Історія архітектури Болгарії
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
ь, не надається подробиць про їхню архітектуру, кількість і розподіл приміщень та оздоблення.
ІI. АРХІТЕКТУРА ЕПОХИ ДРУГОГО БОЛГАРСЬКОГО ЦАРСТВ
ІІ.1 Фортифікаційна та палацова архітектура
В епоху Другого Болгарського царства зявилися всі передумови для відтворення болгарської феодальної культури, однак її розвиток уже не міг піти по тім історичному шляху, що намітився в епоху Першого Болгарського царства. Це відноситься в першу чергу до старої офіційної культури, традиції якої зникли під час візантійського ладу. Другому Болгарському царству через його нестабільне зовнішнє і внутрішнє становище також були необхідні фортеці. Але при феодальній роздробленості країни роздробленими були і її оборонні сили. Нечисленні дружини царів і феодалів не могли обороняти великі фортеці. Тому нові фортеці на відміну від фортець Першого царства будувалися на високих пагорбах, природно захищених стрімкими скелями і ріками. Ці місця були майже недоступні навіть для самих удосконалених облогових машин і могли захищатися порівняно невеликими силами.
Кожна фортеця складалася з міцної камяної стіни, що замикала визначений простір і підкорялася рельєфові місцевості. На стінах піднімалися циліндричні, чотиригранні або багатогранні вежі. З більш доступних сторін фортеця була захищена глибоким ровом. Але рівень будівельної техніки понизився. Фортечні стіни будували переважно з ламаного каменю на недоброякісному, що обсипався білому розчині, а для вирівнювання камяних рядів у стіни закладали деревяні балки.
Нові або відновлені під час Другого Болгарського царства міста не являли собою єдиного замкнутого цілого. Вони складалися звичайно з фортеці, що піднімалася на самому неприступному місці, і з житлових кварталів, розташованих у її підніжжя. Типовими представниками таких середньовічних міст Болгарії були столиця Тирново, Червен, Ловеч і інші.
Царський палац у Тирново являв собою складний архітектурний комплекс, головними частинами якого були тронний зал, церква і житлові приміщення. Він побудований на майже неприступному пагорбі. Усі його частини безпосередньо примикали одна до іншої, майже без дворів між ними, утворити замкнутий блок. Спочатку в палаці був один однонефний зал з передоднем і пятигранною апсидою. Пізніше замість цього залу був побудований інший, більш значних розмірів (довжина 32м, ширина 19м), що мав вигляд тринефної базиліки з передоднем і напівкруглою апсидою на східній стороні середнього нефа. Цей зал був багато прикрашений мозаїкою, стінним живописом і декоративними елементами.
Палацева церква була порівняно невеликою чотиристовпною купольною будівлею, прикрашеною усередині мозаїкою і мармуром, а з зовнішньої сторони зеленими і жовтими керамічними розетками і кружками, розміщеними по вигнутих частинах глухих стінних аркатур.
ІІ.2 Культове будівництво
Особливо оживлене церковне будівництво розгорталося в Тирново й у Месемврії, у Тирново як у столиці, а в Месемврії як у важливому торговельному порту. З XI по XIV ст. у цих містах було побудовано багато суспільних, родових і фамільних церков. Ці церкви різні по своєму архітектурному типу, але їх можна обєднати в окремі групи по їх конструктивних і декоративних особливостях.
У цей же час церкви будувалися й в інших місцях, у старих містах і новозаснованих феодальних укріплених поселеннях, у багатьох монастирях і в деяких селах. Усі церкви цієї епохи відрізняються порівняно невеликими розмірами і розмаїтістю архітектурних форм.
Чотиристовпні церкви існували в трьох варіантах: 1) церкви з подовженою східною віткою планового хреста, але без окремого передапсидного простору; 2) церкви з передапсидним простором (константинопольський варіант) і 3) церкви з однаковими по довжині вітками планового хреста і без притвору (провінційний варіант).
Церкви першого варіанта знаходяться переважно в Тирнове і Месемврії.
Церква Петра і Павла в Тирново являє собою в плані подовжений прямокутник, до якого примикала зі східної сторони тільки одна напівкругла апсида. Притвор, порівняно просторий, покритий поперечним відповідно головної осі будинку циліндричним зводом. У храм з нього ведуть три аркових входи, що відповідають трьом нефам храму. Вони покриті подовжніми циліндричними зводами, середній з яких ширше і вище бічних. Вони перетинаються, у середині поперечним нефом, висота і ширина якого такі ж, як і в середнього. Над перетинанням середнього і поперечного нефів встановлений на сферичних вітрилах барабан купола, що спочиває на чотирьох мармурових колонах (іл. 6). Розміщення зводів хреста вище зводів бічних нефів є особливістю, що не зустрічається в інших чотиристовпних церквах. Східна вітка хреста в два рази довша інших і перекрита одним безперервним зводом. Останній лежить на двох подовжніх стінах, що звязують східні колони з двома напівпілястрами східної стіни по обидва боки апсиди. Дві колони розділяють нижню частину цих стін на два проходи до жертовника і до діаконника. При першому погляді на план справляється враження, що дві східні колони відокремлюють прямокутний в плані передапсидний простір, характерний для чотиристовпних церков константинопольського варіанта. Але в цьому випадку передапсидноий простір відсутній. Він існує тільки в плані, а не як просторовий обєм, обмежений зверху самостійним більш низьким зводом. По своєму стінному живописі церква Петра і Павла датується XIV ст.
В другому центрі ц?/p>