Історія архітектури Болгарії
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
ово. Усього багатше прикрашений східний фасад з його трьома апсидами. Західний фасад розчленований трьома глухими арками відповідно до традиції, характерної для церковної архітектури епохи Першого Болгарського царства. На північному фасаді пять арок. У поділяючих їхніх лопатках зроблені вузькі і високі ніші з напівкруглим верхом. На південному фасаді шість арок; між ними немає ніш, і їхні тимпани прикрашені скромніше. Цей фасад звернений до моря, тому він був прикрашений більш скромно. Псевдоконструктівні арки на фасадах були розміщені зовсім довільно і не відповідали ні внутрішнім членуванням церкви,, ні частинам будинку, що знаходиться над ними.
Прикладом церков другого (константинопольського) варіанта є церква в Колуші, в околицях міста Кюстенділя, побудована в першій чверті XIV в. (мал. 24).
У плані вона являє собою майже правильний квадрат, тому що не має притвору; зі східної сторони до неї примикають три напівкруглі апсиди. Чотири масивних стовпи підтримують: чотири циліндричних зводи хреста і барабан купола. Кутові частини покриті глухими куполами на арках, що зєднує стовпи зі стінами. Галузі хреста мають однакову довжину, але до східного доданий ще один більш низький звід, що покриває характерне для константинопольського варіанта хрестово-купольної церкви передапсідний простір.
Зовнішні стіни церкви оброблені двоступінчастими глухими арками; ці арки з відмінність від месемврійських церков мають тут і конструктивне призначення. Лопатки, що розділяють арки, знаходяться точно проти внутрішніх стовпів і виконують функцію контрфорсів. Ця особливість також зближає Колушську церкву з константинопольським варіантом хрестово-купольної церкви.
Представниками церков третього (провінційного) варіанта, хрестово-купольних церков з однаковими по довжині галузями хреста і без притвору є церкви Івана в Месемврії й у Земенському монастирі, що мають подібно всім церквам цього типу порівняно невеликі розміри (мал. 25). Перша з них має в плані форму злегка подовженого прямокутника, до якого зі східної сторони примикають три напівкруглі апсиди; із західної сторони традиційного притвору не було. Внутрішній простір розділений двома подовжніми стінами на три склепінних нефи, що мають власні входи з заходу. Точно посередині ці три нефи пересікаються поперечним, теж склепінним нефом. На перетинанні його зі зводом середнього нефа піднімається на сферичних вітрилах високий циліндричний барабан з куполом. Месемврійська церква відрізняється від розвитого константинопольського типу відсутністю прямокутного простору між східною галуззю хреста й апсидою і тим, що купол спочиває не на колонах або стовпах, а на подовжніх стінах.
Зовнішній вигляд церкви цілком відбиває її внутрішнє членування. Зводи, що покривають галузі хреста, високо підняті і завершуються трикутними фронтонами, над якими піднімається стрункий барабан (мал. 26). Східний фасад утворений трьома гладкого, позбавленого якого-небудь оздоблення апсидами. Три інших фасади являють собою рівні площини з високої, що доходить до фронтону, глухою аркою в середині, що відзначає головні нефи. Ці арки не мають конструктивного призначення, як подібні їм арки у Візантії, але це ще не псевдо конструктивні арки, відомі нам по церквах у Плісці й у Преславі.
За планом, по конструкції всього будинку й окремих його частин, по простим, але струнким формам, по фронтонах галузей хреста, по кладці і по скромній рельєфній керамічній обробці церква Івана можна віднести тільки до XII в.
Церква Земенського монастиря, що датується по своїх фресках XIV століттям, у її сьогоднішньому стані має форму куба з трьома циліндричними апсидами зі сходу, що тут усупереч традиціям болгарської церковної архітектури мають однакову висоту і доходять до. покрівлі церкви. Підпокрівельний карниз оперізує й апсиди, поєднуючи них в одну групу тісно звязуючи них з обсягом церкви. Існуюча чотирьохскатна покрівля відрізняється за своєю формою від покрівель всіх інших хрестово-купольних церков на Балканському півострові. Над покрівлею піднімається високий циліндричний барабан із глухими арками, розташованими одна над іншою в два ряди по восьми. У чотирьох з нижніх арок розміщені вікна (мал. 27).
Конструкція Земенської церкви точно така ж, як церкви в Колуші. Чотири стовпи, не звязаних між собою підпряжними арками, несуть чотири циліндричних зводи галузей хреста. На їхньому перетинанні спочиває на сферичних вітрилах циліндричний барабан.. Кутові частини покриті циліндричними зводами, що спираються на арки, перекинуті зі стовпів на стіни.
Багато загального з церквою в Колуші є й у фасадів. Північна, західна і південна стіни розчленовані кожна трьома двоступенчатими глухими арками, з яких середня ширше і вище бічних. По своєму місцю розташування і висоті ці арки цілком відповідають зводам усередині будинку. Таким чином, глухі арки на фасадах Земенської церкви, як і Колушської церкви, мають конструктивне призначення, а лопатки між ними виконують роль контрфорсів. Розташування арок на різній висоті дозволяє припускати, що первісна покрівля була іншою.
Існування цього архітектурного типу в Болгарії в XI в. можна установити в даний час тільки по убогим археологічним даним. У XIII-XIV ст. у західно-болгарських землях він зявився знову як спрощену копію афонських трьохконхових церков. До нас дійшли три таких монастирських церкви в Ореховському монастирі (Радомирський район), в Архангельському монастирі на р. Ермі в околицях