Вплив елементарних еволюцiйних факторiв на генофонди людських популяцiй
Дипломная работа - Биология
Другие дипломы по предмету Биология
якi лежать в основi дрейфу генiв. Дрейф генiв не пiдпорядковуСФться закону Гардi-Вайнберга, згiдно з яким частка гетеро- i гомозиготних особин у популяцiСЧ маСФ бути незмiнною. Справа у тому, що, як i будь-який статистичний закон, цей закон справедливий тiльки для великоСЧ кiлькостi особин у популяцiСЧ. Отже, дрейф генiв СФ важливим механiзмом еволюцiйних змiн у невеликих або iзольованих популяцiях.
Природний добiр може набувати рiзних форм залежно вiд того, якi органiзми вимирають, а якi зберiгаються з поколiння у поколiння. Видiляють три типи добору спрямований, стабiлiзувальний i дизруптивний.
Добiр це процес завдяки якому органiзми, що краще пристосованi до даного середовища, виживають i розмножуються, а гiрше пристосованi - гинуть. При збiльшеннi чисельностi популяцiСЧ деякi чинники середовища стають лiмiтуючими, що призводить до конкуренцiСЧ мiж членами популяцiСЧ. Бiльш пристосованi особи мають бiльше шансiв вижити й залишити потомство, нiж менш пристосованi. Сукупна дiя лiмiтуючи чинникiв довкiлля i чисельностi популяцiСЧ створюСФ тиск добору.
Спрямований, або рушiйний добiр викликаСФ спрямованi в один бiк змiни генетичного складу популяцiСЧ. Вiн спостерiгаСФться в тому разi, коли популяцiя пристосовуСФться до нового середовища, або вiдбуваСФться поступова змiна середовища, а за ним i популяцiСЧ. Наочним приклад спрямованого добору СФ метелик березовий пядун. При раптовiй змiнi середовища забрудненнi його промисловими вiдходами бiле забарвлення крил змiнюСФться на чорне. В околицях iндустрiального Манчестера (Англiя) така замiна тривала протягом 20 рокiв. У сiльськiй мiiевостi чорнi форми швидко скльовуються птахами, оскiльки чiтко видiляються на тлi свiтлоСЧ кори дерев.
Абсолютно iнший характер маСФ стабiлiзуючий добiр. Якщо популяцiя добре пристосована до середовища, яке залишаСФться стабiльним, то такий добiр зводиться головним чином до знищення погано пристосованих особин, що виникають у результатi мутагенезу. Зберiгаються тiльки пристосованi генотипи, тодi як iншi форми виполюються.у цьому й полягаСФ стабiлiзуючий добiр, який не сприяСФ еволюцiйним змiнам i з поколiння в поколiння пiдтримуСФ фенотипiчну стабiльнiсть популяцiСЧ.
Дизруптивний (розривальний, або руйнуючий) добiр сприяСФ збереженню крайнiх типiв та елiмiнацiСЧ промiжних. У кiнцевому результатi вiн призводить до появи нових форм.
- Еволюцiйна лiнiя людини
Еволюцiонiсти стверджують, нiби в СЧхньому розпорядженнi СФ екземпляри скелетiв тварин, якi були чимось середнiм мiж мавпою та сучасною людиною.
Розглянемо окремо кожну з найбiльш вiдомих ланок мiж людиною та мавпами.
Рамапiтека довгий час вважали першою сходинкою вiд мавпи до людини. Спочатку його зображали прямохiдним, немов людину. Але згодом аналiз структури внутрiшнього вуха показав, що вiн пересувався на чотирьох лапах. Зараз еволюцiйнi експерти сходяться на думцi, що Рамапiтек, був усього лише вимерлим видом мавп, схожим на орангутанга.
Австралопiтека знайдено в Африцi, тому його назва буквально означаСФ "пiвденна мавпа". Початковi заяви щораз бiльше виглядають перебiльшеннями.
ОбСФм мозку австралопiтека СФ типовим для мавп. Компютернi розрахунки, проведенi для всiх параметрiв скелету, показали набагато бiльшу близькiсть австралопiтека до мавпи, нiж до людини, так що еволюцiонiст Окснард, який проводив цi розрахунки, рiшуче вiдкинув iдею, що австралопiтек СФ гомiнiдом чи якось повязаний з предками людини.
РДдине, що в морфологiСЧ австралопiтека СФ справдi схожим на людське, так це кутовi параметри (ангуляцiя) щелепи. Така мала деталь здалася еволюцiонiстам необхiдною й достатньою умовою "перехiдностi". Як випливаСФ з порiвняльних дослiджень Дж. Куоццо, фахiвця з людських щелеп та зубiв, кутовi параметри щелепи не СФ надiйним iндикатором вiдносноСЧ "людськостi": як люди, так i мавпи, мають широкий дiапазон значень щелеповоСЧ ангуляцiСЧ.
Компютернi сканування вестибулярноСЧ частини внутрiшнього вуха австралопiтека показали, що ця iстота зазвичай пересувалася на чотирьох лапах. Можна погодитися з назвою викопноСЧ тварини: австралопiтек СФ пiвденною мавпою.
Про гомо габiлiса (людину умiлу) широко писалося як про ланку мiж австролепiтеком (мавпа) та гомо еректусом (людина), тобто як ланку, що, нарештi, звязуСФ мавп та людей. Зараз слово-класифiкатор гомо вважаСФться неправильно вживаним до цього виду тварин.
До категорiСЧ габi лiс неправомiрно зараховувати череп № KNM-ER1470, який було знайдено1972 року Ричардом Лiкi у КенiСЧ. Калiй-аргонове датування вулканiчноСЧ породи, що оточувала знахiдку, дало вiк у два з половиною мiльйони рокiв.
Череп зiбрано зi 150 шматочкiв. Бiля кiсток знаходилися примiтивнi iнструменти працi. Дехто з еволюцiонiстiв указуСФ на суттСФву неправильнiсть реконструкцiСЧ черепа (особливо щелепи) з фрагментiв. ОбСФм мозку черепу складаСФ приблизно 750 см3.
Цей череп слiд зараховувати до роду гомо, тобто цей один череп СФ людським.
Решту викопних екземплярiв гомо габiлiс можна вiднести до австралопiтекiв, тобто мавп. Реальний габiлiс являв собою просто мавпу, трохи вищу 1 м, схожу на шимпанзе або орангутанга.
РД пiдстави пiдозрювати, що при реконструкцiях екземплярiв гомо габiлiса мало мiiе переплутування людських та мавпячих решток .
Рештки гомо еректуса (людини прямохiдноСЧ) було знайдено в рiзних частинах свiту. Це людина, про що свiдчить назва. Преса сильно перебiльшила його мавпопод