Історія архітектури Болгарії
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
?надою з пяти колон подобу двох бічних притворів. На сході вони стикалися з двома прямокутними з плані приміщеннями, що примикали до бічних нефів базиліки. Стіни базиліки побудовані з ламаного каменю і глини. Їх незначна для такої великої будівлі товщина (1,1м), їхня слабка кладка і велика ширина середнього нефа говорять про порівняно легку верхню частину і деревяне кроквяне перекриття.
Базиліка в місцевості Черешето являла собою монастирську тринефну церкву. Її план і розміри відомі нам тільки по її фундаментах.
Від базиліки, відомої за назвою Гебеклисе, до нас теж дійшли тільки фундаменти. Вона також була тринефною із трьома апсидами. Її стіни були викладені з ламаного каменю на білому розчині; у вівтарних частинах вони були значно потовщені, щоб нести важкі камяні або цегельні зводи (іл. *14,4*).
У третьому культурному центрі Болгарії IX і X ст. Західної Македонії типом великої церкви також є базиліка.
Два її самих характерних варіанти знаходяться в столицях Охриді і Преспі.
Собор Софії в Охриді (іл. *15*) зберігся до наших днів з більш пізніми прибудовами і перебудовами. Спочатку це була тринефна купольна базиліка з подобою трансепту. Купол спочивав на квадратній підставі, утвореній перетинанням цього трансепту із середнім нефом. Зі сходу до кожного нефа примикало по апсиді: середня з них була пятигранною. З західної сторони притвор був двохярусним. Перша реконструкція собору Софії відбулася в XI ст., а в 1317 р. був прибудований зовнішній притвор із двома крилами. У своєму теперішньому стані церква також тринефна, але не має купола, і її зводи знаходяться під загальною двосхилою покрівлею. Інтерєр собору суворий і простий. Стіни широкі і не розчленовані, а масивні стовпи переходять безпосередньо в арки.
Однієї з великих церков у Західній Македонії була базиліка св. Ахілла на одному з островів Преспанського озера (іл. *16*). Вона також має три нефи, розділених чотиригранними стовпами, що, як і в Охридскому соборі, переходять безпосередньо в арки. До середнього нефа примикала широка апсида, а наприкінці бічних нефів були виділені як окремі приміщення жертовник і діаконник, покриті куполами. Покрівельна конструкція базиліки була деревяною, а арки і зводи у вівтарних частинах були викладені з цегли.
Церкви з центричним планом були рідким явищем у болгарській церковній архітектурі IX-XI ст., як і в місцевій до-болгарській архітектурі. Єдина для розглянутого часу церква знаходилася в Преславі; її план, композицію й архітектурні форми важко звязати безпосередньо з місцевою архітектурною традицією доболгарської епохи.
Кругла церква в Преславі складалася з трьох частин: круглого храму з поперечником 10,5м, притвору й атріуму. До центрального круглого простору примикало 12 напівкруглих екседр. Одна з них, на сході, мала більш значні розміри і доповнювалася квадратним приміщенням перед нею. Три західних екседри були відкритими й утворювали три входи в храм. Незважаючи на ці три входи і вівтарне приміщення, єдність центрального круглого простору не порушувалося. Навпроти, його підкреслював і підсилював вінець з 12 мармурових колон, що знаходилися перед захованими в стінах масивними стовпами, що складали конструктивну основу круглого будинку. З зовнішньої сторони кожній колоні відповідала пілястра. У середині як центр усієї композиції знаходився високий мармуровий амвон, над яким піднімався напівсферичний купол церкви (іл. *17*).
По сторонах нартекса піднімалися циліндричні вежі. Дві пари мармурових колон розділяли його на три частини. Він був двохярусним; на другий поверх вели сходи, що знаходилася в північно-західній вежі.
На захід від нартекса постилався майже квадратний в плані атріум, оточений, як і церква, екседрами з рядами колон перед ними. Узагалі, характерну рису цієї церкви складає сполучення закруглених, опуклих і увігнутих поверхонь, що докорінно відрізняє її від церков у Плисці, Преславі, Охриді і Преспі з їх простими, гладкими, прямими стінами.
Кругла церква в Преславі відрізнялася від староболгарських базилік також і своїм внутрішнім і зовнішнім архітектурним оздобленням. При розкопках у ній знайшли безліч фрагментів внутрішніх і зовнішніх карнизів з мармуру і вапняку з найрізноманітнішими профілями й обробкою, конструктивні і декоративні колони з тих же матеріалів, античні (коринфські) капітелі, застосовані поряд із середньовічними, трапецієподібними, усілякі профільовані й орнаментовані плити і т.д. Особливо характерні для цього будинку мармурові карнизи і багатогранні стовпчики, інкрустовані різнобарвними керамічними вставками (іл. *18*). Підлога була викладена плитами з мармуру і шиферу, що утворювали геометричні фігури. Нижні частини стін були облицьовані мармуром, а над ними були розміщені багатобарвні мозаїки. Багатство мозаїк і мармурів доповнювалося прекрасними кольоровими орнаментами й іконами, намальованими на поливних глиняних плитках, що покривали зовні деякі частини стін.
Створенням Круглої церкви в Преславі, що відноситься до 900-х років, болгарська архітектура досягла вершини свого розвитку.
Руїни невеликих церков у с. Вініци й у монастирі Патлейна обидві поблизу Преславши характерні для преславської архітектурної школи X ст. Вони мали середню квадратну в плані частину, цілком покриту напівсферичним куполом, покладеним за допомогою сферичних вітрил на її зовнішні стіни. Завдяки цьому, під купольний простір складав єдине ціле; численні ніші оживляли його стіни.
Церква в