Вплив елементарних еволюцiйних факторiв на генофонди людських популяцiй
Дипломная работа - Биология
Другие дипломы по предмету Биология
iбнiсть.
Бажання побачити пiд час розкопок заповiтну "бракуючу ланку" було дуже великим. Цим пояснюються спроби представити гомо еректуса як "мавпу-людину".
Першою такою спробою став пiтекантроп еректус (зараз перейменований на гомо еректус), знайдений Еженом Дюбуа на островi Ява ще у 1891-1892 роках. Знахiдка складалася з черепноСЧ кришки, трьох зубiв та стегенноСЧ кiстки. Остання в основному не вiдрiзняСФться вiд такоСЧ у сучасних людей. Черепна кришка, яку було знайдено на вiдстанi 15 метрiв вiд стегенноСЧ кiстки, маСФ незвичну форму, але, все ж, не виходить за межi можливоСЧ для нормальних людей варiацiСЧ. Дюбуа постiйно наполягав, що знайшов "бракуючу ланку". Лише через 30 рокiв вiн зiзнався науковому свiтовi, що вiдкопав тодi ж i в тому ж самому ТСрунтовому шарi два повнiстю людських черепи. Якщо пiтекантроп еректус жив у той самий час, що i "повнiстю люди", тодi як вiн мiг бути СЧхнiм предком? Незвичнiсть черепноСЧ кришки просто означаСФ, що дiапазон форми та обСФму черепа у людей може бути досить широким. Таким чином, стаСФ очевидним, що пiтекантроп не був видом-попередником людини.
РЖншим представником гомо еректуса СФ синантроп, тобто "китайська людина" (пiзнiше перейменований на гомо еректус). У 1920-1930 роках поблизу Пекiна дослiдники вiдкопали чимало черепiв та зуби, але жодноСЧ кiнцiвки. Практично всi черепи було зiбрано з фрагментiв, i лише 5 з них виявилися достатньо повними для визначення обСФму мозку. Пiсля розкопок та опису, оригiнали скамянiлостей загадково зникли в перiод мiж 1941 та 1945 роками. Знахiдку було виставлено за промiжну ланку мiж мавпою та людиною.
Про що публiцi не було повiдомлено, то це про наявнiсть на тому ж мiii десяти типових скелетiв людей. На цьому мiii цiлком звичайнi люди видобували вапняк, розводили великi вогнища. Ними було залишено тисячi кварцових каменiв та рiзнi iнструменти. Знову ж: як синантроп мiг бути предком своСЧх сучасникiв? Розкопки нечiтко вказують на можливiсть канiбалiзму: бiльшi люди розбивали черепи меншоголових iндивiдiв (синантропiв) та поСЧдали мозок. Незалежно вiд того, що саме там вiдбувалося, синантроп не був вiддаленим предком людини, вiн був людиною iз середнiм обСФмом мозку 1200 см3.
Загалом знайдено рештки понад 200 особин гомо еректуса у 80 мiiях свiту, i бiльша частина з камяними iнструментами. Вiд шиСЧ i нижче, гомо еректус
практично не вiдрiзняСФться вiд сучасноСЧ людини. Вище шиСЧ СФ вiдмiнностi, серед яких товстий череп та маленький мозок. ОбСФм мозку гомо еректуса 775- 1200 см. Дiапазон мозкового обСФму сучасноСЧ здоровоСЧ людини дуже широкий 700-2200 см3 (кореляцiСЧ мiж розумовими здiбностями та обСФмом мозку немаСФ).
Про неандертальця, як про предка людини годi й казати за середнiм обСФмом мозку вiн на 10% переважав сучасну людину. Провiднi еволюцiонiсти визнають стовiдсоткову "людськiсть" неандертальця.
Гесперопiтека було "реконструйовано" на пiдставi одного СФдиного зуба, знайденого у штатi Небраска. Пiзнiшi розкопки виявили решту кiсток зуб, виявляСФться, належав не мавполюдинi чи мавпi, а виду свиней, якi й досi водяться в ПарагваСЧ.
Усе, що вiдноситься до гомо (гомо еректус, неандерталець та гомо сапiСФнс), СФ людьми в сьогоднiшньому розумiннi цього слова.
Видно, що екземпляри людськоСЧ "лiнiСЧ то все або пiтеки (мавпи) або гомо (люди). БезперечноСЧ промiжноСЧ форми не знайдено. РЖ пiсля пiвтораста рокiв розкопок надiя на те, що хоч одну буде знайдено, СФ дуже малою та з кожним роком меншаСФ.
ПОНЯТТЯ ПРО ВИД ТА ПОПУЛЯЦРЖЮ
- Поняття про вид
Видом називають сукупнiсть особин, подiбних за основними морфологiчними i функцiональними ознаками, карiотипу, реакцiями поведiнки, що мають спiльне походження, що заселяють певну територiю (ареал), що в природних умовах схрещуються мiж собою i дають нащадкiв.
Видова приналежнiсть особи визначаСФться за спiввiдношенням СЧСЧ перерахованих критерiСЧв: морфологiчного, фiзiолого-бiохiмiчного, цитогенетичного, етологiчного та iнших. Найважливiшi ознаки виду його генетична (репродуктивна) iзоляцiя, що лежить в несхрещуваностi особин даного виду з представниками iнших видiв, а також генетична стiйкiсть в природних умовах, що призводить до незалежностi еволюцiйноСЧ долi.
З часiв К. Лiннея вид являСФться основною одиницею систематики. Особливе положення виду серед iнших систематичних одиниць (таксонiв) обумовлюСФться тим, що це те угрупування, в якому окремi особи iснують реально. В складi виду в природних умовах особина народжуСФться, досягаСФ статевоСЧ зрiлостi i виповнюють свою головну бiологiчну функцiю: приймаючи участь в репродукцiСЧ, забезпечують продовження роду. На вiдмiну вiд виду таксони над видового рангу, такi як рiд, отряд, сiмейство, клас, тип, не являються ареною життя органiзмiв. Видiлення РЗх в природнiй системi органiчного свiту вiдбиваСФ результати попереднiх етапiв iсторичного розвитку живоСЧ природи. Розподiл органiзмiв за надвидовими таксонами вказуСФ на ступiнь СЧх фiлогенетичноСЧ спорiдненостi.
Важливим фактором обСФднання органiзмiв у види слугуСФ статевий процес. Представники одного виду, схрещуючись один з одним, обмiнюються спадковим матерiалом. Це призводить до перерозподiлу в кожному поколiннi генiв (алелей), що складають генотипи окремих особин. В результатi досягаються нiвелювання вiдмiнностей мiж органiзмами всерединi виду i тривале збереження основних морфологiчних, фiзiологiчних i iнших ознак, що вiдрiзняють вид один вiд одного. Завдяки ?/p>