Історія Ружинщини
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ці польські магнати Потоцькі, Каліновські, Ружинські, повернувшись на Поросся, сконцентрували в своїх руках величезні земельні наділи. Шукаючи кращої долі, значна частина селян і козаків Правобережної України переселилися на Дунай та Дон.
Національно-визвольна боротьба не припинялася і в XVIII ст. Жителі містечка Ружин і його околиць беруть активну участь у гайдамацькому русі в 1734 та 1750 роках, Коліївщині в 1768 році.
Приєднання Правобережної України до Росії в 1793 році давало можливості для економічного, політичного і культурного розвитку. Припинилися набіги на наш край кримських татар та турок.
У 1796 році на Правобережній Україні було утворено три губернії. Ружин відносився до Київської. Хазяї землі багатіли, а становище трудового народу залишалося тяжким.
Основні масиви землі, лісів, вод, природні багатства знаходилися в руках великих феодалів-князів Острозьких, Браніцьких, Потоцьких, Каліновських, Корецьких та Ружинських. Князю Любомирському належало 20 міст, і містечок, 738 сіл, в тому числі і Ружин.
Жителів на той час в містечку Ружині нараховувалося 750 чоловік.
В 1727 році в Ружині була побудована перша деревяна православна церква, служителі якої збирали податки із ста дворів у Ружині та з шістдесяти дворів на Баламутівці. Церкві належала земля і хутір з лісом під селом Крилівкою. Усього церква на той час мала сто вісім десятин землі.
Біля церкви, в склепах, хоронили покійників. Масове громадське кладовище було відкрите в кінці XVII-на початку XVIII століття на пагорбі через поперечну вулицю Бурди.
Після придушення селянсько-козацьких повстань на Україні польські магнати посилили експлуатацію народу. Хоч кількість населення поступово зростала, але чисельність слобожан та вільних людей зменшувалась.
Жорстока експлуатація викликала незадоволення народу що призвело до виступу проти панського свавілля. Виступі селян-кріпаків жорстоко каралися. Так, 1-4 червня 1839 р. селяни-кріпаки Богуш, Панасюк, Крохмалюк та Корніець були биті різками по голому тілу за те, що не вийшли на панщину.
У поміщицькому маєтку Челіщевих (територія нинішнього правління колгоспу ім. Леніна) за невихід на роботу встановлювалася кара від шести до тридцяти ударів.
Гордій Черниченко був битий різками за те, що не зявився на панщину, хоч цього дня хоронив дитину. Антон Крохмалюк - за те, що брав участь у скарзі на посесора Бовсунівського паном Челіщевим був відданий в солдати.
Селяни Ружина у 1839 році звернулися до суду з проханням захистити їх від катування орендатора, що змушував працювати, їх на панщині щоденно, проте захисту не знайшли.
Польський магнат граф Каліновський для окатоличення місцевого населення побудував у 1817 році в Ружині костьол Він гарної архітектури і вважався приходським. Приміщення збереглося до нашого часу, і не так давно костьол передали громадській релігійній общині.
Над річкою Роставицею зберігся до наших днів ще один будинок з XVIII століття. В ньому колись була головна єврейська синагога (малося ще шість молитовних домів). В Ружині на той час проживало півтори тисячі євреїв.
З давніх-давен, з глибоких сивих віків обожнювалася криниця. І на сьогодні живуть у народній памяті перекази і легенди про властивості окремих джерел, вода з яких зцілювала людей. Обожнювання води перейшло в народні обряди, а освячення води в церкві, криниці на ставу. Самобутня краса українських криниць привертала увагу багатьох дослідників. З них ніби випромінюється джерело здоровя, духовності нашого народу. Криниці в минулому копали до літнього народного свята Івана Купала. В них дівчата обмивали вінки, хлопці пригощали дівчат водою.
У великій пошані були громадські криниці, їх копали гуртом на видному місці. У свята тут збиралася молодь, влаштовуючи танки. Біля криниць хлопці напували коней, відбуваючи в армію. Багато криниць мають назви полководців та ватажків національно-визвольної боротьби. Є такі і в нашому краю, в нашому районі. До них приходили люди в дні удач, або просто на схилі літ запричаститися джерельною водою.
Протягом тривалого часу, у вимірах століть, випала доля і на одну з Ружинських криниць. Добре описав цю криницю, яка збереглася до наших днів, Поліхевич в книзі "Сказание населённых местах Киевской губернии".
Ця криниця знаходиться по виїзді на поле по сучасній вулиці Партизанській. Багато богомольців з околиць приходили сюди протягом року напитися води. Біля криниці стояла каплиця, в якій зберігалася з дуже давніх часів ікона образу Божої Матері. Коли в 1821 році була побудована громадою Ружина при допомозі поміщиці Челіщевої православна церква, то цей образ був перенесений До церкви.
Свого часу каплиця була зруйнована, а криниця занедбана. Пора криницю впорядкувати, щоб люди могли налитися цілющої води з історичної криниці.
Нова камяна церква мала кольорові вітражі, долівка була вистелена кольоровим кафелем, а дзвони привезли з Берліна.
На жаль, церква як історичний памятник культури нашого народу була знищена на початку 30-х років XX століття.
Щоб уберегтися від народного гніву, несподівано зявлятися перед народом, поміщиця Челіщева і граф Каліновський (будували підземний хід, зєднавши панський будинок, костьол і православну церкву. Підземний перехід, споруджений у ріст людини був обкладений цеглою, мав у стінах виступи для освітлення та зберігання продуктів. Викопано було декілька криниць. (Залишки підземного ходу збереглися до наших днів)
На початку XIX століття в Руж?/p>