Історія архітектури Болгарії
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
селі Вініци була квадратною в плані, але здавалася закругленою завдяки чотирьом великим напівкруглим екседрам, що врізались у масивні подовжні стіни (іл. *19*). Криволінійні поверхні екседр оживляли зовнішній і внутрішній вигляд церкви, але вони не були підпорядковані суворому ритмові і конструктивній логіці, як екседри Круглої церкви в Преславі. У цьому відношенні церква в с. Вініци була кроком назад у порівнянні з високим мистецтвом, виявленим будівельником Круглої церкви.
Церква в Патлейні відрізнялася від Вініцької церкви тим, що вона мала вівтарний простір. Зовні до цим трьох частин примикали багатогранні апсиди. Тут функцію притвору виконували два прямокутних приміщення, прибудованих до західного фасаду. Церква в Патлейні була багато прикрашена мармуром, а деякі частини її стін були облицьовані керамічними плитками, на яких кольоровими вітками були намальовані геометричні і рослинні орнаменти.
Перша чотиристовпна одно купольна церква в Болгарії, побудована ще в X ст., була звязана з житловим палацом у Плисці. Велика кількість таких церков знаходилося в Преславі. Виявлені дотепер у Преславі чотиристовпні церкви з куполом знаходяться на території зовнішнього міста й у місцевості, що прилягає до правого берега р. Тічі. Усі вони належать до складного константинопольського типу з передапсидним простором, що подовжувало церкву до сходу і дозволяло улаштовувати по обидва боки його зручні приміщення для жертовника і діаконника (іл. *19,2*).
Преславскі чотиристовпні церкви були невеликі: сама маленька з них мала приблизно 10м у довжину, а найбільша близько 15м. Усі ці церкви, що належали до однієї і тієї же архітектурної школи і до одного часу (X ст.), були однакові по композиції. Підкупольні опори, у них були монолітними або складеними з окремих циліндричних блоків колонами. Принцип розчленовування фасадів глухими аркадами, що ми спостерігали в деяких церквах у Плисці, застосовувався в Преславі більш послідовно, і зовнішні членування відповідали тут внутрішньої композиції простору і розміщенню в ньому конструктивних елементів.
Для обробки і горизонтального членування інтерєра і фасадів у деяких преславських церквах застосовувалися профільовані карнизи і паски з вапняку і мармуру. Під-покрівельні карнизи, зроблені переважно з вапняку, були сильніше профільовані і мали один або два ряди гострих або чотирикутних зубців. У деяких преславських церквах були і полові настили з розмальованих кольоровими глазурями керамічних плиток, інкрустованих у плити вапняку.
У Західній Македонії чотиристовпна купольна церква була побудована в с. Герман у Преспанського озера (іл. *19*,3). По всій імовірності вона була споруджена царем Самуілом у 1006 р. Це єдина добре збережена церква того часу, що може дати уявлення і про зруйновані церкви цього типу в Плисці і Преславі. Ця церква належить до простого варіанта чотиристовпних купольних церков. Вона квадратна в плані з трьома напівкруглими апсидами і нартексом з єдиним входом у західній стіні. Купол лежить на чотирьох стовпах квадратного перетину і на чотирьох зводах, кінці яких лежать безпосередньо на відповідних зовнішніх стінах. Барабан купола низький і циліндричний з чотирма вузькими вікнами. З зовнішньої сторони навколо барабана чітко виступають усі чотири зводи, що завершуються трикутними фронтонами. Низькі кутові частини церкви перекриті циліндричними зводами. Церква побудована переважно з ламаного каменю, але в окремих місцях застосована цегла. Прості і суворі фасади позбавлені декоративних елементів, зате церква відрізняється красивими пропорціями й урівноваженістю всіх частин.
І.3 Архітектура житла
Археологічні дослідження староболгарської житлової архітектури усе ще не дають досить матеріалу для того, щоб хоча б загалом скласти уявлення про житло болгар у період з VII по X ст. Однак, не можна сумніватися в тім, що і на Балканському півострові більшість словянських населень продовжувало жити в бідних хатинах, описаних Прокопієм. На території зовнішнього міста з Плисці було виявлено трохи землянок. На початку X ст. Іоанн Екзарх писав про соломяні хатини в околицях Преслава, а арабський письменник Ібрагім ібн-якуб повідомляв у 965 р., що македонські словяни в західній частині Балканського півострова живуть у деревяних будинках.
Однак, говорячи про бідні соломяні хатини IX і X ст., не слід вважати, що за три століття, що пройшли після переселення словян на Балкани, усі словянські племена, і особливо їхні вищі верстви, не підвищили своєї житлової культури і свого будівельного уміння і що вони продовжували жити в тих же первісних будівлях, у яких жили на півночі від Дунаю. Безсумнівно, що на історичний розвиток болгарського житла справило свій вплив і старе місцеве будівництво, що, головним чином у містах, було на високому рівні. Іоанн Екзарх у своєму цитованому вище свідченні дуже виразно розмежовує архітектуру столиці й архітектуру тодішнього села.
Про міські боярські житла в Плисці і Західної Македонії, що характеризуються своєю специфічною побудовою і більш складним архітектурним оформленням, говориться в житії Климента Охридського, написаному Феофілактом (XI ст.). Коли учні Мефодія прибули в Плиску, князь Борис велів надати їм житла, що були визначені для бояр Есхача і Чеслава. У тім же житії ми знаходимо інформацію про те, що князь Борис подарував Клименту три будинки в Деволі, що відрізнялися багатством оздоблення і належали одному боярському родові. На жал