Вплив антропогенного забруднення р. Десна на втрату ролi судноплавноСЧ артерiСЧ
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
?ими, а не антропогенними факторами. Рiчка Десна бере початок в заболоченiй i лiсистiй мiiевостi i СЧСЧ русло проходить крiзь болота, пiски i глини, якi складають бiльше 21 % басейну рiчки.
Антропогенними джерелами забруднення поверхневих водних обСФктiв залишаються пiдприСФмства комунального господарства, мясомолочноСЧ промисловостi та сiльського господарства .
Для вирiшення проблеми забезпечення населення м. Чернiгова питною водою належноСЧ якостi розробленi заходи по доведенню якостi питноСЧ води до вимог ГОСТу 2874-82 тАЮВода питьеваятАЭ на перiод 1998 2010 рр. Основнi з них: бурiння свердловин Нижньокрейдяного горизонту № 24 ВНС-4 тАЮПолуботкитАЭ, № 59-ВНС-2 тАЮПодусiвкатАЭ, артсвердловини в селищi тАЮЗарiчнийтАЭ; реконструкцiя дiючих свердловин; замiна аварiйних дiлянок водопровiдноСЧ мережi; демонтаж тупикових ВРК; вiдновлення стальних водогонiв шляхом внутрiшньоСЧ цементацiСЧ (санацiСЧ); будiвництво РЧВ на ВНС-1 на 600 м3.
В 2008 роцi Чернiгiвською гiдрогеологомелiоративною експедицiСФю продовженi роботи по нагляду за якiстю дренажних вод на 12 осушувальних еталонних системах в Чернiгiвськiй областi згiдно з вимогами тАЬКерiвництва по здiйсненню монiторингу мелiорованих i прилеглих до них земельтАЭ (ВНД 33-5,5-04-98).
Розмiщення точок вiдбору в мiiях кiнцевих скидiв дренажних вод в водоприймачi даСФ змогу контролювати якiсть вод всього водозбору системи. Хiмiчнi лабораторнi визначення проводилися з метою отримання показникiв хiмiчного складу дренажних вод, а також виявлення та якiсноСЧ оцiнки речовин-забруднювачiв, таких як нiтритний азот, нiтратний азот, амiаковий азот, хлориди, Fe2O3, важкi метали (Cu, Mn, Cr+4, Cr+6, Ni) [27].
Згiдно з матерiалами дослiджень на якiсний склад дренажних вод впливаСФ ряд чинникiв: антропогеннi (лiтнi табори для випасу худоби, несанкцiонованi смiттСФзвалища, залишки складiв мiнеральних добрив та пестицидiв), природнi (нiтрифiкацiя, амонiтизацiя, мiнералiзацiя донних вiдкладень), техногеннi (незадовiльний технiчний стан систем i т. д.).
Джерелом амiакових сполук в дренажних водах СФ азотовмiщуючi речовини, що потрапляють в поверхневi i дренажнi води рiзними шляхами: з накопичених твердих вiдходiв несанкцiонованих смiттСФзвалищ, накопичених органiчних вiдходiв життСФдiяльностi сiльськогосподарських тварин, залишкiв складiв мiнеральних добрив та пестицидiв, мiнералiзацiСЧ донних вiдкладень каналiв. Утворення нiтритiв i нiтратiв (нiтрифiкацiя) зумовлено наступним окисленням амiакових сполук.
Вмiст нiтритного азоту в звiтному роцi за аналiтичними даними складаСФ 0,0006-0,1065 мг/дм3 (РЖ-РЖРЖ клас якостi), що приблизно вiдповiдаСФ значенням минулого року. Кiлькiсний вмiст такого забруднювача як нiтратний азот в 2008 роцi збiльшився i становить - 0,00-1,26 мг/дм3 (РЖ-РЖV клас якостi ). Амiаковий азот складаСФ - 0,00-2,16 мг/дм3 (РЖ-РЖV клас якостi), що менше, нiж в минулому роцi в 1,7 рази. На о/с Калита-Гало вмiст амiакового азоту на середину вегетацiйного перiоду становить 2,16 мг/дм3, це складаСФ 1,35 ГДК. На рештi осушувальних систем даний показник знаходиться в межах норми. Нiтритний i нiтратний азот не перевищують граничнодопустимi концентрацiСЧ.
Роздiл 2. Результати спостережень за довготривалими змiнами клiмату РДвропи
2.1 Характер клiматичних циклiв протягом голоцену
Гiдрологiчнi розрахунки показують, що роль рiк у водному балансi океанiв i морiв (особливо великих) не дуже значна. Функцiонуючий пiд кожною видимою рiкою пiдземний стiк складаСФ звичайно близько 2 % вiд рiчкового i також великого значення у водному балансi морiв не маСФ. Наприклад, середньорiчна величина втрат на випар з поверхнi Середземного моря за 1900 - 1964 р. складаСФ 3430 км3. У той же час поверхневий i пiдземний стiк разом з атмосферними опадами даСФ Середземноморю в 2 рази менше - тiльки 1734 км3. Таким чином, найбiльш обжита водойма земноСЧ кулi давно повинен був би зникнути, якби не приплив води через Гiбралтар зi Свiтового океану. Як зясувалися i рiки i дощi також не створюють великого впливу на змiну рiвня води в морях i океанах. У результатi випару з водноСЧ поверхнi в буквальному значеннi "викидаСФться на вiтер" фактично усе, що приносять рiки, атмосфернi опади i пiдземний стiк.
Коливання рiвня води внутрiшнiх морiв залежать головним чином вiд водообмiну через протоки. Наприклад, для того ж Середземного моря середньорiчний приплив води з Атлантичного океану через Гiбралтар складаСФ за той же перiод часу 42320 км3, а вiдтiк - 40800 км3. Цi величини, як бачимо, бiльш нiж у 13 разiв перевищують випаровування з водноСЧ поверхнi i складають понад 90 % як видатковоСЧ, так i прибутковоСЧ частини водного балансу. Якби приплив i вiдтiк через Гiбралтар дiяли окремо один вiд iншого, то пiдйом або падiння рiвня води в Середземному морi досягли 17 м. ВиникаСФ питання - вiдкiля заповнюСФться дефiцит води у свiтовому океанi [2].
Вiдповiдно до уявлень академiка. В.РЖ.Вернадского, iз земноСЧ мантiСЧ видiляються ювенiльнi (незайманi) воднi розчини, що пiднiмаються нагору i накопичуються в земнiй корi i на СЧСЧ поверхнi. Саме в океанi, де вiдсутнiй гранiтний шар, а базальтова товща вiдносно мала, шлях для ювенiльноСЧ води самий короткий. Локальнi еманацiСЧ гарячих вод у видi "пiдвiдних ключiв" (гiдротерм) виявляються на багатьох дiлянках прогинiв океанiчного дна. Прикладом можуть служити "бiлi i чорнi курцi" серединно-океанiчних хребтiв, рифтовi западини Червоного моря, де з дна бють фонтани насичених водних розчинiв з температурою порядку 56С, i мiнералiзацiСФю до 360 г/л (у 10 разiв бiльше чим морсько