Чисельность i структура складу персоналу пiдприСФмства
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
ля визначення чисельностi працiвникiв за трудомiсткiстю робiт СФ: виробнича програма планового перiоду; норми часу; рiчний фонд робочого часу на одного працiвника, план пiдвищення ефективностi виробництва (як основа плану пiдвищення продуктивностi працi) i плановий коефiцiСФнт виконання норм.
Для розрахунку чисельностi основних працiвникiв-вiдрядникiв спочатку визначають нормативну трудомiсткiсть. Трудомiсткiсть виробничоi програми на пiдприСФмствi може плануватися двома способами.
За першим способом трудомiсткiсть виробничоi програми визначаСФться прямим розрахунком: кiлькiсть продукцii по кожному виду множиться на витрати часу, необхiднi у плановому перiодi для виготовлення одиницi продукцii. Трудомiсткiсть виготовлення одиницi продукцii визначаСФться шляхом пiдсумовування норм часу за всiма операцiями.
Спочатку розраховуСФться трудомiсткiсть порiвнянноi продукцii, далi витрати часу на новi вироби, на прирiст незавершеного виробництва, спецiнструмента i пристосувань, а у пiдсумку визначаСФться трудомiсткiсть всiСФi програми (робiт i послуг). При цьому нормативна трудомiсткiсть порiвнянноi продукцii визначаСФться з урахуванням майбутнього зниження першоi в результатi перегляду норм часу вiдповiдно з планом пiдвищення ефективностi виробництва.
Трудомiсткiсть змiни залишкiв незавершеного виробництва визначаСФться шляхом множення величини цiСФi змiни на питому трудомiсткiсть 1000 грн продукцii, скориговану на коефiцiСФнт, що характеризуСФ ступiнь готовностi незавершеного виробництва.
У рядi випадкiв трудомiсткiсть виробничоi програми визначають iншим способом: звiтну трудомiсткiсть коригують за допомогою коефiцiСФнтiв, у яких врахованi заходи плану пiдвищення ефективностi виробництва, що знижують працезатрати на виготовлення виробiв.
У ринковiй економiцi пiдвищення продуктивностi працi основний чинник вирiшення економiчних проблем пiдприСФмства.
Змiна спiввiдношення мiж затратами робочого часу i кiлькiстю виробленоi продукцii характеризуСФ рух продуктивностi працi. Рiвень i динамiка продуктивностi працi визначаються складною взаСФмодiСФю чинникiв: матерiально-технiчних, органiзацiйних, економiчних, соцiальних, природно-клiматичних, структурних.
Для планування продуктивностi працi на пiдприСФмствi можуть використовуватися вартiснi й натуральнi показники виробництва. Проте вимiрювання продуктивностi в натуральних одиницях практично не застосовуСФться через рiзноманiтнiсть i непорiвняннiсть продукцii. Вона часто обновлюСФться, змiнюються ii споживчi властивостi. Цим пояснюСФться повсюдне використання вартiсних показникiв. Пiд час планування продуктивностi працi визначають рiвень, темпи i фактори ii зростання.
Метою планування зростання продуктивностi СФ:
розрахунок основних технiко-економiчних показникiв виробничо-господарськоi дiяльностi пiдприСФмства на стадii пiдготовки i порiвняння варiантiв проекту плану;
найповнiший облiк ефективностi впровадження заходiв плану технiчного й органiзацiйного розвитку виробництва;
визначення ролi й завдань окремих служб, вiддiлiв та iнших виробничих пiдроздiлiв у пiдвищеннi продуктивностi працi;
аналiз динамiки зростання продуктивностi працi.
Найпоширенiшим методом планування показника пiдвищення продуктивностi працi СФ планування за факторами ii зростання.
Усi фактори, що впливають на пiдвищення продуктивностi працi, можна подiлити на такi:
1) структурнi зрушення у виробництвi, тобто змiна частки окремих видiв продукцii в загальному обсязi виробництва;
2) пiдвищення технiчного рiвня виробництва;
3) удосконалення управлiння органiзацii виробництва i працi;
4) змiна обсягу виробництва продукцii;
5) галузевi фактори, наприклад змiна гiрничо-геологiчних умов, вмiст корисних речовин у рудi тощо;
6) уведення в дiю i освоСФння нових обСФктiв.
Визначаючи кiлькiсний вплив окремих факторiв на пiдвищення продуктивностi працi, слiд виходити iз вiдносноi економii чисельностi працiвникiв за рахунок впливу того чи iншого фактора або iх сукупностi. Вихiдним показником всiх планово-економiчних розрахункiв СФ необхiдна чисельнiсть промислово-виробничого персоналу (умовна), розрахована на основi показникiв базисного виробiтку i запланованого обсягу виробництва, тобто вона дорiвнюСФ базиснiй чисельностi, помноженiй на показник темпу зростання запланованого обсягу продукцii. Вплив можливоi економii робочоi сили на пiдвищення продуктивностi працi за окремими факторами i в цiлому визначаСФться за допомогою показника умовноi плановоi чисельностi, зменшеноi за рахунок усiх факторiв.
2.2 Формули розрахунку чисельностi працiвникiв
Вiдмiнностi в умовах виробництва на пiдприСФмствах, а також особливостi впливу на зростання продуктивностi працi окремих чинникiв зумовлюють рiзноманiтнiсть розрахункiв економii чисельностi за окремими факторами. Однак можна визначити певнi загальнi принципи цих розрахункiв:
необхiднiсть урахування поправки на строк упровадженого заходу;
в тих випадках, коли впроваджуваний захiд стосуСФться тiльки частини робiтникiв, результат множиться на вiдповiдну частку робiтникiв у загальнiй iх чисельностi;
за послiдовного впровадження заходiв, спрямованих на економiю чисельностi працiвникiв, застосовуСФться ступiнчастий метод розрахунку, тобто наступна величина зменшення вiдноситься не до первiсноi чисельностi працiвникiв, а до скорочено