Вплив елементарних еволюцiйних факторiв на генофонди людських популяцiй
Дипломная работа - Биология
Другие дипломы по предмету Биология
?татевому процесу вiдбуваСФться також обСФднання генiв (алелей), що розподiленi за генотипами рiзних особин, в загальний генофонд (алелофонд) виду. Цей генофонд включаСФ в себе увесь обСФм спадковоСЧ iнформацiСЧ, яким розпоряджуСФться вид на певному етапi його iснування.
Виявлення виду, що наведене вище, не вiдноситься до агамних, якi розмножуються безплiдним шляхом (деякi мiкроорганiзми, синьо-зеленi водоростi), самозаплiднюючих i строго партеногенетичних органiзмiв. Групування таких органiзмiв, еквiвалентнi виду, видiляють за подiбнiстю фенотипiв, загальностi ареалу, близькостi генотипiв за походженням. Практичне використання поняття вид навiть у органiзмiв з статевим розмноженням нерiдко утруднене. Це обумовлено динамiчнiстю видiв, що проявляСФться у внутрiшньовидовiй мiнливостi, розмитостi кордонiв ареалу, утворенням i розпадом внутрiшньовидових групувань рiзного обСФму i складу (популяцiй, рас, пiдвидiв). Динамiчнiсть видiв являСФться внаслiдок дiСЧ елементарних еволюцiйних факторiв.
- Загальнi властивостi популяцiСЧ як бiологiчноСЧ системи
Будь-яка популяцiя обовязково повинна бути генетичною системою органiзацiСФю взаСФмоповязаних одиниць, що зберiгаСФ i передаСФ генетичну iнформацiю, отриману вiд попереднiх поколiнь, як цiле, що реагуСФ на зовнiшнi подразники, i повинна характеризуватися такими генетичними параметрами, як спiввiдношення статей, система схрещування, особливостями репродукцiСЧ тощо. Однак популяцiя являСФться не лише генетичною системою це бiологiчна система в широкому розумiннi цього слова. Тут в яскравiй формi проявляСФться дiалектика живоСЧ природи: з однiСФСЧ сторони, без сумнiву, що всi характеристики популяцiСЧ мають еволюцiйну суть лише оскiльки вони закрiпленi в СЧСЧ аллелофондi. З iншого боку, i спiльнiсть аллелофонду, i всi iншi характеристики популяцiСЧ як генетичноСЧ системи сформувались на фонi постiйних екологiчних вимог пiдтримання i вiдтворення особин в миттСФвих, конкретних умовах. Тому по вiдношенню до популяцiСЧ вцiлому як явища естественно-iсторичного фенотипiчнi характеристики можуть розглядатися в певнiй розумiннi як вториннi.
- Структура i закономiрностi iснування популяцiй людини
ПопуляцiСЧ людей, як i популяцiСЧ будь-яких iнших органiзмiв, мають свою структуру. Структуру популяцiй людей характеризують такi показники, як чисельнiсть i густота популяцiСЧ, вiковий i статевий склад особин та СЧх поширення в просторi.
Чисельнiсть популяцiСЧ - загальна чисельнiсть особин однiСФСЧ популяцiСЧ на данiй територiСЧ.
Внаслiдок примiтивноСЧ технiки виробництва (збиральництво, полювання, споживацьке садiвництво i огородництво) впродовж тривалоСЧ iсторiСЧ чисельнiсть народонаселення залишалася на дуже низькому рiвнi, i СЧСЧ зростання вiдбувалося повiльно. Людина стала освоювати холоднi райони тiльки в кiнцi плейстоцена, а Австралiя i Америка були заселенi лише 12-15 тис. рокiв тому. Прискорений розвиток чисельностi населення почався приблизно 8 тис. рокiв тому з розвитком землеробства, завдяки якому стало можливим життя в мiстах. Колосальне зростання чисельностi народонаселення почалося тiльки з розвитком iндустрiалiзацiСЧ. Сьогоднi 75-80% населення свiту мешкаСФ в мiстах, i щороку темпи урбанiзацiСЧ зростають. [1]
Сучасному виду Н. sapiens необхiдно було 20 тис. рокiв для того, щоб досягти чисельностi 200 млн (у часи РимськоСЧ iмперiСЧ). У наступнi 1500 рокiв (до 1600 р. н.е.) населення земноСЧ кулi зросло до 500 млн, через 200 рокiв бiльш нiж подвоСЧлося (близько 1 млрд в 1800 р.). За переписом, проведеним у 1960 роцi, кiлькiсть людей на земнiй кулi досягла 3 млрд. чоловiк, а в 1970 роцi збiльшилася до 3,5 млрд. Це свiдчить про те, що лише за 40 чи 50 рокiв людська популяцiя збiльшилася у 2 рази. У третСФ тисячолiття планета Земля увiйшла з населенням в 6,11 млрд чол. [1] Зростання народонаселення вiдбуваСФться в основному за рахунок краСЧн, що розвиваються, а в iндустрiальне розвинених краСЧнах воно вийшло на практично постiйний рiвень.
Говорячи мовою моделей динамiки популяцiй в природi, слiд зазначити, що регулювальна (обмежуюча) роль К-факторiв рiзко знизилася i в динамiцi людських популяцiй переважаСФ г-стратегiя. Не останню роль вiдiграють i особливостi життСФвих циклiв людей: кожна особина бере участь у розмноженнi багаторазово i саме народження можливе в будь-яку пору року.
У 1998 роцi РЖнститут спостережень за свiтом (СРЖЛА) опублiкував доповiдь Шляхи стiйкого розвитку суспiльства, де даСФться, зокрема, прогноз зростання народонаселення на найближчi 50 рокiв у рiзних краСЧнах. Наводимо цi данi [Додаток А].
За прогнозом ООН, за пiвстолiття спiввiдношення за локальними цивiлiзацiями змiниться. Найбiльш втратить православна (СФвразiйська) цивiлiзацiя, очолювана РосiСФю (зниження частки з 4,5 до 2,4%), знизиться частка захiднохристиянськоСЧ (з 13,2 до 8,9%) i конфуцiансько-буддiйськоСЧ цивiлiзацiСЧ, очолюваноСЧ КитаСФм. [1]
Найбiльшою глобальною проблемою стане збiльшення африканськоСЧ цивiлiзацiСЧ (на 940 млн чол. з 9,2 до 16,6% свiтового населення) та мусульманськоСЧ (на 720 млн чол. - з 17,5 до 19,6%). Багато змiн у глобальнiй економiцi пояснюватимуться цими радикальними зрушеннями в мiжцивiлiзацiйному розподiлi населення свiту i темпах його зростання.
За останнi 25 рокiв щорiчнi темпи приросту населення в АзiСЧ складали 7%, а в Латинськiй Америцi - 5%.
Сьогоднi у свiтi налiчуСФться 1 млрд чол. у вiцi вiд 15 до 24 рокiв. Майже 40% населення свiту складаСФ молодь у вiцi до 20 рокiв. Багато з них ма