Вплив антропогенного забруднення р. Десна на втрату ролi судноплавноСЧ артерiСЧ
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
?менту закiнчення льодовикового перiоду почався перiод потеплення названий "голоцен", i наступнi 12 тис. рокiв загальна зволоженiсть материкiв ПiвнiчноСЧ пiвкулi змiнювалися циклiчно, з iнтервалом 1500-2100 рокiв. Усього за голоцен видiлено 6 макроклiматичних циклiв, у кожнiм з яких прохолодна-волога епоха займала 300-500 рокiв i змiнюючись тепло-сухою епохою тривалiстю 600-800 рокiв. За даними про гальмування штучних супутникiв в атмосферi Землi встановлено, що з ростом сонячноСЧ активностi збiльшуСФться щiльнiсть атмосферного газу у верхнiй атмосферi, тобто iоносфера розiгрiваСФться й активнiше розсiюСФться в космiчному просторi. Сучасний багатовiковий тренд потеплення особливо помiтно проявився в 70-i роки XРЖ столiття й у 30-i роки ХХ столiття. Рiчковий стiк i рiвнi наповнення безстiчних водойм як похiднi клiмату, змiнюються також у циклiчному режимi. Реконструйована картина внутрiшньовiковоСЧ мiнливостi гiдрологiчного режиму ряду водойм ПiвнiчноСЧ РДвразiСЧ [16], iлюструСФ розвиток з кiнця XРЖ сторiччя повних двох "брикнеровських" циклiв клiмату i початок третього.
Малюнок 2.1.1. Встановлена закономiрнiсть чергування тепло-сухих i прохолодо-вологих клiматiв (клiматичнi циклi)
Перший цикл охопив час 1899-1940 роки, склавши 40 рокiв. Вiн проявився регресiСФю водойм у 1899-1909 р., за якоСЧ в 1910-1929 р. пiшло високе обводнювання, що перемiнилося тепло-сухим перiодом 1930-1940 р. Останнiй яскраво виражений тепло-сухий перiод по силi прояву був розцiнений як вiковий.
Другий цикл розвивався в iнтервалi 1941-1972 р., склавши 32 року. Ознаменувався вiн прохолодною-вологою фазою 1941-1950 р., потiм - перехiдним по зволоженню перiодом 1952-1959 р., за яким пiшли найбiльш посушливi 1960-1968р. Пiсля цього наступила короткочасна, але могутня фаза пiдвищеноСЧ зволоженостi, що охопила в 1969-1970 р.
Третiй цикл почався з тепло-сухоСЧ фази 1973-1979 рр. C 1979-1980р. почався розвиток вiковоСЧ прохолодноСЧ-вологоСЧ фази, що продовжуСФться дотепер i приблизно закiнчиться в 2005-2007 р. ОрiСФнтована тривалiсть циклу - 30-34 року. Прохолодна-волога фаза по силi прояву розцiнюСФться як вiкова. РЗСЧ розвиток яскравий iлюструСФ рiвень Каспiю, що за останнi 20 рокiв пiдвищився на 2,3 м. За цей же час рiчний стiк Волги зрiс до 307 куб. км, у порiвняннi з 200 куб. км у сухi 60-i - 70-i рр. Це максимально вiдома величина стоку Волги в ХХ в. Одночасно iстотно наповнилися озера степовоСЧ i лiсостеповоСЧ зон. Повенi останнiх рокiв на Ленi, Кубанi, рядi рiк ЗахiдноСЧ РДвропи, а також зимовоСЧ погодноСЧ аномалiСЧ в Пiвнiчнiй Америцi i багатьох iнших краСЧнах свiту - також яскраве пiдтвердження прояву сучасноСЧ вiковоСЧ прохолодноСЧ-вологоСЧ фази клiмату [30].
У звязку з тим, що цикл кругообiгу води СФ незамкнутим (водень i кисень розсiюються в iоносферi) процес садки солей у глибинах океану повинний бути стабiльним у масштабi iсторичного часу. Якщо порушиться режим плинiв типу Гольфстрiм i почнуть прогрiватися глибини океану, то можуть почати розчинятися доннi вiдкладення солей i процес прийме необоротний характер.
2.2 Результати спостережень за клiматичними та гiдрологiчними умовами зони водозбору рiчки Днiпр
Офiцiйно опублiкованi данi свiдчать про те, що за перiод 1880-2000 р. пiдвищення середньоСЧ рiчноСЧ температури повiтря склало близько 1 градуса Цельсiю Особливо помiтне пiдвищення температури вiдбулося в останнi 25-30 рокiв.
Особливiстю гiдрологiчного режиму водного басейну Днiпра, припливом якого СФ i Десна, СФ значний обсяг весняного повiддя, на частку якого приходиться бiльш половини рiчного стоку рiки.
У звязку з цим важливим питанням СФ змiна висоти снiжного покриву, а також запасiв води в снiгу, оскiльки це звязано з проблемами паводкiв i повеней на досить великiй територiСЧ. До речi мiжнароднi спостереження пiдтверджуються i метеостацiями як УкраСЧни так i БiлорусiСЧ.
В даний час спостерiгаються тенденцiСЧ зменшення обсягу повiддя, а також максимальних витрат води. Одночасно з цим вiдбуваСФться збiльшення стоку протягом зимовоСЧ i лiтньоСЧ меженi.
Повiтрянi маси, що приходять iз заходу (з ПiвнiчноСЧ Атлантики i Середземного моря через РДвропу), приносять у район пiвночi УкраСЧни опади, у результатi яких водоноснiсть Десни i Днiпра збiльшуСФться. Але якщо холоднi вiтри з БiлорусiСЧ блокують приплив вологих захiдних повiтряних мас, кiлькiсть дощiв зменшуСФться, i воднiсть Десни падаСФ.
Рiст середньорiчноСЧ температури СФ доведеним фактом. На мал. 2.2.1. показано середньорiчнi значення температури для ПiвнiчноСЧ пiвкулi РДвропи за перiод з 1860 по 2008 роки, де зазначена залежнiсть чiтко проглядаСФться.
Малюнок 2.2.1. Середньорiчнi значення температури ПiвнiчноСЧ пiвкулi для ЗахiдноСЧ i СхiдноСЧ РДвропи.
Необхiдно вiдзначити, що басейн рiки Днiпро охоплюСФ величезну територiю зi значним промисловим потенцiалом для якоСЧ як паводки, так i недолiк води явище катастрофiчне. Усе це вимагаСФ скоординованоСЧ роботи системи метеорологiчних станцiй УкраСЧни, РосiСЧ i Бiлорусi, розмiщення яких показане на мал. 2.2.2. Обмiн i спiльний аналiз метеорологiчноСЧ iнформацiСЧ ця неодмiнна умова в пiдвищеннi надiйностi прогнозiв. На мал. 2.2.3. показано спiльну iнтерпретацiю багаторiчних спостережень, що також пiдтверджують уже вiдому свiтову тенденцiю росту середньорiчноСЧ температури [9].
На мал. 2.2.4. показано наскiльки активно знижуСФться в часi товщина снiжного покриву по Чернiгiвськiй областi, що не тiльки веде до скорочення лижного сезону, але i не забезпечуСФ харчування вологою заливних лугiв i вкрай необхiдних для УкраСЧни