Глобалiзацiя сучасного свiту тАУ провiдна тенденцiя свiтовоСЧ полiтики
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ислотнi дощi.
У умовах розвитку процесiв глобалiзацiСЧ у всiх сферах людськоСЧ дiяльностi вiдбуваСФться все бiльший наступ на принцип державного суверенiтету. Причому вiдбуваСФться це по декiлькох напрямах, а iснуюча в даний час концепцiя державного суверенiтету ставиться пiд сумнiв вiдносно практично всiх СЧСЧ складових.
Сучасна свiтова економiка все бiльш демонструСФ якостi СФдиноСЧ цiлiсноСЧ системи i функцiонуСФ по СФдиних законах. Жодна краСЧна вже не здатна iснувати в умовах економiчноСЧ автаркiСЧ. Потреби економiчного розвитку вступають в суперечнiсть з принципом непорушностi державного суверенiтету в тiй мiрi, в якiй державнi кордони перешкоджають економiчнiй ефективностi i прогресу в цiлому. Пiдкоряючись диктату економiчноСЧ доцiльностi, держави вiдкривають своСЧ кордони i пiддаються нашестю iноземних валют, мiжнародних терористiв, наркотичних засобiв, потокiв iнформацiСЧ тощо. Все це неминуче позначаСФться на функцiонуваннi державного апарату i примушуСФ шукати новi способи i форми рiшення насущних проблем.
Уособленням глобального ринку виступають транснацiональнi корпорацiСЧ (ТНК), що пiдпорядкували свою дiяльнiсть, перш за все, пошукам шляхiв отримання надприбуткiв. За деякими оцiнками, вони контролюють до половини свiтового промислового виробництва, а ще бiльше - у сферi зовнiшньоСЧ торгiвлi. Загальне число ТНК на початок 2002 р. досягло 40 тисяч. РЗх дiСЧ можуть визначати ситуацiю на свiтових ринках, динамiку курсiв нацiональних валют, iстотно впливати на створення i скорочення робочих мiiь, вони можуть чинити вплив на соцiально-полiтичну ситуацiю в рiзних краСЧнах i регiонах. Таким чином, ТНК стають часто бiльш впливовими, нiж вся потужнiсть традицiйних держав.
Звужуючи сферу дiяльностi нацiональних урядiв, глобальний ринок пiдточуСФ основи державного суверенiтету. При цьому держава в значнiй мiрi втрачаСФ своСЧ функцiСЧ. На перший план в дiю вступають закони свiтового ринку, вiдповiдно до яких у багатьох випадках приймаються нацiональнi закони.
Головною проблемою, що виникла в ходi глобалiзацiСЧ, з погляду збереження державного суверенiтету, СФ суперечнiсть мiж наростаючою полiтичною i економiчною взаСФмозалежнiстю краСЧн i народiв, з одного боку, i збереженням за державою права самостiйно i на свiй розсуд вирiшувати власнi проЦками, проблеми, що ранiше вважалися винятково зовнiшньополiтичними, все бiльше набувають комплексного мiжнародно-внутрiшньополiтичного характеру. ДiСЧ уряду однiСФСЧ держави здатнi спричинити за собою найсерйознiшi наслiдки на iншому кiнцi земноСЧ кулi. В цих умовах стаСФ очевидною необхiднiсть узгодження вiдповiдальних рiшень а отже, i створення вiдповiдних органiзацiйних механiзмiв. РЖ процес створення подiбних механiзмiв йде вельми iнтенсивно. Якщо в 1909 р. було 37 мiждержавних органiзацiй, то в кiнцi столiття СЧх стало вже 260. Такi мiжнароднi органiзацiСЧ, як РДС, ВТО, НАФТА, МЕРКОСУР i ряд iнших, приймаючи на себе деякi функцiСЧ, що делегуються СЧм окремими державами, фактично обмежують суверенiтет.
Важливе значення, з точки зору державного суверенiтету, набувають i процеси, що зачiпають iнститут власностi. Прогресуюче розширення прав власностi за межами своСФСЧ держави з боку фiзичних осiб i корпорацiй, разом з можливiстю перетину фiнансовим капiталом нацiонально-державних кордонiв, стало надзвичайне важливим елементом сучасних мiжнародних вiдносин. Встановлена норма, вiдповiдно до якоСЧ громадяни або компанiя мають право мати у власностi землю, пiдприСФмство тощо, за межами кордонiв своСФСЧ держави, створюСФ новi механiзми перерозподiлу власностi на мiждержавному рiвнi.
РЖншим важливим чинником, що зумовив переоцiнку принципу державного суверенiтету, стала поява численних недержавних асоцiацiй i органiзацiй. РЗх дiяльнiсть, яка направлена на реалiзацiю власних корпоративних iнтересiв, розширила спектр актуальних полiтичних проблем та iнтенсифiкувала СЧх динамiку. Якщо в 1909 р. налiчувалося 176 недержавних мiжнародних органiзацiй, то до кiнця минулого столiття СЧх число досягло 5 472. Суспiльнi органiзацiСЧ все бiльшою мiрою претендують на те, щоб стати головними виразниками iнтересiв рiзних соцiальних груп, вiдтiсняючи державу на другий план.
Розхитування основ державного суверенiтету напряму повязано iз загостренням проблем територiальноСЧ цiлiсностi держав, втручанням в СЧх внутрiшнi справи з боку ТНК та рiзних мiжнародних органiзацiй, насадженням чужих моральних цiнностей.
Адекватною вiдповiддю на це СФ спалахи релiгiйного фундаменталiзму, культурного традицiоналiзму, полiтичного сепаратизму та iзоляцiонiзму. Наприклад, iсламська революцiя 1979 р. в РЖранi, крiм внутрiшнiх передумов, багато в чому була породжена прагненням кинути виклик захiдному свiту та у вiдповiдь реакцiСФю на експансiю захiдного способу життя в цю краСЧну.
Головний висновок, який переважаСФ в оцiнцi сучасних глобалiзацiйних процесiв i прогнозуваннi СЧх майбутнього, полягаСФ в наступному: в даний час виникла гостра необхiднiсть осмислити глибокi суперечностi, що сформувалися на нинiшньому етапi глобалiзацiСЧ i що стосуються всiСФСЧ свiтовоСЧ спiльноти.
Колишнiй президент Аргентини Рауль Альфонсин затверджуСФ, що концентруючи величезнi багатства у вузьких кругах, глобалiзацiя таСЧть в собi бiльше загроз, нiж можливостей. РД й iншi застереження вiдносно тенденцiй розвитку глобалiзацiСЧ. В концентрованому виглядi СЧх обТСрунтува