Вплив екологiчних факторiв на стан здоровтАЩя учнiвськоСЧ молодi на прикладi захворювань щитовидноСЧ залози
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
В°чення. Однак деякi iз них живуть достатньо довго i можуть розноситися по всiй земнiй кулi, а визначена частина iзотопiв залишаСФться в навколишньому середовищi практично безмежно. При цьому рiзнi радiонуклiди також ведуть себе по рiзному: однi розносяться в навколишньому середовищi швидко, iншi надмiрно повiльно.
НКДАР вивчив також данi про витоки на всiх ядерних установках в свiтi i вирахував середню величину витокiв, якi приходяться на гiгават-год виробленоСЧ енергiСЧ. Такий пiдхiд даСФ загальне представлення про рiвень забруднення навколишнього середовища при реалiзацiСЧ програми по атомнiй енергетицi. Однак отриманi оцiнки, звичайно ж, не можливо безмовно примiнити до будь-якоСЧ конкретноСЧ установки. Ними слiд користуватися вкрай обережно, оскiльки вони залежать вiд багатьох спецiально обговорених в докладi НКДАР припущень.
Отже, по даним НКДАР, весь ядерний паливний цикл даСФ очiкувану колективну ефективну еквiвалентну дозу опромiнення за рахунок короткоживучих iзотопiв близько 5,5 люд-Зв на кожний гiгават-рiк енергiСЧ, яка виробляСФться на АЕС. РЖз них процес добування руди даСФ вклад 0,5 люд-Зв, СЧСЧ збагачення - 0,04 люд-Зв, виробництво ядерного палива 0,002 люд-Зв, експлуатацiя ядерних реакторiв близько 4 люд-Зв (найбiльший вклад) i, нарештi, процеси звязанi з регенерацiСФю палива, - 1 люд-Зв. Насправдi для сучасних установок цi цифри в 10-20 раз вищi, але цi установки перероблюють лише 10% вiдпрацьованого ядерного палива, таким чином, приведена вище оцiнка залишаСФться справедливою.
90% всiСФСЧ дози опромiнення, обумовленоСЧ короткоживучими iзотопами, населення отримуСФ впродовж року пiсля викиду, 98% - впродовж 5 рокiв. Майже вся доза приходиться на людей, якi живуть не далi декiлькох тисяч кiлометрiв вiд АЕС.
Ядерний паливний цикл супроводжуСФться також утворенням великоСЧ кiлькостi довго- живучих радiонуклiдiв, котрi розповсюджуються по всьому земному шарi. НКДАР оцiнюСФ колективну ефективну очiкувану еквiвалентну дозу опромiнення такими iзотопами в 670 люд-Зв на кожний гiгават-рiк виробленоСЧ електроенергiСЧ, iз яких на першi 500 рокiв пiсля викиду приходиться менше 3%.
Таким чином, вiд довгоживучих радiонуклiдiв все населення Землi отримуСФ приблизно таку ж середньорiчну дозу опромiнення, як i населення, яке проживаСФ поблизу АЕС, вiд короткоживучих радiонуклiдiв, при цьому довго живучi iзотопи виявляють свою дiю впродовж значно бiльш довшого часу 90% всiСФСЧ дози населення отримаСФ за час вiд тисячi до сотень мiльйонiв рокiв пiсля викиду. Отже, що люди, якi проживають поблизу АЕС, навiть при нормальнiй роботi реактора отримують всю дозу повнiстю вiд короткоживучих iзотопiв i малу частину дози вiд довго живучих.
Цi цифри не враховують вклад в опромiнення вiд радiоактивних вiдходiв, утворюваних в результатi переробки руди, i вiд вiдпрацьованого палива. РД основа гадати, що в найближчi декiлька тисяч рокiв внесок радiоактивних захоронень в основну дозу опромiнення буде залишатися малим, 0,1-1% вiд очiкуваноСЧ колективноСЧ дози для всього населення. Однак радiоактивнi твели збагачуваних фабрик, якщо СЧх не iзолювати вiдповiдним чином, без сумнiвiв, створять серйознi проблеми. Якщо врахувати цi два додаткових джерела опромiнення, то для населення Землi очiкувана колективна ефективна еквiвалентна доза опромiнення за рахунок довго живучих радiонуклiдiв складе близько 4000 люд-Зв на кожний гiгават-рiк виробленоСЧ енергiСЧ. Всi подiбнi оцiнки, однак, неминуче являються орiСФнтованими, оскiльки важко судити не тiльки про майбутнi технологiСЧ переробки вiдходiв, чисельностi населення i мiiях СЧхнього проживання, але i про дозу, яка буде мати мiiе через 10 000 рокiв. Рiчна колективна ефективна еквiвалентна доза опромiнення вiд всього ядерного циклу в 1980 роцi складала близько 500 люд-Зв, в 2000 вона виросла до 10 000 люд-Зв, а в 2100 очiкуСФться, що вона виросте до 200 000 люд-Зв. ЦРЖ оцiнки основанi на песимiстичних припущеннях, що нинiшнiй рiвень викидiв збережеться i не будуть введенi iстотнi технiчнi вдосконалення. Але навiть i в цьому випадку середнi дози будуть малi в порiвняннi з дозами, якi отримуСФмо вiд природних джерел, - в 2100 роцi вони складуть лише 1% вiд природного фону.
Люди, якi проживають поблизу ядерних реакторiв, без сумнiвiв, отримують значно бiльшi дози, нiж населення в середньому.
Атомна енергетика як джерело радiацiСЧ
Утворення радiонуклiдiв у реакторi. Як вiдомо, при роботi реактора радiонуклiди утворюються в активнiй зонi в результатi подiлу ядерного палива, а також внаслiдок активацiСЧ нейронами конструкцiйних матерiалiв, теплоносiя, уповiльнювача тощо.
Зокрема, радiоактивнiсть води, що охолоджуСФ активну зону, СФ наслiдком попадання в неСЧ радiонуклiдiв через дефекти оболонки ТВЕЛiв або результатом корозiСЧ конструкцiйних матерiалiв. В технологiчних системах АЕС виявляються такi групи радiонуклiдiв: радiоактивнi гази (аргон, криптон, ксенон), карбон-14, тритiй; леткi речовини (iзотопи йоду, цезiю); нелеткi речовини (лантан, стронцiй, церiй та iншi).
Радiоактивнi вiдходи. Радiоактивнi вiдходи, якi складаються з перелiчених груп радiонуклiдiв, утворюються при експлуатацiСЧ АЕС, а також в результатi очистки води в технологiчних системах реактора, при ремонтi i замiнi устаткування, проведеннi ремонту та iн. Це газоподiбнi, рiдкi та твердi речовини.
Газовi вiдходи проходять досить складну систему обробки, що значною мiрою зменшуСФ СЧх активнiсть, пiсля чого викидаються в навколишнСФ середовище через газовивiдну трубу, що забезпечуСФ СЧх