Еколого-бiологiчнi дослiдження мiiевостi
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
?х гремячцiв добре знали, де село ставити. Вийдеш, ступиш на селянське подвiря, а навколо - лiс. А там свiй мiкроклiмат, свiй таСФмничий свiт зi спiвом птахiв, говором квапливого джерела i тихим шелестом смерек на сам-самiй верхiвцi. А верхiвка - високо. Задереш голову так, що ледь не падаСФш, щоб через пахучi гiлки розглянути синСФ небо. Село Гремяч розкинулося на правому березi рiчки Судость (притока Десни). Люди живуть тут споконвiкiв. Поруч iз селом Гремяч, на березi Судостi, у 1939 роцi розкопанi два городища, що вiдносяться до епохи неолiту i бронзи (5-2 тисячорiччя до н.е.), а також безлiч будiвель часiв раннього словянства i КиСЧвськоСЧ Русi. Навiть планували вiдкрити в селi археологiчну фiлiю Новгород-Сiверського краСФзнавчого музею, але перешкодила вiйна [1].
У 1604 роцi Гремяч був уже великим поселенням, у всякому разi, його жителi в государеву скарбницю щорiчно, вiдповiдно до реСФстру, вносили 12 унцiй срiбла, пять бочок меду, 12 корiв i 20 коней.
У 1709 роцi в Гремячi розмiстилася штаб-квартира головнокомандуючого росiйськими вiйськами генерал-фельдмаршала графа Бориса ШереметСФва. Це звiдси вiн керував Полтавською битвою, що закiнчилася поразкою шведськоСЧ армiСЧ пiд керiвництвом короля Карла ХРЖРЖ. ШереметСФв писав Петровi I: Потрiбно ворога i лиходiя Карлу привезти в кайданах у Гремяч. Нехай побачить, як добре живе тут народ, а мiiе це село багате i для чужоземцiв дивно.
Гремяч вiдомий ще i тим, що задовго до офiцiйного скасування тiлесних покарань школярiв тут, за наказом директора школи Богдана Сидоровича, уже з 1852 року учнiв перестали тАЮгодувати березовою кашеютАЭ.
Зупинка 2
Село Мамекiно
Великий ставок на рiчцi Смячка. Гiдрологiчна памятка - криниця. Бiля села виявлено поселення доби пiзнього палеолiту, неолiту, бронзи, два городища юхнiвськоСЧ культури, два курганнi могильники та три городища часiв КиСЧвськоСЧ Русi. В 1886 роцi бiля Мамекiно знайдено скарб з гривен чернiгiвського типу [7].
Зупинка 3
Коли наближатися до Новгород-Сiверського по Деснi, то перед очима повстаСФ мов на пСФдесталi величезне мiсто. Це мiсто-памятник величi Сiверщини, про що свiдчить його iсторiя.
Перша вiдома назва Новгородок, тобто поселення, що виникло на мiii старого городища. Названо Сiверським тому, що розташоване на землi, де колись жили сiверяни [4].
За деякими даними, Новгород-Сiверський виник 989 року, на мiii поселення сiверян ще за киСЧвського князя Володимира Святославича. Перша згадка в лiтописних джерелах зустрiчаСФться пiд 1044 роком. 1098 року Новгород-Сiверський стаСФ стольним мiстом молодшого вiдгалуження чернiгiвськоСЧ династiСЧ Ольговичiв. З цих берегiв 23 квiтня 1185 року вирушив у похiд на половцiв новгород-сiверський князь РЖгор Святославович - герой "Слова о полку РЖгоревiм".
У другiй половинi XIV сторiччя Новгород-Сiверський пiдпадаСФ разом з iншими украСЧнськими мiстами й селами пiд владу литовських князiв, а пiсля росiйсько-литовськоСЧ вiйни 1500-1503 рокiв переходить на бiк РосiйськоСЧ держави. З тих часiв i аж до кiнця XVIII сторiччя не припинялася боротьба мiж Польщею й РосiСФю за вплив на Лiвобережжi.
1782 року встановлюСФться Новгород-Сiверське намiсництво, перейменоване пiзнiше на губернiю, що проiснувала, втiм, недовго - до 1797 року. За цей перiод мiсто прикрасилося кiлькома громадськими спорудами, серед яких - торговi ряди на старому мiському торжищi. Видовженi, приземкуватi будiвлi рядiв з глибокими сутеренами, з аркадною галереСФю на фасадi, з мiцними ТСратами й кованими дверима та вiконницями стоять i понинi. З нагоди подорожi Катерини II через УкраСЧну в Крим у Новгородi-Сiверському, який вона проСЧжджала, споруджено Трiумфальну арку (1786-1787 pp.). На стiнках арки, мiж колонами, розмiщено по вертикалi геральдичнi щити з гербами 10 повiтових мiст Новгород-Сiверського намiсництва [17].
У Новгород-Сiверському засновано Спасо-Прображенський монастир, (ймовiрно XII ст.), який тривалий час був осередком релiгiйноСЧ i духовноСЧ думки на Сiверщинi. Так, 1663 року Л. Баранович заснував тут першу на Лiвобережжi УкраСЧни друкарню, яку потiм перевiз до Чернiгова [7].
Про багатовiкову iсторiю мiста також розповiдають i експозицiСЧ районного краСФзнавчого музею, який був створений у 1968 роцi як музей на громадських засадах, а у 1972 роцi перетворений на вiддiл Чернiгiвського iсторичного музею. Також з iсторiСФю знайомлять виставки й будiвлi Новгород-Сiверського фiлiалу Чернiгiвського архiтектурно-iсторичного заповiдника, створеного тут 1979 року. До складу фiлiалу входить Замкова гора i 12 памяток архiтектури. Серед них ансамбль споруд Спасо-Преображенського монастиря, Микiльська церква, торговi ряди i торговi склади, Трiумфальна арка, Успенський собор[23].
Зупинка 4
Могилу козацького полковника РЖвана Богуна ми можемо побачити в селi Комань. Також тут знайдено вироби з кременю доби раннього палеолiту, виявлено поселення пiзнього палеолiту, мезолiту, юхнiвськоСЧ культури, словянське городище та поселення VРЖРЖ-Х ст., поселення та курганний могильник часiв КиСЧвськоСЧ Русi [24].
Зупинка 5
Село Путивськ вирiзняСФться захопливими краСФвидами на заплаву р.Десни, СФ версiя, що саме тут оплакувала князя РЖгоря його дружина Ярославна [7].
Зупинка 6
СтародавнСФ село Мезин розкинулося на мальовничих схилах правого берега Десни, де люди жили ще 15 тисяч рокiв тому, в камяному вiцi, про що свiдчать данi численних дослiджень. На територiСЧ с. Мезин дослiджено пiзньо-палеолiтичне поселення з кiлькома чумоподiбними житлами й мiiями обробки кременю та кiсток. Тут знайде
Copyright © 2008-2013 studsell.com рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение