Історія архітектури Болгарії
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
µрковного будівництва XII-XIV ст. Месемврії частково збереглися дві чотиристовпні церкви: Вседержителя й Івана Алітургітоса (Неосвяченого). Вони характерні для месемврійської архітектурної школи, і тому заслуговують докладного розгляду.
Церква Вседержителя (іл. 7) подовжена в плані будівля (довжина 16м., ширина 6,7м) зі стрункими пропорціями і деталями, більш дрібними вгорі. Її загальний план являє собою замкнутий прямокутник, з якого виступають тільки три перехідні одна в іншу апсиди. Усередині церква розчленована на три чітко розмежовані частини вівтар, храм і притвор. У вівтарі передапсидний простір архітектурно не виділений, і храм має довгасту форму. На західних частинах його північної і південної стін виділено по одній широкій плоскій ніші, що трохи оживляє гладкі стіни храму. Простоту форм підкреслюють і рівні циліндричні зводи нефів, що додають їм базилікальний вигляд. Слід зазначити характерну рису: звід західної вітки хреста перетинається іншим циліндричним зводом, кінці якого утворять на південному і північному фасадах напівкруглі закомарі, подібні до закомарів головного поперечного нефа. Підкупольний барабан розділений всередині на 16 увігнутих граней у формі каннелюр, що звужуються догори і, що зєднуються в центрі купола.
Стіна товщиною 1,2м відокремлює притвор від храму; по середині неї вхід, що веде в храм. У притвор вели два входи головний із заходу і менший з півночі. Притвор, прямокутний у плані, покритий еліпсовидним зводом, що несе чотиригранну дзвіницю з восьмигранним куполом під пірамідальною покрівлею.
Церква Вседержителя побудована з каменю і цегли, використаних також і в декоративних цілях. На фасадах від цоколя до верха барабана і дзвіниці три або чотири ряди цеглин ритмічно чергуються з трьома або чотирма рядами добре обтесаних каменів. Зсередини стіни складені більш недбало, тому що тут вони оштукатурені і покриті фресками.
Розробка всіх чотирьох фасадів церкви неоднакова. Най багатший східний фасад. Південний фасад, звернений до міста, також оброблений більш різноманітно, ніж західний і північний. Однак на усіх фасадах зодчі прагнули до того ж самого ефекту, що виходив у результаті комбінування пластичних і колірних елементів. Пластичні елементи складаються з ритмічно покладених закомар, глухих арок, аркатурних пасків, зубцюватих карнизів і інших деталей, розташованих один над іншим. Ефект цього декоративного оздоблення ґрунтується на суворому ритмі форм, світла і тіні. Його доповнює колірний ритм, здійснений простим сполученням білизни каменю, червоного кольору цегли, зеленою і червоною глазурю глиняних декоративних кружків і розеток.
Рельєфне керамічне оздоблення зявилося, у Тирнове ще наприкінці XII ст. Воно продовжувало застосовуватися й у XIII-XIV ст. і досягло найбільшої досконалості в месемврійских церквах, ставши важливим компонентом їхнього архітектурного стилю.
У церкві Івана Неосвяченого оздоблення фасадів було доведено до віртуозності. По своєму архітектурному типу вона така ж, як і церкви Петра і Павла і Вседержителя в Месемврії, однак у деяких деталях наближається до типу константинопольської чотиристовпної церкви (іл.8). Церква Івана Неосвяченого також має замкнутий прямокутний план, з якого виступають тільки три апсиди зі східної сторони. Інші пластичні елементи на інших стінах не порушують їхнього загального площинного характеру. Основна частина будівлі майже квадратна в плані. Зсередини подовжні стіни не розчленовані пілястрами, тому що всі арки, що йдуть до них, лежать на консолях.
У середині храму піднімалися чотири колони, що підтримували за допомогою сферичних вітрил барабан з куполом. Чотири циліндричних зводи навколо барабана утворювали характерний для цього типу церков хрест. І тут, як у церкві Петра і Павла й у церкві Вседержителя, східна вітка хреста продовжена до апсиди. Правда, звід цієї вітки складається з двох частин хрестового зводу з притупленими ребрами і циліндричним зводом, але передапсидний простір не виділений, тому що обидві частини зводу злиті в єдине ціле. Кутові частини церкви були перекриті не циліндричними зводами, як у церквах Петра і Павла і Вседержителя, а по константинопольському зразку за допомогою арок, підтримуючих невеликі глухі куполи, сховані під дахом.
У церкві Івана Неосвяченого, як і в церкві Вседержителя, кладка стін змішана, а зводи й арки викладені з однієї цегли. Ряди тесаного каменю і цегли з зовнішньої сторони стін викладені дуже ретельно, ряди цегли не проходять на всю товщину стін. Внутрішня частина стін складена з ламаного каменю, вирівняного шарами цегли, оштукатурена і покрита фресками.
Як у церкві Вседержителя, так і тут особливий інтерес представляють фасади (іл.*8*). Їхній загальний ефект ґрунтується на пластичних і колірних елементах. Основні елементи пластичного оздоблення стін це глухі двосхідчаті аркади, один або два (по апсидах) пояса арочок, що лежать на камяних консолях, скульптурні орнаменти на консолях і зубцюваті цегельні карнизи. І тут колірне оздоблення ґрунтується на ритмічному чергуванні білого каменю і червоної цегли. Для цієї церкви характерно рясне застосування цегельної орнаментації. Цегельними прикрасами заповнені тимпани глухих арок і кути між арками. Цеглинами, покладеними зигзагоподібне або в шаховому порядку, викладені два горизонтальних пояси по середині апсиди. Зелені і червоні поливні розетки і кружки обгинають суцільними поясами усі фасади. І в цій церкві фасади прикрашені не однак