Вплив екологiчних факторiв на стан здоровтАЩя учнiвськоСЧ молодi на прикладi захворювань щитовидноСЧ залози
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
гiСЧ вибуху)
Максимум цих випробувань приходиться на два перiоди: перший на 1954-1958 роки, коли вибухи проводила Великобританiя, США i СРСР, i другий, бiльш значний, - на 1961-1962роки, коли СЧх проводили в основному Сполученнi Штати i Радянський Союз. Пiд час першого перiоду бiльшу частину випробувань провели США, пiд час другого СРСР.
Цi краСЧни пiдписали в 1963 роцi Договiр про обмеження випробувань ядерноСЧ зброСЧ, зобовязаний не випробовувати СЧСЧ в атмосферi, пiд водою i в космосi. З тих пiр лише Францiя i Китай провели серiю ядерних вибухiв в атмосферi, причому потужнiсть вибухiв була iстотно меншою, а самi випробування проводилися рiдше (останнi iз них в 1980 роцi). Пiдземнi випробування проводяться до цього часу, але вони звичайно не супроводжуються утворенням радiоактивних осадкiв.
Радiоактивнi опади мiстять декiлька сотень рiзних радiонуклiдiв, однак бiльшiсть iз них маСФ малу концентрацiю чи швидко розпадаСФться; основний внесок в опромiнення людини даСФ лише невелике число радiонуклiдiв. Внесок в очiкувану колективну ефективну еквiвалентну дозу опромiнення населення вiд ядерних вибухiв, перевищуСФ 1%, дають тiльки чотири радiонуклiда. Це карбон-14, цезiй-137, цирконiй-95 i стронцiй-90. Дози опромiнення за рахунок цих i других радiонуклiдiв розрiзняються в рiзнi перiоди часу пiсля вибуху, оскiльки вони розпадаються з рiзною швидкiстю. Так, цирконiй-95, перiод пiврозпаду якого складаСФ 64 доби, вже не СФ джерелом опромiнення. Цезiй-137 i стронцiй-90 мають перiоди пiврозпаду ~ 30 рокiв, тому вони давали внесок в опромiнення приблизно до кiнця 20 столiття. РЖ тiльки карбон-14, в якого перiод пiврозпаду дорiвнюСФ 5730 рокам, буде залишатися джерелом радiоактивного опромiнення (хоча i з низькою потужнiстю дози) : до 2000 року вiн втратив лише 7% своСФСЧ активностi.
Рiчнi дози опромiнення чiтко контролюють з випробуваннями ядерноСЧ зброСЧ в атмосферi. В 1963 роцi колективна середньорiчна доза, звязана з ядерними випробуваннями, склала близько 7% дози опромiнення вiд природних джерел; в 1966 роцi вона зменшилась до 2%, а на початку 80-х до 1%. Якщо випробування в атмосферi бiльше проводитися не будуть, то рiчнi дози опромiнення будуть ставати все меншi i меншi.
Всi приведеннi цифри, звичайно, являються середнiми. На Пiвнiчну пiвкулю, де проводилося бiльшiсть випробувань, випадала i бiльша частина радiоактивних опадiв. Тому розглянемо детальнiше такi фактори як:
1)проникаюча радiацiя спричинюСФться випромiнюванням та потоком нейтронiв, якi проникають на декiлька км. навкруги ядерного вибуху, iонiзуючи атоми цього середовища. Ступiнь iонiзацiСЧ залежить вiд дози випромiнювання. Вплив проникаючоСЧ радiацiСЧ на людей викликаСФ променеву хворобу, наслiдком якоСЧ при дозi 400-600 рад людина помираСФ.
2)радiоактивне зараження виникаСФ через наведену радiацiю, випадання на землю частини залишкового урану 235ш, плутонiю 239. Радiоактивне зараження мiiевостi характеризуСФться рiвнем радiацiСЧ, який вимiрюСФться в рентгенах за годину. Наслiдком радiоактивного зараження СФ слiд радiоактивноСЧ хмари. (Звернення до додатку № В)
Сумарна очiкувана колективна ефективна еквiвалентна доза вiд всiх ядерних вибухiв в атмосферi, виповнених в даний час, складаСФ 30 000 000 люд-Зв. До 1980 року людство отримало лише 12% цiСФСЧ дози, частину, яка залишилася, воно буде отримувати ще мiльйони рокiв.
Атомна енергетика
Джерелом опромiнення, довкола якого ведуться найбiльш iнтенсивнi сперечання, являються атомнi електростанцiСЧ, хоча в даний час вони вносять незначний вклад в сумарне опромiнення населення. При нормальнiй роботi ядерних установок викиди радiоактивних матерiалiв в навколишнСФ середовище дуже незначнi.
До кiнця 1984 року в 26 краСЧнах працювало 345 ядерних реакторiв, виробляючих електроенергiю. РЗх потужнiсть складала 13% сумарноСЧ потужностi всiх джерел електроенергiСЧ i дорiвнювала 220 ГВт. До цього часу кожнi ~ 5 рокiв ця потужнiсть подвоювалась, однак, чи збережеться такий темп росту в майбутньому, неясно.
Атомнi електростанцiСЧ являються лише частиною ядерного паливного циклу, котрий починаСФться з добування i збагачування урановоСЧ руди. Наступний етап вироблення ядерного палива. Вiдпрацьоване в АЕС ядерне паливо iнодi пiддають вториннiй обробцi, щоб витягнути iз нього уран i плутонiй. ЗакiнчуСФться цикл, як правило, захороненням радiоактивних вiдходiв.
На кожнiй стадiСЧ ядерного паливного циклу в навколишнСФ середовище потрапляють радiоактивнi речовини. НКДАР оцiнив дози, якi отримуСФ населення на рiзних стадiях циклу за короткi промiжки часу i за багато сотень рокiв. Замiтимо, що проведення таких оцiнок дуже важка справа. Почнемо з того, що витiк радiоактивного матерiалу у однотипних установок однаковоСЧ конструкцiСЧ дуже сильно вiдрiзняСФться. Наприклад, в корпусних киплячих реакторiв з водою в якостi теплоносiя i сповiльнювача рiвень витоку радiоактивних газiв для двох рiзних установок може рiзнитися в мiльйони разiв.
Доза опромiнення вiд ядерного реактора залежить вiд часу i вiдстанi. Чим далi людина живе вiд атомноСЧ електростанцiСЧ, тим меншу дозу вона отримуСФ. Не дивлячись на це, поряд з АЕС, розташованими в вiддалених районах, СФ i такi, котрi знаходяться неподалiк вiд великих населених пунктiв. Кожний реактор викидаСФ в навколишнСФ середовище цiлий ряд радiонуклiдiв з рiзними перiодами пiврозпаду. Бiльшiсть радiонуклiдiв розпадаСФться швидко i тому маСФ лише мiiеве зн?/p>