях, обносити поселення валами.
В цей же період розпочинається перехід від епохи бронзи до раннього залізного віку. Поява виробів з нового металу, зумовила прискорення економічного прогресу суспільства. Почалася, за словами Ф. Енгельса, доба залізного плуга, сокири й меча. У звязку з цим відбувся другий великий суспільний поділ праці - відокремлення ремесла від землеробства і скотарства. Це час виникнення ранньословянського суспільства і ранньої форми державності.
На протязі другої половини І тис. до н. е. племена Середнього Подніпровя пережили сильний культурний вплив степових скіфів. На поселеннях і в курганах Поросся знайдено велику кількість речей античного імпорту, що надходили з північночорноморських центрів (Ольвії, Тіри).
Скіфи-орачі на Пороссі і в межах сучасної Ружинщини обробляли землю плугом, вирощували ячмінь, просо, а згодом - овес і жито та інші продукти рослинництва.
На заміну поховальному обряду з переважанням урнових трупоспалень в безкурганних могильниках (культура "полів поховань") приходить новий обряд - трупопокладення за скіфським звичаєм. В 1885 році археолог Бальохін відкрив поселення скіфського часу в Малій Чернявці. Було розкопано два кургани. В одному знайшов скелет в сидячому стані, а навколо - 12 інших скелетів без голів. В другому - поховальний горщик у висіченій камері.
Археологом В. Гончаровим в 1946 році відкрито поселення Скіфського часу біля хутора Отруби на схилі першої надзаплавної тераси правого берега р. Роставиці. Знайдено ним фрагменти кераміки скіфського типу.
Аналогічне поселення скіфської доби відкрито на західній околиці Ягнятина, на південних схилах Цапиного хутора. За типом кераміки В. Гончаров відносить поселення до пізньоскіфського часу.
З III ст.д.о н. е. могутність скіфів падає. Відновлюється життя в неукріплених поселеннях. Досліджувану територію населяють землеробські племена зарубинецької культури (III ст.д.о н. е. - II ст. н. е). В II ст.д.о н. е. в басейн Росі проникає частина сарматів, які асимілюються з місцевим населенням. В II-V ст. на території нашого краю виявлено поселення племен черняхівської культури. Археологами Е. Махно, В. Гончаровим знайдено багато поселень цієї культури, а саме: поблизу сіл Чорнорудки, Бистрика, Голубівки - два, Дерганівки, Плоски, Прибережного - три, Ружина, Трубіївки - два, Ягнятка - два, Зоряного - два, Зарудинець - один. Представників зарубинецької та черняхівської культури дослідники вважають праславянами, а південну територію Лісостепу між Дніпром і Дністром - прабатьківщиною словян. Однак, єдиної думки щодо походження словян та їх культури в науці поки що немає. Висловлюються різні думки щодо етнічного походження черняхівської культури. Хоч вона мала поліетнічний характер, все ж на території лісостепової частини Правобережної України, а, отже і нашого краю, як вважають дослідники нашого часу, склалося основне словянське її ядро. Щоб уявити собі життя в черняхівському поселенні, звернутись слід до матеріалів археологічних робіт, які проводила співробітник інституту археології АН УРСР Е.В. Махно в Ягнятині відкрила два поселення ченяхівської культури. Довжина одного із поселень складає 600-700 м, ширина - до 150 метрів. На території поселення виявлено залишки десяти споруд, які розташовані вздовж схилу трьома нерівними рядами. Відстань між рядами становить 20-40 метрів. Встановлено, що з 10 споруд від пожежі знищено 6. Усі виявлені споруди - наземного типу. Будувалися вони на деревяному каркасі з порівняно нетовстих стовпів (діаметром 15-20 см), обплетених лозою та обмазаних з двох боків глиною. Товщина стін 20-30 сантиметрів. Печами служили викладені з каменю вогнища майже квадратної форми. В інших спорудах виявлено печі виробничого призначення - гончарські. На поселенні зроблено багато знахідок. Це цілий і фрагментований керамічний посуд, зернотертки, точильця з пісковику, залізні й бронзові речі, а також багато кісток свійських тварин. Найбільше кісток бика, вівці, кози, свиней й коня.
В одному з жител знайдено зброю (меч та бойовий ніж). Посуд - майже весь зроблений на гончарному крузі. Він має ознаки, характерні для керамічних виробів Київської Русі. Весь посуд, знайдений на Ягнятинському поселенні, виготовлений стрічковим способом (тобто на повільному гончарному крузі) так само, як посуд часів Київської Русі.
Знахідки на поселенні дають підставу говорити про високий розвиток залізоробної справи, наявність спеціалістів майстрів, що виробляли зброю, знаряддя виробництва, прикраси, й добувати залізо. Залізоробне виробництво і гончарство в цей період повністю відокремлюється в самостійну виробничу галузь.
Про культуру виробництва посуду епохи черняхівської культури свідчить також знайдений в Ружині по вулиці О. Бурди посуд в одному із поховань. Випуклий глечик з двома ручками та гарно оздоблена піала збереглися дуже добре. Зараз вони знаходяться в шкільному краєзнавчому