Історія архітектури Болгарії
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
тіни апсиди.
Пластичне оздоблення, призначене для посилення художньої виразності будинку, застосовано тільки на південній стороні верхнього поверху. Ця стіна розчленована не тільки великою аркою, але і поруч менших глухих двоступінчастих арок, що не мають конструктивного призначення і не відповідному внутрішньому членуванню.
В Асенової церкви ми знаходимо і саму ранню керамічну обробку. По дугах арок ритмічно розташовані групи радіально покладених цеглин, що чергуються з клиноподібними каменями. Кути між арками заповнені ґратчастим цегельним орнаментом; такий же орнамент видний і на стінах апсиди.
Цей архітектурний тип зустрічається й у Месемврії, де він представлений однієї з найкрасивіших церков містом-церквою архангелів Михайла і Гаврила (мал. 33,1). Ця церква дійшла до нашого часу без покрівлі і східного фасаду, але все-таки збереглося досить даних, що говорять про її первісний вид.
За своїм планом і конструкції вона дуже схожа на Асенову церква. Вона також має вузькому і витягнутий у плані корпус (13,9X5,2 м), до якого примикають зі сходу три багатогранні апсиди. Вона складається з власне храму, вівтаря і притвори. Хрестоподібна форма храму слабко виражена в плані, але зате вона збереглася в перекритті, незважаючи на те, що зводи до півночі, півдневі і заходові від купола походять скоріше на арки. Східна галузь хреста значно повздовжні інших і доходить, як в Асенової церкви, до двох стін, що відокремлюють вівтар від жертовника і діаконніка.
Барабан купола, давно зниклий, був порівняно великим і займав майже всю ширину храму. Дві ніші з напівкруглим завершенням у західних пілонах і дві широких ніші в подовжніх стінах, одна з яких була використана як двері, оживляють площини стін храму.
Усі три частини вівтаря чітко відділені одна від інший і від храму, покриті циліндричними зводами, і до кожної з них примикає апсида. Звід вівтаря нижче зводу самої церкви і завдяки цьому тут, як і в Асенової церкви, виділений передапсідний простір.
Притвор, майже квадратний у плані, має входи з півночі і з півдня. Західна стіна притвору товстіше (1,05 м) інших стін церкви, тому що в ній розміщалися сходи (шириною 0,45 м), що вела до поверхові над притвором, де височіла чотиригранна вежа-дзвіниця.
Церква Михайла і Гаврила, як і інші сучасні їй церкви Месемврії, побудована змішаною кладкою з каменю і цегли. Зовнішній вигляд церкви був досить мальовничий: фасади розчленовувалися одноступінчатими глухими аркадами, люнети й архівольти аркад були багато прикрашені (мал. 34). З північної і південної сторін аркатури перетиналися великими напівкруглими закомарами, що мали по трьох вікна. Церква Михайла і Гаврила по кладці конструкції й обробці фасадів відноситься до групи месемврійських церков XIII-XIV ст..
Інші варіанти цього типу, але вже в значно спрощеному виді представлені церквою Архангелів у Бачковському монастирі біля Асеновграду і церквою № 4 на Трапезіці в Тирнові (обох XIII XIV ст.). Обидві ці церкви являють собою однонефний зал з куполом на барабані, що спочиває на вітрилах і чотирьох арках, що зєднують дві пари пілястр на північній і південній стінах. У відмінність Асенової церкви від церкви Михайла і Гаврила в Месемврії, тут на сході і заході барабан купола спирається на вузькі арки, а не на циліндричні зводи, що подовжують простір до сходу або заходу. У них відсутні і передапсідні стовпи, внутрішній простір коротшає, і як домінуючий елемент перекриття виступає купол.
Однонефні склепінні церкви відомі ще з часів Першого Болгарського царства, але в перших болгарських столицях вони мали слабке поширення. Без сумніву, однонефні склепінні церкви, як найбільш скромного і дешеві, продовжували будувати і пізніше, під час візантійського панування і Другого Болгарського царства, у маленьких і бідних монастирях і селищах.
Але поряд з цими невеликими церквами, що не виділяючи своєю архітектурою, протягом XI-XIV ст. у Болгарії було побудовано трохи однонефних церков з більш багатим зовнішнім оздобленням, що суперничали з хрестово-купольними церквами в містах і займали видне місце в церковній архітектурі Месемврії і, головним чином, Тирнова.
Церкви цього типу покриті циліндричним зводом. В один звід був гладким, в інших він був посилений декількома арками, що спочивали на пілястрах подовжніх стін.
На перше місце серед таких церков треба поставити єдиний у своєму роді памятник так називану усипальницю (кістниця) Бачковського монастиря побудовану в 1083 р.
Усипальниця являє собою двоповерхову будівлю довжиною 18 і шириною 7 м. Нижній поверх складається з притвору і довгастого однонефного склепінного залу із широкою напівкруглою апсидою зі сходу. У камяний ползалу було вправлено 14 склепів. Притвор квадратний із входом із заходу. Верхній поверх вище і закінчується зі сходу пятигранною апсидою однієї ширини з нефом. Притвор відкривався на три сторони широкими арками, забитими ще в XIV в. Незабитої залишилася тільки широка арка на західній стіні, що додає притворові вид лоджії, над якої знаходилося потрійне вікно. Старе перекриття верхнього поверху усипальниці було зруйновано й у більш пізній період замінено деревяною конструкцією. Однак три пілястри на північній і південній стінах показують, що на них спочивали три поперечні арки, що підтримували також поперечні у відношенні довгої осі зводи (мал. 35).
Нижній поверх усипальниці побудований цілком з ламаного каменю, а стіни верхнього поверху з рядів цегельної і, що чергуються, кам