Cистема управління зовнішньоекономічною діяльністю ЗАТ "Харків'янка"
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
кому експортерові або круг постачальників обмежений;
- чи визначені обмеження у вартісному або натуральному виразі;
- чи видаються генеральні ліцензії і квоти для певних постачань;
- чи є обєми квот результатом міжурядових угод або залежать від примхи уряду країни-імпортера;
- який звичайний термін дії ліцензії;
- чи можуть отримані ліцензії бути передані іншому підприємству;
- можливість конвертації іноземної валюти, отриманої в оплату товару, що експортується;
- валютне регулювання, можливість здійснення певних форм розрахунків, необхідність депонування засобів для відкриття акредитиву, і так далі
Тобто сильні експортери можуть дозволити собі брати до уваги не тільки прибутковість експортних операцій, але також механізми роботи і ступінь ризику, з яким можлива торгівля з даною країною.
Типи стратегій виходу на зовнішній ринок
Після вибору найбільш адекватного конкурентним перевагам та потенціалу фірми зарубіжного ринку логічно постає питання щодо форм присутності на цьому ринку, а отже, і стратегій виходу на нього. Міжнародна бізнесова практика виділяє три основні стратегії виходу на зовнішній ринок:
-експортування,
-спільне підприємництво,
-пряме інвестування (рис. 1.1.).
Рисунок 1.1 - Стратегії виходу на зовнішній ринок
У випадку стратегії експортування виробництво залишається на національній території, що має свої недоліки та переваги. Спільне підпри-ємництво та пряме інвестування потребують вже організації виробництва за кордоном. При цьому деякі форми спільного підприємництва реалізу-ються на основі укладення контрактів, без додаткових інвестицій, а спільне володіння та пряме інвестування передбачають інвестиції, тобто довгострокові вкладення капіталу в підприємства, соціально-економічні програми, підприємницькі та інноваційні проекти. Це зумовлює виділення контрактних та інвестиційних форм стратегій виходу на зовнішній ринок (рис. 1.2).
Експорт - вивіз за кордон товарів, які продані іноземним покупцям з метою їх безпосереднього споживання, продажу або для перероблення.
Непрямий експорт - продаж товарів на зовнішньому ринку за допомогою незалежних маркетингових посередників.
Прямий експорт - продаж товарів на зовнішньому ринку самостійно.
Спільне підприємництво - обєднання зусиль партнерів щонаймен-ше з двох країн з метою організації спільної комерційної справи.
Ліцензування - форма спільного підприємництва, яка базується на тому, що ліцензіар (продавець) передає ліцензіату (покупцеві) право на використання виробничого процесу, патенту, товарного знака в обмін на гонорар або ліцензійний платіж.
Рисунок 1.2 - Контракти та інвестиційні форми стратегій виходу фірм на зарубіжний ринок
Підрядне виробництво - форма спільного підприємництва, за якої національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонними виробниками на виготовлення своєї продукції.
Управління за контрактом -- форма спільного підприємництва, за якої національний експортер передає зарубіжному партнеру ноу-хау в галузі управління, а той забезпечує необхідний капітал.
Спільне володіння - форма спільного підприємництва, за якої обєднуються зусилля зарубіжних та місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційного підприємства, котрим вони володіють та керують спільно.
Пряме інвестування - розміщення капіталу у власні закордонні складальні або виробничі підприємства, збутові філії.
2 ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ ХАРКІВЯНКА
2.1 Коротка історія фабрики
Історія кондитерської фабрики міста Харкова почалася з 1895 року.
У серпні 1895 року в справах Харківського губернатора зявився новий документ: Про дозвіл товариству Жорж Борман відкрити в місті Харків цукрову фабрику.
Що привело в місто Харків купця другої гільдії, російського промисловця Григорія Миколайовича Бормана, директора-розпорядника товариства, фактично повновладного господаря вже широко відомої в Санкт-Петербурзі фірми з однойменною назвою? Адже фірма в столиці Російської держави процвітала у всю: вона мала два шикарно обставлених магазина на парадних вулицях міста, обширний фабричний корпус, оптовий склад. Розширення зони торгівлі і збільшення капіталу штовхало на пошук місця для будівництва нової фабрики. Обран був Харків. До цього часу місто ставало крупним промисловим центром Півдня Росії. Вже до 1890р. були побудовані залізничні лінії Курськ-Харків-Одеса, Харків-Севастополь, Харків-Ростов і залізничний звязок існував між усіма крупними містами України і загальноросійськими центрами.
Важливим чинником зявилося і те, що Україна виробляла 81,5% загального вироблення цукру - основної сировини в кондитерській справі.
У жовтні 1896р. в Харкові на вулиці Кацарська відкрита фабрика по виробництву бісквіта і шоколаду товариства Жорж Борман .
У 1900р. - відкрито фірмовий магазин роздрібної торгівлі на Миколаївській площі міста Харкова (нині магазин Ведмедик ) - візитна картка кондитерської фабрики. За три з невеликим роки підприємство стало одним з найбільших, для того часу на Україні. Чисельність працюючих на виробництві складала 800 чоловік, близько 100 чоловік працювало в численних складах і лавках. На фабриці в шоколадному відділенні працювало високомеханізовані, для того часу, машини для виробництва шоколаду - 8 великих меланжерів, 18 вальцювань, 6 подвійних і п