Законнiсть проведення слiдчих дiй тАУ гарантiя прав i свобод учасникiв кримiнального процесу
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?т. 226), допиту експерта (ч. 1 ст. 237) [54]; КПК РФ - огляду мiiя подiСЧ, освiдування, призначення судовоСЧ експертизи (ч. 4 ст. 146) [5], тодi як КПК Республiки Вiрменiя взагалi не мiстить подiбного перелiку слiдчих дiй [6].
Слiд вiдмiтити, що у науковiй лiтературi неодноразово висловлювалися пропозицiСЧ щодо розширення перелiку слiдчих дiй, проведення яких дозволено до порушення кримiнальноСЧ справи, оскiльки, як свiдчить практика, досить часто СЧх виявляСФться недостатньо для вирiшення завдань стадiСЧ порушення кримiнальноСЧ справи.
Дослiдження вчених пiдтверджують, що якщо у спецiальнiй лiтературi лише висловлюються подiбнi пропозицiСЧ, то практика вже йде шляхом розширення перелiку слiдчих дiй, якi провадяться на стадiСЧ порушення кримiнальноСЧ справи. Законодавчi обмеження призвели до виникнення нового документу - висновку експертного дослiдження [10, с.77].
Вивчення автором матерiалiв кримiнальних справ дозволило встановити, що у 25,2 % випадкiв слiдчi дiСЧ, проведення яких можливе лише пiсля винесення постанови про порушення кримiнальноСЧ справи (освiдування - 2,4 % (5), призначення експертизи - 15,0 % (31), огляд житла особи - 3,4 % (7), обшук особи та виСЧмка у неСЧ предметiв i документiв - 4,4 % (9)) проводились пiд час дослiдчоСЧ перевiрки.
Анкетування практичних працiвникiв свiдчить про те, що 72,1 % (135) респондентiв вважають за доцiльне до порушення кримiнальноСЧ справи проводити експертизу, 59,4 % (111) - освiдування, 17,9 % (33) - обшук, 16,5 % (31) - виСЧмку, 13,9 % (26) - предявлення осiб i предметiв для впiзнання, 12,6 % (24) - вiдтворення обстановки i обставин подiСЧ, 6,3 % (12) - допит, 2,5 % (5) - очну ставку, i лише 15,1 % (28) опитаних зазначили, що перелiк слiдчих дiй, якi дозволено проводити до порушення кримiнальноСЧ справи, не потребуСФ розширення.
Як бачимо, процедура дослiдчоСЧ перевiрки не забезпечуСФ отримання iнформацiСЧ у достатньому обсязi та якiсного СЧСЧ аналiзу. Це змушуСФ осiб, якi провадять дiзнання та досудове слiдство, свiдомо порушувати законнiсть з метою проведення якiсного розслiдування, недопущення втрати, псування чи фальсифiкацiСЧ доказiв.
Таким чином, на сьогоднi iснуСФ нагальна необхiднiсть розширення засобiв пiзнання обставин вчиненого злочину до порушення кримiнальноСЧ справи. Зважаючи на це, у лiтературi пропонуються рiзнi шляхи вирiшення зазначеноСЧ проблеми.
Так, М. В. Джига, О. В. Баулiн, С. РЖ. Лукянець, С. М. Стахiвський вказують, що не можна визнавати слiдчими процесуальнi дiСЧ, якi проведенi до порушення кримiнальноСЧ справи, не у звязку iз розслiдуванням цiСФСЧ кримiнальноСЧ справи, хоч i були б оформленi належним чином. Наприклад, якщо слiдчий на прохання чи пiд тиском оперативних служб у процесi розслiдування кримiнальноСЧ справи буде проводити слiдчi дiСЧ (допити, обшуки, виСЧмку поштово-телеграфноСЧ кореспонденцiСЧ i т.д.) вiдносно осiб, якi нiякого вiдношення до цiСФСЧ справи не мають, а перевiряються оперативними службами на iнших пiдставах, то цi дiСЧ нiяк не можуть бути визнанi слiдчими [9, с. 90].
На думку В. РЖсаСФнко, до перелiку цих дiй доцiльно було б включити допит потерпiлого чи iншоСЧ особи, що повiдомила про злочин [11, с. 86].
Л. Д. Удалова наголошуСФ на можливостi проведення судово-медичного освiдування, особливо у випадках розслiдування злочинiв, повязаних iз зТСвалтуваннями, заподiянням тiлесних ушкоджень тощо, а також встановленням фiзiологiчного стану особи [1, с. 100]. Однак втiлення такоСЧ пропозицiСЧ блокуСФться вказiвкою закону, вiдповiдно до якоСЧ судово-медичному освiдуванню можуть бути пiдданi потерпiлий, обвинувачений, пiдозрюваний або свiдок (ч. 2 ст. 193 КПК УкраСЧни), якi набувають свiй процесуальний статус лише пiсля порушення кримiнальноСЧ справи. Вiдтак, освiдування зазначених учасникiв кримiнального судочинства можливе лише пiсля порушення кримiнальноСЧ справи та, вiдповiдно, винесення постанови про визнання потерпiлим (ч. 2 ст. 49 КПК УкраСЧни), про притягнення як обвинуваченого (ст. 31 КПК УкраСЧни), затримання особи через пiдозру у вчиненнi злочину або застосування до неСЧ запобiжного заходу до винесення постанови про притягнення як обвинуваченого (ч.1 ст. 43-1 КПК УкраСЧни). Освiдування осiб без визначеного процесуального статусу законом не передбачене, тому проведення цiСФСЧ слiдчоСЧ дiСЧ до порушення кримiнальноСЧ справи неможливе, а докази, якi будуть отриманнi в результатi СЧСЧ проведення, вважатимуться недопустимими. О. В. Мельник для вирiшення цiСФСЧ колiзiСЧ пропонуСФ внести змiни до КПК УкраСЧни, у яких дозволити проведення освiдування особи, яка звернулась iз заявою про здiйснення щодо неСЧ фiзичного насилля, а також iншоСЧ, освiдування якоСЧ необхiдне для встановлення ознак злочину [2, с. 10].
На думку А. П. Черненко, пiдвищення ефективностi пiзнання в стадiСЧ порушення справи маСФ ТСрунтуватися не на використаннi в нiй слiдчих дiй, а на розробцi теорiСФю i впровадженнi у кримiнально-процесуальне законодавство та практику процесуальноСЧ дiяльностi нових пiзнавальних засобiв, адекватних специфiцi й рiвню пiзнання в цiй стадiСЧ [3, с. 47]. Систему таких засобiв було розроблено В. С. Зеленецьким та Л. М. Лобойком [4, с. 150].
СвоСФрiднi пропозицiСЧ щодо реформування стадiСЧ порушення кримiнальноСЧ справи висловленi В. М. Тертишником. РЗх сутнiсть полягаСФ у тому, що вчений вважаСФ за необхiдне перетворити цю стадiю у спецiальну форму дiзнання та дозволити проводити будь-якi слiдчi дiСЧ, що не повязанi iз застосуванням заходiв примусу [9, с. 12-14].
Подiбну позицiю займаСФ Л. В. Черечукiна, яка пропонуСФ внести змiни до КПК УкраСЧни, якi б дозволити перевiрку заяв i повiдомлень про злочини до по?/p>